Провадження № 2/344/4083/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано -Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Шамотайло О.В.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення суми заборгованості пенсії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області на його користь нараховану, але невиплачену пенсійну виплату в сумі 35 924 грн. та інфляційні збитки в сумі 1116,54грн., а всього стягнути 37 041,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що з 01.01.2011 року знаходиться на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області і отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач 06.09.2019 року звернувся із заявою до відповідача про виплату недоплаченої йому суми пенсії за період з 01.01.2011 року по 22.07.2011 року, в сумі 35 924.84 грн., з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з 01.01.2011 року по 06.08.2019 року, відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Проте листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області від 12.09.2019 №1174/Г-15, позивачу відмовлено, посилаючись на те, що відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №5 не порушено порядку та строків передбачених Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою КМУ №440 від 03.09.2014р., правові підстави для зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію на думку відповідача відсутні, та рекомендовано позивачу звернутися до управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області із заявою про виконання рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунку.

Позивач зазначає, що на час звернення з позовом до суду відповідач не здійснив виплату йому нарахованої доплати до пенсії з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. № 440 та відсутністю фінансування коштів з Державного бюджету, а також керуючись зазначеним законодавством відповідач відмовив йому в нарахуванні компенсації втрати частини доходів з 01.01.2011 року по 06.08.2019 року, відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними і підлягають скасуванню.

Позивач в судове засідання не з`явився, проте 27.11.2019р. подав суду заяву відповідно до змісту якої просив позов задоволити, а справу розглянути за його відсутності.

Сторона відповідача скористалася правом на відзив. Представник відповідача подала суду заяву в якій підтримала зазначену у відзиві позицію, просила розглянути справу у її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1 категорії та інвалідом 1-ї А групи з 29.05.2017 року і довічно, а також має статус інваліда війни 1-ї А групи, що підтверджується посвідченням від 25.01.2018р., серії НОМЕР_1 , що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни ( а.с. 14).

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2011 року у адміністративній справі №0907/2-а-5483/2011, яка набрала законної сили 11.04.2012 року, згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду, було задоволено вимоги позивача, визнано протиправними дії Управління пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності ОСОБА_1 згідно ст.ст. 49, 50, 54, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську нарахувати державну та щомісячну додаткову пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) як інваліду II групи, захворювання пов"язане з наслідками аварії на ЧАЕС відповідно до ст.ст. 49, 50, ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 січня 2011 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому Законом України про Державний бюджет України на відповідні роки, та виплатити йому невиплачсну суму. На підставі вказаної вище постанови Івано-Франківським міським судом (згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду 11.04.2012року) 01.10.2012 року було видано виконавчий лист ( а.с. 7-10).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області від 12.09.2019 № 1174/Г-15, позивача повідомлено про перерахунок державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, згідно із ч. І ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що визначається розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом та нараховано доплату в сумі 35924,84 гривень та з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. № 440 відмовлено позивачу в нарахуванні компенсації втрати частини доходів з 01.01.2011 року по 06.08.2019 року, відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» ( а.с. 12-13).

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», а також особливості їх виконання.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником яких є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначенийпостановою Кабінету Міністрів Українивід 03 вересня 2014 року № 440.

Рішення про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або з боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами казначейської служби у порядку черговості надходження таких документів з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань.

Судом встановлено, що на виконання постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 201 1 року у адміністративній справі №0907/2-а-5483/2011, яка набрала законної сили 11.04.2012 року, згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду відповідачем нараховано позивчу доплату в сумі 35924,84 грн., виплата якої не проведена у зв`язку з відсутністю фінансування коштів з Державного бюджету. В зв`язку з відсутністю фінансового забезпечення виплат, які здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету 4 червня 2011 року Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (і Закон №2857-VІ) встановлено, що у 2011 році норми і положення ст.50, 54 Закону України №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 211 року норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України №2857-VІ визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними. Відповідно до Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» норми і положення ст.50, 54 Закону України №796-ХІІ застосовуються в порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2012 рік. Рішенням Конституційного суду №3-рп/2012 від 25.01.2012 р. вирішено , що нормативно - правові акти КМУ, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства, а тому суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян, повинні застосовувати нормативно-правові акти КМУ, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

У 2013 році норми і положення ст.50,54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ виходячи з наявного фінансового ресурсу ДБУ та ПФУ на 2013 рік.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 року (далі Закон №1622-VІІ) встановлено, що норми і положення ст. ст. 20,21,22,23,30,31,37,39,48,50,51,52 та ст.54 Закону №796-Х1І застосовуються в порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року встановлено, що норми і положення ст..50, 54 Закону України №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах встановлених КМУ виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» №79-VІІІ, п.63 якого, зокрема VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено п.26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, ст.50,54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України №76-VIII від 28.12.2014 року передбачено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами КМУ з відповідних питань. Тобто, передбачені законами соціально- економічні права не є абсолютними та як вбачається з вищевказаного у Державному бюджеті України на 2011- 2015 роки таких видатків не передбачено.

Проте, згідно з ч.І ст.З Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901 -VI від 05.06.2012 року з 01 січня 2013 року виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а у разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позов та не заперечується позивачем , Постанова суду про зобов`язання нарахувати державну та щомісячну додаткову пенсії ОСОБА_1 знаходиться на виконанні та частково виконана, оскільки управлінням ПФУ в м.Івано-Франківську проведено перерахунок пенсії, визначено розмір та нараховано доплату до пенсії.

Порушені права позивача відновлено рішенням суду про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу пенсію, яка на час розгляду даної справи знаходиться на виконанні, а тому стягнення заявленої суми у цьому спорі є подвійною відповідальністю за одне і те ж зобов`язання, що відповідно до положеньКонституції Україниє недопустимим.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від13 вересня 2017 року у справі № 6-1388цс17 та постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №611/477/16-ц.

За змістом статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Оскільки суми недоплаченої позивачу пенсії, яка нарахована на виконання рішення суду, не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України і право позивача на виплату пенсії у встановленому законом розмірі відновлено судовим рішенням, яке перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби, а тому підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої на виконання рішення суду пенсії в сумі 35 924.84грн. суд не вбачає.

Також суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення інфляційних збитків, адже грошові кошти позивачу на виконання рішення суду ще не сплачені, виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні в органі державної виконавчої служби, а тому така вимога позивачем заявлена передчасно.

Крім того, питання виплати компенсації втрати частини доходів громадян у звязку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати",

У постанові Верховного суду України від 18.11.2014 у справі №21-518а14 зазначено, що основною умовою для виплати громадянину компенсації згідно ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159є порушенням встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Прицьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією в даному випадку (органом УПФУ) добровільно чи на виконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258-260, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення суми заборгованості пенсії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Шамотайло