ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2019 р. Справа№ 905/208/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Козир Т.П.

при секретарі Даниленко Т.О.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 04.12.2019.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.07.2019 (повний текст складено 22.07.2019)

у справі №905/208/19 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"

до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зобов`язання виконати дії,

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач) про визнання договору постачання природного газу № 3674/18-РО-6 від 16.10.2018 поновленим на строк з 01.12.2018 до 30.04.2019 включно; визнання додаткової угоди № 4 до договору постачання природного газу № 3674/18-РО-6 від 16.10.2018 укладеною в редакції позивача на строк з 01.12.2018 до 30.04.2019 включно.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що поновлення дії договору № 3674/18-РО-6 від 16.10.2018 постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню з 01.12.2018 до 30.04.2019 (включно) є обов`язком відповідача на підставі Закону України "Про ринок природного газу" та постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 року № 867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу".

Ухвалою Господарського суду Донецької області позовні матеріали Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" передані за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано укладеною Додаткову угоду № 4 до договору постачання природного газу для виробництва теплової енергії, для релігійних організації (із реквізитами ПАТ "Донецькоблгаз") від 16.10.2018 № 3674/18-РО-6, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" на строк з 01.12.2018 до 30.04.2019 (включно) на умовах, які були запропоновані, в редакції викладеній в резолютивній частині рішення.

В частині позовних вимог про визнання договору постачання природного газу для виробництва теплової енергії для релігійних організації (із реквізитами ПАТ "Донецькоблгаз" № 3674/18-РО-6, укладений 16.10.2018 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ОКП "Донецьктеплокомуненерго" поновленим на строк з 01.12.2018 по 30.04.2019 (включно), з урахуванням всіх змін та доповнень, які були чинними до моменту поновлення договору - відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №905/208/19 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зазначаючи при цьому, що відповідно до вимог Правил постачання природного газу, обов`язковою для укладення договору постачання природного газу споживач, зокрема, має надати постачальнику довідку (акт звірки розрахунків) про відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений газ перед діючим постачальником за поставлений природний газ, підписану діючим постачальником.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №905/208/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

23.09.2019 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додане платіжне доручення №7007699 від 19.08.2019 про сплату судового збору у розмірі 2881,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 905/208/19 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 призначено на 30.10.2019.

03.09.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін. Зазначає при цьому, що позивач для оформлення поставки газу на період з 01.12.2018 в разу укладання нового договору повинен був направити на адресу відповідача згідно Правил заяву про укладення договору, копії документів, що підтверджують право власності на об`єкти позивача, які посвідчують статус юридичної особи, довідку про відсутність заборгованості або акт звіряння розрахунків. Проте, в спорі, що розглядається, обставини справи (та докази, якими вони підтверджуються), свідчать про те, що договір №3674/18-Ро-6 про постачання природного газу для виробництва теплової енергії для релігійних організацій був укладений раніше, а саме 16.10.2018.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2389/19 від 30.10.2019 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 905/208/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.10.2019 для розгляду справи № 905/208/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 прийнято до провадження у визначеному складі суддів. головуючого судді Куксова В.В., судді: Яковлєва М.Л., Козир Т.П.

Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі № 905/208/19 призначено на 04.12.2019.

В судовому засіданні 04.12.2019 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №905/208/19 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні 04.12.2019 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив суд відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №905/208/19 залишити без змін.

В судовому засіданні 04.12.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" (споживач) було укладено Договір №3674/18-РО-6 постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2., 1.3 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності). Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п. 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно.

Згідно з п. 12.1. договору, останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 р. до 17 жовтня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Крім того, у п. 11.3. договору сторони погодили порядок внесення змін до договору, зокрема, зазначивши, що усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін (пп. 1 п. 11.3 договору).

Сторони погодили, що зміни до договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором (пп. 2 п.11.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 26.10.2018, Додаткову угоду № 2 від 29.10.2018, Додаткову угоду № 3 від 12.11.2018 до Договору постачання природного газу від 16.10.2018 №3674/18-РО-6. Даними додатковими угодами, зокрема, було внесено зміни до обсягів природного газу, що підлягав постачанню за договором, та пролонговано строк дії договору до 30.11.2018 (включно). Всі додаткові угоди були укладені за ініціативою ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", їх проекти направлялись позивачу електронною поштою, а в подальшому в паперовому вигляді підписані з боку позивача направлялись відповідачу для підписання.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось представниками сторін, відповідач направив позивачу проект додаткової угоди № 4 до договору №3674/18-РО-6 від 16.10.2018, в зв`язку з необхідністю актуалізації тексту угоду прийнятим нормативно-правовим актам. Отже, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 867 від 19.10.2018 на електронну адресу позивача відповідачем було направлено проект Додаткової угоди № 4, якою пролонговано строк дії договору до 30.04.2019 (включно). 16.11.2018 направлено проекти, які в подальшому листом від 19.11.2018 відредаговано.

28.11.2018 листом № юр/2943 позивач направив відповідачу підписаний та скріплений з боку ОКП "Донецьктеплокомуненерго" проект додаткової угоди № 4 до договору №3674/18-РО-6 від 16.10.2018 з проханням його підписати.

Відповідач надав відповідь № 26-7710/1.2-18 від 05.12.2018, в якій вказав на існуючу заборгованість позивача на суму 1094,36 млн. гривень, додаткова угода була направлена на доопрацювання з посиланням на те, що НАК "Нафтогаз України" не було постачальником газу для ОКП "Донецьктеплокомуненерго" у жовтні та листопаді 2018 року.

До матеріалів справи долучено лист АТ "Укртрансгаз" № 9696/16-18 від 12.12.2018, а якому вказано, що ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння" було підтверджено встановлення ОКП "Донецьктеплокомуненерго" номінації на поставку природного газу у листопаді 2018 року в обсязі 50/865 тис. куб. м.

Згідно листа від 19.12.2018 № 26-8154/1.2-18 відповідач повідомляв позивача, що станом на 18.12.2018 ОКП "Донецьктеплокомуненерго" не надав доказів в підтвердження відсутності простроченої заборгованості ОКП "Донецьктеплокомуненерго" за поставлений природний газ перед ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння". В зв`язку з цим у компанії відсутні підстави для укладення договорів з постачання природного газу з позивачем.

Листом № юр/3155 від 21.12.2018 позивач звернувся до відповідача з проханням укласти договір на постачання природного газу, в якому, серед іншого, зазначив, що з ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" був укладений договір на постачання природного газу № ПГ-С/18-011/16 від 06.11.2018, згідно з яким позивачем придбано газ для власних потреб в обсязі 50, 865 тис. куб. м. Був підписаний акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 на обсяг газу 50, 865 тис. куб. м. та отриманий рахунок на оплату № ПГ-С/18-18/11-16/1 від 23.11.2018 на суму 651 074, 04 грн. Позивач провів оплату за поставлений природний газ в повному обсязі та надіслав на адресу ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" підписану з його боку додаткову угоду про повне належне виконання договору та його припинення разом з актом звірки взаєморозрахунків, але на теперішній час контрагент так і не підписав та не повернув згадані документи.

До вищевказаного листа позивачем було додано, зокрема, копію Договору на постачання природного газу № ПГ-С/18-011/16 від 06.11.2018 з ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння", копію акту приймання-передачі на обсяг газу 50,865 тис. куб. м. з ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння", копію рахунку з ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" на оплату № ПГ-С/18-18/11-16/1 від 23.11.2018 на суму 651 074, 04 грн., копію листа від 14.12.2018 № юр/3063 з додатками на адресу ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння", а також копії платіжних доручень про проведену оплату за договором № ПГ-С/18-18/11-16/1 від 23.11.2018.

Позивач супровідним листом від 27.12.2018 № юр/3181 направив відповідачу доопрацьовану з урахуванням розрахунків додаткову угоду № 4, підписану з боку позивача (отриману 28.12.2018 № 7251/18-18) та акти звіряння заборгованості і довідку ГУ Державної казначейської служби України про залишок невикористаних коштів.

Відповідач направив позивачу відповідь за № 26-8408/1.2-18 від 29.12.2018, в якій було вказано, що договір №3674/18-РО-6 від 16.10.2018 закінчив свою дію в частині поставки природного газу 30.11.2018, зазнчаючи при цьому, що позивач не надав довідку про відсутність заборгованості перед постачальником ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння" і через це у відповідача відсутні правові підстави для встановлення договірних відносин з ОКП "Донецьктеплокомуненерго" У зв`язку з цим відповідач повертає проекти договорів без розгляду.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями обмежує права позивача на укладення договору на постачання природного газу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що з огляду на вільну конкуренцію, він не є єдиним постачальником природного газу, а тому оскільки, обсяги постачання природного газу позивачу не були визначені і постачання не проводилось, відсутні підстави для укладення додаткової угоди.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в укладенні договору з підстав ненадання довідки або акту звірки розрахунків від ПАТ "ВК "Укргазвидобування", які б підтверджували відсутність простроченої заборгованості позивача за поставлений природний газ.

Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 4.1. Статуту Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" визначено, що метою діяльності підприємства є виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії у вигляді пари та гарячої води споживачам, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1-3 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України "Про ринок природного газу".

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Згідно з частиною 4 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу має визначати: 1) загальносуспільний інтерес у процесі функціонування ринку природного газу, для забезпечення якого покладаються спеціальні обов`язки на суб`єктів ринку природного газу; 2) обсяг спеціальних обов`язків; 3) коло суб`єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки; 4) обсяг прав суб`єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, необхідних для виконання таких обов`язків; 5) категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов`язки; 6) територію та строк виконання спеціальних обов`язків; 7) джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України № 867 від 19.10.2018 було затверджено "Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", яке визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

Цим Положенням покладаються такі спеціальні обов`язки на ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", зокрема, постачати природний газ побутовим споживачам, релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та державному підприємству України "Міжнародний дитячий центр "Артек", постачання яким у відповідному періоді (місяці постачання) не здійснює інший постачальник (у тому числі інший постачальник із спеціальними обов`язками відповідно до цього Положення), на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 717-р від 03.10.2018 "Деякі питання опалювального сезону 2018/2019 року" встановлено обов`язок з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2018/2019 року Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укласти до 15 жовтня 2018 р. договори із суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з дотриманням вимог Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. N 357 (Офіційний вісник України, 2016 р., N 46, ст. 1666), та принципу недискримінації.

Статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Положеннями частини 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Відповідно до абзацу 13 пункту 5 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496, постачальник із спеціальними обов`язками - суб`єкт господарювання, на якого відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" Кабінетом Міністрів України покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу певній категорії споживачів та який не має права відмовити таким споживачам в укладенні договору постачання природного газу.

Постачальники із спеціальними обов`язками, на яких в установленому порядку покладений обов`язок постачати природний газ певній категорії споживачів, у тому числі в певних обсягах, не мають права відмовити таким споживачам, об`єкти яких знаходяться на закріпленій території цих постачальників, в укладанні договору постачання природного газу (з урахуванням певних обсягів та цін, якщо вони будуть встановлені для постачальника) за умови дотримання цими споживачами вимог цих Правил та чинного законодавства України. При цьому при укладанні такими споживачами договору постачання природного газу з іншим постачальником (відмінним від постачальника із спеціальними обов`язками) договір постачання природного газу з постачальником із спеціальними обов`язками (за його наявності) на період постачання газу новим постачальником не розривається, а лише призупиняється в частині постачання природного газу на період поставки газу новим постачальником. У разі невиконання зобов`язань з постачання природного газу споживачу діючим постачальником (за умови відсутності простроченої заборгованості споживача перед цим постачальником) постачання природного газу споживачу постачальником із спеціальними обов`язками відновлюється у повному обсязі з першого дня, наступного після дня припинення виконання зобов`язань діючим постачальником. (пункт 8 Розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496).

Таким чином, у розумінні статті 179 Господарського кодексу України на позивача покладено обов`язок безперебійного забезпечення комунальними послугами (теплопостачання та гарячого водопостачання) споживачів, який може бути виконаний за умови постачання природного газу, необхідного для вироблення теплової енергії.

При цьому, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципами: 1) забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як діяльність на ринку природного газу, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ринок природного газу".

Згідно з пунктом 27 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.

Отже, норми спеціального закону в сфері постачання природного газу (Закон України "Про ринок природного газу") унеможливлюють закупівлю природного газу в постачальника, який не має відповідної ліцензії.

Серед обов`язків споживачів відповідно до пункту 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" є укладення договору про постачання природного газу.

Підпунктом 3 пункту 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила) підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Правил постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Таким чином, судова колегія дійшла до переконання, що відповідач наділений спеціальними обов`язками (щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води споживачам (релігійним організаціям)), відтак будучи ліцензіатом та монополістом з постачання природного газу, зобов`язаний здійснювати постачання природного газу для вироблення теплової енергії іншим категоріям споживачів, у тому числі релігійним організаціям.

Водночас судова колегія звертає увагу, що пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що позивач є захищеним споживачем - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону, щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Таким чином, наведені приписи законодавства є імперативними та визначають, що постачання природного газу відбувається виключно на підставі укладеного договору.

У зв`язку з цим, укладення договору на постачання природного газу є обов`язковим.

Однією із підстав для постачання природного газу споживачу згідно з пунктом 1 розділу 2 Правил постачання природного газу є відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Укладення договору постачання природного газу здійснюється з урахуванням таких вимог: споживач має право укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником за умови відсутності простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником (пункт 3 Розділу 2 Правил постачання природного газу).

Пунктом 4 Розділу 2 Правил постачання природного газу передбачено, що для укладення договору постачання природного газу споживач має надати постачальнику такі документи, зокрема довідку (акт звірки розрахунків) про відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений газ перед діючим постачальником за поставлений природний газ, підписану діючим постачальником (за його наявності).

Щодо тверджень скаржника, що всупереч вищевказаних положень чинного законодавства позивачем не було надано довідки (акту звірки взаєморозрахунків) про відсутність простроченої заборгованості позивача за поставлений природний газ перед діючим постачальником за поставлений природний газ, підписану діючим постачальником, судова колегія зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, до листа № юр/3155 від 21.12.2018 про укладення договору позивачем додано довідку про відсутність заборгованості перед ПАТ "Донецькоблгаз" від 11.12.2018 № 15/1-3667 та акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ "Маргаз".

Також, позивачем було додано копію договору на постачання природного газу № ПГ-С/18-011/16 від 06.11.2018 з ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння", копію акту приймання-передачі на обсяг газу 50,865 тис.куб.м. з ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння", копію рахунку з ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" на оплату № ПГ-С/18-18/11-16/1 від 23.11.2018 на суму 651 074, 04 грн., копію листа від 14.12.2018 № юр/3063 з додатками на адресу ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння", а також копії платіжних доручень про проведену оплату за договором № ПГ-С/18-18/11-16/1 від 23.11.2018. При цьому, позивач зазначив, що він надіслав на адресу ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" підписану з його боку додаткову угоду про повне належне виконання договору та його припинення разом з актом звіряння взаєморозрахунків, але на теперішній час контрагент так і не підписав та не повернув згадані документи.

З вищевказаних документів вбачається, що 06.11.2018 між позивачем та ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" було укладено Договір № ПГ-С/18-011/16 постачання природного газу, на виконання умов якого ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" поставило позивачу природний газ у кількості 50, 865 тис. куб. м. на суму 651 074, 04 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 30.11.2018.

Отже, аналіз вищевказаних документів свідчить, що позивач повністю розрахувався з ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" за поставлений природний газ" і заборгованості не має.

При цьому, позивач вчиняв дії з метою отримання від ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" довідки шляхом звернення до останнього з листом № юр/3063 від 14.12.2018 з проханням підписати акт звірки взаєморозрахунків та додаткову угоду до Договору № ПГ-С/18-011/16 від 06.11.2018 про повне та належне виконання сторонами зобов`язань за договором, проте відповіді на це не отримав.

Враховуючи вищевикладене судова колегія дійшла до переконання, що обов`язку споживача підтвердити відсутність заборгованості за поставлений газ перед попереднім постачальником шляхом надання довідки такого постачальника має кореспондувати обов`язок постачальника надати споживачу таку довідку або підписати акт звірки взаєморозрахунків. Водночас, обов`язок постачальника природного газу надати споживачу довідку про відсутність заборгованості за поставлений природний газ або підписати акт взаєморозрахунків законодавчо не встановлений.

Зокрема, судова колегія звертає увагу, що для оформлення поставки газу на період з 01.12.2018 в разу укладання нового договору повинен був направити на адресу відповідача згідно Правил заяву про укладення договору, копії документів, що підтверджують право власності на об`єкти позивача, які посвідчують статус юридичної особи, довідку про відсутність заборгованості або акт звіряння розрахунків. Проте, в спорі, що розглядається, обставини справи (та докази, якими вони підтверджуються), свідчать про те, що договір №3674/18-Ро-6 про постачання природного газу для виробництва теплової енергії для релігійних організацій був укладений раніше, а саме 16.10.2018.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що відповідач своїми діями підтвердив намір саме продовжити вказаний договір в частині поставки газу, направивши засобами електронного зв`язку проект додаткової угоди №4 до договору №3674/18-Ро-6 від 16.10.2018. При отриманні від позивача оформленого проекту додаткової угоди №4, вимоги щодо направлення перелічених в п. 4 розділу ІІ Правил документів для укладення нового договору відповідач не висував, окрім довідки про відсутність заборгованості діючого постачальника.

За таких обставин, враховуючи обсяг наданих позивачем на підтвердження відсутності боргу за поставлений природний газ документів, судова колегія дійшла до висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в укладенні договору з підстав ненадання довідки або акту звірки розрахунків від ПАТ "ВК "Укргазвидобування", які б підтверджували відсутність простроченої заборгованості позивача за поставлений природний газ.

Твердження скаржника, що неузгодженість дій між позивачем та ПрАТ «ВК Укрнафтобуріння» в частині обміну документами не є підставою для застосування врегулювання спору в судовому порядку, тим більше для визнання укладеною спірної додаткової угоди за відсутності належних для цього правових підстав, судовою колегією оцінюються критично, оскільки підставою для врегулювання спору в судовому порядку є не неузгодженість дій між позивачем та ПрАТ «ВК Укрнафтобуріння», а порушення відповідачем ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, внаслідок нездійснення з його боку дій щодо укладення договору, умови якого є обов`язковими для учасників спірних правовідносин.

У відповідності до частин 3, 4 статті 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Однак, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем вимог вказаної норми за наявності обґрунтованих заперечень щодо наданого позивачем проекту спірного договору.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина 1 статті 12 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (ст. ст. 3, 6, 12-15, 20 Цивільного кодексу України), суд дійшов висновку про те, що у разі невизнання особою права на укладення договору, таке право підлягає захисту судом на підставі ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України шляхом визнання договору, укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

Також, у своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що аналіз чинного законодавства України, що регулює відносини у сфері газопостачання дає підстави вважати, що укладення договору постачання природного газу на минуле є таким, що суперечить встановленому порядку газопостачання, зокрема пункту 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 та частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу", оскільки існує процедура підтвердження обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача і вона на законодавчому рівні виключає можливість здійснення у минулих періодах поставки природного газу та розподілу природного газу оператором ГРМ.

Таким чином скаржник вважає, що у разі задоволення позову договір про постачання природного газу фактично буде укладений після спливу строку, наданого постачальнику для виконання обов`язку щодо поставки газу, що позбавить його можливості виконати умови договору належним чином та може мати несприятливі економічні наслідки для постачальника у вигляді застосування до нього господарських санкцій, а відтак - порушить його права.

Судова колегія вважає вказані аргументи скаржника безпідставними, оскільки, чинним законодавством України не заборонено сторонам укладати правочини щодо урегулювання своїх правовідносин, які вже мали місце. Зокрема, в силу приписів ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Зі змісту розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 717-р вбачається, що укладений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договір на постачання природного газу має охоплювати весь період опалювального сезону 2018/2019, у зв`язку з чим позивачем у спірній правомірній угоді правомірно визначено строк дії договору до 30 квітня 2019 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" про визнання укладеною додаткової угоди № 4 між ним та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до договору постачання природного газу №3674/18-РО-6 від 16.10.2018 в редакції позивача є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про визнання договору продовженим, судова колегія зазначає, що дана позовна вимога не є ефективним способом захисту порушених прав позивача, оскільки встановлює юридичний факт, тоді як відновлення прав позивача можливе шляхом встановлення певного правовідношення, що виникає на підставі відповідного правочину.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №905/208/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №905/208/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №905/208/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №905/208/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Cуду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.12.2019.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Т.П. Козир