Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 146/1773/16-ц

провадження № 61-30775св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В.М. (суддя - доповідач),

суддів: Калараша А.А., Мартєва С. Ю., Петрова Є.В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Ощадбанк»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниця Головного Територіального управління юстиції у Вінницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 1 листопада 2017 року у складі суддів: Голота Л.О., Кучевського П.В., Рибчинського В.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниця Головного Територіального управління юстиції у Вінницькій області, про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» (далі - ПАТ «Ощадбанк»)про зняття арешту з майна.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 14 грудня 2016 року їй стало відомо з інформаційної довідки з Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що постановою головного державного виконавця Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції м. Вінниця про відкриття виконавчого провадження від 18 жовтня 2007 року накладено арешт на належне їй рухоме та нерухоме майно, у тому числі на належну їй на паві власності земельну ділянку площею 2,1654 га, кадастровий номер 0523980600:03:000:0328, яка розташована на території Антонівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Зазначене виконавче провадження було відкрито в зв`язку з примусовим виконанням наказу по справі за № 2/244-07, виданим Господарським судом Вінницької області від 17 вересня 2007 року про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ВАТ «Державний ощадний банк України») грошових коштів у розмірі 155 753 грн.

Зазначала, що її зобов`язання перед ПАТ «Ощадбанк» є погашеним, що підтверджується відповідною довідкою банку. 09 січня 2009 року постановою Господарського суду Вінницької області по справі № 10/202-08 позивачку як приватного підприємця визнано банкрутом, а ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05 листопада 2009 року було припинено підприємницьку діяльність приватного підприємця ОСОБА_1 та виключено її з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності; провадження у справі припинено.

Посилаючись на те, що провести скасування накладеного арешту Центральний відділ ДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області як правонаступник Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції у м. Вінниця не має можливості, оскільки в цьому відділі відсутні на виконанні виконавчі провадження, позивач просила скасувати арешт з належного їй майна, який накладено постановою про відкриття виконавчого провадження головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції м. Вінниця від 18 жовтня 2007 року.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 19 червня 2017 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Ощадбанк» задоволено. Скасовано арешт майна ОСОБА_1 , накладений постановою про відкриття виконавчого провадження головного державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції м. Вінниці від 18 жовтня 2007 року. Стягнуто з ПАТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 551,20 грн судового збору.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, установивши, що заборгованість за кредитом та відсотками у позивачки перед ПАТ «Ощадбанк» відсутня, та з урахуванням положень частини першої статті 23, частини шостої статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування арешту майна ОСОБА_1 , накладеного зазначеною вище постановою про відкриття виконавчого провадження.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 1 листопада 2017 року рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 19 червня 2017 року скасовано. Постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ощадбанк» в особі філії Вінницьке обласне управління ПАТ «Ощадбанк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 грн.

Ухвалюючи рішення про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вважав, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику, тобто позивачем у цій категорії справ може бути особа, відмінна від боржника, оскільки боржник виступає як відповідач, отже, суд першої інстанції при прийнятті позовної заяви до свого провадження та вирішенні по суті заявлених позовних вимог не з`ясував коло осіб, які мають брати участь у справі, а також порядок звернення з такими позовними вимогами. Крім того, суд першої інстанції не з`ясував, чи є в Центральному відділі державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області виконавчі провадження за 2007 рік відносно приватного підприємця ОСОБА_1 та не залучив до участі у справі сторону, яка брала участь у справі № 10/202-08 (позивачем) та в інтересах якої накладено арешт, - прокурора м. Вінниці в інтересах Держави в особі ВАТ «Державний Ощадний банк України».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі (в касачке написано - без змін ) рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Вінницької областівід 1 листопада 2017 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2017 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з Томашпільського районного суду Вінницької області.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,на стороні відповідача Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниця Головного Територіального управління юстиції у Вінницькій області, про зняття арешту з майна призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції у справі ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права (частини четвертої статті 41 Конституції України, частини першої статті 317, частин першої, другої статті 319, частини першої статті 321, статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та порушенням норм процесуального права.

Зокрема, апеляційний суд залишив поза увагою те, що ОСОБА_1 як власник спірної земельної ділянки може бути позивачем у цій справі, що також підтверджується пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».

Крім того, апеляційний суд не врахував, що під час розгляду справи про визнання ОСОБА_1 банкрутом прокурор м. Вінниці діяв в інтересах державного підприємства ВАТ «Державний ощадний банк України», а не в інтересах держави; рішення у цій справі не може вплинути на права та обов`язки держави та прокурора м. Вінниці.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзив не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 041638, виданого 26 лютого 2003 року Томашпільською районною державною адміністрацією, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 2,1956 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Антонівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Постановою головного державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції м. Вінниці від 18 жовтня 2007 року відкрито виконавче провадження та накладено арешт на зареєстроване нерухоме майно та зареєстровані транспортні засоби, що належать боржнику ПП ОСОБА_1 , у тому числі на вказану земельну ділянку.

Виконавче провадження було відкрито в зв`язку з примусовим виконанням наказу по справі за № 2/244-07, виданим Господарським судом Вінницької області від 17 вересня 2007 року про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» коштів у розмірі 155 753 грн.

09 січня 2009 року Господарський суд Вінницької області постановив визнати боржника - ПП ОСОБА_1 банкрутом; відкрити ліквідаційну процедуру; строк ліквідаційної процедури - шість місяців; ліквідатором банкрута призначити ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління м. Вінниця; ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління м. Вінниця виконати вимоги пункту 3 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05 листопада 2009 про затвердження звіту, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у справі затверджено звіт наданий ліквідатором суб`єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 . Припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_1 . Виключено з Державного реєстру суб`єктів підприємницької діяльності ОСОБА_1

За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на майно ОСОБА_1 накладено арешт (а.с 13-14).

Згідно з копією довідки від 01 грудня 2016 року № 31/03-27/3043, виданої Вінницьким обласним управлінням АТ «Ощадбанк», 19 грудня 2002 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 150 000 грн за кредитним договором від 19 грудня 2002 року № 152, який 16 серпня 2003 року був списаний шляхом відшкодування основного боргу за рахунок резерву ПАТ «Ощадбанк». Станом на 30 листопада 2016 року заборгованість за кредитом та відсотками відсутня (а.с. 9).

За повідомленням Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 05 грудня 2016 року № 44745/07-35/8 згідно з єдиним державним реєстром виконавчих проваджень виконавчі провадження за 2007 рік відносно ОСОБА_1 на виконанні не перебували (а.с. 10).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 19 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною першою статті 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За змістом наведених статей ГПК України зняття арешту з майна здійснюється у межах відповідного провадження шляхом припинення (скасування) відповідного заходу.

Отже, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема, ухваленого в порядку господарського судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.

Таким чином, вирішити питання про зняття арешту з майна, накладеного на виконання наказу, виданого господарським судом, має відповідний суд за правилами господарського судочинства.

Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що спірне майно (земельна ділянка) знаходиться під арештом, підставою накладення якого є наказ по справі № 2/244-07, виданий Господарським судом Вінницької області від 17 вересня 2007 року про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» коштів у розмірі 155 753 грн.

При цьому ОСОБА_1 не є третьою особою (особою, яка не була стороною чи учасником провадження у господарському суді), право якої було порушено рішенням та діями державного виконавця, та яка не належить до суб`єктів оскарження, які відповідно до вимог ГПК України та Закону України «Про виконавче провадження», мають право оскаржити рішення державного виконавця до господарського суду.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 була відповідачем та боржником у господарській справі, за результатами розгляду якої господарський суд ухвалив судове рішення за правилами лише господарського судочинства та видав наказ, на підставі якого накладено арешт на належне ОСОБА_1 спірне майно, то питання зняття арешту зі спірного майна підлягає розгляду в межах цієї справи за правилами господарського судочинства.

З урахуванням викладеного суди помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, неправильно застосувавши норми статті 15, пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України.

За частинами першою та другою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

За правилами частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Таким чином рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, а провадження у справі - закриттю, згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з положеннями частини першої статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 401, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 1 листопада 2017 року скасувати.

Провадження у справі № 146/1773/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниця Головного Територіального управління юстиції у Вінницькій області, про зняття арешту з майна - закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд вказаної справи віднесений до юрисдикції господарських судів.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик