Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 699/640/18

провадження № 61-17310св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Калараша А.А., Мартєва С.Ю., Петрова Є.В. (суддя-доповідач), ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач військова частина НОМЕР_1 ,

третя особа ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Перебийніс Світланою Василівною, на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Єльцова В. О., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , третя особа ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 16 червня 2015 року по 25 травня 2018 року вона працювала лікарем-терапевтом медичного пункту військової частини НОМЕР_1 та в цій же військовій частині НОМЕР_1 по сумісництву працювала лікарем загальної практики сімейним лікарем медичного пункту.

Наказом від 25 травня 2018 року № 140 її звільнено з обох посад за прогул без поважних причин згідно пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вона вважає, що її звільнення є незаконним, оскільки з поважної причини була відсутня на робочому місці, оскільки 08, 10, 11 травня 2018 року проходила медичний огляд у ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Лисянському РВК).

Крім того, при звільненні відповідач порушив її права, виплативши компенсацію за невикористанні дні відпустки в меншому розмірі, ніж передбачено законом.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 11 червня 2019 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченого остаточного розрахунку при звільненні в сумі 3 554,07 грн та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні (з 26 червня 2018 року по день ухвалення рішення суду) у зв`язку з відмовою представника позивача від позову в частині позовних вимог.

Остаточно позивач просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 25 травня 2018 року № 140; поновити ОСОБА_1 на роботі лікарем-терапевтом медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ; поновити ОСОБА_1 на роботі по сумісництву лікарем загальної практики сімейним лікарем медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 травня 2018 року до дня поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 11 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ військової частини НОМЕР_1 від 25 травня 2018 року № 140.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі лікарем-терапевтом медичного пункту військової частини НОМЕР_1 та по сумісництву лікарем загальної практики сімейним лікарем медичного пункту військової частини НОМЕР_1 .

Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 травня 2018 року по 11 червня 2019 року в сумі 74 922,66 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, в решті рішення підлягає виконанню після набрання ним законної сили.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 08, 10, 11 травня 2018 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, оскільки проходила медичний огляд у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується належними доказами та є поважною причиною, про проходження медичного огляду вона повідомляла роботодавця, законодавчо закріплено, що особи, які направляються районними (міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов`язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров`я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати, у зв`язку з чим суд визнав незаконним та скасував наказ військової частини НОМЕР_1 від 25 травня 2018 року № 140 та поновив ОСОБА_1 на роботі лікарем-терапевтом медичного пункту військової частини НОМЕР_1 та по сумісництву лікарем загальної практики сімейним лікарем медичного пункту військової частини НОМЕР_1 . Крім того, суд прийшов до висновку про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 74 922,66 грн за період з 26 травня 2018 року по 11 червня 2019 року, а не по день поновлення на роботі.

Також судом першої інстанції зазначено, що посилання відповідача на безпідставне зняття з військового обліку у Корсунь-Шевченківському РВК та безпідставному прийнятті на військовий облік у Лисянському РВК є необґрунтованими, оскільки дії військових комісарів Корсунь-Шевченківського РВК та Лисянського РВК не були ніким оскаржені та не є предметом розгляду у даній справі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 11 червня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що на момент взяття на облік у Лисянському РВК Ляшук О. О. мала реєстрацію місця проживання у Корсунь-Шевченківському районі, однак військовим комісаром Лисянського РВК позивач береться на військовий облік у цьому військовому комісаріаті, що є грубим порушенням Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних.

Крім того суд зазначає, що згідно з листом військового комісара Корсунь-Шевченківського РВК від 16 травня 2018 № 6/14/732, останній огляд позивач пройшла 10 листопада 2017 року, отже у розумінні пункту 3.2. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України проведення медичного огляду у період з 08 травня 2018 року по 11 травня 2018 року є безпідставне.

Короткий зміст касаційної скарги

19 вересня 2019 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляла РВК про готовність підписати контракт на проходження військової служби та відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», отримавши повістку, вона одразу прибула до Лисянського РВК та пройшла медичний огляд. ОСОБА_1 , як військовозобов`язана особа, не має повноважень аналізувати чи правомірно РВК видав повістку, проте повинна негайно з`явитися по місцю виклику.

Крім того, посилання апеляційного суду щодо безпідставності проведення медичного огляду у період з 08 по 11 травня 2019 року, оскільки останній огляд позивач пройшла 10 листопада 2017 року, є необґрунтованими тому, що позивач мала намір підписати контракт та відповідно до пунктів 18.1, 18.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України кандидатів із числа військовослужбовців на військову службу за контрактом направляють на проходження медичного огляду.

Також про причини своєї відсутності ОСОБА_1 повідомила керівництво в телефонному режимі. Після проходження медичної комісії та здачі відповідних іспитів ОСОБА_1 підписала контракт на проходження військової служби в Збройних Силах України.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2019 року військова частина НОМЕР_1 направила до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який обґрунтовано тим, що судом першої інстанції проігноровано те, що позивач не виконала вимоги командування військової частини НОМЕР_1 про надання підтверджуючих документів щодо відсутності її на робочому місці та надала вказані документи лише 14 травня 2018 року. Крім того, повістка № 11 була видана неналежним військовим комісаріатом, що дає підстави вважати її незаконною. Також позивач ніколи і нікому не вказувала мети явки до військового комісаріату, проте у повістці зазначено, що позивач була викликана до військового комісаріату з метою проходження медичної комісії та поновлення облікових даних. Посилання позивача на обставини щодо укладання нею контракту зі Збройними Силами України є безпідставними, оскільки ці обставини не були відомі командуванню військової частини НОМЕР_1 .

Судом першої інстанції не враховано правової позиції, яка викладена у постановах Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року провадження № 6-1412цс17, від 03 грудня 2018 року у справі № 686/21222/16-ц.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не керувався нормами матеріального права, які регламентують порядок ведення військового обліку та проведення військовими лікарськими комісіями медичних оглядів військовозобов`язаних, у зв`язку з чим допустив порушення та ухвалив незаконне судове рішення у справі.

При цьому, постанова апеляційного суду є такою, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності та прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 16 червня 2015 року по 25 травня 2018 року працювала лікарем-терапевтом медичного пункту військової частини НОМЕР_1 . Також, в цій же військовій частині НОМЕР_1 по сумісництву працювала лікарем загальної практики сімейним лікарем медичного пункту.

У трудовій книжці ОСОБА_1 міститься запис про прийняття лікарем-терапевтом медичного пункту.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25 травня 2018 року № 140 ОСОБА_1 звільнено з обох посад за прогул без поважних причин згідно пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

За фактом відсутності ОСОБА_1 на робочому місці протягом трьох днів без поважних причин наказом командира від 14 травня 2018 року № 264 призначено службове розслідування, про що складено акт службового розслідування № 820, який затверджено командиром військової частини НОМЕР_1 25 травня 2018 року.

Працівники військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 актами від 08, 10, 11 травня 2018 року засвідчують, що лікар медичного пункту ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці.

У пояснювальній записці начальника медичного пункту ОСОБА_6 зазначено, що 08, 10, 11 травня 2018 року лікар-терапевт медичного пункту ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці.

07 травня 2018 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці і в телефонному режимі вона повідомила, що отримала повідомлення з Корсунь-Шевченківського РВК щодо проходження комісії. В телефонному режимі з військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_3 було погоджено перенести термін проходження комісії, потім отримано запит з Лисянського РВК про передачу особової справи ОСОБА_1

14 травня 2019 року ОСОБА_1 вийшла на роботу та надала повістку Лисянського РВК.

Відповідно до листа військового комісара Лисянського РВК адресований військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому зазначено, що в зв`язку з перебуванням на тимчасовому обліку офіцерів запасу ОСОБА_1 просить направити на вказану особу справу для постановки на постійний облік офіцерів запасу.

Згідно з довідкою Корсунь-Шевченківського РВК від 15 травня 2018 року № 1213 ОСОБА_1 перебувала на військовому обліку у Корсунь-Шевченківському РВК з 27 лютого 2012 року по 14 травня 2018 року, особова справа і послужна картка направлені в Лисянський РВК 14 травня 2018 року, медичний огляд проходила 10 листопада 2017 року.

Вказане підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 .

У пояснювальних записках ОСОБА_1 за фактом відсутності на робочому місці зазначено, що 08, 10, 11 травня 2018 року вона проходила медичну комісію у Лисянському РВК.

На підтвердження вищевказаного факту надано копію повістки № 11, в якій зазначено, що ОСОБА_1 належить з`явитися до Лисянського РВК ( АДРЕСА_1 ) для проходження медичної комісії та поновлення облікових даних 08 травня 2018 року о 08-00 год. На повістці маються відмітки про те, що ОСОБА_1 була прийнята на облік та знята з обліку у вказані дні.

На запит командира військової частини НОМЕР_1 від 15 травня 2018 року ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено спеціальну перевірку відомостей щодо відношення до військового обов`язку ОСОБА_1 по факту невиходу на роботу 08, 10, 11 травня 2018 року та встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в тимчасовому порядку у Лисянському РВК з 02 травня 2018 року та з 08 травня 2018 року поставлена на облік як молодший лейтенант запасу. Військово-лікарською комісією на базі Лисянської центральної районної лікарні ОСОБА_1 визнана придатною для проходження військової служби в мирний час та військовий час, протокол засідання комісії від 11 травня 2018 року № 4/34. Правил військового обліку ОСОБА_1 не порушувала.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби закріплено у Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно з частиною одинадцятою статті 1 вказаного Закону жінки, які мають фах, споріднений з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та придатні до проходження військової служби за станом здоров`я, віком та сімейним станом, беруться на військовий облік військовозобов`язаних.

ОСОБА_1 за спеціальністю лікар, а тому є військовозобов`язаною.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни України для виконання обов`язків, пов`язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються районними (міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов`язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров`я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати, що передбачено частиною другою статті 21 цього Закону.

Як вже встановлено, ОСОБА_1 , отримавши повістку № 11, з`явилася за місцем виклику 08 травня 2019 року та проходила медичний огляд з вказаної дати по 11 травня 2019 року. Тобто ОСОБА_1 виконувала вимоги зазначені у повістці.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У пункті 24 постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до інформації наданої ІНФОРМАЦІЯ_4 , при проведенні спеціальної перевірки відомостей щодо відношення до військового обов`язку ОСОБА_1 по факту невиходу на роботу 08, 10, 11 травня 2018 року встановлено, що остання з 08 травня 2018 року постановлена на облік у Лисянському РВК як молодший лейтенант запасу, військово-лікарською комісією на базі Лисянської центральної районної лікарні визнана придатною для проходження військової служби в мирний та військовий час, протокол засідання комісії від 11 травня 2018 року № 4/34, правил військового обліку не порушувала.

Отже, ОСОБА_1 проходила медичний огляд на підставі повістки № 11, направленої Лисянським РВК не порушуючи правил військового обліку, а тому безпідставні посилання суду апеляційної інстанції на те, що на момент взяття на облік у Лисянському РВК ОСОБА_1 мала реєстрацію місця проживання у Корсунь-Шевченківському районі, військовим комісаром Лисянського РВК позивач береться на військовий облік у цьому військовому комісаріаті є грубим порушенням Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних. Крім того, дії або бездіяльність військових комісарів Корсунь-Шевченківського РВК та Лисянського РВК щодо взяття чи зняття з військового обліку не були оскаржені та не є предметом розгляду в даній справі.

Також є правильними доводи касаційної скарги про те, що військовозобов`язана особа не має повноважень аналізувати та вирішувати чи правомірно РВК направив повістку згідно якою необхідно пройти медичний огляд, враховуючи, що ОСОБА_1 мала намір проходження військової служби за контрактом.

Суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув, у зв`язку з чим неправомірно скасував рішення суду першої інстанції та безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною першою статті 116 ЦПК України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, встановивши, що 08, 10, 11 травня 2018 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, оскільки проходила медичний огляд у Лисянському РВК, про що надані докази і є поважною причиною, про проходження медичного огляду вона повідомляла роботодавця та враховуючи, що особи, які направляються районними (міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов`язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров`я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати, дійшов обґрунтованого висновку, що наказ військової частини НОМЕР_1 від 25 травня 2018 року № 140 є незаконним та підлягає скасуванню, а тому ОСОБА_1 необхідно поновити на роботі лікарем-терапевтом медичного пункту військової частини НОМЕР_1 та по сумісництву лікарем загальної практики сімейним лікарем медичного пункту військової частини НОМЕР_1 . Також правильним є висновок суд першої інстанції, щодо стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 74 922,66 грн за період з 26 травня 2018 року по 11 червня 2019 року, а не по день поновлення на роботі.

Висновки з результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 400, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Перебийніс Світланою Василівною, задовольнити.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року скасувати, рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 11 червня 2019 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Сімоненко

Судді: А.А. Калараш

С.Ю. Мартєв

Є.В. Петров

С.П. Штелик