ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

10 грудня 2019 року

справа №640/7353/19

адміністративне провадження №К/9901/29320/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

секретар судового засідання Статілко Ю. С.,

за участю представників:

позивача - Андреєвої В. В. на підставі Ордера серії КВ № 256712 від 24.04.2019,

відповідача - Станіславського Д. М. за дов. від 04.12.2019 № 1627/9/28-10-08-01,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної академії внутрішніх справ

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2019 у складі судді Каракашьяна С.К.,

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у складі суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,

у справі №640/7353/19

за позовом Національної академії внутрішніх справ

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В :

І. Історія справи

1. 25.04.2019 Національна академія внутрішніх справ (далі - Академія, платник податків, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 16 квітня 2019 року № 0005114404, яким до позивача за звітні періоди липень 2017 року - жовтень 2018 року за затримку реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних) на суму податку на додану вартість 6 697 763 грн 52 коп., застосований штраф у сумі 669 776 грн 38 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267) (далі - Порядок № 1307), вказує, що усі податкові накладні, що зазначені в акті камеральної перевірки, мають умовний індивідуальний податковий номер « 600000000000», не видаються покупцю і належать до компенсуючих податкових зобов`язань, а також містять коди ставки податку на додану вартість 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість. Позивач вважає, що до спірних правовідносин не застосовується штраф, встановлений пунктом 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України.

ІІ. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 21.06.2019 Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019, відмовив у задоволенні адміністративного позову.

4. Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, а тому відсутні підстави для звільнення позивача від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

5. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що складення податкової накладної на постачання товарів/послуг у зв`язку з використанням виробничих засобів не в господарської діяльності, що не надаються отримувачу (покупцю), не позбавляє платника податку на додану вартість обов`язку із своєчасної реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних та відповідно не звільняє такого платника податку від відповідальності за вчинення вказаного порушення.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

7. В касаційній скарзі позивач зазначає про наявність підстав для незастосування штрафних санкцій, зокрема, з посиланням на положення пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України та пункту 11 Порядку № 1307, вказує на те, що зведені податкові накладні, які складаються відповідно до вимог пункту 11 Порядку не підлягають наданню отримувачу (покупцю), а відтак застосування відповідачем штрафних санкції відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Кодексу є протиправним.

8. Позивач також вказує на відсутність бази нарахування штрафу, а саме санкція пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України встановлює, що штраф визначається у відсотках від суми податку на додану вартість, зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування. Зведені податкові накладні, щодо яких відповідачем застосовано штрафні санкції, складалися позивачем щодо операцій, які не є об`єктом оподаткування або операцій, які звільнені від оподаткування. У зв`язку з тим, що складені позивачем податкові накладні є компенсуючими (складеними самим на себе), сума податку на додану вартість є умовною, перенесеною з податкових накладних продавця (постачальника), операції щодо яких вони складалися є неоподатковуваними - база нарахування штрафу щодо зведених податкових накладних, що складалися позивачем, відсутня.

9. Позивач вказує на невідповідність висновків судів, викладених у рішенні та постанові, обставинам справи, зокрема позивач аналізує положення Порядку № 1307 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги вимоги абзацу 5 підпункту 9 пункту 16 цього Порядку, внаслідок чого здійснено помилкові висновки про необхідність позивачу заповнювати графи 8 та 9 зведеної податкової накладної.

10. Аналізуючи в касаційній скарзі правила заповнення розділу А податкової накладної, які встановлені абз. 8 - 13 підпункту 8 пункту 16 Порядку № 1307, позивач констатує, що зобов`язаний був заповнити рядки І - VI розділу А податкової накладної, та не мав права заповнювати рядки VII - IX. Отже код ставки податку на додану вартість « 20», який зазначений в рядку V розділу А податкової накладної не свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, а є умовними податковими накладними, де код ставки ПДВ « 20» переноситься з податкових накладних контрагентів, на підставі яких складаються зведені податкові накладні.

11. Позивач також зазначає, що зведені податкові накладні зареєстровані з запізненням не з вини Академії, а внаслідок того, що податкові накладні контрагентів (постачальників), на підставі яких позивачем складені зведені податкові накладні, були зареєстровані продавцями в останній день, встановлений для реєстрації.

IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції

12. 28.10.2019 Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 640/7353/19.

13. 07.11.2019 справа № 640/7353/19 надійшла до Верховного Суду.

14. 15.11.2019 на адресу Верховного Суду від податкового органу надійшов відзив на касаційну скаргу Академії, в якому відповідач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

15. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

17. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

18. Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

V. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини.

19. Податковим органом проведено камеральну перевірку Національної академії внутрішніх справ щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 31.07.2017 по 19.11.2018, результати якої оформлені актом від 15.03.2019 №816/28-10-44-04/08751177 (далі -акт перевірки).

20. Перевіркою встановлено порушення Академією граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладний.

21. 16.04.2019 відповідачем на підставі акта перевірки від 15.03.2019 №816/28-10-44-04/08751177 прийняте податкове повідомлення-рішення №0005114404, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 669776,38 грн за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 6697663,52 грн.

VI. Джерела права

22. Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

23. Частини перша та друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

24. Операції, що не є об`єктом оподаткування визначені статтею 196 Податкового кодексу України.

Зокрема, підпункт 196.1.8 пункту 196.1. цієї статті визначає, що не є об`єктом оподаткування операції з постачання позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти.

25. Операції, звільнені від оподаткування встановлені статтею 197 Податкового кодексу України.

Зокрема, підпункт 197.1.2. пункту 197.1 цієї статті передбачає, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках. До таких послуг належать послуги, зокрема, з:

ґ) усіх видів освітньої діяльності, які постачаються вищими навчальними закладами, у тому числі для здобуття іншої вищої та післядипломної освіти;

д) навчання слухачів підготовчих відділень вищих навчальних закладів;

е) повторного вивчення відрахованими студентами (курсантами) окремих дисциплін і курсів з подальшим складенням іспитів;

є) навчання аспірантів і докторантів;

ж) приймання кандидатських іспитів;

з) надання наукових консультацій для осіб, які підвищують кваліфікацію самостійно;

и) довузівської підготовки;

і) проведення лекцій з питань науки і техніки, культури та мистецтва, фізичної культури і спорту, правових знань, туризму і краєзнавства;

ї) надання консультацій для учнів, вихованців, студентів, курсантів понад обсяги, встановлені навчальними планами і програмами, для аспірантів, докторантів.

26. Підпункти «а», «б» пункту 198.5. статті 198 Податкового кодексу України

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

25. Пункт 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України

Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема,10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

27. Абзац 4 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

28. Порядок заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267)

28.1. Пункт 8 Порядку № 1307

При складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини:

01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - Складена на постачання неплатнику податку;

03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - Складена за щоденними підсумками операцій;

12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

28.2. Пункт 11 Порядку № 1307

У разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися:

1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування;

2) в операціях, звільнених від оподаткування;

3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

У разі складання зведеної податкової накладної в графі "Зведена податкова накладна" робиться помітка "X".

У таких зведених податкових накладних у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "600000000000", а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

30. Пункт 16 Порядку № 1307

До розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів/послуг.

У разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, у цій графі платником зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг, необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України.

У графі 10 зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, вказується вартість (частина вартості) товару/послуги, необоротного активу, на яку нараховується податок відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу, згідно з основною ставкою податку та ставкою податку 7 відсотків, які застосовуються при нарахуванні податкових зобов`язань.

До розділу А податкової накладної (рядки I-X) вносяться узагальнюючі дані за операціями, на які складається така податкова накладна, а саме:

у рядку I зазначається загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість;

у рядках II-IV зазначаються суми податку на додану вартість, нараховані виходячи з обсягів постачання, зазначених у рядках V та VI;

у рядках V-IX зазначаються загальні обсяги постачання товарів/послуг в розрізі кодів ставок, зазначених у графі 8 нижньої табличної частини податкової накладної.

У податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, рядки VII-IX не заповнюються.

VII. Позиція Верховного Суду

31. Якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуг/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість, в операціях, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України.

32. Норма пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України встановлює юридичну відповідальність за порушення платником податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної. При цьому законодавець окреслює ряд виключень, а саме окреслює коло різновидів податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких, платник податків не підлягатиме юридичній відповідальності у порядку цієї норми.

33. Так, диспозиція пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України передбачає, що штраф не застосовується за порушення граничних строків для реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

34. Положення абз. 4 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України свідчать про те, що законодавець розмежовує такі види податкових накладних як податкові накладні, які не надаються покупцю та податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

35. Позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі наголошує на тому, що всі зведені податкові накладні, реєстраційні дії щодо яких є спірними в цій справі, не надаються отримувачу (покупцю), складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування та які не є об`єктом оподаткування, тобто тип причини ненадання такої накладної «8» і « 9» (пункт 8 Порядку №1307), всі розділи та графи зведених податкових накладних заповнені відповідно до вимог пункту 16 Порядку.

Проте, судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувались податкові накладні на предмет дотримання Академією правил їх заповнення, не встановлено вид податкових накладних, тип причини ненадання цих накладних, при цьому судами здійснені передчасні висновки про те, що всі податкові накладні не підпадають під виключення, встановлені пунктом 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України, що є порушенням норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази.

36. Суд апеляційної інстанції в постанові зазначив, що у податкових накладних позивачем визначено, що вони не надаються отримувачу (покупцю) з тих підстав, що останній не є платником податку на додану вартість, в той же час, у графі 8 визначено код ставки податку « 20», що зумовило висновок про те, що цей код згідно з Порядком №1307 відповідає здійсненню операції з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою, а тому в цьому випадку до позивача не застосовується визначене пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України виключення.

Суд вважає такий висновок передчасним з огляду на аналіз положень пункту 16 Порядку №1307, які визначають правила заповнення розділів А і Б податкової накладної, зокрема, встановлено, що у податкових накладних особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, тобто зведених податкових накладних, рядки VII-IX не заповнюються. Отже код ставки податку на додану вартість « 20», який зазначений в рядку V розділу А податкової накладної не свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, а є умовними податковими накладними, де код ставки ПДВ « 20» переноситься з податкових накладних контрагентів, на підставі яких складаються зведені податкові накладні.

Суд визнає, що позивач при складенні зведених податкових накладних не міг всупереч правил заповнення, встановлених Порядком №1307, заповнювати рядки VII-IX.

37. Суд також звертає увагу на те, що санкція пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (за порушення граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування), передбачає застосування штрафу в відсотковому розмірі (10%, 20%, 30%, 40%, 50%) від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування.

Отже штраф визначається у відповідності до суми податку на додану вартість, зазначеної у податкових накладних, що зареєстровані з порушенням. Саме розмір сум податку на додану вартість, які отримують свою безпосередню фіксацію в рамках таких податкових накладних, є основою для нарахування штрафних санкцій.

Складені платниками податків зведені податкові накладні щодо операцій, які є неоподатковуваними, містять «умовну» суму податку на додану вартість, перенесену з податкових накладних продавця (постачальника).

Судами попередніх інстанцій не встановлено, яка сума податку на додану вартість визначена податковим органом як база нарахування штрафних санкцій, з врахуванням особливостей заповнення зведених податкових накладних.

38. Судами попередніх інстанцій проігноровано доводи Академії щодо неможливості здійснити своєчасну реєстрацію зведених податкових накладних з огляду на певні обставини. Жодних висновків суди попередніх інстанцій не здійснили, обставини не встановили.

VIII. Висновки

39. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

40. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

41. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

42. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

43. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

44. Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Національної академії внутрішніх справ задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №640/7353/19 скасувати.

Справу №640/7353/19 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: С. С. Пасічник

В. П. Юрченко