ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2019 року № 640/13557/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова Сергія Вадимовича

третя особа: Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України

про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державного реєстратора комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова Сергія Вадимовича (далі також - державний реєстратор, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі також - третя особа) в якому просить:

- визнати протиправним рішення державного реєстратора, номер запису про обтяження 30392707 від 21.02.2019 року 11:39:06, підстава виникнення обтяження: Ухвала, серія та номер: 761/38097/2018, виданий 12.02.2019 року, видавник: Шевченківський районний суд м. Києва, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45633416 від 21.02.2019 року 11:44:51, вид обтяження: арешт нерухомого майна: нежитлового приміщення загальною площею 1 206,00 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 62999380000;

- скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора, номер запису про обтяження 30392707 від 21.02.2019 року 11:39:06, підстава виникнення обтяження: Ухвала, серія та номер: 761/38097/2018, виданий 12.02.2019 року, видавник: Шевченківський районний суд м. Києва, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45633416 від 21.02.2019 року 11:44:51, вид обтяження: арешт нерухомого майна: нежитлового приміщення загальною площею 1 206,00 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 62999380000.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем прийнято оскаржуване рішення про державну реєстрацію на підставі судового рішення, яке насправді не є процесуальним документом, який коли-небудь приймався Шевченківським районним судом міста Києва, тобто, на підставі неіснуючого судового рішення.

З огляду на викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Через канцелярію суду 23.08.2019 року третьою особою подано до суду письмові пояснення, в яких правової позиції щодо позову не висловлено, водночас, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України просить суд здійснити розгляд справи у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідачем відзив на адміністративний позов суду не подано.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

30.11.2018 року відбулися електронні торги з реалізації арештованого майна за виконавчим написом нотаріуса від 20.12.2017 року № 7860 за лотом № 312708 «Іпотека: нежитлове приміщення АДРЕСА_1», переможцем та власником якого визнано ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією, розміщеної на веб-сайті ДП «СЕТАМ», організатора наведених вище електронних торгів, за адресою в мережі Інтернет: https://setam.net.ua/auction/314095, торги за лотом № 312708 визнано такими, що відбулися.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановським Ю.В. складено акт №55614244/14 про реалізацію предмета іпотеки від 25.01.2019 року.

ОСОБА_1 отримано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А., зареєстрованим в реєстрі за № 66, яким посвідчено, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з: нежитлового приміщення АДРЕСА_1, що раніше належало Фірмі «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю на підставі свідоцтва про право власності серія ЯЯЯ №838079, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 14.12.2005 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 2371-С/ЮНП від 13.12.2005 року, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 19.12.2005 року та записано у реєстрову книгу № 127п-190 за реєстровим номером 7641-п.

19.02.2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

Отже, власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , на законних підставах є ОСОБА_1 .

Разом з тим, 21.02.2019 року відповідачем внесено до Державного реєстру запис №30392707 про обтяження нерухомого майна: нежитлового приміщення загальною площею 1 206,00 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , особа, в інтересах якої встановлено обтяження: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 12.02.2019 року у справі №761/38097/2018.

Не погоджуючись з вчиненням відповідачем такої реєстраційної дії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд звертає увагу, що усі застосовані нормативно-правові акти наведено в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною другою статті 27 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1952), державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі, зокрема, рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини третьої статті 10 Закону №1952, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Згідно зі статтею 31-1 Закону №1952, реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України №1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Виходячи з системного аналізу наведених правових положень висновується, що підставою для вчинення реєстраційних дій щодо здійснення державної реєстрації обтяжень майнових прав може бути рішення суду, щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили. При цьому, перед здійсненням відповідної реєстраційної дії на підставі рішення суду державний реєстратор зобов`язаний встановити обставини відповідності документів, отриманих ним для проведення реєстраційної дії, вимогам законодавства. При цьому, реєстратору надано право, в тому числі, користуватись результатами інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, 04.03.2019 року представником позивача направлено адвокатський запит на адресу Київської місцевої прокуратури №10 та Шевченківського районного суду міста Києва з метою з`ясування питання дійсності прийняття судового рішення від 12.02.2019 року у справі №761/38097/2018, яке стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення про вчинення реєстраційної дії.

Київською місцевою прокуратурою № 10 надано відповідь листом від 07.03.2019 року № 19017100109914444, в якому повідомлено, що згідно з відомостями, наявними в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, встановлено, що СВ Шевченківського управління поліції ГУНП у міста Києві не проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 19017100109914444 від 13.12.2017 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні місцевою прокуратурою не здійснювалося, а прокурор Київської місцевої прокуратури №10 Горбенко В.О. не звертався до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт нежитлових приміщень у вказаному кримінальному провадженні.

В свою чергу, Шевченківським районним судом міста Києва надано відповідь на адвокатський запит листом від 12.03.2019 року № 01-14/170/2019/М-210, в якому повідомлено, що додана до адвокатського запиту ксерокопія ухвали від 12.02.2019 року не є процесуальним документом, який будь-коли виносився слідчим суддею Мартиновим Є.О., оскільки в автоматизованій системі документообігу Шевченківського районного суду міста Києва такий документ відсутній.

Крім того, як встановлено із змісту ухвали Київського апеляційного суду від 23.07.2019 року по справі № 11-сс/824/1926/2019, яка набрала законної сили, судом встановлено, що відповідно до змісту листа за вх. № 01-09/247/2019/КК/206 від 19.07.2019 року Шевченківського районного суду міста Києва, клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №19017100109914444 слідчими суддями Шевченківського районного суду міста Києва не розглядалося і ухвала про арешт не постановлювалась.

Під номером справи № 761/38097/2018, в свою чергу, зареєстровано клопотання слідчого СВ Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві капітана поліції Денисюка М.В. про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадження №12018100100001816.

У зв`язку з наведеним, оскільки нормами Кримінального процесуального кодексу України не передбачено порядку та процедури дій судді чи суду у випадку подання апеляційної скарги на судове рішення, якого не існує, Київським апеляційним судом повернуто апеляційну скаргу адвоката Отроша В.М., подану в інтересах ОСОБА_1 .

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з наведеного висновується, що відповідачем внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження нерухомого майна на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 12.02.2019 року у справі №761/38097/2018, якої в дійсності не існує, тому дії державного реєстратора не відповідають наведеним вище положенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а, відповідно, оскаржуване рішення про державну реєстрацію підлягає скасуванню у судовому порядку.

Щодо питання підсудності даної справи Окружному адміністративному суду міста Києва, необхідно зазначити наступне.

Суду відома практика Верховного Суду, відповідно до якої спори даної категорії мають розглядатись в порядку цивільного або господарського судочинства (залежно від складу сторін), оскільки вони на, думку Верховного Суду, не носять публічно-правового характеру.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Виходячи з наведеного, суд при вирішенні даної справи враховує зазначені вище висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, проте не вважає їх такими, що підлягають застосуванню під час розгляду даної конкретної справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Конституційний Суд України зазначив, що Кодексу адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні від 25.11.1997 року № 6-зп сформулював правову позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції України має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень (п. 2 мотивувальної частини). Ця правова позиція кореспондується з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо ефективного засобу юридичного захисту від порушень, вчинених особами, які здійснюють свої офіційні повноваження.

Згідно із частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (ч. 2 статті 4 КАС України).

З наведеного висновується, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

Предметом позовних вимог у даній справі є визнання протиправним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і скасування запису про обтяження від 21 лютого 2019 року за індексним номером 45633416, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором щодо нерухомого майна: нежитлового приміщення загальною площею 1206,00 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують протиправність прийнятих державним реєстратором рішень виключно у зв`язку з недотриманням державним реєстратором обов`язків, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо перевірки наданих заявником документів на достатність та належність для здійснення реєстраційних дій.

Отже, характер спору за даним позовом безпосередньо не пов`язаний з майновими правами позивача, а є публічно-правовим, оскільки предмет і підстава позову пов`язані виключно з вчиненням відповідачем владних, управлінських рішень щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна, внесених відповідачем саме як суб`єктом владних повноважень до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2018 року у справі №823/378/16 дійшла висновку, що спір не має ознак приватноправового характеру, якщо предметом перевірки в цій справі є виключно дотримання державним реєстратором як суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав); 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону№1952, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно із частиною другою статті 24 Закону №1952, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

З аналізу вказаних положень законодавства вбачається, що державний реєстратор, діючи як суб`єкт владних повноважень, був зобов`язаний перевірити надані заявником для здійснення реєстрації обтяження нерухомого майна документи на предмет їх повноти та відповідності закону, а адміністративний суд при розгляді справи зобов`язаний перевірити відповідність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень вимогам, які визначені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставинами, які підлягали доказуванню у цій справі, є виключно питання дотримання законодавчо встановленої процедури розгляду та перевірки державним реєстратором документів, наданих заявником, та законність оскаржуваного рішення. Відтак спір належить до адміністративної юрисдикції і має вирішуватися судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням вказаних у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем сплачено за подання позову суму у розмірі 768, 40 грн., що підтверджується квитанцією від 22.07.2019 року №ПН330956.

З огляду на викладене, вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова Сергія Вадимовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису про державну реєстрацію - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним рішення державного реєстратора комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова Сергія Вадимовича, номер запису про обтяження 30392707, від 21.02.2019 року 11:39:06, підстава виникнення обтяження: Ухвала, серія та номер: 761/38097/2018, виданий 12.02.2019 року, видавник: Шевченківський районний суд м. Києва, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45633416 від 21.02.2019 року 11:44:51, вид обтяження: арешт нерухомого майна: нежитлового приміщення загальною площею 1 206,00 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 62999380000;

3. Скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова Сергія Вадимовича, номер запису про обтяження 30392707, від 21.02.2019 року 11:39:06, підстава виникнення обтяження: Ухвала, серія та номер: 761/38097/2018, виданий 12.02.2019 року, видавник: Шевченківський районний суд м. Києва, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45633416 від 21.02.2019 року 11:44:51, вид обтяження: арешт нерухомого майна: нежитлового приміщення загальною площею 1 206,00 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 62999380000.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради (53810, Дніпропетровська область, Апостолівський район, село Нива Трудова, вулиця Каштанова, будинок 6; код ЄДРПОУ 42257634).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно із частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: державний реєстратор комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальов Сергій Вадимович (53810, Дніпропетровська область, Апостолівський район, село Нива Трудова, вулиця Каштанова, будинок 6; код ЄДРПОУ 42257634);

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13; код ЄДРПОУ 00045622).

Повне рішення складено 09.12.2019 року.

Суддя Л.О. Маруліна