Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 308/13744/15-ц

провадження № 61-31777св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Міністерство юстиції України, Міністр юстиції України Петренко Павло Дмитрович ,

третя особа - Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2016 року у складі судді Шепетко І. О. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Кожух О. А., Мацунича М. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича, третя особа - Державна казначейська служба, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2015 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просила стягнути солідарно з Міністра юстиції Петренка П. Д . та Міністерства юстиції України матеріальну шкоду в розмірі 10 179,72 грн та моральну шкоду в розмірі 155 000,00 грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що наказом Міністра юстиції України Петренко П. Д. від 05 вересня 2014 року № 1927/к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » позивачу оголошено догану «за неналежне виконання службових обов`язків, відсутність контролю за роботою підлеглих».

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року у справі № 807/3135/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1927/к від 05 вересня 2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач не дотримався вимог статті 2 КАС України, а відтак наказ Міністерства юстиції України від 05 вересня 2014 року № 1927/к не відповідає критеріям правомірності, установленим законом, порушує права та інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування протиправного рішення суб`єкта владних повноважень.

Крім того, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 876/8160/15 визнано протиправними дії Міністерства юстиції України щодо попередження ОСОБА_1 08 лютого 2015 року про звільнення її із займаної посади начальника управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Зазначеним судовим рішенням встановлено порушення процедури попередження про звільнення, протиправність дій Міністерства юстиції України щодо попередження позивача 08 лютого 2015 року про звільнення її із займаної посади начальника управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Також судом зазначено, що відповідач у вказаній адміністративній справі діяв з порушенням вимог закону, такі дії відповідача призвели до порушення трудових прав позивача, оскільки сам факт попередження спричинив негативні наслідки, пов`язані з пошуком роботи, повідомленням відповідних органів праці та зайнятості населення про майбутнє вивільнення.

Такими діями відповідачів позивачу було завдано моральної шкоди, позивач була позбавлена премій, вимушена шукати нову роботу, направляти резюме, але внаслідок поширеної інформації стосовно неї, зокрема оголошення догани, отримала відмови у працевлаштуванні. Розмір моральної шкоди визначила із розрахунку двох середньомісячних заробітків за період із серпня 2014 року до грудня 2015 року, що склало 155 000,00 грн. Вважає таку сатисфакцію відповідною та справедливою.

Крім того, позивачу було завдано матеріальну шкоду, яка виразилась у тому, що під час дії незаконного наказу про догану до позивачки не застосовувались заходи заохочення у вигляді премій та надбавок до заробітної плати, які склали 1 785,00 грн. Крім того, матеріальна шкода виявилась у витратах, пов`язаних з тривалим лікуванням позивача, що склало 8 394,72 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2015 року у складі судді Шепетко І. О. у відкритті провадження у цивільній справі № 308/13744/15 (провадження № 2/308/6062/15 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Міністра юстиції України Петренка П . Д. про відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовлено.

Місцевий суд виходив з того, що хоча спір по суті являється трудовим, проте через те, що дані трудові правовідносини стосуються проходження публічної служби (державної служби), цей спір відноситься до публічно-правових і відповідно до вимог статті 17 КАС України повинен розглядатися саме в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2015 року про відмову у відкритті провадження скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до частини другої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач пред`явила вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 7500 грн та матеріальної шкоди в розмірі 7500 грн, які згодом були збільшені. Оскільки вимога про відшкодування шкоди заявлена окремо, від вимоги про вирішення публічно-правового спору, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 797,50 грн; стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 4 861,29 грн. В решті позовних вимог відмовлено у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що на користь позивача підлягає стягненню невиплачена премія за жовтень 2014 року в розмірі 197,50 грн та премія до свята в розмірі 600 грн, оскільки розмір премії нараховується у відсотках до посадового окладу та в межах економії фонду заробітної плати з урахуванням фактично відпрацьованого часу, та премії не виплачують працівникам за час відпусток (основної, додаткової та інших, що передбачені законодавством), тимчасової непрацездатності, а підставою для невиплати премій у вересні 2014 року та травні 2015 року було перебування позивача на лікарняному.

Відмовляючи в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої тривалим лікуванням, місцевий суд виходив з того, що відповідно до консультаційного висновку спеціаліста, ОСОБА_1 встановлений діагноз - «посттравматичний стресовий розлад», проте в цьому висновку не зазначені будь-які рекомендації та не призначено лікування. Позивачем не надано будь-яких доказів того, що їй призначалося лікування, були призначені медичні препарати, з наданих квитанцій не можливо встановити ким саме придбавалися призначені ліки.

Частково задовольняючи позов, в частині вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з незаконного притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності позивача, оскільки оголошення догани призвело до душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї та вважав, що моральна шкода підлягає стягненню у розмірі одного місячного середнього заробітку позивача - 4 861,29 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України в інтересах якого діяло Головне територіальне управління юстиції у Закарпатській області відхилено, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 31 жовтня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції з огляду на їх відповідність обставинам справи, нормам матеріального права та належно оціненим доказам.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У липні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким її позовні вимоги в цій частині задовольнити у повному обсязі.

У липні 2017 року представник Міністерства юстиції України - Алмаші І. М. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом не було зазначено, з посиланням на відповідні докази, чим підтверджується той факт, що невиплата премії у вересні 2014 року та травня 2015 року в період дії наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності є саме наслідком перебування на лікарняному. Судами неправильно застосовано норми «Положення про преміювання працівників апарату Головного управління юстиції у Закарпатській області», адже в разі скоєння дисциплінарного проступку керівники відповідних структурних підрозділів вносять пропозиції щодо зняття премій за місяць, коли скоєний дисциплінарний проступок, подання таких пропозицій під час перебування працівника на лікарняному не передбачено. Оскаржуване рішення апеляційного суду не містить жодних висновків щодо відхилення доводів позивача в цій частині.

Доводом касаційної скарги також є те, що подані нею розрахункові квитанції є належними доказами придбання ліків, а посилання суду на те, що у консультативному висновку не було зазначено жодних рекомендацій та не призначено лікування є недостатньою підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині вимог. Неправомірні дії відповідачів призвели до погіршення стану здоров`я позивача вцілому, послаблення імунітету, загострення і виникнення різних хвороб, які не всі мають психологічну природу чи пов`язані з встановленим діагнозом «посттравматичний стресовий розлад», однак всі вони потребували відповідного лікування, що і призвело до відповідних втрат.

ОСОБА_1 зазначає також, що судами не було наведено жодних мотивів на спростування доводів позивача щодо розміру вимог про відшкодування моральної шкоди, не було наведено жодних розрахунків та не було вказано чому відхиляють розрахунок позивача як належний та допустимий. На думку позивача наслідки неправомірної поведінки відповідача тривають довгий час, а тому, на її думку, стягнення на її користь моральної шкоди у розмірі 155 000,00 грн із розрахунку подвійного розміру середнього заробітку за період із серпня 2014 року до грудня 2015 року відповідає вимогам справедливості.

Касаційна скарга Міністерства юстиції України мотивована тим, що судами неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи, адже, на його думку, у процесі судового розгляду, позивачем не було обґрунтовано у чому саме полягає моральна шкода та не надано жодних доказів її заподіяння.

Доводом касаційної скарги є також те, що конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу, а тому керівнику державного органу надано право приймати рішення про преміювання, вказана норма не є імперативною і в силу закону не може бути зобов`язальною. Притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності жодним чином не вплинуло на виплату їй премії, адже така не вплачувалася у зв`язку із внесенням Головою Державної виконавчої служби пропозиції щодо її позбавлення. За час перебування на лікарняному премія не нараховується та не виплачується. Крім того прийняття судом рішення щодо такої позовної вимоги є втручання в дискреційні повноваження Міністерства юстиції України.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано її матеріали із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Міністерства юстиції України.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29 травня 2018 року справу № 308/13744/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до наказу від 18 листопада 2011 року № 2227/к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області.

З довідки Головного управління юстиції у Закарпатській області, копій почесних грамот, вбачається, що ОСОБА_1 нагороджувалась заохочувальними відзнаками з 2007 року до 2014 року.

Наказом від 13 грудня 2013 року № 123/2, ОСОБА_1 була включена до складу колегії Державної виконавчої служби України.

Відповідно до наказу від 05 вересня 2014 року № 1927/к, ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року у справі № 807/3135/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 05 вересня 2014 року № 1927/к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 грудня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року встановлено неправомірність оголошення позивачу догани наказом від 05 вересня 2014 року № 1927/к.

З листів Державної виконавчої служби України від 08 серпня 2014 року № 13-0-26-2860/4.3, від 28 серпня 2014 року № 13-0-26-2860/4.3, від 09 жовтня 2014 року № 13-0-26-2860/4.3, від 13 листопада 2014 року № 13-0-26-2860/4.3, встановлено, що Державною виконавчою службою України внесено пропозицію щодо позбавлення ОСОБА_1 премії за липень, серпень, вересень, жовтень відповідно.

Наказом від 20 жовтня 2014 року № 1370/4, відповідно до «Положення про умови та порядок преміювання працівників апарату Головного управління юстиції, районних, міськрайонних управлінь юстиції та їх структурних підрозділів» затвердженого наказом начальника Головного управління юстиції у Закарпатській області від 19 червня 2012 року № 1472/06-04, за підсумками роботи за вересень місяць 2014 року, в межах економії коштів і кошторисних видатків фонду заробітної плати, премійовано працівників апарату Головного управління юстиції у Закарпатській області у розмірі 20 відсотків від місячного посадового окладу.

Наказом від 18 листопада 2014 року № 1514/4, відповідно до «Положення про умови та порядок преміювання працівників апарату Головного управління юстиції, районних, міськрайонних управлінь юстиції та їх структурних підрозділів», затвердженого наказом начальника Головного управління юстиції у Закарпатській області від 19 червня 2012 року № 1472/06-04, за підсумками роботи за жовтень місяць 2014 року, в межах економії коштів і кошторисних видатків фонду заробітної плати, премійовано всіх працівників апарату Головного управління юстиції у Закарпатській області у розмірі 10 відсотків від місячного посадового окладу.

Наказом від 22 травня 2015 року № 613/4, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» за підсумками роботи за жовтень місяць 2015 року, в межах економії коштів і кошторисних видатків фонду заробітної плати, премійовано працівників апарату Головного управління юстиції у Закарпатській області у розмірі 30 відсотків від місячного посадового окладу.

Наказом від 29 вересня 2015 року № 1181/4, відповідно до «Положення про умови та порядок преміювання працівників апарату Головного управління юстиції, районних, міськрайонних управлінь юстиції та їх структурних підрозділів», затвердженого наказом начальника Головного управління юстиції у Закарпатській області, в межах економії коштів і кошторисних видатків на 2015 рік, у зв`язку з відзначенням професійного свята - Дня юриста, премійовано працівників апарату Головного управління юстиції у Закарпатській області у розмірі по 600 грн, крім працівників, до яких застосовувалися дисциплінарні стягнення.

ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 03 вересня 2014 року до 03 жовтня 2014 року, з 20 квітня 2015 року до 22 травня 2015 року, з 25 травня 2015 року до 03 червня 2015 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційних скарг, за наслідками чого зробив такі висновки.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у задоволенні касаційних скарг необхідно відмовити з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 6 Конвенції, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду є, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з положеннями статті 57 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.

За частиною третьою статті 61 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналогічні положення містить стаття 82 чинного ЦПК України.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року встановлено неправомірність оголошення позивачу догани наказом від 05 вересня 2014 року № 1927/к.

З листів Державної виконавчої служби України від 08 серпня 2014 року № 13-0-26-2860/4.3, від 28 серпня 2014 року № 13-0-26-2860/4.3, від 09 жовтня 2014 року № 13-0-26-2860/4.3 та від 13 листопада 2014 року № 13-0-26-2860/4.3 судами встановлено, що Державною виконавчою службою України внесено пропозицію щодо позбавлення ОСОБА_1 премії за липень, серпень, вересень та жовтень відповідно.

Наказом від 20 жовтня 2014 року № 1370/4, відповідно до «Положення про умови та порядок преміювання працівників апарату Головного управління юстиції, районних, міськрайонних управлінь юстиції та їх структурних підрозділів», затвердженого наказом начальника Головного управління юстиції у Закарпатській області від 19 червня 2012 року № 1472/06-04, за підсумками роботи за вересень місяць 2014 року, в межах економії коштів і кошторисних видатків фонду заробітної плати, премійовано працівників апарату Головного управління юстиції у Закарпатській області у розмірі 20 відсотків від місячного посадового окладу.

Наказом від 18 листопада 2014 року № 1514/4, відповідно до «Положення про умови та порядок преміювання працівників апарату Головного управління юстиції, районних, міськрайонних управлінь юстиції та їх структурних підрозділів», затвердженого наказом начальника Головного управління юстиції у Закарпатській області від 19 червня 2012 року № 1472/06-04, за підсумками роботи за жовтень місяць 2014 року, в межах економії коштів і кошторисних видатків фонду заробітної плати, премійовано всіх працівників апарату Головного управління юстиції у Закарпатській області у розмірі 10 відсотків від місячного посадового окладу.

Наказом від 22 травня 2015 року № 613/4, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» за підсумками роботи за жовтень місяць 2015 року, в межах економії коштів і кошторисних видатків фонду заробітної плати, премійовано працівників апарату Головного управління юстиції у Закарпатській області у розмірі 30 відсотків від місячного посадового окладу.

Наказом від 29 вересня 2015 року № 1181/4, відповідно до «Положення про умови та порядок преміювання працівників апарату Головного управління юстиції, районних, міськрайонних управлінь юстиції та їх структурних підрозділів», затвердженого наказом начальника Головного управління юстиції у Закарпатській області, в межах економії коштів і кошторисних видатків на 2015 рік, у зв`язку з відзначенням професійного свята - Дня юриста, премійовано працівників апарату Головного управління юстиції у Закарпатській області у розмірі по 600 грн, крім працівників, до яких застосовувалися дисциплінарні стягнення.

Колегія суддів зазначає, що місцевим судом було правильно взято до уваги п.п. 2.4. та 2.6 «Положення про преміювання працівників апарату Головного управління юстиції у Закарпатській області, районних, міськрайонних управлінь юстиції та їх структурних підрозділів», відповідно до яких: розмір премії нараховується у відсотках до посадового окладу та в межах економії фонду заробітної плати з урахуванням фактично відпрацьованого часу, та премії не виплачують працівникам за час відпусток (основної, додаткової та інших, що передбачені законодавством), тимчасової непрацездатності.

Судами встановлено, що предметом розгляду, відповідно до вимог позивача, є матеріальна шкода завдана через позбавлення її премій у вересні, жовтні 2014 року та в травні 2015 року. ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 03 вересня 2014 року до 03 жовтня 2014 року, з 20 квітня 2015 року до 22 травня 2015 року, з 25 травня 2015 року до 03 червня 2015 року.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду про те, що ОСОБА_1 було правомірно позбавлено премій у вересні 2014 року і травні 2015 року через її тимчасову непрацездатність, а тому висновок місцевого суду в цій частині є правильним.

Отже висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про наявність підстав для стягнення на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 797,50 грн (премія за жовтень 2014 року в сумі 197,50 грн та премія до свята 600 грн ) є обґрунтованим.

Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги позивача про те, що невиплата премії у вересні 2014 року та травні 2015 року, в період дії наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, є саме наслідком перебування на лікарняному, адже тимчасова непрацездатність є самостійною підставою для невиплати премії.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Вирішуючи питання про підстави та розмір відшкодування моральної шкоди, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанцій виходив з того, що права позивача порушені, а тому на його користь слід стягнути 4 861,29 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, ця сума дорівнює розміру одного місячного середнього заробітку позивача.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Таким чином, доводи касаційних скарг позивача та відповідача в частині визначення розміру моральної шкоди та підстав її стягнення, не заслуговують на увагу, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення на її користь матеріальних втрат, завданих тривалим лікуванням фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанцї.

Разом з тим колегія суддів відхиляє доводи касаційних скарг заявників стосовно того, що ухвала суду апеляційної інстанції не містить висновків щодо певних доводів апеляційних скарг заявників, адже Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, доводи касаційних скарг правильність висновків судів не спростовують, а тому касаційні скарги необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська