06.12.2019

Справа № 497/1700/19

Провадження № 2-о/497/134/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2019 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.

секретаря - Божевої І.Д.

розглянувши, в порядку окремого провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Болградський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про встановлення факту народження дитини,

ВСТАНОВИВ:

11.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою і просить постановити рішення, яким встановити факт народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м.Ізмаїл Одеської області, батьками якого є: батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заявник посилається на те, що дитина народилася на тимчасово окупованій території в м. Сімферополь АР Крим. Прізвище матері в медичному свідоцтві про народження, яке видане на тимчасово окупованій території зазначено « ОСОБА_3 », а відповідно до паспорту громадянина України та свідоцтва про шлюб, укладений на території України її прізвище « ОСОБА_3 ». Отримати свідоцтво про народження на території України неможливо, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України, а встановлення такого факту необхідно заявникові для належної реєстрації і проживання дитини разом з батьками на території України.

Ізмаїльський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану відмовив в проведенні реєстрації народження дитини, з тих підстав, що заявником для підтвердження факту народження пред`явлено медичне свідоцтво про народження, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2015 року за № 1150/13024. Крім того, у медичному свідоцтві про народження зазначено прізвище матері дитини як « ОСОБА_3 », в той час, коли у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданому 16.04.1996 року Красноперекопським МРВ ГУ МВС України в Криму та у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_2 , виданому 23.11.2016 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області зазначено прізвище « ОСОБА_3 ».

Заявник до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та наполягає на задоволенні вимог.

Представник заінтересованої особи - Болградського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, до суду не прибув, але надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 народила сина в м.Сімферополь Республіки Крим, що підтверджується медичним свідоцтвом про народження серії 35 № 045481 від 15.03.2019 року, виданого пологовим відділенням Республіканської клінічної лікарні ім.М.О.Семашка м. Сімферополя.

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану від 03.12.2019 року № 00024792752 вбачається, що у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян інформація щодо актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутня. Перевірку проведено у Болградському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану по первинним актовим записам державної реєстрації народження за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 03.12.2019 року.

Конституція України гарантує право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

З точки зору права всі життєві факти, які так чи інакше зачіпають суспільні відносини поділяються на юридично значимі та юридично байдужі, з якими право не зв`язує будь-яких юридичних наслідків.

Таким чином, не всі життєві обставини є юридичними фактами. Життєві факти (обставини) стають юридичними фактами не самі по собі чи в силу будь-яких особливих властивостей, а в результаті визнання їх такими державою та закріплення у законі.

За змістом п.7 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Заявник скориставшись своїм правом, звертався з заявою до Ізмаїльського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану з питання реєстрації народження дитини ОСОБА_2 , однак отримав відмову оскільки заявником для підтвердження факту народження дитини пред`явлено медичне свідоцтво про народження серії 35 № 045481 від 15.03.2019 року, видане пологовим відділенням Республіканської клінічної лікарні ім.М.О.Семашка м.Сімферополя, відповідно до вимог чинного законодавства України не є документом, що підтверджує факт народження та, відповідно, підставою для проведення державної реєстрації народження дитини. Крім того, у медичному свідоцтві про народження зазначено прізвище матері дитини як « ОСОБА_3 », в той час, коли у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданому 16.04.1996 року Красноперекопським МРВ ГУ МВС України в Криму та у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_2 , виданому 23.11.2016 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області зазначено прізвище « ОСОБА_3 ».

Відповідно до частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Згідно з положень ст.ст. 1, 3, 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» чітко закріплено, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Тимчасово окупованою територією є Автономна Республіка Крим та м. Севастополь. Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 ст. 9, є недійним і не створює правових наслідків.

Належними відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. За змістом частини першої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Оцінюючи надане медичне свідоцтво про народження дитини, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду цієї справи необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.

Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Як роз`яснив ВССУ в Інформаційному листі «Про окремі питання застосування Закону України від 4 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України», враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження … для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд приймає в якості належного і допустимого доказу медичне свідоцтво про народження серії 35 № 045481 від 15.03.2019 року, виданого пологовим відділенням Республіканської клінічної лікарні ім.М.О.Семашка м. Сімферополя на ім`я ОСОБА_3 .

Відповідно до положень ст. 144 ч.1 СК України, батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтями 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» з послідуючими змінами і доповненнями, державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього закону підлягають народження фізичної особи та її походження.

Відповідно до ст. 13 названого Закону, підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження … За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження. Такі ж вимоги прописані в п.2 глави 1 розділу ІІІ Правил, при відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження дитини даною жінкою.

Аналогічні положення закріплені і в Правилах державної реєстрації актів цивільного стану в Україні: підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є медичне свідоцтво про народження, що видається закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного Кодексу України.

Положеннями ч.2 ст. 13 названого Закону визначено, що державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 122 Сімейного кодексу України, походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Положеннями ст. 133 СК України передбачено, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Згідно ст. 145 ч.1 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. По батькові дитини визначається за іменем батька.

Пунктом 4 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні встановлено, якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження, підтверджене одним із документів, передбачених у пункті 2 цієї глави, або місце проживання батьків чи одного з них.

Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Як передбачено ч.2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. Аналогічне роз`яснення міститься в п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 року.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч.4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній ВРУ, підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 13, 81, 258, 259,264-265, 268, 293-294, 315-317, 319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Болградський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про встановлення факту народження дитини - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ізмаїлі Одеської області, у громадянина України ОСОБА_1 та громадянки України ОСОБА_3 .

Зобов`язати орган державної реєстрації актів цивільного стану зареєструвати народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відомості про батьків записати:

батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Допустити рішення до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца