ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2019 року

Київ

справа №431/1700/16-а

адміністративне провадження №К/9901/14065/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 431/1700/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року (у складі колегії: головуючого судді Чебанова О.О., суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О.),

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

18 квітня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Старобільського районного суду Луганської області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області (далі - відповідач) із вимогами про:

визнання неправомірними дії УПФУ в Старобільському районі Луганської області щодо нарахування та виплати з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, згідно положень статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язання УПФУ в Старобільському районі Луганської області з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року здійснити позивачеві перерахунок пенсії згідно статі 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в обсязі не нижче 8-ми розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю на підставі статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в обсязі 75 % розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області на його користь заборгованість, що утворилась в результаті недоплати пенсії з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року в сумі 44844,63 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 23 травня 2016 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, згідно положень статей 50, 54, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в обсязі не нижче 8-ми розмірів прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю на підставі статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в обсязі 75 % розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з відрахуванням фактично отриманих сум. В решті позову відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 23 травня 2016 року задоволено частково: постанову Старобільського районного суду Луганської області від 23 травня 2016 року скасовано. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду із пропуском встановленого законом строку, а суд першої інстанції не перевірив цих обставин.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його прийнятими з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції повинен був застосовувати у цій справі положення пункту 3 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України, згідно з якими позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, спричиненої каліцтвом, іншою втратою здоров`я. Крім того, позивач зазначає, що згідно частини першої статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров`ю особи, не обмежується строком давності. Посилається позивач також на Віденську конвенцію про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року, відповідно до статті 5 якої строк позовної давності за вимогами про відшкодування ядерної шкоди завданої здоров`ю становить тридцять років.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 431/1700/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 6 грудня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 431/1700/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 9 грудня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є не прийнятні з огляду на наступне.

Так, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач 18 квітня 2016 року звернувся до суду першої інстанції із вимогами про визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування та виплати йому з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, згідно положень статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання відповідача зробити перерахунок пенсії за вказаний період та стягнення недоотриманих сум пенсії за вказаний період.

Проте суд вважає посилання позивача на вказаний Закон помилковим, оскільки дія даної норми не розповсюджується на правовідносини, з приводу яких позивач звернувся із позовною заявою.

Крім того, відповідно до статті 90 зазначеного Закону всі вимоги цього Закону застосовуються щодо будь-якого ядерного інциденту, що може статися на території України, після набрання цим Законом чинності, тобто починаючи з 21 березня 1995 року.

Актом спеціального законодавства, дія якого спрямована на реалізацію конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення України та встановлює відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Абзацом 3 частини другої статті 1 цього Закону передбачено, що державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується, зокрема, на принципі соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 70 Закону №796-ХІІ, закріплено право громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, захищати у відповідних державних, судових органах свої законні інтереси та інтереси своїх дітей. При цьому зазначеним Законом строк звернення до суду з адміністративним позовом не встановлено.

Безпідставним є і посилання позивача на положення статті 268 Цивільного кодексу України та статтю 5 Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, оскільки вони регулюють подання позову про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства, тоді як предметом даного позову є перерахунок та виплата пенсії.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводами касаційної скарги не спростовані висновки суду апеляційної інстанції про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення

цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Зважаючи на те, що особа, яка подає касаційну скаргу, звільнена від сплати судового збору, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко