open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 804/6427/15
Моніторити
Ухвала суду /13.01.2020/ Третій апеляційний адміністративний суд Постанова /09.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /04.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /19.05.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /17.05.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.04.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /22.02.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Постанова /28.08.2015/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.08.2015/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /30.06.2015/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /22.05.2015/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 804/6427/15
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /13.01.2020/ Третій апеляційний адміністративний суд Постанова /09.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /04.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /19.05.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /17.05.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.04.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /22.02.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Постанова /28.08.2015/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.08.2015/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /30.06.2015/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /22.05.2015/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2019 року

Київ

справа №804/6427/15

адміністративне провадження №К/9901/13598/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С.Г.,

суддів Рибачук А. І., Тацій Л. В.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» про стягнення коштів, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 (головуючий суддя - Боженко Н. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 (головуючий суддя Поплавський В. Ю., судді: Чепурнов Д. В., Сафронова С. В.),

В С Т А Н О В И В:

I. Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2015 року Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області (далі - Держфінінспекція, позивач) звернулася з позовом до Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» (далі - Підприємство, НКП «Нікопольтеплоенерго», відповідач), в якому просила стягнути з відповідача кошти в сумі 5597566,52 гривень на реєстраційний рахунок УЖКГ Нікопольської міської ради 35429109046890, КПКВ 100602 Погашення заборгованості з різниці в тарифах, код платежу 2761520 Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування УЖКГ Нікопольської міської ради (далі - спірні кошти).

2. Вимоги позовної заяви обґрунтовувались тим, що за період з 01.07.2012 по 31.12.2014 Держфінінспекцією було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Підприємства, якою встановлено завищення фактичних витрат з надання послуг теплопостачання населенню та різниці в тарифах за 2011-2013 роки та 10 місяців 2014 року, що призвело до зайвого отримання коштів субвенції з державного бюджету на загальну суму 5597566,52 гривень. Оскільки підконтрольною установою не забезпечено у повному обсязі виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства, позивач, на підставі приписів статті 10 Закону України від 26.01.1993 №2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон №2939-XII), звернувся до суду з даним позовом.

II. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016, позов задоволено частково. Стягнуто з Підприємства кошти в сумі 1205692,06 гривень на реєстраційний рахунок УЖКГ Нікопольської міської ради 35429109046890, КПКВ 100602 Погашення заборгованості з різниці в тарифах, код платежу 2761520 Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування УЖКГ Нікопольської міської ради, ЄДРПОУ 26136719, банк одержувача ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Ухвалюючи таке рішення, в частині задоволених позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що наявність допущених Підприємством низки порушень законодавства, виявлених у ході ревізії та не усунутих відповідачем, підтвердилась під час розгляду справи й це не спростовано під час судового розгляду.

III. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5. Не погодившись із наведеними вище судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, Підприємство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і відмовити в позові у повному обсязі.

6. В обґрунтуванні касаційної скарги відповідач посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового, на думку відповідача, висновку про наявність підстав для задоволення частини позовних вимог Держфінінспекції щодо стягнення з Підприємства спірних коштів у розмірі 715617,44 гривень, зайво включених до фактичних витрат не передбачених тарифами витрат на ремонт основних засобів, які перевищують ліміт, встановлений розділом ІІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України) з огляду на допущення скаржником порушень пункту 6 Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 №517 (далі - Порядок №517), пункту 6 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 №30 (далі - Порядок №30), а також пункту 7 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води. Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 (далі - Порядок №869).

7. Зокрема, відповідач наполягав, що приписи Порядку №869 не розповсюджують свою дію на спірні правовідносини, а відтак й встановлений у розділі ІІІ ПК України ліміт не підлягає врахуванню при обчисленні обсягу заборгованості з різниці в тарифах відповідно до норм спеціального законодавства, а саме: Порядків №517, №30, Порядку та умов надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №167 (далі - Порядок №167), які таких умов не встановлюють.

8. Зазначає скаржник й про те, що жодним із перелічених вище нормативно-правових актів не було передбачено обов`язку відповідача виключати з розрахунків обсягу заборгованості з різниці в тарифах, окрім іншого, судові витрати, які відшкодовано Підприємству відповідачами у судових процесах на загальну суму, з урахуванням питомої ваги населення, 51725,72 гривень.

9. Крім цього, Підприємство звертає увагу, що в судах попередніх інстанцій наполягало на безпідставності аргументів позову Держфінінспекції стосовно завищення відповідачем витрат на оплату праці, оскільки такі, за твердженням останнього, здійснені у відповідності з вимогами законодавства, водночас суди, розглядаючи дану справу, не надали належної правової оцінки вказаним запереченням, внаслідок чого дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення спірних коштів у сумі 174501,86 гривень.

10. У запереченнях на касаційну скаргу позивач просив у її задоволенні відмовити, оскільки вважає, що оскаржувані судові рішення, в частині, щодо якої порушується питання про їх касаційний перегляд, повністю відповідають критеріям законності та обґрунтованості, які визначені процесуальним законом, а тому не підлягають скасуванню.

11. При цьому, повторюючи мотиви, наведені у позовній заяві, Держфінінспекція звертає увагу касаційного суду на те, що аргументи касаційної скарги, на її переконання, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення частини позовних вимог.

IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

12. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.05.2016 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

13. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

14. За правилами підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Гриціва М. І., суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

16. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13) та на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.

17. Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2019 призначено проведення попереднього розгляд справи на 05.12.2019.

V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

18. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 7.3.4.1. плану роботи Державної фінансової інспекції України на І квартал 2015 року на підставі направлення на проведення ревізії від 12.01.2015 №1, виданого начальником Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Осадчим О. В. було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" за період з 01.07.2012 по 31.12.2014.

19. За результатами перевірки було складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" від 23.02.2015 №860-22/01 (далі - акт ревізії).

20. Під час ревізії було встановлено порушення, зокрема, вимог пункту 6 Порядку №517, пункту 6 Порядку № 30, пунктів 7, 12, 14, 18 Порядку №869, статті 23 Закону України від 22.12.2011 №4282-VI "Про державний бюджет на 2012 рік", пункту 24 статті 14 Закону України від 16.01.2014 №719-VII "Про державний бюджетна 2014 рік", у зв`язку з чим підприємством завищено розрахунки суми субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що призвело до зайвого отримання НКП "Нікопольтеплоенерго" коштів субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію за 2011-2013 роки та 10 місяців 2014 року на загальну суму 5597566,52 гривень, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету в розмірі цих коштів.

21. На акт ревізії відповідачем були подані заперечення від 05.03.2015.

22. Держфінінспекцією до НКП "Нікопольтеплоенерго" було направлено висновок від 17.03.2015 за №860-15/558 на зауваження (заперечення) до акта ревізії, а також вимогу про усунення виявлених ревізією фінансових порушень від 18.03.2015 №860-15/564, яким запропоновано для усунення порушень виявлених перевіркою, відшкодувати зайво отримані кошти субвенції з державного бюджету за 2011-2013 роки та 10 місяців 2014 року на суму 5597566,52 гривень шляхом перерахування їх до державного бюджету або зарахувати такі в рахунок майбутніх платежів шляхом зменшення на цю суму обсягу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що утворилася на підприємстві з 01.11.2014 і не погашена (не відшкодована) на дату складення довідки про суму заборгованості (розрахунку компенсації).

23. При цьому, як встановили суди попередніх інстанцій, у грудні 2012 року НКП «Нікопольтеплоенерго» було отримано коштів субвенції в розмірі 19320354,65 гривень на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася у період з 01.01.2011 по 30.11.2012 у відповідності з Порядком №517, а упродовж 2014 року Підприємство отримало коштів субвенції в розмірі 25050151,58 гривень на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася у період з 01.12.2012 по 31.10.2014 у відповідності до Порядку №30.

VI. Позиція Верховного Суду

24. Проводячи касаційний розгляд цієї справи Верховний Суд застосовує норми законодавства в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин.

25. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон №2939-XII, у відповідності до частини першої статті 1 якого здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

27. Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), є Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України), яка входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011, яке діяло станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин; далі - Положення №499/2011).

28. За змістом частини першої статті 2, частини першої статті 8, частини першої статті 10 Закону №2939-XII, приписам яких кореспондують пункти 4, 6 Положення №499/2011, головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

29. Орган державного фінансового контролю, окрім іншого: здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету.

30. Органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

31. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

32. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

33. Звертаючись до суду з цим позовом, Інспекція пред`явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

34. У акті ревізії вказано, що Підприємство, в порушення, крім іншого, вимог пункту 6 Порядку №517, пункту 7 Порядку №869 з фактичних витрат з надання послуг з теплопостачання у розрахунку різниці в тарифах за 2011-2012 роки не зменшило фактичні витрати на ремонт основних засобів, які перевищують ліміт, встановлений розділом ІІІ ПК України, що призвело до зайвого включення у фактичні витрати, не передбачені тарифами, витрат на ремонт основних засобів з урахуванням питомої ваги населення на загальну суму 715617,44 гривень. Витрати на ремонт основних засобів, які перевищують ліміт, встановлений розділом ІІІ ПК України (10 відсотків їх балансової вартості), за позицією Держфінінспекції, не включаються до собівартості реалізованих послуг теплопостачання та повинні відноситись підприємством на збільшення балансової вартості основних засобів відповідно до підпункту 146.11 статті 146 ПК України.

35. Поряд із цим, у акті вказано, що завищення фактичних витрат на поліпшення основних засобів (собівартості реалізованих послуг) підтверджено у ході проведення перевірки, проведеної Нікопольською об`єднаною державною податковою інспекцією, що відображено у акті перевірки від 23.04.2013 №1267/221/05472525.

36. З цього приводу колегія суддів зазначає, що за змістом пунктів 1, 5, 6, 7 Порядку та умов №517, такі визначають механізм перерахування і надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - заборгованість).

37. Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості (далі - субвенція) надається із загального та спеціального фондів згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

38. Обсяг заборгованості визначається надавачами послуг на підставі таких підтвердних документів, зокрема: розрахунок фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії населенню, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою; звіт про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств, засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою, зокрема: з надання послуг з теплопостачання (за формою N 1С-теплопостачання); з надання послуг з водопостачання та водовідведення (за формою №1С-водопостачання, водовідведення); звіт про постачання теплової енергії (за формою №1-теп), звітний кошторис витрат на виробництво теплової енергії (за формою №23-енерго), довідка про корисний відпуск теплової енергії і розрахунки за неї (за формою № 32-енерго) або звіт про роботу водопроводу (за формою №1-водопровід) та/або звіт про роботу каналізації (за формою №1-каналізація).

39. Обсяг заборгованості визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, з урахуванням перерахунків за низькоякісні та надані не в повному обсязі послуги та відрахуванням дотації місцевих бюджетів, отриманої надавачами послуг.

40. За визначенням підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

41. В свою чергу, згідно з положеннями пунктів 7, 21 Порядку №869 не включаються до розрахунку тарифів витрати, які не використовуються для визначення об`єкта оподаткування відповідно до вимог розділу III Податкового кодексу України або перевищують межі відповідних витрат.

42. До складу інших операційних витрат включаються витрати, пов`язані з операційною діяльністю з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, які не увійшли до складу виробничої собівартості, адміністративних витрат і витрат на збут теплової енергії.

43. До складу інших операційних витрат не можуть включатися: інші витрати, що не передбачені розділом III Податкового кодексу України для визначення об`єкта оподаткування.

44. В той же час, у розумінні підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

45. Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

46. Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", пунктами 5-8 якого визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

47. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

48. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

49. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

50. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

51. Поряд із цим, у розумінні підпункту 14.1.2 пункту 14.1 статті 14 ПК України, поняття «актив» вживається у значенні, наведеному в Законі України від 16.07.1999 №996-XIV України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-XIV), стаття 1 якого встановлює, що для цілей цього Закону термін «активи» вживаються у такому значенні: ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

52. У цій же статті Закону №996-XIV надано визначення поняттю «економічна вигода», а саме: потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

53. Також, пунктом 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

54. Згідно ж з приписами пунктів 146.11, 146.12 статті 146 ПК України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних із ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об`єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

55. Сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

56. Комплексний аналіз наведених законодавчих положень у їх сукупності, з урахуванням юридичних зв`язків вищезгаданих правових норм, дає колегії суддів підстави для висновку, що на суму витрат, які підприємство у період 2011-2012 років використовувало на ремонт об`єктів основних засобів у розмірі понад 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, збільшується первісна вартість основних засобів, тобто ресурсу (активу), використання якого, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому, при цьому, такі витрати не входять до структури тарифу, а відтак не включаються у собівартість реалізованих відповідачем товарів (теплової енергії) й до розрахунку фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії населенню, у зв`язку з чим, не можуть бути визнані фактичними витратами на теплову енергію та, як наслідок, відшкодовані за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.

57. Що ж стосується позовних вимог про стягнення спірних коштів в частині завищення фактичних витрат на оплату праці, суди попередніх інстанцій виходили з того, що локальним нормативним актом Підприємства є колективний договір, який укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів.

58. Суди зазначали, що відповідно до частини другої статті 97 Кодексу Законів по працю України (далі - КЗпП України), статті 15 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР "Про оплату праці", частини 6 статті 21 Закону України від 15.09.1999 №1045-XIV "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (далі - Закони №108/95-ВР, №1045-XIV відповідно) форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розмірі надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, тобто умови оплати праці, встановлюються підприємством в колективному договорі з обов`язковим дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством та Генеральною і галузевими угодами.

59. При складанні штатного розпису підприємством по кожній посаді (окремо), групі штатних одиниць працівників відповідної професії та кваліфікації встановлюється розмір посадового окладу, тарифної ставки (окладу) згідно з умовами оплати праці.

60. Згідно з пунктом 4.11 Колективного договору НКП "Нікопольтеплоенерго" для розрахунку посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців застосовують як розрахункову величину місячну тарифну ставку робітника основного виробництва збільшену на коефіцієнт співвідношення встановлений Галузевою та регіональною угодами по конкретній посаді.

61. Проте, в ході ревізії питання правильності та достовірності встановлення посадових окладів та тарифних ставок працівникам НКП "Нікопольтеплоенерго" у відповідності до норм діючого законодавства в період з 01.07.2012 по 31.12.2014 встановлено, що при розрахунку посадового окладу оператора комп`ютерного набору, збирача боргових платежів, рахівника, реєстратора застосовано коефіцієнт співвідношення 1,6 встановлений Галузевою та регіональною угодами - бухгалтеру абонентської служби.

62. Також, ревізією встановлено, що при розрахунку посадового окладу обліковця з реєстрації бухгалтерських даних застосовано коефіцієнт співвідношення 1,72 встановлений Галузевою та регіональними угодами - старшому бухгалтеру абонентської служби.

63. Однак, Національним класифікатором України ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, встановлено, що посади оператора комп`ютерного набору (4111), збирача боргових платежів (4215), рахівника (4121), реєстратора (4222), обліковця з реєстрації бухгалтерських даних (4121) віднесено до технічних службовців.

64. Наявність на підприємстві посад оператора комп`ютерного набору, збирача боргових платежів, рахівника, реєстратора, обліковця з реєстрації бухгалтерських даних не передбачено Галузевою угодою на 2010-2012 роки та Регіональною угодою 2009-2013 роки.

65. Разом з тим, Галузевою угодою між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі "Федерація роботодавців ЖКГ України" та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012 роки, Регіональною угодою між обласним управлінням житлово-комунального господарства облдержадміністрації, ОКП "Дніпротеплоенерго" і обласною профспілкою працівників теплоенергетичних підприємств на 2009-2013 роки зі змінами та Колективним договором між адміністрацією і профспілковим комітетом Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" на 2012-2015 роки не передбачено застосування коефіцієнтів 1,6 та 1,72 до вище зазначених посад.

66. Додатком 3 до Галузевої угоди на 2010-2012 роки для технічних службовців без визначення назви посад (оператор комп`ютерного набору, збирача боргових платежів, рахівника, реєстратора, обліковця з реєстрації бухгалтерських даних) передбачено коефіцієнти співвідношень розмірів мінімальних місячних посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців до мінімальної тарифної ставки робітника І розряду основного виробництва (мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії), встановлених в колективному договору у розмірі 1,2-1,7.

67. Отже, Галузевою угодою на 2010-2012 роки, Регіональною угодою на 2009-2013 роки та Колективним договором НКП "Нікопольтеплоенерго" не встановлено розмір коефіцієнту, який застосовується при розрахунку посадового окладу для посад оператора комп`ютерного набору, збирача боргових платежів, рахівника, реєстратора, обліковця з реєстрації бухгалтерських даних.

68. Як передбачено у статті 15 Закону №108/95-ВР форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

69. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

70. Таким чином, в ході ревізії проведено перерахунок заробітної плати працівникам, які обіймають посади оператора комп`ютерного набору, збирача боргових платежів, рахівника, реєстратора, обліковця з реєстрації бухгалтерських даних із застосуванням коефіцієнту співвідношення 1,2.

71. Під час розгляду справи суди з`ясували, що фінансовим результатом роботи підприємства протягом всього періоду, що підлягав ревізії є збиток, затверджені тарифи на теплопостачання не покривають фактичних витрат підприємства, залишки коштів на рахунках підприємства є незначними, в порівнянні з сумами дебіторської заборгованості, кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість станом на 01.07.2012 у 2,4 рази, станом на 01.01.2013 у 2,2 рази, станом на 01.01.2014 роки у 3,3 рази, станом на 01.01.2015 у 2,9 рази, що свідчить про відсутність здатності підприємства виконувати свої зобов`язання перед кредиторами власними коштами. Коефіцієнт ліквідності підприємства протягом періоду, що перевірявся значно менше 1,0, що свідчить про неможливість підприємства вчасно розрахуватись за своїми поточними зобов`язаннями та про недостатню фінансову стійкість. Відтак, посилання відповідача на наявність власних можливостей підприємства для використання більш високих коефіцієнтів при визначенні посадових окладів окремим працівникам суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими.

72. Враховуючи вищевикладене, суди дійшли висновку про те, що внаслідок завищення посадових окладів працівникам НКП "Нікопольтеплоенерго" відповідачем зайво нарахована та виплачена заробітна плата, що є порушенням Колективного договору на 2012-2015 роки, Галузевої та Регіональної угоди на 2009-2013 роки, статті 15 Закону №108/95-ВР, крім того, на суму зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати зайво нарахована та перераховано єдиного соціального внеску за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, чим порушено вимоги статті 7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

73. Надаючи оцінку доводам учасників справи щодо подвійної оплати за рахунок коштів послуг ОСОБА_1 , що дублюють обов`язки заступника голови бухгалтера ОСОБА_2, суди вказували на таке.

74. Відповідач. Заперечуючи проти позовних вимог у цій частині, посилався та те, що питання організації роботи на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. ОСОБА_1 було розроблено та вдосконалено спеціалізоване програмне забезпечення для обліку основних засобів та нарахування амортизації основних засобів.

75. Втім, як встановлено судовим розглядом, відповідно до укладеної трудової угоди послуги, які було надано ОСОБА_1 підприємству дійсно дублюють роботу існуючих найманих працівників, а отже не можуть бути включені до обґрунтованих витрат підприємства.

76. З таким висновком погоджується й колегія суддів, яка, з огляду на встановлений названими вище законодавчими приписами правовий режим регулювання спірних правовідносин, не вбачає наявності неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цього спору, що не спростовано наведеними у касаційній скарзі мотивами і міркуваннями.

77. Погоджується Верховний Суд й з висновками судів про те, що відповідачем завищено суму фактичних витрат, з урахуванням питомої ваги населення у загальному обсязі відпущеної теплової енергії за 2012-2013 роки, на 51725,72 гривень, оскільки зі складу таких витрат не виключено судові витрати, які відшкодовано підприємству відповідачами по справах у судових процесах, та які відображено Підприємством на рахунку 715 "Одержані пені, штрафи, неустойки" на суму 69515,38 гривень. Як наслідок, вартість судових витрат була оплачена НКП "Нікопольтеплоенерго" двічі (спочатку - за рахунок коштів відповідачів, а пізніше - за рахунок коштів субвенції з державного бюджету).

78. Ураховуючи викладене, провівши касаційний розгляд справи у межах вимог і доводів касаційної скарги, згідно встановленого КАС України обсягу повноважень суду касаційної інстанції, Верховний Суд, в контексті встановлених судами обставин справи, не виявив неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, а відтак не вбачає наявності підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.

79. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

80. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С. Г. Стеценко,

А. І. Рибачук,

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду

Джерело: ЄДРСР 86203288
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку