ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/7463/19 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочко Є.О., Федотова І.В.,
при секретарі - Казюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САТУРН-ЛОГІСТІК" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатурн - Логістік» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 30 січня 2019 року № 01022615140105.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам законодавства, що свідчить про реальність господарських операцій, вчинених з метою досягнення економічної мети. Підкреслив, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник ПДВ в установленому законом порядку. Зауважив, що вироки щодо засновників ТОВ «Мелк Тред» та ТОВ «Беталінк» винесено у 2017 році, при цьому взаємовідносини між позивачем та контрагентами існували у період 2015-2016 років, що унеможливлювало обізнаність ТОВ «Сатурн-Логістік» про недобросовісність контрагентів.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції наголошує на наявності вироків судів, якими засновників контрагентів ТОВ «Сатурн-Логістік» визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205-1 Кримінального Кодексу України.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Сатурн-Логістік» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зауважує, що первинні господарські документи містять усі необхідні дані та реквізити. Наголошує на тому, що сам факт наявності вироків не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Звертає увагу на те, що платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Сатурн-Логістік» податкового законодавства за період з 30 грудня 2015 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 30 грудня 2015 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 30 грудня 2015 року по 30 вересня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві складено Акт від 04 січня 2019 року № 6/26-15-14-01-05/40208901, відповідно до висновків якого, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Сатурн-Логістік»: підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункт 5, пункт 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 99 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 грудня 1999 року за №860/4153, в результаті чого, ТОВ «САТУРН-ЛОГІСТІК» занижено податок на прибуток у розмірі 989911 грн., в т.ч. по періодах: 2016 рік - 989911 грн.; підпункту 14.1.156, підпункту 14.1.179. пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1. статті 187, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.2, пункту 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ «САТУРН-ЛОПСТІК», занижено податок на додану вартість на загальну суму 25 548 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2017 року - 25 548 грн.; пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН; пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, в частині порушення граничного строку сплатити сум податкового зобов`язання, зазначених у поданих ним податкових деклараціях; пункту 51.1 статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та розділ 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, щодо подання з помилками податкових розрахунків (форма №1-ДФ) за II, III квартали 2018 року; пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VІ щодо несвоєчасного подання звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за січень 2016 року.
ТОВ «Сатурн-Логістік» складено та направлено до ГУ ДФС у м. Києві заперечення до Акту перевірки від 18 січня 2019 року № 18-01/19 (одержано ГУ ДФС у м. Києві 18 січня 2019 року).
Відповідно до листа ГУ ДФС у м. Києві від 29 січня 2019 року № 13863/10/26-15-14-01-05 про розгляд заперечення, висновки Акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2019 року ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 01022615140105 форми «Р» на суму 1 237 389 грн. 00 коп., з якої збільшено за податковими зобов`язаннями у розмірі 989 911 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 247 478 грн.
При цьому, ТОВ «Сатурн-Логістік» 12 лютого 2019 року подано скаргу до Державної фіскальної служби України № 12-02/19-2 (одержано ДФС України 12 лютого 2019 року вх.№5477/16) на податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 30 січня 2019 року № 01022615140105.
Рішенням ДФС України від 25 лютого 2019 року № 9041/6/99-99-11-04-01-25 продовжено строк розгляду скарги.
Рішенням ДФС України від 25 березня 2019 року № 13863/6/99-99-11-04-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 30 січня 2019 року №01022615140105, а скаргу - без задоволення.
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем підтверджено первинними документами реальність спірних господарських операцій за взаємовідносинами із контрагентами ТОВ «Мелк Трейд» та ТОВ «Беталінк» та підтверджено прояв належної обачності при виборі контрагентів, а тому податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2019 року № 01022615140105, винесене ГУ ДФС у м. Києві, є протиправними та таким, що підлягає скасуванню у повному обсязі.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. Водночас, доказів на підтвердження даних обставин відповідачем надано не було.
Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.
Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Сатурн-Логістік» та ТОВ «Мелк Трейд» укладено договір поставки від 04 березня 2015 року № 40208035, відповідно до якого, позивач (Постачальник) зобов`язується поставляти у власність ТОВ «Мелк Трейд» (Покупець) товар (алкогольні напої). Покупець, в свою чергу, зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, визначених даним Договором.
На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надані суду копії товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв форми 1-ТН (далі також - ТТН) від 18 березня 2016 року, видаткова накладна (ВН) від 18 березня 2016 року №РН!-16592 на суму 50 000 грн. 40 коп. (акцизний збір сплачено 750 грн. 01 коп.); ТТН від 18 березня 2016 року, ВН від 22 березня 2016 року №РН!-18384 на суму 203 689 грн. 20 коп. (акцизний збір сплачено 2 674 грн. 94 коп.), ТТН від 22 березня 2016 року, ВН від 22 березня 2016 року №РН!-18842 на суму 88 964 грн. 04 коп. (акцизний збір сплачено 952 грн. 91 коп.), ТТН від 22 березня 2016 року, ВН від 22 березня 2016 року №РН!-18847 на суму 63 346 грн. 80 коп. (акцизний збір сплачено 352 грн. 89 коп.), ТТН від 22 березня 2016 року, ВЕ від 25 березня 2016 року №РН!-18875 на суму 23 604 грн. 60 коп. (акцизний збір сплачено 294 грн. 91 коп.), ТТН від 25 березня 2016 року, ВН від 25 березня 2016 року №РН!-18876 на суму 78 755 грн. 40 коп. (акцизний збір сплачено 31 грн. 96 коп.), ТТН від 25 березня 2016 року, ВН від 25 березня 2016 року №РН!-18878 на суму 99 640 грн. 02 коп. (акцизний збір сплачено 1 316 грн. 14 коп.), ТТН від 25 березня 2016 року, ВН від 05 квітня 2016 року №РН!-19885 на суму 235 432 грн. 80 коп., ТТН від 08 квітня 2016 року, ВН від 06 квітня 2016 року №РН!-22956 на суму 251 320 грн. 20 коп. (акцизний збір сплачено 3 537 грн. 40 коп.), ТТН від 06 квітня 2016 року, ВН від 05 квітня 2016 року №РН!-19886 на суму 172 576 грн. 20 коп. (акцизний збір сплачено 2 545 грн. 52 коп.), ТТН від 05 квітня 2016 року, ВН від 05 квітня 2016 року №РН!-22949 на суму 14 128 грн. 70 коп. (акцизний збір сплачено 11 грн. 91 коп.), ТТН від 05 квітня 2016 року, ВН від 05 квітня 2016 року №РН!-22950 на суму 62 154 грн. 60 коп. (акцизний збір сплачено 172 грн. 68 коп.), ТТН від 05 квітня 2016 року, ВН від 05 квітня 2016 року №РН!-22951 на суму 79 117 грн. 20 коп. (акцизний збір сплачено 36 грн. 09 коп.), ТТН від 05 квітня 2016 року, ВЕ від 05 квітня 2016 року №РН!-22957 на суму 117 981 грн. 40 коп. (акцизний збір сплачено 159 грн. 56 коп.), ТТН від 06 квітня 2016 року, ВН від 06 квітня 2016 року №РН!-22958 на суму 38 708 грн. 40 коп. (акцизний збір сплачено 370 грн. 93 коп.), ТТН від 06 квітня 2016 року, ВН від 16 квітня 206 року №РН!-26058 на суму 46 915 грн. 80 коп. (акцизний збір сплачено 522 грн. 17 коп.), ТТН від 16 квітня 2016 року, ВН від 16 квітня 2016 року №РН!-26059 на суму 149 824 грн. 80 коп. (акцизний збір сплачено 1 024 грн. 07 коп.), ТТН від 16 квітня 2016 року, ВН від 16 квітня 2016 року №РН!-26060 на суму 69 877 грн. 20 коп. (акцизний збір сплачено 14 грн. 58 коп.), ТТН від 16 квітня 2016 року, ВН від 16 квітня 2016 року №РН!-26062 на суму 135 582 грн. 20 коп. (акцизний збір сплачено 2 048 грн. 73 коп.), ТТН від 16 квітня 20116 року, ВН від 26 квітня 2016 року №РН!-28955 на суму 298 999 грн. 00 коп., ТТН від 26 квітня 2016 року, ВН від 26 квітня 2016 року №РН!-29031 на суму 225 228 грн. 60 коп., ТТН від 26 квітня 2016 року, ВН від 26 квітня 2016 року №РН!-29062 на суму 175 772 грн. 40 коп., ТТН від 26 квітня 2016 року, ВН від 10.05.2016 року №РН!-32917 на суму 111 249 грн. 58 коп., ТТН від 10.05.2016 року, ВН від 17.05.2016 року №РН!-35039 на суму 107 741 грн. 40 коп., ТТН від 17.05.2016 року, ВН від 10.05.2016 року №РН!-32919 на суму 197 762 грн. 50 коп., ТТН від 16.05.2016 року, ВН від 10.05.2016 року №РН!-32918 на суму 109 987 грн. 92 коп., ТТН від 10.05.2016 року, ВН від 17.05.2016 року №РН!-35342 на суму 75 360 грн. 60 коп., ТТН від 17.05.2016 року.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ «Сатурн-Логістік» та ТОВ «Беталінк» укладено договір поставки від 15 листопада 2016 року № 40618056, відповідно до якого позивач (Постачальник) зобов`язується поставляти і передавати у власність ТОВ «Беталінк» (Покупець) товари (алкогольні напої). Покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, визначених даним Договором.
Про фактичне постачання позивачем контрагенту ТОВ «Беталінк» товару свідчать копії: ВН від 17 листопада 2016 року №РО!-14319 на суму 233 760 грн. 00 коп., ТТН від 17 листопада 2016 року, ВН від 17 листопада 2016 року №РО!-14343 на суму 142 937 грн. 28 коп., ТТН від 17 листопада 2016 року, ВН від 17 листопада 2016 року №РО!-14344 на суму 127 737 грн. 00 коп., ТТН від 17 листопада 2016 року, ВН від 17 листопада 2016 року №РО!-14345 на суму 99 497 грн. 24 коп., ТТН від 17 листопада 2016 року, ВН від 17 листопада 2016 року №РО!-14316 на суму 71 232 грн. 00 коп., ТТН від 17 листопада 2016 року, ВН від 17 листопада 2016 року №РО!-14347 на суму 124 836 грн. 48 коп., ТТН від 17 листопада 2016 року, ВН від 22 листопада 2016 року №РО!-17715 на суму 134 174 грн. 11 коп., ТТН від 22 листопада 2016 року, ВН від 22 листопада 2016 року №РО!-17716 на суму 120 676 грн. 60 коп., ТТН від 22 листопада 2016 року, ВН від 22 листопада 2016 року №РО!-17718 на суму 125 160 грн. 00 коп., ТТН від 22 листопада 2016 року, ВН від 22 листопада 2016 року №РО!-17720 на суму 120 526 грн. 20 коп., ТТН від 22 листопада 2016 року, ВН від 24 листопада 2016 року №РО!-17721 на суму 84 062 грн. 40 коп., ТТН від 24 листопада 2016 року, ВН від 24 листопада 2016 року №РО!-17722 на суму 52 914 грн. 60 коп., ТТН від 24 листопада 2016 року, ВН від 34 листопада 2016 року №РО!-17723 на суму 112 485 грн. 59 коп., ТТН від 24 листопада 2016 року, ВН від 29 листопада 2016 року №РО!-22384 на суму 63 268 грн. 22 коп., ТТН від 29 листопада 2016 року, ВН від 29 листопада 2016 року №РО!-22386 на суму 66 842 грн. 40 коп., ТТН від 29 листопада 2016 року, ВН від 29 листопада 2016 року №РО!-22387 на суму 119 889 грн. 38 коп., ТТН від 29 листопада 2016 року, ВН від 02.12.2016 року №РО!-18919 на суму 58 216 грн. 74 коп., ТТН від 02.12.2016 року.
Дослідивши наявні матеріалах справи документи, судова колегія вважає, що останні містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.
Крім іншого, відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З наданих відповідачем до суду доказів вбачається, що вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року у справі № 760/11921/17 визнано ОСОБА_1 , який є засновником та директором ТОВ «Мелк Тред», винним у вчинені кримінального правопорушення за частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців) та призначено покарання у виді штрафу.
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київській області від 16 листопада 2017 року у справі № 357/7411/17 визнано ОСОБА_2 , яка є співзасновником ТОВ «Беталінк», винною у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців) та призначено покарання у виді штрафу.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що договір поставки № 40618056 від 15 листопада 2016 року зі сторони ТОВ «Беталінк» підписано Лагетком А.І., який відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є співзасновником вказаного товариства. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, щодо ОСОБА_3 , ГУ ДФС у м. Києві надано не було.
Крім того, за наслідками проведеної відповідачем перевірки встановлено, що чисельність працюючих на ТОВ «Мелк Трейд» становила 5 осіб, що, на переконання судової колегії, свідчить про існування можливості здійснення вказаним товариством господарських операцій.
Поряд з викладеним, дослідивши наявні в матеріалах справи вироки, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вказав Верховний Суд у постановах від 31 липня 2018 року у справі № 808/1507/16 та від 08 листопада 2018 року у справі № 826/15028/17, факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили. Обставини, встановлені у вироку, мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи і повинні бути оціненими судом в силу дії принципу офіційного з`ясування обставин справи.
При цьому, у вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року, суд, із посиланням на ч. 3 ст. 349 КПК України обмежив дослідження доказів лише допитом обвинуваченого.
Судова колегія наголошує, що суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для спору, що має місце у справі, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи.
Аналогічну правову позицію зазначено у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 808/2459/17, від 12 квітня 2018 року у справі № 826/1571/16 та від 16 травня 2018 року у справі № 2а-0870/12052/11.
Беручи до уваги викладені вище позицї Верховного Суду, зміст неведених вироків, колегія суддів вважає, що він не може бути прийнятий як беззаперечний доказ нереальності спірних господарських операцій позивача з ТОВ «Мелк Трейд» та ТОВ «Беталінк».
При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду міста Києва на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.
Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у справі «Булвес проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:
« 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.
71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1».
Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що «у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».
З огляду на викладене посилання апелянта на можливе порушення контрагентами позивача - ТОВ «Мелк Трейд» та ТОВ «Беталінк» податкової дисципліни в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є, на переконання судової колегії, помилковими.
З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій позивача зі згаданими контрагентами, у зв`язку з чим вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.
Відповідно до пп. «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Приписи п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послу.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Приписи п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому згідно пп. «в» п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на момент виписування податкових накладних ТОВ «Сатурн-Логістік» було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб`єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у відповідача не було.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
І.В. Федотов
Повний текст постанови складено « 09» грудня 2019 року.
