Справа № 346/3174/18

Провадження № 22-ц/4808/1327/19

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Василишин

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.,

суддів: Максюти І.О., Матківського Р.Й.

секретаря Петріва Д.Б.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Чехи М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 29 травня 2019 року у складі судді Хоминець М.М., ухвалене в м.Тисмениця, у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар», ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення», нотаріус Тисменицького районного нотаріального округу Строєв Олексій Сергійович, відділ державної реєстрації Тисменицької районної державної адміністрації, про застосування наслідків недійсності правочину, визнання прав іпотекодержателя та відновлення обтяжень,

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду із вищевказаним позовом.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 31.07.2007 року між ТзОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 204/ФКВ-07, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 52696,00 доларів США зі сплатою 12% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 20.07.2032 р.

01.08.2007 року в порядку забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між ТзОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, згідно умов якого в іпотеку ТзОВ «Укрпромбанк» передано майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, а саме майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

31.07.2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 204/П-07, відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань «Укрпромбанку» на користь «Дельта Банку», відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» відступив, а АТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних та забезпечувальних договорах.

08.10.2014 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 2. На підставі даного договору ПАТ «Дельта Банк» продало ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» придбало права вимоги за кредитним договором № 204/ФКВ-07 від 31.07.2007 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 , зі змінами та доповненнями до нього, а також за договорами забезпечення за ним.

У подальшому 28.11.2014 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 2-14, на підставі якого ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» продало ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» права вимоги за кредитним договором № 204/ФКВ-07 від 31.07.2007, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 , зі змінами та доповненнями до нього, а також за договорами забезпечення за ним.

Рішенням Господарськогосуду міста Києва від 05.12.2016 року у справі № 910/15048/16 визнано недійсним договір купівлі - продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року, а також договір купівлі - продажу прав вимоги № 2-14 від 28.11.2014 року, зобов`язано ТзОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення» повернути позивачу оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов`язання, що передані згідно акту приймання-передачі прав вимоги від 28.11.2014 р. за договором продажу прав вимоги № 2-14 від 28.11.2014 р. по клієнтам-боржникам банку, у тому числі по ОСОБА_2 .

Позивач вказав, що у зв`язку із визнанням недійсними правочинів, які стали підставою для вилучення записів з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який виключено на підставі незаконних дій, оскільки відпала підстава виключення запису. З огляду на викладене, іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно п.41 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» №1141 від 26.10.2011 року Державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разіскасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі, коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Позивач зазначив, що на даний час відповідно до рішень НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється процедура ліквідації ПАТ «Дельта Банк», спрямована на задоволеня вимог держави в особі НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому безпідставна відсутність обтяжень іпотечного майна, що надає змогу здійснювати перехід права власності, завдає збитку не тільки ПАТ «Дельта Банк», а і державі.

На даний час не відновлене у повному обсязі попереднє становище, а також права та обов`язки осіб, які існували до укладення нікчемного правочину.

Посилаючись на те, що для відновлення порушених прав ПАТ «Дельта Банк» як іпотекодержателя за іпотечним договором від 01.08.2007 року, позивач просив:

1) застосувати до відносин сторін наслідки недійсності договору купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року та договору купівлі-продажу № 2-14 від 28.11.2014 року шляхом:

- визнання ПАТ «Дельта Банк» стороною (кредитором) за кредитним договором від 31.07.2007 р. № 204/ФКВ-07;

- визнання ПАТ «Дельта Банк» стороною (кредитором) за договором поруки від 31.07.2007 р. № 204/П-07;

- визнання ПАТ «Дельта Банк» стороною (іпотекодержателем) за іпотечним договором від 01.08.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О.С. за реєстровим номером 1721;

2) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію зміни іпотекодержателя з ТОВ «Укрпромбанк» на ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» по обтяженню майна іпотекою та поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з моменту вчинення первинних записів (з 01.08.2007 р.) записи про обтяження нерухомого майна іпотекою, а саме: номер запису про іпотеку 5405263, підстава обтяження: іпотечний договір, 1721, 01.08.2007 р., ПН Тисменицького РНО ОСОБА_4 ; об`єкт обтяження: невизначене майно, майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, майнові права на квартиру АДРЕСА_1 ; обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»;

3) внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо «Відомостей про суб`єктів» у записі: номер запису про іпотеку 5405263 - змінити іпотекодержателя на ПАТ «Дельта Банк»;

4) стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Тисменицького районного суду від 29 травня 2019 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено.

Застосовано до відносин сторін наслідки недійсності договору купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року та договору купівлі-продажу прав вимоги № 2-14 від 28.11.2014 року шляхом:

- визнання Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» стороною (кредитором) за кредитним договором від 31.07.2007 р. № 204/ФКВ-07;

- визнання Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» стороною (кредитором) за договором поруки від 31.07.2007 р. № 204/П-07;

- визнання Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» стороною (іпотекодержателем) за іпотечним договором від 01.08.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О.С. за реєстровим номером 1721.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію зміни іпотекодержателя з ТОВ «Укрпромбанк» на ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» по обтяженню майна іпотекою та поновлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з моменту вчинення первинних записів (з 01.08.2007 р.) записи про обтяження нерухомого майна іпотекою, а саме:

- номер запису про іпотеку: 5405263, підстава обтяження: іпотечний договір, 1721, 01.08.2007 р., ПН Тисменицького РНО ОСОБА_4 ; об`єкт обтяження: невизначене майно, майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, майнові права на квартиру АДРЕСА_1 комплексу АДРЕСА_1 , обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк».

Внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо «Відомостей про суб`єктів» у записі: номер запису про іпотеку 5405263 - змінено іпотекодержателя на ПАТ «Дельта Банк».

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір на користь Публічного акціонерноготовариства «ДельтаБанк» урозмірі 2643,0 грн. з кожного.

ОСОБА_2 на рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апелянт посилається на те, що позивач у позовній заяві не обгрунтував, в який спосіб порушено його право. Так само і рішення суду не містить аргументів, які законні інтереси позивача порушено.

Крім того, відповідач не є стороною договору, наслідки недійсності якого просить застосувати позивач, а вимоги про реєстрацію прав іпотекодержателя та відновлення обтяжень взагалі нікому не адресовані, оскільки ні відповідач, ні суд не є органом, що здійснює реєстрацію таких прав.

Також у рішенні Господарського суду м.Києва від 05.12.2016 року, яким обгрунтовано позовні вимоги, міститься посилання суду на ту обставину, що ПАТ «Дельта Банк» вже було заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності правочину і така вимога розглянута і вирішена господарським судом.

Апелянтка посилається на п.11.13 договору від 30.06.2010 про передачу активів та кредитних зобов`язань від ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», а також на п.1.2 іпотечного договору від 01.08.2007 року і вважає, що до оформлення прав управителя фонду фінансування будівництва (ФФБ) та передачі у власність відповідача нерухомого майна, позивач не може вважатись належним кредитором.

Щодо обраного позивачем способу захисту справа, апелянт зазначла, що ПАТ «Дельта Банк» просить визнати його стороною за кредитним договором від 31.07.2007 року і за іпотечнм договором, що укладені з відповідачем.

Однак, позивач не укладав вказаних договорів із відповідачем, оскільки договори відповідач уклав з ТОВ «Укрпромбанк», що випливає із змісту цих договорів, тому на думку, апелянта, позивач обрав неналежний спосіб захисту права, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, законом не передбачено можливості поновлення чи внесення змін до існуючих записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.26, 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закну у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до впровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Апелянт вавжає, що орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства за відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами.

Апелянтка вказала на те, що позивач, посилаючись на порушення свого права як іпотекодержателя, не звертався у встановленому законом порядку до державного реєстратора із заявою про вчинення реєстраційних дій на підстав рішення Господарського судум.Києва від 05.12.2016 року і відповідно йому не було відмовлено державним реєстратором у вчиненні реєстраційних дій.

Також, згідно роз`яснень Пленуму ВСУ у п.5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Від особи, яка не є стороною недійсного правочину, майно може бути витребувано шляхом подання віндикаційного позову в порядку ст.388 ЦК України.

За приписами ст.190 ЦК України майнові права та обов`язки також є майном. З рішення Господарського суду м.Києва від 05.12.2016 року вбачається, що 08.10.2014 р., при укладенні з ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» договору купівлі-продажу прав вимоги № 2, відступлення прав вимоги відбулось за волею ПАТ «Дельта Банк».

В подальшому ці права вимоги були відчужені ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення», яке є добросовісним набувачем прав вимоги за кредитним договором від 31.07.2007 року.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 05.12.2016 року, на яке позивач посилається як на підставу своїх прав кредитора за спірними правами вимоги в даній справі, питання про повернення таких прав вимоги позивачеві ПАТ «Дельта Банк» не вирішувалось.

З окремим віндикаційним позовом ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» у судовому порядку не звертався.

Тому, на думку апелянта, доводи позивача щодо володіння ним відповідних прав вимог до відповідача є передчасними і не доведеними у належний спосіб.

З наведених підстав апелянт просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В судове засідання апеляційного суду апелянт не з`явилася.

Представник позивача вимоги скарги не визнала, просила її відхилити.

Представник третьої особи скаргу підтримав просив її задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зіслався на положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та виходив з того, що на сьогоднішній день не відновлене у повному обсязі попереднє становище позивача, а також права та обов`язки осіб, які існували до укладення недійсних правочинів.

Переглянувши спір в апеляційному порядку в межах позовних вимог та доводів апеляційної скаги, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 31.07.2007 року між ТзОВ «Укрпромбанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 204/ФКВ-07, згідно якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 52696,00 доларів США зі сплатою 12% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 20.07.2032 р.(том-1, а.с.16-20).

В порядку забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором

між ТзОВ «Укрпромбанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 01.08.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О.С. за реєстровим номером 1721, згідно якого в іпотеку ТзОВ «Укрпромбанк» передано майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, а саме майнові права на квартиру АДРЕСА_1 (том-1, а.с.22-23).

Крім того, 31.07.2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки № 204/П-07, відповідно до якого поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати за зобов`язаннями позичальника ОСОБА_2 (том-1, а.с.21).

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань «Укрпромбанку» на користь «Дельта Банку», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. за реєстровим № 2258, відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» відступив, а ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних та забезпечувальних договорах, що підтверджується нотаріально посвідченою випискою з договору (том-1, а.с.24-25).

08.10.2014 року між ПАТ «Дельта Банк» (продавець) та ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 1197, на підставі якого АТ «Дельта Банк» продало ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» права вимоги за кредитним договором № 204/ФКВ-07 від 31.07.2007 р., укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та відповідачем ОСОБА_2 , зі змінами та доповненнями до нього, а також за договорами забезпечення за ним (том-1, а.с.26-28).

28.11.2014 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» (продавець) та ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 2-14, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 1302, на підставі якого ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» продало ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» права вимоги за кредитним договором № 204/ФКВ-07 від 31.07.2007 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та відповідачем ОСОБА_2 , зі змінами та доповненнями до нього, а також за договорами забезпечення за ним (том-1, а.с.29-31).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 р. у справі № 910/15048/16 задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар», треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, про визнання договору недійсним, зобов`язання вчинити дії.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1197, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар»; визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги № 2-14 від 28.11.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1302, що укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар та ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення». Крім того, даним рішенням зобов`язано ТзОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення» повернути позивачу оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов`язання, що передані згідно акту приймання-передачі прав вимоги від 28.11.2014 р. за договором продажу прав вимоги № 2-14 від 28.11.2014 р. по клієнтам-боржникам банку, у тому числі по ОСОБА_2 .

У ході розгляду справи № 910/15048/16 господарським судом встановлено, що банком

(АТ «Дельта Банк») за договором купівлі-продажу прав вимоги №2 від 08.10.2014 року було відступлено право вимоги за кредитними договорами, майнові права по яким були передані в заставу Національному банку Украни відповідно до укладеного між позивачем (ТОВ «Укрпромбанк» в подальшому права заставодавця перейшли до АТ «Дельта Банк») та Національним банком України договором застави майнових прав №51/64/144/39/86/ЗМТ-2 від 06.10.2009 року.

Відповідно до умов п.3.4.2 договору між позивачем та Національним банком України позивач, як заставодавець, зобов`язаний був не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов`язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя Національного банку України.

Пунктом 3.4.5 цього ж договору також встановлена заборона на внесення будь-яких змін до кредитних та забезпечувальних договорів без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.

Доказів наявності відповідного погодження зі сторони Національного банку України на укладення спірних правочинів сторони не надали, (том-1, а.с.43-51).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 року залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/65941682).

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 у справі № 910/15048/16 залишено без змін (http://reyestr.court.gov.ua/Review/67379079).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що апелянтка ОСОБА_2 є стороною (боржником) за кредитним договором № 204/ФКВ-07, укладеним 31.07.2007 з ТзОВ «Укрпромбанк», згідно якого ОСОБА_2 отримала кредитні кошти в розмірі 52696,00 доларів США зі сплатою 12% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 20.07.2032 р., з метою інвестування у Фонд фінансування будівництва виду «А» малоповерхового житлового комплексу «Західний» в урочищі Чобіт с. Угринів Тисмницького району, тип квартири «Апартаменти», блок «Н», №10, загальною площею 87,00 кв.м. (том-1, а.с.16-19).

Крім того, ОСОБА_2 є стороною (іпотекодавцм) договору іпотеки, предметом якого є зазначене вище майно, де іншою стороною (іпотекодержателем) виступає є ТОВ «Укрпромбанк», (том-1, а.с.22-23).

Водночас згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, іпотекодержателем зазначеного вище майна є ТзОВ «Нові енергозберігаючі системи опалення» (том-1, а.с.52).

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України, відповідно до частин 1-5 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Позивач звернувся до суду за захистом свого права з вимогою застосувати наслідки недійсності правочинів, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року у справі №910/15048/16 та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Як зазначалось вище господарським судом встановлено недійсність договорів купівлі-продажу прав вимоги та повернуто оригінали договорів ПАТ «Дельта Банк» з метою відновлення прав та обов`язків осіб, які існували до укладення недійсних договорів. Встановлено, що сторонами недійсного договору купівлі продажу прав вимоги №2 від 08 жовтня 2014 року були ПАТ «Дельта Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар», а сторонами договору купівлі-продажу прав вимоги №2-14 від 28.11.2014 року були ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТзОВ «Нові енергозберігаючі системи опалення».

Частиною першою статті 216 цього Кодексу визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція - це поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоду, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах.

За правилами цієї статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише щодо сторін такого правочину, тобто за умовами недійсного правочину договору купівлі-продажу прав вимоги №2 від 08.10.2014 року зобов`язано ТзОВ «Фінансова компанія «Авістар», як сторону недійсного договору, повернути ПАТ «Дельта Банк», як іншій стороні правочину, оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов`язання.

Так само за умовами договору купівлі-продажу прав вимоги №2-14 від 28.11.2014 року зобов`язано ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» ,як сторону недійсного договору, повернути ПАТ «Дельта Банк», як іншій стороні правочину, оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов`язання.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у вказаній редакції).

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц).

Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_2 не була стороною договору купівлі-продажу прав вимоги №2 від 08 жовтня 2014 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Авістар», а також не була стороною договору купівлі-продажу прав вимоги №2-14 від 28.11.2014 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення», які на підставі рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2016 року визнано недійсними, та наслідки недійсності яких просить застосувати позивач, тому ОСОБА_2 відповідно не може вважатися належним відповідачем у справі, оскільки вимоги на виконання недійсного правочину за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

У даному спорі підтверджено, що сторонами правочинів, які визнано недійсним, були ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТзОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення», а не апелянт ОСОБА_2 , тому за наслідки недійсності правочинів повинні відповідати сторони правочинів, а не апелянт.

Крім того, позивачем не визначено відповідачів за вимогами про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію зміни іпотекодержателя з ТОВ «Укрпромбанк» на ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» по обтяженню майна іпотекою , щодо поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про обтяження нерухомого майна іпотекою, про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо «Відомостей про суб`єктів», тоді як ОСОБА_2 не є належним відповідачем за такими.

Суд першої інстанції на зазначені обставини та положення закону уваги не звернув, тому судове рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обгрунтованості, а зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Питання розподілу судового збору суд вирішує за правилами ч.ч. 1, 10 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Тисменицького районного суду від 29 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар», Товариство з обмеженою відповідальністю «Новітні енергозберігаючі системи опалення», нотаріус Тисменицького районного нотаріального округу Строєв Олексій Сергійович, відділ державної реєстрації Тисменицької районної державної адміністрації, про застосування до відносин сторін наслідки недійсності договору купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року та договору купівлі-продажу № 2-14 від 28.11.2014 року шляхом визнання ПАТ «Дельта Банк» стороною (кредитором) за кредитним договором від 31.07.2007 р. № 204/ФКВ-07; визнання ПАТ «Дельта Банк» стороною (кредитором) за договором поруки від 31.07.2007 р. № 204/П-07; визнання ПАТ «Дельта Банк» стороною (іпотекодержателем) за іпотечним договором від 01.08.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О.С. за реєстровим номером 1721; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію зміни іпотекодержателя з ТОВ «Укрпромбанк» на ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» по обтяженню майна іпотекою та поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з моменту вчинення первинних записів (з 01.08.2007 р.) записи про обтяження нерухомого майна іпотекою, а саме: номер запису про іпотеку 5405263, підстава обтяження: іпотечний договір, 1721, 01.08.2007 р., ПН Тисменицького РНО ОСОБА_4 ; об`єкт обтяження: невизначене майно, майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, майнові права на квартиру АДРЕСА_1 ; обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»; внесення зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо «Відомостей про суб`єктів» у записі: номер запису про іпотеку 5405263 - зміну іпотекодержателя на ПАТ «Дельта Банк» - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020 (місцезнаходження: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) 7919,0 грн. судового збору, сплаченого ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2019 року.

Суддя-доповідач: Василишин Л.В.

Судді: Максюта І.О.

Матківський Р.Й.