ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2019 року

Київ

справа №826/14859/17

адміністративне провадження №К/9901/59966/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Стародуба О.П., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2018 у складі судді Кузьменко А.І. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2018 у складі колегії суддів: Бабенка К.А., Літвіної Н.М., Сорочко Є.О. у справі №826/14859/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Павловської Олени Володимирівни, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 04 серпня 2017 року, складений за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 липня 2017 року за №21924-0-33-17;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 09 жовтня 2017 року №3747/7 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 11 липня 2017";

- визнати протиправною реєстраційну дію №10741050017066353 від 06 червня 2017 року, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павловською О.В.;

- зобов`язати Міністерство юстиції України скасувати реєстраційну дію №10741050017066353 від 06 червня 2017 року, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павловською О.В.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що під час складання протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Сімферопольське автотранспортне підприємство № 14329" та його підписання, що проводилося в присутності нотаріуса, підписи засновників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не могли знаходитися в документах, оскільки останні, на думку позивача, не могли бути присутні при їх підписанні. Також вказано, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Павловська О.В. посвідчила протокол загальних зборів, яким затверджувався в новій редакції Статут підприємства, в якому без належно пройденої процедури були змінені частки в уставному капіталі учасників товариства та внесла запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Заявник касаційної скарги також вказує, що Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації не була позбавлена можливості перевірити через відкриті загальнодержавні джерела (база даних) відсутність судового спору з порушених питань чи подати можливість підтвердити таку відсутність судових спорів під час розгляду скарги по суті.

У поданих відзивах Міністерство юстиції України та ОСОБА_5 просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 06 червня 2017 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Павловської О.В. звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольське автотранспортне підприємство №14329" Комар І.М., який діяв на підставі довіреності від 02 червня 2017 року, із заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме, проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", що стосується місцезнаходження товариства.

Відповідно до опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімферопольське автотранспортне підприємство №14329" приватному нотаріусу КМНО Павловській О.В. надано реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, рішення про внесення змін до установчих документів (примірник оригіналу), нова редакція установчих документів, копія квитанції, виданої банком та документ, що засвідчує повноваження уповноваженої особи.

На підставі наданих документів державним реєстратором - Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павловською О.В. проведена реєстраційна дія № 1_074_066353_15 від 06 червня 2017 року щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, а саме: зміна місцезнаходження юридичної особи.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, в якій просила скасувати реєстраційну дію №10741050017066353, здійснену 06 червня 2017 року нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павловською О.В. щодо реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Сімферопольське автотранспортне підприємство №14329" (зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників).

До вказаної скарги ОСОБА_1 були додані наступні документи:

- копія договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства від 18 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ;

- копія Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 04 квітня 2017 року за №22777456;

- копія безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 10 липня 2017 року;

- копія протоколу №1 від 02 червня 2017 року;

- копія реєстру присутніх на загальних зборах від 02 червня 2017 року;

- копія статуту в новій редакції, затвердженого Протоколом №1 від 02 червня 2017 року;

- копія паспорту.

Вказані документи разом зі скаргою ОСОБА_1 були прошиті та пронумеровані на 35 аркушах 15 липня 2017 року.

04 серпня 2017 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України розглянуто скаргу ОСОБА_1 та складено висновок, яким у задоволенні скарги відмовлено у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною 5 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а саме: відсутні відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання та додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку.

На підставі вказаного вище висновку Комісії Міністерством юстиції України 09 жовтня 2017 року видано наказ № 3747/7 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 11 липня 2017 року, копія якого направлена останній супровідним листом від 12 жовтня 2017 року №2/924-0-33-17/192.

Не погоджуючись з вказаними висновком Комісії від 04 серпня 2017 року та наказом Міністерства юстиції України від 09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідною позовною заявою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що згідно з абзацом 1 пункту 7 Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128, у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами вивчення скарги ОСОБА_1 від 11 липня 2017 року складено мотивований висновок про відмову у задоволенні скарги, на підставі якого Міністерством юстиції України прийнято правомірне рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 09 жовтня 2017 року, а тому твердження позивача щодо порушення Міністерством юстиції України та Комісією вимог чинного законодавства України при розгляді її скарги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України.

Також судом першої інстанції вказано, що враховуючи правовий статус Комісії, зокрема, те, що остання не є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що оскаржуваний позивачем висновок від 04 серпня 2017 року не є рішенням суб`єкта владних повноважень та жодних обов`язкових приписів не містить, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача у публічно-правових відносинах в цій частині.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про визнання реєстраційної дії №10741050017066353 від 06 червня 2017 року, вчиненої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павловською О.В., судом вказано, що для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, а саме зміни місцезнаходження юридичної особи державному реєстратору, у даному випадку, Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Павловській О.В., представником ТОВ "Сімферопольське автотранспортне підприємство №14329" надано повний пакет документів для проведення відповідної реєстраційної дії. Судом вказано, що належних та допустимих доказів того, що при засвідченні приватним нотаріусом КМНО Павловською О.В. справжності підписів учасників товариства був відсутній один з них, матеріали справи не містять, а посилання позивача на наявність в неї інформації, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в період часу з квітня по липень 2017 року не переїжджали через встановлені контрольні пункти з тимчасово окупованої території жодними доказами не підтверджені.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з даним позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 чинного КАС (в редакції, чинній на час вирішення судами спору), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

Так, позивач оскаржує до адміністративного суду дії суб`єктів владних повноважень, пов`язаних з реєстрацією змін до установчих документів ТОВ "Сімферопольське автотранспортне підприємство № 14329", посилаючись при цьому на недотримання цим суб`єктом встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.

Проте з висловлених під час розгляду справи мотивів звернення до суду вбачається, що незаконність, на думку позивача, реєстрації таких змін пов`язана з недотриманням порядку складання протоколу загальних зборів учасників товариства та недотриманням порядку зміни частки учасників в уставному капіталі учасників такого товариства.

Отже, звернення позивача до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту їх корпоративних прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а (провадження № 11-479апп18), від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а (провадження № 11-574апп18) та від 12 червня 2019 року у справі 344/10480/16-а (провадження № 11-140апп19).

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року скасувати.

Провадження у справі № 826/14859/17 закрити.

Роз`яснити про право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді В.М. Кравчук

О.П. Стародуб