ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2332/19 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ключковича В.Ю.,

суддів Безименної Н.В.,

Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства «Смолянка-Агро» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження, суддя Житняк Л.О.) у справі за позовом приватного підприємства «Смолянка-Агро» до Управління Держпраці в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Смолянка-Агро» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці в Чернігівській області, у якій просило визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенко С. від 12.04.2019 №118 про здійснення інспекційного відвідування позивача за зверненням ОСОБА_1 щодо додержання законодавства про працю в частині дотримання процедури звільнення, виплати розрахункових коштів при звільненні, використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, приватне підприємство «Смолянка-Агро» подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що в обґрунтування свого рішення суд першої інстанції посилається, як на доказ на Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, однак, ці докази не можуть бути належними та допустимими, оскільки 14 травня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд виніс постанову у справі №826/8917/17, якою визнав нечинною постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295.

Апелянт наголошує, що фізична особа не зверталась із заявою, що має місце використання позивачем найманої праці без належного оформлення трудових відносин.

На переконання апелянта в оскаржуваний наказ внесена недостовірна інформація в частині щодо використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин що і призвела до накладання на позивача штрафу в розмірі 417300 грн.00 коп. за абз.7 ч. 2 ст.265 Кодексу законів про працю України.

27.11.2019 до суду апеляційної інстанції від Управління Держпраці в Чернігівській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 - без змін.

У відзиві відповідач вказує, що підставами видання наказу від 12.04.2019 № 118 «Про проведення контрольних заходів» в частині, що стосується позивача, було звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю (підпункту 1 пункту 5 Порядку від 26.04.2017 № 295) та рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення: неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (підпункту 3 пункту 5 Порядку від 26.04.2017 № 295).

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу Управління Держпраці в Чернігівській області від 12.04.2019 №118 "Про проведення контрольних заходів" начальнику відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_2 доручено організувати здійснення інспекційного відвідування позивача щодо додержання законодавства про працю в частині дотримання процедури звільнення, виплати розрахункових коштів при звільненні, використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин (а.с.18, т.1).

Відповідно до направленням на проведення контрольного заходу від 12.04.2019 №467 направляється для проведення інспекційного відвідування головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Назаренко Назарій Григорович за участю начальника відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці у Чернігівській області Маньковський Ростислав Григорович для перевірки Приватного підприємства "Смолянка-Агро" щодо додержання законодавства про працю в частині дотримання процедури звільнення, виплати розрахункових коштів при звільненні, використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин (а.с.16), за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю (а.с.17) та за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

На підставі абз.7 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України за створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування щодо фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору шляхом ненадання інформації та документів винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 02.05.2019 №25-01-104/0371/145, якою на Приватне підприємство "Смолянка-Агро" накладено штраф у розмірі 417 300,00 грн. (а.с.20-21, т.1).

Із зазначеними вище наказом на проведення контрольного заходу позивач не погодився, вважав його протиправним та такими, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що перевірка додержання законодавства про працю проведена відповідачем у межах дії чинного законодавства України, за наявності відповідних обставин та наданих дозволів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно п.2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, чинного на момент винесення наказу, (далі - Порядок №295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Підпунктами 1, 3 п.5 Порядку №295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (п.19 Порядку №295).

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (п.20 Порядку №295).

Пунктами 27, 28, 29 Порядку №295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V) заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Частина 5 ст.2 Закону №877-V передбачає, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог ст.1, ст.3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої ст.4, частин першої - четвертої ст.5, частини третьої ст.6, частин першої - четвертої та шостої ст.7, ст.ст.9, 10, 19, 20, 21, частини третьої ст.22 цього Закону.

Також ч.1 ст.6 Закону №877-V передбачено, що підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №877-V проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених ч.4 ст.2 цього Закону.

Статтею 12 Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі", яка ратифікована Законом України № 1985-IV від 08 вересня 2004 року (далі - Конвенція) передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Відповідно до ст.16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Таким чином, за інформацією про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень, Державна служба України з питань праці та її територіальні органи мають право проводити інспекційні відвідування.

Враховуючи вищенаведене, колегією суддів не встановлено порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування, а перевірка додержання законодавства про працю проведена відповідачем у межах дії чинного законодавства України, за наявності відповідних обставин та наданих дозволів, оскільки, як вбачається з матеріалів справи підставами видання наказу від 12.04.2019 № 118 «Про проведення контрольних заходів» було звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю (підпункту 1 пункту 5 Порядку від 26.04.2017 № 295) та рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення: неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (підпункту 3 пункту 5 Порядку від 26.04.2017 № 295).

При цьому, твердження апелянта про те, що підставою для прийняття рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин мають бути тільки фактичні дані про наявність таких випадків, є помилковими, адже відповідно до 3 пункту 5 Порядку від 26.04.2017 № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що для спростування такої інформації щодо порушення позивачем законодавства в частині неоформлення трудових відносин з працівниками, позивач мав допустити відповідача до перевірки, оскільки право у відповідача на проведення такої перевірки визначено законодавством.

Щодо доводів апелянта про те, що постанова Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" була визнана нечинною на підставі судового рішення (постанова від 14.05.2019 у справі №826/8917/17), а тому дії відповідача не відповідають вимогам діючого законодавства України, і суд першої інстанції протиправно посилався на положення цієї постанови, колегія суддів зазначає, що такі доводи є необґрунтованими та не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки Постанова №295 скасована на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17, яка набрала законної сили 14.05.2019, а тому на час проведення перевірки Управлінням Держпраці у Чернігівській області та винесення спірного наказу вказана постанова Кабінету Міністрів України була чинною.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів, на основі системного аналізу викладених правових норм та з урахуванням вищезазначеного приходить висновку, що відповідачем прийнято оскаржуваний наказ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, а тому є правомірним.

Відтак, враховуючи вищевикладене, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, яким ним, в даному випадку, виконано.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а відтак, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Смолянка-Агро» залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді Н.В. Безименна

О.О. Беспалов