Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 р. Справа№200/8000/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В. за участю секретаря Котова С.Ю., розглянувши адміністративну справу за позовом за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0007921302 від 12.06.2019 року,-

за участю сторін:

- від позивача – не з`явився,

- від відповідача – Яковлєва А.С. за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0007921302 від 12.06.2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче провадження на 23 липня 2019 року.

12 липня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача.

23 липня 2019 року судом відкладено підготовче засідання на 14 серпня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 200/6114/19-а.

27 вересня 2019 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про зміну позовних вимог якими позивач збільшив позовні вимогу та виклав у наступній редакції: визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0007921302 від 12.06.2019 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-281230-46 від 04.09.2019 року в повному обсязі.

28 жовтня 2019 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про зміну позовних вимог, якими позивач збільшив позовні вимогу та виклав у наступній редакції: визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0007921302 від 12.06.2019 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-281230-46 від 04.09.2019 року та №Ф-281230-46 від 09.10.2019 року в повному обсязі.

Відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області – залишено без задоволення, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у справі № 200/6114/19-а – залишено без змін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року поновлено провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року замінено первинного відповідача Головне управління ДФС у Донецькій області на правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області та відкладено підготовче засідання на 19 листопада 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року продовжено розгляд справи та призначено підготовче засідання на 19 листопада 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27 листопада 2019 року.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи, призначений на 27.11.2019 року, без участі позивача та його представника.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем 12.06.2019 року сформована податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0007921302 на суму 116 567,34 грн. на підставі акту перевірки від 28.05.2019 року №519/05-99-13-02/2698218869. Зазначив, що проведена перевірка та відповідно акт перевірки складено у порушення вимог щодо порядку та повноважень на їх проведення та складання, а тому висновки не можуть бути підставою для прийняття будь-яких рішень. Зазначив, що відповідачем жодним чином не визначено момент, з якого у позивача виникли обов`язки платника ЄСВ, однак позивач до 07.06.2019 року не була платником ЄСВ. Незважаючи на оскарження акту перевірки відповідачем сформовано оскаржувану вимогу. Вважає, що відповідачем протиправно винесено податкову вимогу за відсутності повноважень.

Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що враховуючи наявну інформацію відповідно до нотаріально засвідчених договорів купівлі-продажу квартир за період з 06.05.2014 по 31.12.2016 роки ФОП ОСОБА_1 отримано дохід від продажу об`єктів нерухомості на загальну суму 14 994 835,40 грн. з 01.07.2016 по 31.12.2018 рік позивач зареєстрована як платник єдиного податку (2 група), в період з 01.07.2016 по 31.12.2018 рік позивач повинна була здійснювати господарську діяльність на загальній системі оподаткування. В порушення положень ст. 49, ст. 176 ПК України в податкових деклараціях занижено суму загального оподаткованого доходу від здійснення господарської діяльності за 2016-2018 роки на загальну суму 577 323,18 грн. При проведенні перевірки встановлено, що позивач у своїй діяльності використовувала працю найманих працівників, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не нараховувала та не сплатила єдиний внесок на суму чистого доходу в 2014-2015 рр., а також занижено суму, на яку нараховується єдиний внесок в 2016-2017 роках. Враховуючи зазначене, загальна сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті складає 116 567,34 грн.

Позивач надав клопотання про зміну позовних вимог, просив скасувати оновлені податкові вимоги про сплату боргу з ЄСВ №Ф-281230-46 від 04.09.2019 року на суму 115649,28 грн. та №Ф-281230-46 від 09.10.2019 року на суму 114731,22 грн. через внесення позивачем поточних платежів з ЄСВ.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця з 07.06.2016 року, РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку у ГУ ДФС у Донецькій області (Маріупольське управління, Кальміуська ДПІ).

12 червня 2019 року ГУ ДФС у Донецькій області на підставі акта перевірки від 28.05.2019 року №519/05-99-13-02/2698218869 сформовано податкову вимогу №Ф-0007921302 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 116 567,34 грн., з яких недоїмка складає 116 567,34 грн., штрафні санкції 0 грн., пеня 0 грн. (а.с. 18)

Фахівцями ГУ ДФС у Донецькій області на підставі наказу №746 від 23.04.2019 року проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 року.

Результати перевірки оформлені актом від 28.05.2019 року №519/05-99-13-02/2698218869, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме:

- п.4 част. 2 ст. 6 Закону України №2464-VI, в частині неподання звітів про нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску за 2016-2017 роки, що призвело до не нарахування та несплати єдиного внеску за період, що перевіряється;

- абз.3 ч. 8 ст. 9 Закону України №2464-VI, в частині заниження оподатковуваного доходу за 2014 рік на суму 1301131,58 грн., за 2015 рік на суму 4593910,83 грн., за 2016 рік на суму 6842514,82 грн. та за 2017 рік на суму 12703,70 грн., що призвело до донарахування єдиного внеску за 2014 рік на суму 21555,0 грн., за 2015 рік – 44997,60 грн., за 2016 рік – 46101,85 грн., за 2017 рік – 3912,89 грн.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 41.3 статті 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Так, згідно із пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В силу пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника (пункт 86.10 статті 86 ПК України).

У свою чергу, положеннями пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Отже, нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Вище вказана позиція суду узгоджується із висновками Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14), від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14) та у постанові Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа N1570/7146/12).

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 по справі №200/6114/19-а позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ Головного управління ДФС у Донецькій області “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )” №746 від 23.04.2019 року.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Донецькій області – залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року залишено без змін.

Таким чином, Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року по справі 200/6114/19-а набрало законної сили 01 жовтня 2019 року.

Враховуючи зазначене, наказ Головного управління ДФС у Донецькій області №746 від 23.04.2019 року, який слугував підставою для проведення перевірки, за результатами якої складено акт №519/05-99-13-02/2698218869 від 28.05.2019 року, за наслідком якого контролюючим органом прийнято спірну податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) в сумі 116 567,34 грн. від 12 червня 2019 року №Ф-0007921302, скасовано рішенням суду від 16 липня 2019 по справі №200/6114/19-а, яке набрала законної сили 01.10.2019 року.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Приймаючи до уваги зазначене, суд дійшов висновку, що визнання незаконним наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної відповідачем, є безумовною та визначальною підставою для визнання незаконним і прийнятого за результатами такої перевірки податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що прийняття контролюючим органом на підставі скасованого наказу спірної податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка, в свою чергу, покладає на позивача додатковий обов`язок щодо сплати податків та зборів, що є значним тягарем для платника податків, є підставою для її скасування, як такої, що прийнята поза межами та у не спосіб визначений діючим законодавством України.

За таких обставин, прийняті податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-281230-46 від 04.09.2019 року, №Ф-281230-46 від 09.10.2019 року після сформування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-0007921302 від 12.06.2019 року також підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0007921302 від 12.06.2019 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-0007921302 від 12.06.2019 року, №Ф-281230-46 від 04.09.2019 року, №Ф-281230-46 від 09.10.2019 року.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (вул. 130-Таганрозької дивізії, 144, м. Маріуполь, Донецька область, 87526, ЄДРПОУ 39406028) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з судового збору у розмірі 1165 (одна тисяча сто шістдесят п`ять) гривень 68 коп.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін 27 листопада 2019 року. Повний текст судового рішення складено та підписано 5 грудня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова