Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 р. Справа№200/8634/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання - Рева О.Ю.,

за участю:

позивача - не з`явився,

представника позивача - не з`явився,

представника відповідача - Діденко Т.А. за довір.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11 січня 2019 року за № 0000321304, № 0000351304, № 0000331304,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області (далі - відповідач) про визнання дій Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області та скасування податкових повідомлень - рішень від 11 січня 2019 року за № 0000321304, № 0000351304, № 0000331304.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 12 жовтня 2007 року між ним та ПАТ «Укрсиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту для придбання житла, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . У жовтні 2016 року між ним досягнуто згоди на реструктуризацію заборгованості за кредитним договором. Вважає, що оскільки він не має іншої нерухомості, відповідно до Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, пункт 165.1 статті 165ПК України доповнено пунктом 165.1.59, згідно яким до загального місячного (річного) оподаткованого доходу, платника податку не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити). На підставі чого, вважає винесені спірні податкові повідомлення безпідставними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства у зв`язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12 липня 2019 року позовна заява залишена без руху (арк. справи 35).

25 липня 2019 року позивачем подана уточнена позовна заява (арк. справи 36-38).

Ухвалою суду від 29 липня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Справа призначена до розгляду у підготовче засідання на 16 серпня 2019 року (арк. справи 1).

12 серпня 2019 року відповідачем поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив наступне. Вважає, що позивач з порушенням 10-денного терміну звернувся зі скаргою до ДФС (п.56.3 ст. 56 ПКУ), у зв`язку із чим, рішенням від 17.04.2019 №3092/С/99-99-11-05-01-25 Державна фіскальна служба України залишило скаргу ФО ОСОБА_1 від 26.03.2019 б/н (вх. ДФС №1171/ДЗН від 04.04.2019) на податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 11.01.2019 №0000321304, №0000351304, №0000331304 - без розгляду.

Податковим органом проведено перевірку позивача з підстав прощення банківською установою споживчого кредиту для придбання житла, якою встановлено, що ним у порушення підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України не надана податкова декларація про майновий стан і доходи за 2016 рік, термін подання якої - 03.05.2017 року, а також не відображений доход від прощення банківською установою кредиту. Зазначив, що відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Пеня та штраф є лише засобом забезпечення виконання основного зобов`язання перед банком та не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.

Вважає, що доходом платника податку у розумінні норм Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором, натомість анульовані (прощені) пеня, штраф чи підвищені відсотки (за прострочення платежу) не є доходом платника податку, а відповідно і не є об`єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку».

На підстав чого, вважає, що податковий орган діяв виключно на підставах та в межах повноважень та у спосіб, який визначений Конституцією України та Законами України (арк. справи 42-51).

16 серпня 2019 року у підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 13 вересня 2019 року.

Ухвалою суду 13 вересня 2019 року за клопотанням представника відповідача, ПАТ "УкрСиббанк" було зобов`язано надати відомості, документи, договори, додаткові угоди, які підтверджували анулювання (прощення) суми боргу фізичній особі ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11233534000 від 12 жовтня 2007 року, а також надати копію повідомлення направленого ПАТ (АТ) "УкрСиббанк" ОСОБА_1 про необхідність подання декларації. Цією ж ухвалою продовжений строк проведення підготовчого провадження у справі строком на тридцять днів. По справі оголошена перерва до 04 жовтня 2019 року.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2019 року повторно ПАТ "УкрСиббанк" зобов`язано надати документи за договором про надання споживчого кредиту № 11233534000 від 12 жовтня 2007 року, у зв`язку з чим, по справі оголошена перерва до 24 жовтня 2019 року.

У зв`язку із перебуванням судді Зінченка О.В. у щорічній відпустці з 15 жовтня 2019 року по 28 жовтня 2019 року включно, 24 жовтня 2019 року справа відкладена розглядом до 31 жовтня 2019 року на 14-30 год.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у судове засідання з викликом сторін на 28 листопада 2019 року о 11-30 год. (арк. справи 133).

Позивач та його представник у судове засідання 28 листопада 2019 року не з`явились, 27 листопада 2019 року подано суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, з підстав зазначених у відзиві.

У судовому засіданні представник відповідача надав письмові пояснення, в яких зазначив, що посилання позивача на норми пункту 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, які набрали чинності з 01 січня 2016 року, є необґрунтованими, оскільки норми зазначеного підпункту поширюються на дохід, отриманий платником податку, починаючи з 01 січня 2016 року, за умови набрання чинності законом про реструктуризацію зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті. Враховуючи, що дохід отримано позивачем у 4 кварталі 2016 року, отже такий дохід підпадає під дію пп. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України».

На дату анулювання заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11233534000 від 12.10.2007 р. та на теперішній час Закон України «Про реструктуризацію зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити)» чинності не набрав та існує лише у вигляді законопроекту. Представник відповідача посилаючись на позицію викладену у рішеннях Донецького окружного адміністративного суду 11 вересня 2019 р. по справі №200/6859/19-а та Черкаського окружного адміністративного суду 30 липня 2019 року по справі № 580/1743/19, просив відмовити фізичної особи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, згідно статті 43 КАС України, здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Встановлено, що 12 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі по тексту - банк) та ОСОБА_1 було укладено Договір № 11233534000 про надання споживчого кредиту, згідно якого банк зобов`язався надати позивачу, а позивач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в сумі 37 000,00 доларів США, та сплатити проценти за його користування шляхом внесення платежів в порядку і на умовах, визначених даним Договором на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_3 (арк. справи 9-14).

Згідно довідки, виданої АТ «УкрСиббанком» за вихідним № 56-3-431/420 від 31 жовтня 2016 року вбачається, що договір № 11233534000 про надання споживчого кредиту від 12 жовтня 2007 року втратив чинність у зв`язку із виконанням боржником всіх зобов`язань у повному обсязі (арк. справи 8).

В матеріалах справи міститься повідомлення УкрСиббанку за № 56-3-431/421 від 31 жовтня 2016 року про анулювання боргу в порядку пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, з якого вбачається, що станом на 31 жовтня 20916 року за ОСОБА_1 обліковується кредитна заборгованість у сумі 43 585,33 грн. доларів США 33 центи, що складає 1 111 2459,44 гр. по курсу НБУ станом на 31 жовтня 2016 року. АТ «УкрСиббанк», як кредитор,з метою виконання вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2. статті 164 Податкового кодексу України повідомив позивача, як платника податку на доходи фізичних осіб боржника, що банком прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості за Кредитним договором, а саме суми основного боргу (кредиту) 33 164,83 доларів США, що складає 845 568,88 гривень, по курсу НБУ станом на 31 жовтня 2016 року. Також повідомлено про анулювання заборгованості, а саме: суми процентів 6 060,50 доларів США, що складає 154 518,21 гривень, по курсу НБУ станом на 31 жовтня 2016 року. (арк. справи 121).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що двокімнатна квартира, загальною площею 52,5 за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 з 16 жовтня 2007 року. Інше нерухоме майно у позивача відсутнє.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.78.4 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс, ПКУ, Кодекс), та на підставі наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 08.10.2018 № 1831 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з 12.11.2018 по 16.11.2018, за наслідками якої складено акт «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016», від 20 листопада 2019 року № 1329/05-99-13-04/27776111218 (арк. справи 62-73).

Перевіркою встановлено порушення:

підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49. підпункту "в" пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями: у результаті чого встановлено неподання до податкових органів (Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області) податкової декларації про майновий стан і доходи за результатами звітного (податкового) 2016 року;

пункту 36.1 статті 36, підпункту „д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на суму 190097,98 гривень;

підпунктів 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на суму 15 841,50 гривень.

Акт перевірки спрямовано Позивачу засобом поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомлення про вручення від 21.11.2018 року, поштове відправлення (Акт перевірки) повернуто у зв`язку з закінченням терміну зберігання 26.12.2018 року (арк. справи 91).

11 січня 2019 року на підставі наведених акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000321304, яким збільшена сума грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, внаслідок порушення вимог абз. "д" п.п. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування: у сумі 190 097,98 грн., за основним платежем на суму 152 078,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 38 019,60 грн.;

№0000351304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військового збору у сумі 15 841,50 грн.;

№0000331304, яким застосовано штрафні санкції у сумі 170 грн. за платежем податок на доходи фіз. осіб за результатами річного декларування (арк. справи 22-27).

Податкові повідомлення-рішення направлені позивачеві 14 січня 2019 року поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№8755501968650) та вручено платнику 17.01.2019 року (арк. справи 99).

Позивач скористався правом оскарження податкових повідомлень - рішень.

Рішенням ГУ ДФС у Донецькій області від 20 лютого 2019 року за вихідним № 14813/10/05-99-10-01-04 скарга фізичної особи ОСОБА_1 залишена без розгляду відповідно до пункту 4 розділу VIII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами (арк. справи 16-17).

17 квітня 2019 року Рішенням ДФС України, скарга фізичної особи ОСОБА_1 від 26 березня 2019 року на спірні податкові-повідомлення залишена без розгляду, у зв`язку із пропуском 10-денного строку оскарження (арк. справи 20-21).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 163.1 статті163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячних (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 164.1. статті164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Загальний оподатковуваний дохід є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2 статті 164 ПК України.

Так, відповідно до абз. «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України в редакції чинній з 01 січня 2015 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобов`язання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов`язання. Для розстрочення такої суми податкового зобов`язання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов`язання.

Таким чином, Податковий кодекс України під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором. При цьому, згідно наведеної норми Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, за виключення випадків, передбачених у статті 165 Податкового кодексу України.

В свою чергу, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII (який набрав чинності 01.01.2016), пункт 165.1 статті 165 Податкового кодексу України було доповнено підпунктом 165.1.59, у відповідності з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами адміністративної справи, позивачем кредит отримувався саме на придбання житла (іпотечний кредит), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого вбачається, що позивачеві належить лише двокімнатна квартира, загальною площею 52,5 за адресою: АДРЕСА_3 , інше житло, згідно наведеної інформації, у позивача відсутнє.

Таким чином, можна зробити висновок, що позивач підпадає під дію означеного підпункту 165.1.59 пункт 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, оскільки йому прощено кредит в іноземній валюті, що отримувався ним на придбання єдиного житла (іпотечний кредит). Отже, прощена (анульована) ПАТ «УкрСиббанк» основна сума боргу за кредитом в іноземній валюті, що отримувалась ним на придбання єдиного житла (іпотечний кредит) не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не підлягає оподаткуванню.

Наведена позиція також висловлена Верховним Судом в постанові від 20 грудня 2018 року у справі №820/2600/16, під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

При цьому, доводи відповідача стосовно того, що на позивача не може бути розповсюджений підпункт 165.1.59 пункт 165.1 статті 165 Податкового кодексу України зважаючи на те, що Закон України «Про реструктуризацію зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити)» не набрав чинності та існує лише у вигляді законопроекту, судом не приймаються, оскільки наведене розуміння податковим органом означеної норми суперечить правовій позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 20 грудня 2018 року у справі №820/2600/16, на яку суд посилався вище за текстом даної постанови.

Крім цього, суд в контексті спірних правовідносин також виходить із основних засад податкового законодавства України, передбачених у статті 4 Податкового кодексу України, зокрема презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Кодексу).

Як вказувалось судом вище, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII (який набрав чинності 01.01.2016), пункт 165.1 статті 165 Податкового кодексу України було доповнено підпунктом 165.1.59, у відповідності з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити). З наведеної норми можна зробити висновок, що прийняття цієї норми обумовлено на врегулювання відносин для певної категорії громадян України, зокрема, на виключення з оподатковуваного доходу сум доходів прощених (анульованих) кредитором громадянам України, які отримували кредити в іноземній валюті для придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Таким чином, на думку суду, трактування означеної норми податковим органом в залежності від прийняття Верховною Радою України певного законодавчого акту є помилковим, і таке трактування суперечить наведеним вище основним засадам податкового законодавства України, а тому позивачеві податковим органом помилково визначено для сплати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та застосовано штрафні санкції за неподання декларації спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 11 січня 2019 року за № 0000321304, № 0000351304, № 0000331304 прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у загальному розмірі 3982 гривень, що підтверджується наявним в матеріалах адміністративної справи квитанціями ПриватБанку від 14 травня 2019 року та 02 липня 2019 року (арк. справи 3).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3982 гривень гривні підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 5- 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11 січня 2019 року за № 0000321304, № 0000351304, № 0000331304,- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000321304 від 11 січня 2019 року Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування: у сумі 190 097,98 грн., за основним платежем на суму 152 078,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 38 019,60 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000351304 від 11 січня 2019 року Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем на військовий збір у сумі 15 841,50 грн., за основним платежем на суму 12673,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3168,30 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000331304 від 11 січня 2019 року Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , РНКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) суму судового збору в розмірі 3982 гривень (три тисячі дев`ятсот вісімдесят дві) гривні.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 28 листопада 2019 року.

Повний текст рішення складений та підписаний 06 грудня 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.В. Зінченко