ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 911/3848/15

Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Білоуса В.В., Жукова С.В., Васьковського О.В., Огородніка К.М., Пєскова В.Г., Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стокхолл"

представник - адвокат Раілко С.В. (довіреність №04/01-19 від 04.01.2019)

боржник - Підприємство зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг"

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"

Українська універсальна біржа

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест-Естейт"

ліквідатор - арбітражний керуючий Менчак В`ячеслав Володимирович, особисто

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос"

представники - адвокат Ботвінцев Г.А. (довіреність від 08.11.2019), Микитенко О.В. (довіреність від 30.10.2019)

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 30.05.2019

у складі колегії суддів: Грек Б.М. (головуючий), Остапенко О.М., Отрюх Б.В.

та на ухвалу Господарського суду Київської області (про розгляд заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута)

від 12.03.2019

у складі судді Наріжного С.Ю.

у справі №911/3848/15

за заявою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг" та Української універсальної біржі

за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Естейт"

про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута

в межах справи про банкрутство Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2019 у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Погребняка В.Я. відкрито касаційне провадження у справі №911/3848/15 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 12.03.2019 та призначено її розгляд на 08.08.2019 о 09:45.

2. У зв`язку з відпусткою судді Погребняка В.Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/3848/15 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2019. Зазначена справа прийнята до провадження новим складом суду ухвалою суду 05.08.2019 з призначеним її розглядом ухвалою Суду 26.06.2019 в судовому засіданні 08.08.2019 о 09:45, в якому оголошувалась перерва до 15.08.2019.

3. Ухвалою від 15.08.2019 Верховний Суд справу №911/3848/15 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.03.2019 (про розгляд заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута) передав на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4. Ухвалою від 28.08.2019 Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийняв справу №911/3848/15 Господарського суду Київської області за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 12.03.2019 (про розгляд заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута) до провадження, вирішив здійснити перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 та ухвали Господарського суду Київської області від 12.03.2019 (про розгляд заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута) у справі №911/3848/15 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича в судовому засіданні 02.10.2019; ухвалами Суду від 02.10.2019 та від 31.10.2019 розгляд касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" у справі №911/3848/15 відкладався відповідно на 31.10.2019 та 12.11.2019.

5. 31.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" (далі - ТОВ "ФК "Геліос") подано до Касаційного господарського суду заяву про заміну кредитора (заявника) правонаступником в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій заявник просив Суд замінити кредитора - ПАТ "Дельта Банк" у справі про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута у відокремленому провадженні в межах справи про банкрутство №911/3848/15 його правонаступником - ТОВ "ФК "Геліос".

6. Від Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг" (далі - боржник) та ТОВ "Вест-Естейт" надійшли відзиви на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" (далі - скаржник, ПАТ "Дельта Банк").

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

7. Ухвалою від 14.09.2015 Господарський суд Київської області порушив провадження у справі №911/3848/15 про банкрутство Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг" за заявою ТОВ "Стокхолл" за загальною процедурою банкрутства, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

7.1. Постановою Господарського суду Київської області від 13.12.2016 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Менчака В.В. та вирішено інші процедурні питання у справі.

8. 02.01.2019 до Господарського суду Київської області звернулося ПАТ "Дельта Банк" із заявою №23.1/2675 від 29.12.2018 про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 17.12.2018 з продажу заставного майна банкрута (восьмикімнатної квартири №100 в місті Києві по вулиці Павлівській 18 , загальною площею 803,5 кв.м.) в порядку частини 8 статті 44, частини 3 статті 55, частини 3 статті 98 Закону про банкрутство, обґрунтована порушенням ліквідатором та організатором аукціону процедури продажу майна боржника з другого повторного аукціону при продажу майна боржника окремими лотами, порушенням дотримання балансу інтересів боржника та кредиторів при обранні зазначеного способу продажу майна боржника, недобросовісністю дій ліквідатора з продажу спірного майна в ліквідаційній процедурі.

9. Ухвалою від 12.03.2019 Господарський суд Київської області відмовив у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" №23.1/2675 (вх. №57/19) від 29.12.2018 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута.

9.1. Місцевий суд встановив, що ПАТ "Дельта Банк" є заставним кредитором у справі №911/3848/15 про банкрутство Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг", вимоги якого визнані на суму 13 108 832, 23 грн як такі, що забезпечені відповідно до іпотечного договору №13/07І04/11-КЛТ від 03.06.2011 та включені окремо до реєстру вимог кредиторів.

9.2. Дослідивши лист ПАТ "Дельта Банк" від 05.06.2018 №23.1/2270, місцевий суд дійшов висновку, що зазначеним листом банківська установа фактично встановила умови реалізації заставного майна, однак, зазначений лист-погодження не може вважатися згодою заставного кредитора на продаж майна, що є предметом забезпечення в розумінні статті 42 Закону про банкрутство. Крім того, судом встановлено, що при розгляді заяви арбітражного керуючого Менчака В.В. від 15.05.2018 №15/05/2018-5Б про надання згоди на реалізацію предмета забезпечення, ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2018 (з урахуванням зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2018) вирішено надати згоду на продаж майна Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг", що є предметом забезпечення кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" у справі про банкрутство №911/3848/15 на підставі іпотечного договору №13/07І04/11-КЛТ від 03.06.2011, в порядку, передбаченому Законом про банкрутство. За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку, що доводи ПАТ "Дельта Банк" в заяві про визнання результатів аукціону недійсними щодо порушення ліквідатором боржника приписів частини 4 статті 42 Закону про банкрутство, зокрема, здійснення реалізації заставного майна без відповідної згоди, є необґрунтованими, оскільки така згода була надана в судовому порядку ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2018, яка змінена постановою Київського апеляційного господарського суду 27.09.2018.

9.3. Місцевий суд також встановив, що ліквідатором 01.08.2018 укладено з Українською універсальною біржею договір №Б-01/08/18-ДН на організацію та проведення аукціону, а в подальшому між замовником й організатором укладено додаткові угоди до Договору №Б-01/08/18-ДН щодо проведення аукціону з продажу ЦМК, проведення аукціону з продажу майна окремими лотами, проведення повторного аукціону з продажу майна окремими лотами, щодо проведення другого повторного аукціону з продажу майна окремими лотами. Водночас, суд зазначив, що аукціон з продажу ЦМК визнано таким, що не відбувся, у зв`язку з відсутністю учасників (повідомлення №53976 від 06.09.2018).

9.4. Місцевий суд встановив, що зборами комітету кредиторів (протокол №6 від 11.09.2018) прийнято рішення щодо продажу майна боржника частинами та затверджено перелік лотів, в тому числі Лот №1 (восьмикімнатна квартира, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Павлівська, 18, кв. 100 ). Водночас, умовами проведення аукціону з продажу майна окремими лотами визначено початкову вартість Лота №1 на суму 32 839 800 грн., яку визначено відповідно до звіту про незалежну оцінку від 01.04.2018. Перший аукціон проводився без можливості зниження початкової вартості, а в подальшому визнаний таким, що не відбувся, у зв`язку з відсутністю учасників (повідомлення №54855 від 17.10.2018). Повторний аукціон також визнано таким, що не відбувся, у зв`язку з відсутністю учасників (повідомлення №55571 від 16.11.2018).

9.5. Місцевий суд зазначив, що за результатами проведення другого повторного аукціону визначено початкову вартість Лота №1 на суму 21 017 472 грн., переможцем визнано ТОВ "Вест-Естейт", що запропонувало найвищу ціну - 2 732 271, 36 грн.

9.6. Дослідивши подані ліквідатором банкрута матеріали, місцевим судом не встановлено обставин, які свідчили б про наявність порушень Закону про банкрутство при проведенні аукціонів з продажу майна банкрута за Лотом №1, що є підставою для визнання результатів спірного аукціону недійсними. Також, суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів звернення учасників у справі до суду в порядку частини 3 статті 57 Закону про банкрутство, а заявником не доведено порушення принципів добросовісності, розумності та справедливості під час виконання ліквідатором банкрута своїх повноважень щодо реалізації майна боржника у відповідності до приписів Закону про банкрутство.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

10. Постановою від 30.05.2019 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 залишив без змін.

10.1. Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що встановлені судами обставини спростовують твердження ПАТ "Дельта Банк" в скарзі щодо порушення ліквідатором банкрута приписів частини 4 статті 42 Закону про банкрутство щодо початку здійснення реалізації заставного майна без відповідної згоди. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання результатів спірного аукціону недійсними. Крім того, апеляційний суд зазначив, що скаржником не доведено порушення принципів добросовісності, розумності та справедливості під час виконання ліквідатором банкрута своїх повноважень щодо реалізації майна боржника, а зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали місцевого суду, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні статей 73, 76-79, 86 ГПК України.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (ПАТ "Дельта Банк")

11. Скаржник доводив, що всупереч приписам частини 4 статті 42 Закону про банкрутство ліквідатор розпочав реалізацію заставного майна боржника без отримання належної згоди АТ "Дельта Банк" чи суду, що в кінцевому результаті призвело до його продажу за ціною 3 400 грн за квадратний метр, в той час як вартість квадратного метра нерухомості подібного об`єкта становить 40 000 грн, що більш як у 10 разів занижена в порівнянні з ринковою вартістю даної нерухомості у місті Києві, зокрема, визначеної шляхом експертної оцінки спірної квартири (32 839 800 грн) та не може вважатися "справедливою ціною проведених публічних торгів", а є очевидним порушенням вимог частини 1 статті 44 Закону про банкрутство.

11.1. Скаржник зазначив, що ліквідатором не дотримано положень статті 98 Закону про банкрутство щодо необхідності вчинення усіх дій в ліквідаційній процедурі з дотриманням ліквідатором балансу інтересів боржника та кредиторів у справі про банкрутство, оскільки ліквідатором було обрано таку процедуру реалізації майна, яка мала наслідком звуження кола потенційних покупців на ринку нерухомості, відповідно, продаж майна боржника на аукціоні відбувся не за найвищою ціною, а в порушення вимог Закону про банкрутство, за ціною нижчою, ніж ринкова ціна, що призвело до значних втрат ПАТ "Дельта Банк". За таких обставин, наявні підстави вважати, що ліквідатором не дотримано вимог щодо добросовісності та розсудливості його дій у ліквідаційній процедурі.

11.2. Скаржник аргументував, що виходячи з принципу свободи укладення договору (стаття 6 ЦК України) та наданням певної свободи ліквідатору в укладенні договору на продаж майна боржника під час другого повторного аукціонів, ліквідатор не в повному обсязі використав свої повноваження при укладенні договору про організацію торгів з організатором торгів, що в кінцевому результаті призвело до продажу майна за мізерною ціною, а суди не дотрималися принципу верховенства права, контролюючи діяльність ліквідатора при виконанні процедури банкрутства.

Доводи інших учасників справи

12. У відзиві ліквідатора ПІК "Брама-Консалтинг" зазначено, що листом 05.06.2018 №23.1/2270 ПАТ "Дельта Банк" надав згоду на проведення аукціону з продажу майна боржника. Водночас, на думку ліквідатора, Законом про банкрутство не передбачено необхідність додаткового погодження порядку та умов продажу заставного майна. Крім того, встановлення забезпеченим кредитором умов та обмежень до процедури реалізації майна банкрута суперечить абзацу 2 частини 4 статті 42 Закону про банкрутство. Також, ліквідатор зазначив, що скаржником не наведено обставини та не надано належних доказів на підтвердження порушення організатором аукціону вимог щодо порядку організації та проведення аукціону з продажу майна банкрута, передбачених положеннями Закону про банкрутство.

13. У відзиві директор ТОВ "Вест-Естейт", з посиланням на абзац 2 частини 4 статті 42, частину 1 статті 49, статті 54-56, частини 3-5 статті 66 Закону про банкрутство, зазначив, що продаж майна з другого повторного аукціону здійснено відповідно до вимог, передбачених цим Законом. Водночас, скаржником не зазначено обставин та не надано належних доказів на підтвердження порушення організатором аукціону вимог щодо порядку організації та проведення аукціону з продажу майна боржника.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

14. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011, чинній на час розгляду спору судами

Частина 1 статті 42 - усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Частина 4 статті 42 - майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Частина 1 статті 44 - після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

Частина 8 статті 44 - спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Частини 1, 2, 4 статті 59 - оголошення про проведення аукціону на веб-сайті повинно містити відомості про: майно, що продається, його характеристику та місцезнаходження; час та місце проведення аукціону (для електронних торгів - веб-сайт, на якому проводяться електронні торги, та період часу, протягом якого проводяться торги); початкову вартість та відомості про можливість її зниження на тому ж аукціоні; розмір та порядок внесення гарантійного внеску; можливість надання переможцю податкової накладної; продавця майна (найменування, місцезнаходження, засоби зв`язку); порядок, місце, строк і час представлення заявок на участь в торгах; порядок оформлення участі в торгах, перелік документів і вимоги, що пред`являються учасникам, до їх оформлення; порядок і критерії виявлення переможця торгів; строки платежів, реквізити рахунків, на які вносяться платежі; організатора аукціону (найменування, місцезнаходження, засоби зв`язку); спосіб отримання додаткової інформації про проведення аукціону. В оголошенні наводиться текст договору, що укладається на аукціоні, крім умови про ціну та зазначення особи покупця. Якщо продажу підлягає земельна ділянка, то у характеристиці майна зазначається її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо.

Частина 1 статті 65 - якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення аукціону без визначення переможця протягом місяця (у разі продажу нерухомого майна - двох місяців) організатор аукціону зобов`язаний провести повторний аукціон.

Частина 2 статті 65 - якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця протягом місяця організатор аукціону зобов`язаний провести другий повторний аукціон.

Частина 3 статті 65 - якщо інше не встановлено договором, початковою вартістю повторного аукціону, другого повторного аукціону є вартість, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону, попереднього повторного аукціону.

Частина 1 статті 66 - якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, аукціон проводиться без можливості зниження початкової вартості.

Частина 2 статті 66 - повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості, але не нижче, ніж до граничної вартості, яка становить 50 відсотків початкової вартості, вказаної в оголошенні про проведення аукціону.

Частина 3 статті 66 - якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, другий повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості.

Частина 4 статті 66 - під час проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості, за відсутності бажаючих укласти договір ліцитатор знижує початкову вартість на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір.

Частина 5 статті 66 - якщо після зниження початкової вартості виявиться бажаючий (бажаючі) укласти договір, аукціон проводиться у загальному порядку.

Частина 3 статті 98 - під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

15. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 2. Завдання та основні засади господарського судочинства

1. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

2. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

3. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Частина 1 статті 3 - судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 42, 44, 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

17. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

18. У частині 1 статті 3 ГПК України визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

19. Згідно із частиною 3 статті 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

20. При розгляді заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута судом повинні бути досліджені обставини порядку його організації та проведення, як того вимагають Розділи ІІІ, IV Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21. Підставами для визнання результатів аукціону недійсними є недодержання ліквідатором або організатором аукціону вимог Закону про банкрутство щодо його проведення, зокрема, порядку визначення початкової вартості майна, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі, проведення конкурсу та визначення організатора аукціону, порядку допуску до участі в аукціоні, дотримання строків та часу проведення аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту, порядку проведення аукціону (повторного, другого повторного аукціонів).

22. Отже, до предмету доказування недійсності результатів аукціону входять встановлення обставин недотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог, які ставляться Законом про банкрутство до його проведення, зокрема, щодо порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (стаття 42 Закону); щодо особливостей укладення договору на аукціоні (стаття 50 Закону); щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (статті 64-68 Закону).

23. Між тим, порушення порядку організації будь-якого із названих етапів, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому. Отже, вирішуючи спір щодо визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, суд має встановити факт дотримання порядку його проведення на кожному з таких етапів.

24. Положеннями статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено порядок надання згоди на продаж заставного майна боржника заставним кредитором або судом в разі неотримання згоди від останнього. При цьому, така згода (дозвіл) надається на реалізацію майна боржника в цілому, а не на кожну окрему дію, спрямовану на реалізацію майна боржника, в тому числі на проведення окремого аукціону.

25. Упродовж розгляду даного спору, скаржник зазначає, що ПАТ "Дельта Банк" не відмовляв ліквідатору у погодженні продажу заставного майна Банкрута та погодив реалізацію майна, що є предметом забезпеченням вимог, проте, надання згоди на продаж заставного майна скаржник розуміє, як не одноразову дію, а процес щодо узгодження процедури продажу майна з заставним кредитором.

26. Судами встановлено, що у відповідь на заяву ліквідатора від 25.04.2018 №25/04/2018-1Б про надання згоди на продаж заставного майна, ПАТ "Дельта Банк" листом від 05.06.2018 № 23.1/2270 було надано згоду на реалізацію заставного майна, в тому числі на другому повторному аукціоні, однак із визначенням умов продажу та зазначенням граничної вартості реалізації.

27. Дослідивши зміст вказаного листа-погодження ПАТ "Дельта Банк", суд першої інстанції дійшов до висновку, що зазначений лист-погодження не може вважатися згодою заставного кредитора на продаж майна, що виступає предметом забезпечення, оскільки у листі банківська установа фактично встановлює умови реалізації заставного майна.

28. Судами встановлено, що вказані обставини були предметом дослідження судом у даній справі при розгляді заяви арбітражного керуючого Менчака В.В. від 15.05.2018 №15/05/2018-5Б про надання згоди на реалізацію предмета забезпечення, за результатом чого ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2018 (з урахуванням зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2018) вирішено: надати згоду на продаж майна Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг", що виступає предметом забезпечення кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" у справі про банкрутство № 911/3848/15 на підставі Іпотечного договору № 13/07І04/11-КЛТ від 03.06.2011, в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

29. Скаржник визначає однією з підстав для визнання недійсними результатів аукціону, те, що продаж заставного майна здійснено всупереч погоджених заставним кредитором ПАТ "Дельта Банк" умов. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що ліквідатор здійснив продаж заставного майна всупереч частині 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без згоди заставного кредитора, оскільки реалізував майно з пониженням початкової вартості, значно нижче ніж погодив Банк.

30. Касаційний господарський суд відхиляє наведені доводи касаційної скарги та погоджується із висновками оскаржуваних ПАТ "Дельта Банк" судових рішень про те, що надання згоди на продаж заставного майна забезпеченим кредитором не надає йому права обирати порядок та умови реалізації заставного майна, оскільки такий порядок та умови визначені безпосередньо Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Надання згоди кредитором, вимоги якого забезпечені майном боржника, на реалізацію такого майна повинно здійснюватися одноразово перед початком процедури продажу, та не передбачає обов`язку ліквідатора погоджувати порядок реалізації заставного майна на повторному і другому повторному аукціоні.

31. Суди дійшли правомірних висновків про те, що встановлення забезпеченим кредитором умов та обмежень до процедури реалізації майна банкрута суперечать положенням статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

32. Ні стаття 42 зазначеного Закону, ні норми Закону, що регулюють продаж майна, порядок проведення аукціонів не вимагають отримання згоди заставного кредитора перед кожним з аукціонів та на кожну окрему дію спрямовану на реалізацію майна боржника. Тобто, надання згоди на продаж заставного майна забезпеченим кредитором не надає йому права обирати порядок та умови реалізації заставного майна, оскільки такий порядок та умови визначені Законом.

33. Судова палата Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій у оскаржуваних рішеннях про те, що встановлення забезпеченим кредитором умов та обмежень до процедури реалізації майна Банкрута (надання дозволу на продаж предметів забезпечення за конкретною початковою вартістю, визначення граничних сум щодо зниження вартості тощо) суперечить положенням Закону, зокрема викладеним в абз. 2 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у якому встановлено, що продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, в будь-якому разі здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом. Іншого порядку продажу майна, в тому числі і заставного, у ліквідаційній процедурі, ніж встановленого Законом про банкрутство, не передбачено.

34. Крім того, у якості підстав для визнання недійсними результатів аукціону ( ч. 1 ст. 44 Закону) скаржник вважає те, що відчуження майна відбулось за вартістю, що складає 13% від ринкової вартості, визначеної суб`єктом оціночної діяльності, а ліквідатором при реалізації майна порушено принципи добросовісності, розумності і справедливості, що призвело до втрат кредитора (ч.3 ст. 98 Закону).

35. Судами встановлено, що після отримання згоди на реалізацію заставного майна, ліквідатором в порядку ст. ст. 41, 44, розділу ІV Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", 01.08.2018 було укладено з Українською універсальною біржею договір № Б-01/08/18-ДН на організацію та проведення аукціону.

36. Згідно п. 1.1. Договору № Б-01/08/18-ДН визначено, що замовник (ПІК "Брама-Консалтинг") доручає, а організатор (Українська універсальна біржа) зобов`язується вчинити усі необхідні юридичні дії з організації та проведення аукціону з продажу майна ПІК "Брама-Консалтинг", визначеного у додаткових угодах до цього договору, у відповідності до Закону про банкрутство, цього договору, додатків до цього договору та чинного законодавства України, а замовник - сплатити організаторові обумовлену даним договором винагороду.

37. Розділом 3 Договору № Б-01/08/18-ДН встановлено порядок проведення повторного та другого повторного аукціону, зокрема у відповідності до положень розділу ІV Закону про банкрутство.

38. В подальшому між замовником і організатором було укладено додаткові угоди до Договору № Б-01/08/18-ДН.

39. Судами встановлено, що зборами комітету кредиторів (протокол № 6 від 11.09.2018) прийнято рішення щодо продажу майна Боржника частинами та затверджено перелік лотів, у т.ч. Лот № 1 - заставне майно - восьмикімнатна квартира, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, б. 18, кв. 100 .

40. Умовами проведення аукціону з продажу майна окремими лотами визначено початкову вартість Лоту № 1 у сумі 32839800,00 грн, яка була визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку від 01.04.2018, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Канзас Ріал Істейт" (код ЄДРПОУ 37195440, сертифікат СОД № 131/16, виданий ФДМУ 15.02.2016, акредитований у ФГВФО відповідно до рішення від 20.07.2017 №3120). Згідно рецензії звіту про незалежну оцінку від 01.04.2018, здійсненої ТОВ "Консалтингюрсервіс" 16.08.2018, зазначений у звіті вид вартості майна цілком відповідає меті оцінки, умовам використання результатів оцінки, особливостям об`єкта оцінки та нормативним актам. Аукціон проводився без можливості зниження початкової вартості. Вказаний аукціон визнано таким, що не відбувся у зв`язку з відсутністю учасників - повідомлення № 54855 від 17.10.2018.

41. Умовами проведення повторного аукціону визначено початкову вартість Лоту № 1 у розмірі 26271840,00 грн - початкова вартість Лоту № 1 зменшена на 20% порівняно з початковою вартістю попереднього аукціону; встановлено кінцеві строки подачі заявок, крок аукціону тощо. Повторний аукціон визнано таким, що не відбувся у зв`язку з відсутністю учасників - повідомлення № 55571 від 16.11.2018.

42. Умовами проведення другого повторного аукціону визначено початкову вартість Лоту № 1 у розмірі 21 017 472,00 грн (початкова вартість Лоту № 1 зменшена на 20% порівняно з початковою вартістю повторного аукціону); встановлено строк подання заявок; крок аукціону; визначено, що другий повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості

43. За результатами проведення вказаного аукціону, одним з проданих лотів був Лот № 1 - заставне майно - восьмикімнатна квартира, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, б. 18, кв. 100 , переможцем визнано ТОВ "Вест-Естейт", яке запропонувало найвищу ціну - 2732271,36 грн.

44. Відповідно до статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за загальним правилом продаж майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону. Замовником аукціону є ліквідатор, призначений господарським судом; організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.

45. Аналіз положень статті 49 Закону про банкрутство дає підстави дійти висновку, що ліквідатор банкрута визначає організатора аукціону щодо продажу майна банкрута за конкурсом умови якого визначає саме ліквідатор, з урахуванням вимог до організатора аукціону, які передбачені положеннями частини 6 статті 49 Закону про банкрутство (висновок про застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 5009/2987/12.)

46. Згідно зі статтею 57 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим і підлягає зазначенню у договорі на проведення аукціону. У разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна комітет кредиторів або окремий кредитор чи власник майна боржника можуть звернутися до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки. Господарський суд своєю ухвалою може призначити незалежну оцінку майна боржника за рахунок зацікавлених кредиторів (кредитора), що здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

47. Сталою судовою практикою Верховного Суду визначено, що метою аукціону як способу реалізації є, передусім, відчуження майна банкрута за найвищою ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції, тому початкову чи оціночну вартість майна можна розглядати лише як стартову ціну, яка із першим кроком аукціону втрачає своє значення. При цьому, початкова вартість майна на аукціоні ніяк не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки під час торгів вона може бути як зменшена, так і збільшена. Тобто, ціна майна банкрута формується виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції, на які ліквідатор банкрута не має жодного впливу.

48. Відповідно до частини 1 статті 43 Закону про банкрутство, початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів, відтак, така вартість ЦМК ніяк не пов`язана з оцінкою (прогнозом) його дійсної вартості і, з високим ступенем вірогідності, може бути завищеною.

49. Аналіз статті 43, частин 1, 5 статті 44 та статей 64-66 Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що законодавець, з одного боку, надає ліквідатору право вибору способів продажу активів боржника, зазначаючи про те, що такий вибір повинен здійснюватися з метою забезпечення їх відчуження за найвищими цінами (частина 1 статті 44 Закону про банкрутство), з іншого (частина 5 статті 44 Закону про банкрутство) - визначає обов`язок ліквідатора застосувати, як переважний, продаж майна боржника цілісним майновим комплексом і тільки після того, якщо продати майно боржника у складі цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

50. Відтак, слід зробити висновок, що продаж майна боржника цілісним майновим комплексом за сукупною вартістю визнаних вимог кредиторів (частина 1 статті 43 Закону про банкрутство) є обов`язковою умовою початку продажу майна боржника. Але законодавцем не визначено в обов`язковому порядку проведення трьох аукціонів з продажу майна цілісним майновим комплексом.

51. Повторний та другий повторний аукціон передбачені у Законі для того, щоб запобігти ситуаціям, коли майно неможливо продати через його завищену початкову вартість. Слід мати на увазі, що оцінка майна, зокрема як ЦМК, це всього лише прогноз щодо ціни, яку, можливо, можна виручити за майно, який може й не здійснитися.

52. При цьому, на розсуд ліквідатора відноситься обрання подальших способів продажу майна (проводити повторний, другий повторний продаж майна у складі цілісного майнового комплексу, а далі перейти до продажу майна з першого, повторного та другого аукціонів з продажу майна окремими лотами, чи одразу перейти до продажу майна окремими лотами). Відтак, ліквідатор може продовжити продаж майна цілісним майновим комплексом із застосуванням продажу з першого та другого повторного аукціонів, відповідно до ст. 66 Закону про банкрутство, якщо дійде висновку, що такий продаж дозволить йому отримати найвищу ціну, або перейти до продажу майна частинами (лотами), якщо така реалізація буде обґрунтована можливістю отримання сумарно вищої ціни за ліквідаційні активи боржника, допоможе прискорити хід ліквідаційної процедури, строки якої обмежено законодавцем до 1 року та буде більш ефективною на предмет відновлення бізнесу майбутніми власниками (висновок про застосування норми права викладений у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 21.06.2018 у справі № 914/701/17 та у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.07.2018 у справі № 910/7266/14).

53. За змістом касаційної скарги, скаржник не ставить під сумнів дотримання процедури продажу спірного об`єкта нерухомості: обрання організатора торгів; належності процедур організації продажу спірного майна у складі цілісного майнового комплексу; дотримання процедури продажу спірного майна окремим лотом та інше.

54. Водночас, твердження ПАТ "Дельта Банк" про порушення судами статті 44, 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки судами не враховано, що реалізація майна банкрута на другому повторному аукціоні відбулася за ціною значно нижчою від його ринкової вартості Судова палата вважає безпідставними, оскільки під найвищою ціною розуміється більша з цін, запропонованих учасниками аукціону.

55. Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях ГПК України. Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися таким чином, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

56. Судова палата вважає, що здійснюючи судовий контроль щодо реалізації майна боржника в ліквідаційній процедурі, відповідно до приписів статей 42, 44, 98 Закону про банкрутство, судами має бути враховано, що обов`язок доказування тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи з положень частин 1, 3, 4 статті 74 ГПК України, покладено саме на учасників справи, отже суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

57. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

58. Судова палата вважає, що відмінність у застосуванні колегіями суддів принципу диспозитивності, передбаченого статтею 14 ГПК України, що застосовується у позовному провадженні, та принципу повноти судового контролю процедур банкрутства, який реалізується у процедурах банкрутства та забезпечує дотримання балансу інтересів боржника, кредиторів та інших учасників справи про банкрутство, зокрема, й щодо реалізації майна боржника в ліквідаційній процедурі, відповідно до приписів статей 42, 44, 98 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зумовлено різними фактичними обставинами у кожній справі, з яких виходить суд при прийнятті кожного окремого судового рішення, будь- то справа позовного провадження або справа про банкрутство.

59. Ані чинним законодавством, ані судовою практикою не врегульовано єдині критерії застосування принципу судового контролю під час розгляду спорів щодо визнання недійсними результатів аукціонів у справі про банкрутство, отже, судам слід використовувати принцип судового контролю у поєднанні із дотриманням принципу балансу інтересів не тільки боржника та кредиторів, а також і переможця аукціону.

60. Сформована стала практика про застосування спеціальних принципів, що притаманні інституту банкрутства, у поєднанні з принципами господарського судочинства не повинні перешкоджати досягненню як цілей банкрутства, так і ефективному захисту прав та інтересів всіх без винятку учасників провадження у справі про банкрутство.

61. Верховний Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно - правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

62. Судова палата вважає, що механізм реалізації захисту права кредитора, у тому числі і заставного, від помилки або незаконних дій ліквідатора під час продажу заставного майна, може бути реалізований в порядку та на підставах положень ст. 111 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено, що шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), відшкодовується відповідно до закону. Шкода, заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), відшкодовується за рахунок страхової виплати. Шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), відшкодовується арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором).

Аналогічну норму містить і Кодекс України з процедур банкрутства - це ст.25 Кодексу.

63. Крім того, відповідальність організатора аукціону перед особами, які не змогли взяти участь або перемогти на аукціоні містить норма ст. 56 Закону України «про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у якій передбачено, у разі якщо порушення порядку підготовки та проведення аукціону перешкодило зацікавленій особі взяти участь або перемогти на аукціоні, організатор аукціону зобов`язаний сплатити такій особі штраф у розмірі гарантійного внеску.

64. Необхідною підставою для притягнення ліквідатора банкрута до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність умов передбачених у ст. 1166 Цивільного Кодексу України, якою врегульовано питання щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

65. При цьому, дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у такій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 Цивільного кодексу України).

66. Стосовно визначення меж касаційного перегляду справ про банкрутство з метою судового контролю за процедурою підготовки та проведення аукціонів з продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі з урахуванням приписів статей 42, 44, 49-75, 98 Закону про банкрутство, слід відзначити, що такі межі чітко встановлено у ст. 300 ГПК України та не підлягають розширеному тлумаченню.

67. Не містить положень щодо розширення меж розгляду справи у касаційному порядку і Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

68. Судова палата зауважує, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 14.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, Верховний Суд є судом права, а не факту. Верховний Суд, діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

69. Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не встановлено, а скаржником не доведено, що спірне нерухоме майно було відчужене з порушенням правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, що є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому та за умови, що судами встановлено дотримання порядку проведення спірного аукціону на кожному з таких етапів, Судова палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків касаційного суду про застосування принципу диспозитивності судом касаційної інстанції виключно в межах позовної заяви учасника справи про банкрутство.

70. Судова палата Верховного Суду вважає, що принцип судового контролю за належним проведенням ліквідатором процедур банкрутства, зокрема, процедур продажу майна банкрута хоча і є спеціальним, однак повинен застосовуватися до спірних правовідносин з продажу майна боржника з аукціону, не порушуючи основні принципи господарського судочинства, зокрема, принцип змагальності сторін та принцип диспозитивності господарського судочинства.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

71. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 11-11.2 описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 22, 27, 30, 31, 32, 47, 54, 62, 68, 69 мотивувальної частини цієї постанови, оскільки при зверненні до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, з вимогою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених за наслідком проведення аукціону з продажу майна боржника в ліквідаційній процедурі, заявник повинен довести належними і допустимими доказами обставини проведення з порушенням вимог чинного законодавства України спірного аукціону з відчуження майна банкрута, результати якого оформлено оспорюваними договорами.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

72. Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

73. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003р. (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006р. (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

74. Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК У країни (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

75. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

76. Доводи ПАТ "Дельта Банк" про невірне застосування судами першої та апеляційної інстанцій ст.ст. 42, 44, 49-52, 58, 59, 64-66, 69, 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

В. Судові витрати

77. У зв`язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі №911/3848/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

О.О. Банасько

О.В. Васьковський

С.В. Жуков

К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк

Н.Г. Ткаченко