ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року Справа № 906/943/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від скаржника (ФГ "Агро-Союз"): Дорогань О.М. - адвокат, представник за довіреністю

від 02.12.2019р.

від ФОП Косенка В.О.: Мазуренко І.О. - адвокат, представник за ордером №104020

серія ВН від 15.11.2019р.

від розпорядника майна боржника, на якого тимчасово покладено обов`язки керівника ТОВ "Ружинський комбікормовий завод", арбітражного керуючого Сиволобова М.М.:

Перунов В.В. - адвокат, представник за довіреністю від 21.11.2019р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Союз", с.Білилівка, Ружинського району Житомирської області

на ухвалу Господарського суду Житомирської області, постановлену 07.10.19р. суддею Макаревичем В.А. о 11:30 год. у м.Житомирі, повний текст складено 11.10.19р.

за заявою Фізичної особи - підприємця Косенка Володимира Олександровича, м.Львів-Брюховичі

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод", м.Погребище, Погребищенського району Вінницької області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- Приватного підприємства "Укрєвробудпроект", м.Київ;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Агротех", м.Київ;

- Фермерського господарства "Агро-Союз", с.Білилівка, Ружинського району Житомирської

області;

- Приватного підприємства Фермерське господарство "Колос", с.Білилівка, Ружинського району

Житомирської області;

- ОСОБА_1 , с.Білилівка, Ружинського району Житомирської

області;

про визнання недійсним договору купівлі - продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018р. №2930, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "Укрєвробудпроект"

в межах справи № 906/943/18

за заявою Фізичної особи - підприємця Косенка Володимира Олександровича, м.Львів-Брюховичі

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод", м.Погребище, Погребищенського району Вінницької області

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.10.2019р. у справі №906/943/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" заяву Фізичної особи-підприємця Косенка Володимира Олександровича від 25.03.2019р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного підприємства "Укрєвробудпроект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Агротех", Фермерського господарства "Агро-Союз", Приватного підприємства Фермерське господарство "Колос", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі - продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018р. №2930, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "Укрєвробудпроект" - задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018р. №2930, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 11597418252, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "Укрєвробудпроект".

Судові витрати покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" на користь Фізичної особи-підприємця Косенка Володимира Олександровича - 3842,00грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Фермерське господарство "Агро-Союз" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заяви ФОП Косенка В.О. про визнання недійсним договору купівлі - продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018р. №2930, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "Укрєвробудпроект". Також, просить судові витрати покласти на ФОП Косенка В.О.. Крім того, одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає ухвалу місцевого господарського суду такою, що постановлена з порушенням норм чинного законодавства;

- покликається на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали та під час розгляду справи допущено ряд порушень норми процесуального права: ч.1 ст.11, ч.1 ст.14, ст.73, ст.76, ст.77, ч.1 ст.172, ч.11 ст.176, п.5 ч.1 ст.227, ч.ч.1, 2 ст.236, ч.2 ст.237, п.3 ч.4 ст.238 ГПК України та неправильно застосування та порушення норм матеріального права: ч.3 ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", ч.1 ст.598, ст.599 ЦК України, ч.1 ст.202 ГК України та фактично без їх урахування, неправильного застосування при вирішенні справи Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270;

- зауважує, що зміст оскаржуваної ухвали фактично свідчить про те, що підставою задоволення заяви кредитора є саме те, що боржник - ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" до порушення справи про банкрутство, взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним (на що за позицією суду і посилався кредитор). Проте, із заяви ФОП Косенка В.О. від 25.03.2019р., вбачається те, що останній просить визнати недійсним договір на підставі того, що відчуження ЄМК на користь ПП "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ", було здійснено боржником безоплатно;

- вказує, що зазначена заява не містить жодних посилань та підстав із зазначенням, що боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним;

- вважає, що суд першої інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог ФОП Косенка В.О. від 25.03.2019р., оскільки самостійно змінив підстави позову, у зв`язку з чим, допустив порушення норм процесуального права, а саме - ч.2 ст.237 ГПК України, внаслідок чого у тому числі порушено ч.1 ст.11, ч.1 ст.14, ч.ч.1, 2 ст.236 ГПК України та безпідставно задовольнив вимоги кредитора;

- додає, що також в оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції посилається на те, що укладений між ПП "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" та ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу №2930 від 04.07.2018р. не був спрямований на реальне настання правових наслідків - отримання коштів для виконання існуючих зобов`язань перед кредиторами та свідчить про намір ухилення від розрахунків із контрагентами, фактично спрямований на завдання шкоди кредиторам, оскільки єдиний майновий комплекс був єдиним реальним майном боржника. Така позиція суду пов`язана з тим, що розрахунок відповідно до договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу №2930 від 04.07.2018р. було проведено покупцем ПП "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" простим векселем номінальною вартістю 1326554,08грн. з датою оплати - 27.07.2023р.;

- не погоджується із зазначеною позицією суду, покликається на те, що з урахуванням ч.3 ст.4 Закону України "Про обіг веселів в Україні", ч.1 ст.598, ст.599 ЦК України, ч.1 ст.202 ГК України та наведених обставин, починаючи з 27.07.2018р., грошові зобов`язання Приватного підприємства "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод", щодо проведення оплати вартості ЄМК за умовами укладеного договору є такими, що припинилися, у зв`язку з видачою (передачею) векселя (копія якого наявна у матеріалах справи);

- вказує, що факт видачі Приватним підприємством "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" простого векселя та його прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод", свідчить про оплатність укладеного договору, спрямованість на реальне настання правових наслідків та беззаперечне виконання покупцем узятих на себе зобов`язань перед продавцем - боржником;

- додає, що як кредитором так і судом не враховано тієї обставини, що ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" мало та має можливість передати вексель та право вимоги за ним, щодо сплати Приватним підприємством "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" - 1326554,08грн. іншій особі, за рахунок чого можливе виконання зобов`язань перед існуючими кредиторами, що не суперечить жодній із норм чинного законодавства України;

- зазначає, що також судом першої інстанції не враховано, що можливість виконання зобов`язання шляхом видачі (передачі) векселя прямо передбачена нормами чинного законодавства України, а факт вчинення таких дій не може свідчити про недійсність договору на виконання якого видано такий вексель та про намір ухилення боржника від розрахунків із контрагентами. Наголошує, що отримавши вексель боржник набув право та при цьому не взяв на себе жодних зобов`язань;

- вказує, що оскаржувана ухвала не містить жодної інформації, з посиланням на відповідні докази, що судом вживалися заходи, щодо дослідження загального руху коштів по рахунках боржника, у період одного року, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство. Суд першої інстанції, лише зауважив, що ним досліджено рух коштів на рахунках із призначенням - згідно договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу №2930 від 04.07.2018р. в період з 04.07.2018р. по даний час;

- констатує, що матеріали справи не містять доказів, з яких би вбачалася вичерпна інформація про рух коштів боржника, у період одного року, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство, що надало б можливість повно і всебічно з`ясувати обставини справи та встановити дійсну можливість неплатоспроможності боржника та його дійсний майновий стан, у зазначений період;

- просить суд апеляційної інстанції звернути увагу на ту обставину, що дії суду щодо відмови Фермерському господарству "Агро-Союз" про повторне зобов`язання позивача надіслати позовну заяву від 25.03.2019р., з посиланням на наявність належних доказів надіслання заяви від 25.03.2019р. цінним листом з описом вкладення є такими, що не відповідають та суперечать ст.ст.73,76,77, ч.1 ст.172 ГПК України та Правилам надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270;

- вважає, що не дослідивши як слід матеріли справи, не залишивши заяву ФОП Косенка В.О., без руху та відмовивши скаржнику про повторне зобов`язання позивача надіслати позовну заяву від 25.03.2019р., Господарським судом Житомирської області фактично допущено порушення принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

- зазначає, що з урахуванням того, що заява кредитора про визнання недійсним договору, у більшій частині базується на наказі Міністерства юстиції України №2944/5 від 13.09.2018р., на який у тому числі іде посилання суду і в ухвалі від 07.10.2019р., Господарський суд Житомирської області на підставі п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, суд зобов`язаний був зупинити провадження у справі №906/943/18, до вирішення справи Окружного адміністративного суду м.Києва №640/12815/19, оскільки результат її розгляду може суттєво вплинути на результат розгляду справи №906/943/18, проте Господарський суд Житомирської області, не вчинив таких дій.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019р. поновлено строк на подання апеляційної скарги Фермерського господарства "Агро-Союз" на ухвалу Господарського суд Житомирської області від 07.10.2019р. у справі №906/943/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Агро-Союз" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.10.2019р. у справі №906/943/18, зупинено дію ухвали Господарського суд Житомирської області від 07.10.2019р. у справі №906/943/18 та призначено справу №906/943/18 до розгляду на 03.12.2019р. об 14:30год., тощо.

Також, скаржником при поданні апеляційної скарги надано клопотання про розгляд апеляційної скарги в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої просить доручити в Окружному адміністративному суді міста Києва, або у Київському окружному адміністративному суді.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019р. у задоволенні клопотання Фермерського господарства "Агро-Союз" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/943/18 було відмовлено.

18.11.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від розпорядника майна боржника ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" арбітражного керуючого Сиволобова М.М. надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

19.11.2019р. поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника ФОП Косенка В.О. надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Представник скаржника в судовому засіданні 03.12.2019р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.10.2019р. у справі №906/943/18 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заяви ФОП Косенка В.О. про визнання недійсним договору купівлі - продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018р. №2930, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "Укрєвробудпроект". Також, просить судові витрати покласти на ФОП Косенка В.О..

В судовому засіданні 03.12.2019р. та письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник ФОП Косенка В.О. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.10.2019р. у справі №906/943/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 03.12.2019р. та письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник розпорядника майна боржника, на якого тимчасово покладено обов`язки керівника ТОВ "Ружинський комбікормовий завод", арбітражного керуючого Сиволобова М.М., заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.10.2019р. у справі №906/943/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно з ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відсутні учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з`явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, у провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод".

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31.01.2019р. відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" (22200, Вінницька область, Погребищенський район, м. Погребище, вулиця Богуна, будинок 2; ідентифікаційний код 32265078); визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора Фізичної особи-підприємця Косенка Володимира Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" на суму 2 844 218,63грн. основного боргу (четверта черга), 17620,00грн. судового збору (перша черга); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод"; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" на строк 115 календарних днів по 26.05.2019р.; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" арбітражного керуючого Сиволобова Максима Марковича.

28.03.2019р. до Господарського суду Житомирської області від Фізичної особи-підприємця Косенка В.О. надійшла позовна заява від 25.03.2019р. про визнання недійсним договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018р. №2930, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ".

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.04.2019р. відкрито провадження у справі з розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Косенка Володимира Олександровича від 25.03.2019р. про визнання недійсним договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018р. №2930, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" у межах справи про банкрутство №906/943/18.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.06.2019р., зокрема, залучено до розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Косенка Володимира Олександровича від 25.03.2019р. про визнання недійсним договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018р. №2930, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" у межах справи про банкрутство №906/943/18 в якості третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (боржника) - Приватне підприємство "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Траст Агротех", Фермерське господарство "Агро-Союз", Приватне підприємство Фермерське господарство "Колос", ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.07.2019р., зокрема, продовжено строк підготовчого провадження; задоволено клопотання представника позивача про витребування від ПП "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ та ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" доказів у справі. Зобов`язано, зокрема керівника ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" до 23.08.2019р.: відповідно до ст.165 ГПК України подати письмовий відзив на заяву, при наявності заперечень, обґрунтувати їх документально з посиланням на закон та одночасно надіслати заявнику копії відзивів та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання;

- надати докази відчуження єдиного майнового комплексу на користь ПП "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" на платній основі (проведення оплати у безготівковому порядку, векселем або в інший спосіб згідно п.2.1 договору купівлі - продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018р.);

- надати для огляду у судовому засіданні оригінал договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018р. №2930, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ";

- надати завірену копію до справи (оригінал - для огляду) акту приймання - передачі єдиного майнового комплексу ТОВ "Ружинський комбікормовий завод", укладеного згідно договору купівлі - продажу від 04.07.2018р. №2930 між Боржником та ПП "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ";

- надати завірену належним чином копію до справи (для огляду - оригінал) векселя від 27.07.2018р. серії АА№0885245 номінальною вартістю: 1 326 554,08грн. про оплату договору від 04.07.2018р.. Дата складання: 27.07.2018р.. Дата оплати: 27.07.2023р.. Місце платежу: м.Київ. Відсотки за векселем: без відсотків та оригінал акту приймання - передачі векселя від 27.07.2018р. для огляду у судовому засіданні.

Однак, ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" доказів у справі, зокрема, завірену належним чином копію до справи (для огляду - оригінал) векселя від 27.07.2018р. серії АА№0885245 номінальною вартістю: 1 326 554,08грн про оплату договору від 04.07.2018р.; дата складання: 27.07.2018р.; дата оплати: 27.07.2023р.; місце платежу: м.Київ; відсотки за векселем: без відсотків та оригінал акту приймання - передачі векселя від 27.07.2018р. для огляду у судовому засіданні, до суду не надано.

У судовому засіданні Господарського суду Житомирської області представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Вказував, що предмет позовних вимог є незмінним - визнання недійсним договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018р. № 2930, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ". Позов заявлено з підстав, передбачених ч.1 ст.20 Закону про банкрутство:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- та боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Покликається на те, що при укладенні спірного договору, зокрема, не були дотримані норми ст.203 ЦК України - вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. У справі №906/943/18 про банкрутство ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" господарським судом вже було встановлено ознаки неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також, розпорядник майна Сиволобов М.М. подав письмовий відзив на позовну заяву №01-16/288 від 24.06.2019р., у якому позовні вимоги ФОП Косенка В.О. підтримав у повному обсязі та просив визнати недійсним договір від 04.07.2018р. №2930, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ".

Представник ФГ "Агро-Союз" у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Треті особи - Приватне підприємство "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ", Приватне підприємство Фермерського господарства "Колос" та ОСОБА_1 у письмових відзивах та у судовому засіданні заперечували проти позову у повному обсязі.

Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.10.2019р. у справі №906/943/18 заяву Фізичної особи-підприємця Косенка Володимира Олександровича від 25.03.2019р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного підприємства "Укрєвробудпроект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Агротех", Фермерського господарства "Агро-Союз", Приватного підприємства Фермерське господарство "Колос", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі - продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018р. №2930, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "Укрєвробудпроект" - задоволено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч.1, ч.3 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У відповідності до п.8 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мають пріоритет у застосуванні щодо інших законодавчих актів. За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення спорів з майновими вимогами, заявленими до боржника, в т.ч. про визнання недійсними правочинів, є те, що вони розглядаються господарським судом у межах справи про банкрутство, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (постанова Верховного Суду від 20.02.2018р. у справі №910/10829/17).

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом у межах справи про банкрутство.

Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ст.9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст.215 ЦК.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Отже, за нормами цивільного законодавства суб`єктами оскарження правочину є сторони або інша заінтересована особа, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002р. вказано, що ч.2 ст.124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб`єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.

Відтак, сторона при зверненні до господарського суду повинна довести, що її суб`єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об`єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.

Частиною 2 ст.202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

За загальним правилом, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог. Водночас у процесі здійснення ліквідаційної процедури виникають специфічні питання визнання недійсними тих чи інших договорів. При цьому вимоги щодо недійсності таких договорів у більшості випадків ґрунтуються на підставах, передбачених спеціальними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

З матеріалів справи вбачається, що Фізична особа - підприємець Косенко Володимира Олександровича є ініціюючим кредитором у справі №906/943/18 за заявою Фізичної особи-підприємця Косенка Володимира Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" про визнання банкрутом, а тому згідно з ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" має право звертатись до суду для визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги, Фізична особа - підприємець Косенко Володимира Олександровича покликається на те, що боржник безоплатно здійснив відчуження майна відповідно до договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018р., а також те, що боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним та виконання його грошових зобов`язань перед кредиторами стало неможливим, а тому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018р..

Також, зазначає, що при укладенні спірного договору, зокрема, не були дотримані норми ст.203 ЦК України - вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" було власником єдиного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с.Білилівка, вул.Першотравнева, буд.1 , який складався з наступних частин:

- КПП, 1,А;

- Вагова, 1, Б;

- Зерносклад, 1, В;

- ДСП-32 (І), 2, Г;

- Склад, 1, Д;

- Свинарник, 1, Е;

- Склад, 1, Ж;

- ДСП-32 (ІІ), 1,І;

- Пилорама, 1, Й;

- Цех рідких дріжжей, гараж, 1, К;

- нежитлова будівля, головного корпусу, склад сировини 2, Л;

- нежитлова будівля, зерносклад піднавіс, 2, ї.

Як встановлено судом, 04.07.2018р. вищезазначений єдиний майновий комплекс було відчужено на користь Приватного підприємства "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ", про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зокрема, 04.07.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" укладено договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, реєстраційний №2930, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" (продавець) передало, а Приватне підприємство "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" (покупець) прийняло у власність єдиний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с.Білилівка, вул.Першотравнева, буд.1 , у складі:

- КПП, 1,А;

- Вагова, 1, Б;

- Зерносклад, 1, В;

- ДСП-32 (І), 2, Г;

- Склад, 1, Д;

- Свинарник, 1, Е;

- Склад, 1, Ж;

- ДСП-32 (ІІ), 1,І;

- Пилорама, 1, Й;

- Цех рідких дріжжей, гараж, 1, К;

- нежитлова будівля, головного корпусу, склад сировини 2, Л;

- нежитлова будівля, зерносклад піднавіс, 2, ї.

На виконання вказаного вище договору, згідно акту приймання-передачі єдиного майнового комплексу від 04.07.2018р. ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" передало, а ПП "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" прийняло єдиний майновий комплекс згідно договору.

В подальшому, за Приватним підприємством "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" було зареєстроване право власності на вищевказане майно, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 04.07.2018р..

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 31.01.2019р. Господарський суд Житомирської області відкрив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та визнав безспірні вимоги ініціюючого кредитора Фізичної особи-підприємця Косенка Володимира Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" на суму 2 844 218,63грн. основного боргу (четверта черга), 17620,00грн судового збору (перша черга).

Водночас, враховуючи те, що договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, реєстраційний №2930 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" було укладено 04.07.2018р., то в розумінні ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" такий договір відчуження майна боржника, вчинено боржником протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, а тому судом першої інстанції вірно вказана про те, що такий договір може бути відповідно визнано недійсним господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою конкурсного кредитора з відповідних підстав.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом, 02.05.2019р. на вимогу суду від приватного нотаріуса Назаренко К.В. надійшли копії документів: договір купівлі-продажу ЄМК від 04.07.2018р., а також документи, надані сторонами для посвідчення даного договору, витяги та інформаційні довідки з єдиних та державних реєстрів, сформованих приватним нотаріусом у зв`язку з посвідченням вищевказаного договору.

Також, як встановлено судом, 12.09.2018р. єдиний майновий комплекс (ЄМК) відповідно до договору купівлі-продажу №1076 від 12.09.2018р. було відчужено та зареєстровано на праві власності за ТОВ "Траст Агротех".

Надалі, 08.01.2019р. відповідно до договору про поділ нерухомого майна №13 від 08.01.2019р. здійснено поділ ЄМК на два окремі об`єкти нерухомості, в результаті чого Склад, 1, Д та Склад, 1, Ж зареєстровані на праві власності за Фермерським господарством "Агро-Союз", інші залишились у власності ТОВ "Траст Агротех".

В подальшому, 07.02.2019р. згідно договору про поділ нерухомого майна №108 від 07.02.2019р. здійснено поділ ЄМК , а саме, Зерносклад, 1, В; ДСП-32, 2, Г та Свинарник, 1, Е зареєстровані на праві власності за Приватним підприємством Фермерське господарство "Колос".

Також, 07.02.2019р. у відповідності до договору про поділ нерухомого майна №615 від 05.04.2019р. здійснено поділ ЄМК, а саме, Цех рідких дріжжей 1, К зареєстровано на праві власності за фізичною особою ОСОБА_1

За вказаних обставин, судом встановлено, що на день подання позовної заяви - 28.03.2019р. за Приватним підприємством "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" право власності на єдиний майновий комплекс не зареєстровано.

Крім того, Фізична особа - підприємець Косенко В.О. обґрунтовуючи заяву покликається на те, що єдиний майновий комплекс, який належав боржнику ТОВ "Ружинський комбікормовий завод", перебував під іпотечним обтяженням, що підтверджується інформаційною довідкою №132048045 від 25.07.2018р..

Зазначене іпотечне обтяження було припинено 20.06.2018р. державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради "Добробут-Гарант", Лебідь Т.П. індексний номер рішення: 41698972.

Підставою для прийняття державним реєстратором рішення про припинення іпотеки ЄМК стало судове рішення Окружного адміністративного суду м.Києва по справі №834/13658/18.

Водночас, довідка Окружного адміністративного суду м.Києва №02.2-19/1489/18 від 07.08.2018р., свідчить про те, що справа №834/13658/18 в суді не обліковується.

Наказом Міністерства юстиції України № 2944/5 від 13.09.2018р. за заявою ФОП Косенка В.О. рішення державного реєстратора про припинення іпотечного обтяження єдиного майнового комплексу боржника було скасоване.

Цим же наказом Мін`юсту було скасовано і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №41896542 від 04.07.2018р., прийняте приватним нотаріусом КМНО Назаренко К.В..

Надалі, за фактами використання підробленого судового рішення та можливої змови представників боржника із державним реєстратором Лебідь Т.П. 01.11.2018р. відкрито кримінальне провадження №42018100000001036.

Як вже вказувалось вище, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31.01.2019р., було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та встановлено ознаки неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, оскільки період з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період, є сумнівними, ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми.

Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності (абз.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") .

Згідно ч.3 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні становити 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 02.11.2017р. у справі №755/859/17 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики №1-US/2009 від 16.03.2009р. у сумі 108202,74 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 23.12.2016р. (дата подання позову) становить 2 844 218,63грн.; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 3445,00грн. та стягнуто з ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 3445,00грн..

Надалі, на виконання вказаного судового рішення 02.11.2017р. Дніпровським районним судом м.Києва видано виконавчий лист.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 14.03.2018р. у справі №755/859/17 заяву Фізичної особи-підприємця Косенко Володимира Олександровича про заміну стягувача у виконавчих листах про стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_3 , ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" на користь ОСОБА_4 у справі №755/859/17 задоволено; замінено сторону, а саме стягувача - ОСОБА_4 на Фізичну особу-підприємця Косенка Володимира Олександровича у справі №755/859/17 про стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_3 , ТОВ "Ружинський комбікормовий завод".

Постановою державного виконавця Ружинського районного відділу державної виконавчої служби від 21.06.2018р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва №755/859/17 від 29.11.2017р..

Відповідно до облікової картки зведеного виконавчого провадження Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області станом на 13.12.2018р. залишок нестягнутої суми по виконанню виконавчого листа Дніпровського районного суду м.Києва №755/859/17 від 29.11.2017р. становить 2844 218,63грн..

Таким чином, враховуючи вище викладене, судом встановлено, що загальна сума безспірної заборгованості боржника перед Фізичною особою-підприємцем Косенко Володимирем Олександровичем із грошового зобов`язання, що її стягнуто судовим рішенням, становить 2844218,63грн., а також те, що її не було стягнуто у примусовому порядку у виконавчому провадженні протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Крім того, неплатоспроможність ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" також підтверджується матеріалами виконавчого провадження №56653403 та матеріалами зведеного виконавчого провадження №57416012, які долучено до матеріалів справи та досліджувалась судом.

Згідно п.2.1 вказаного вище договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, реєстраційний від 04.07.2018р. №2930, договірна ціна купівлі-продажу єдиного майнового комплексу становить 1326554,08грн, які покупець - Приватне підприємство "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" зобов`язується сплатити продавцю у безготівковому порядку протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати укладення даного договору.

За домовленістю сторін, розрахунок може бути здійснений шляхом видачі покупцем векселя.

Зокрема, при розгляді даної справи, судом було досліджено рух коштів на рахунках ТОВ "Ружинський комбікормовий завод", відкритих у: АТ "РВС Банк", АТ "Райффайзен банк Аваль" та АТ КБ "Приватбанк", а саме, надходження грошових коштів від ПП "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" із призначенням - згідно договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу №2930 від 04.07.2018р. в період з 04.07.2018р. по даний час.

Відповідно до відповіді АТ "Райффайзен Банк Аваль" №81-15-9/8397 від 15.07.2019р., кошти із вказаним призначенням платежу від ПП "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" на рахунки ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" не надходили.

АТ КБ "Приватбанк" листом №20.1.0.0.0./7-20190710/5625 від 11.07.2019р. повідомив про неможливість надання запитуваної інформації, посилаючись на банківську таємницю.

Листом №810/19-БТ від 08.07.2019р. АТ "РВС Банк" повідомив, що з дати відкриття рахунку ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" 18.07.2018р. по 09.07.2019р. рух коштів по рахунку відсутній.

Також, під час розгляду даної справи, Приватним підприємством "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" долучено до матеріалів справи акт приймання - передачі векселя від 27.07.2018р. (оригінал якого було оглянуто місцевим господарським судом в судовому засіданні), згідно якого Приватне підприємство "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" передає, а ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" приймає простий вексель від 27.07.2018р. серії АА№0885245 номінальною вартістю: 1326554,08грн. про оплату договору від 04.07.2018р.. Дата складання: 27.07.2018р.. Дата оплати: 27.07.2023р.. Місце платежу: м.Київ. Відсотки за векселем: без відсотків.

Відповідно до ч.7 ст.164 ГК України, суб`єкти господарювання мають право в порядку, встановленому законом, випускати в обіг векселі - боргові цінні папери, які посвідчують безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно ст.194 ЦК України, цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

У відповідності до ч.1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захист) від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені). Вексель, який видасться на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасата або векселедавця, інших зобов`язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Відповідно п.1.2 постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України" №508 від 16.12.2002р. вексель простий - вексель, який містить зобов`язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст.3 Закону України "Про обіг векселів в Україні", зобов`язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.

Також, відносини, пов`язані із обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930р.), а також Законами України від 05.04.2001р. №2374-III "Про обіг векселів в Україні" (ст.2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006р. №3480-IV "Про цінні напери та фондовий ринок", від 06.07.1999р. №826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999р. №827-X1V "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999р. №828-X1V "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

Згідно ст.77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема щодо строку платежу (статті 33 - 37). У відповідності до ст.33 вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

У судовому засіданні Господарського суду Житомирської області 16.09.2019р. представник ПП "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" усно повідомив, що розрахунок відповідно до договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу №2930 від 04.07.2018р. проведено не грошовими коштами, а простим векселем від 27.07.2018р. серії АА№0885245 номінальною вартістю 1326554,08грн. з визначеною датою оплати - 27.07.2023р., оригінал якого передано продавцю ТОВ "Ружинський комбікормовий завод", а тому у нього він відсутній.

При цьому, при дослідженні зібраних по справі відповідних доказів судом встановлено, що згідно умов договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, реєстраційний №2930, боржник - ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" 04.07.2018р. взяв на себе зобов`язання передати відчужуваний єдиний майновий комплекс та документи (технічний паспорт), що стосуються єдиного майнового комплексу та підлягають переданню разом із зазначеним єдиним майновим комплексом шляхом підписання сторонами акту приймання - передачі єдиного майнового комплексу (п.4.2 та п.5.1 договору).

Акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу 04.07.2018р. підписано ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" та ПП "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ".

Однак, як свідчать матеріли справи, розрахунок відповідно до договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу №2930 від 04.07.2018р. було проведено покупцем ПП "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" простим векселем номінальною вартістю 1326554,08грн. з датою оплати - 27.07.2023р., що фактично, за відсутності інших активів, унеможливило розрахунок з іншими кредиторами.

За вказаних обставин, матеріалами справи підтверджується та не спростовано, зокрема, стороною договору ПП "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" те, що боржник ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним та відповідно виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим.

Водночас, судом встановлено, що оригінал зазначеного вище простого векселю від 27.07.2018р. серії АА№0885245 номінальною вартістю 1326554,08грн. з датою оплати - 27.07.2023р. в судовому засіданні не оглядався, а лише до матеріалів справи долучено його копію.

При цьому, в судовому засіданні апеляційного господарського суду представником розпорядника майна боржника, на якого тимчасово покладено обов`язки керівника ТОВ "Ружинський комбікормовий завод", арбітражного керуючого Сиволобова М.М., зазначено про відсутність у боржника, розпорядника майна оригіналу зазначеного вище простого векселю від 27.07.2018р. серії АА№0885245 номінальною вартістю: 1326554,08грн. з датою оплати - 27.07.2023р..

Крім того, іншими учасниками справи оригіналу вказаного вище простого векселю від 27.07.2018р. серії АА№0885245 номінальною вартістю: 1326554,08грн. з датою оплати - 27.07.2023р. також не надано.

За приписами ст.203 ЦК України, однією із вимог, додержання якої є необхідним для дійсності правочину, - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недотримання цієї вимоги є підставою для визнання правочину недійсним в силу ст. 215 ЦК України.

Статтею 236 ЦК України, вказано, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч.1 ст.207 ГК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

При цьому, ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порівняно з приписами ст.215 ЦК України, розширює підстави для визнання недійсними правочинів та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинена у період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

Судам при розгляді спорів у порядку ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема але не виключно щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей, не спрямованих на досягнення розумної ділової мети, або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватись з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна завідомо призводить до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/6179/17.

За вказаних обставин, слід діти висновку, що укладений між ПП "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" та ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу №2930 від 04.07.2018р. не був спрямований на реальне настання правових наслідків - отримання коштів для виконання існуючих зобов`язань перед кредиторами та свідчить про намір ухилення від розрахунків із контрагентами, фактично спрямований на завдання шкоди кредиторам, оскільки єдиний майновий комплекс був єдиним реальним майном боржника; укладаючи спірний договір купівлі - продажу 04.07.2018р. ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" взяв на себе зобов`язання, в результаті чого став неплатоспроможним та виконання його грошових зобов`язань перед кредиторами повністю стало неможливим.

Таким чином, у ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" були відсутні правові підстави для укладення договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу №2930 від 04.07.2018р. При цьому недійсний правочин (договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу №2930 від 04.07.2018р.) не породжує правових наслідків і є недійсним з моменту його вчинення.

Стосовно додовів апеляційної скарги про вихід судом за межі позовних вимог при постановлені оскаржуваної ухвали слід зазначити наступне.

Зокрема, з поданої заяви ФОП Косенко В.О. вбачається покликання на підставу, визначену ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про те, що боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним.

Крім того, під час розгляду справи заявником наголошувалось на тому, що підставами заяви (позову) від 25.03.2019р. для визнання недійсним договору купівлі-продажу визначеними ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є і той факт, що боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог і те, що боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Відносно доводів скаржника про те, що єдиний майновий комплекс був не єдиним реальним майном боржника, а також те, що матеріалами справи не містять доказів, з яких би вбачалася вичерпна інформація про рух коштів боржника, у період одного року, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство, що надало б можливість повно і всебічно з`ясувати обставини справи та встановити дійсну можливість неплатоспроможності боржника та його дійсний майновий стан, у зазначений період, слід зазначити наступне.

Зокрема, неплатоспроможність боржника встановлена ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31.01.2019р. у справі № 906/943/18, якою відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод". Так, ухвалою встановлено наявність ряду всіх ознак неплатоспроможності визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме наявність безспірних вимоги кредитора (кредиторів) до боржника, які сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, та не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Крім того, станом на дату продажу єдиного майнового комплексу стосовно боржника було відкрито цілий ряд виконавчих проваджень на загальну суму більш ніж три мільйони гривень, а продаж в свою чергу здійснено за номінальною балансовою вартістю за ціною 1 326 554,08грн., що більш ніж удвічі менше грошових вимог до боржника, які були наявні лише в межах виконавчих проваджень.

Загальний обсяг кредиторських вимог, включених до реєстру кредиторів, затвердженого ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.10.2019р. складає 5 987 260,74грн..

Також, арбітражним керуючим Сиволобовим М.М. було проведено аналіз фінансової та господарської діяльності боржника ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" яким встановлено, що останнє перебувало на момент порушення справи про банкрутство у стані надкритичної неплатоспроможності, а причинами цього визначено серед іншого укладення спірного договору №2930 від 04.07.2018р.. При цьому, зазначено, що жодних активів у боржника немає, а єдиний майновий комплекс був єдиним майном боржника, за рахунок якого можна було б задовольнити вимоги кредиторів.

Аналогічна інформація про відсутність будь-яких активів чи коштів на рахунках боржника міститься і в довідці державного виконавця №3.2/13518 від 11.10.2018р..

Водночас, до відзиву на апеляційну скаргу доданий Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника у справі №906/943/18 про банкрутство ТОВ "Ружинський комбікормовий завод", який складено після винесення ухвали Господарського суду Житомирської області від 07.10.2019р., а саме 23.10.2019р., а отримано заявником на засіданні зборів кредиторів, яке відбулося 30.10.2019р..

Доводи скаржника про те, що Господарським судом Житомирської області в порушення ч.11 ст.176 ГПК України не залишено позовну заяву ФОП Косенка В.О. без руху у зв`язку з тим, що суду не надано доказів надсилання копії позовної заяви з додатками на адресу ФГ "Агро Союз", до уваги колегії суддів не беруться, оскільки матеріали справи містять докази надсилання такої заяви з додатками на адресу ФГ "Агро Союз". При цьому згідно відомостей з сайту ПАТ "Укрпопгга" про відстеження поштових відправлень вбачається, що відповідні документи були отримані скаржником 07.08.2019р.. При цьому, в своїх письмових поясненнях, надісланих заявнику 20.08.2019р., скаржник посилається на отриману позовну заяву, аналізує її та надає їй відповідну оцінку, не вказуючи при цьому в самому тексті пояснень про неотримання позовної заяви з додатками. Крім того, Фермерське господарство "Агро Союз" не було позбавлено права ознайомитись з матеріалами справи у разі наявності сумнівів щодо обсягу і змісту додатків до позовної заяви, отриманих поштовим відправленням.

Крім того, не беруться до уваги доводи скаржника в апеляційній скарзі про на те, що заява кредитора про визнання недійсним договору у більшій частині ґрунтується на наказі Міністерства юстиції України №2944/5 від 13.09.2018р., на який у тому числі іде посилання суду в ухвалі від 07.10.2019р., а тому суд першої інстанції мав зупинити провадження у справі №906/943/18 до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справи №640/12815/19, оскільки вказаний наказ Міністерства юстиції України №2944/5 від 13.09.2018р. є лише одним із додаткових доказів визнання факту недійсності спірного договору.

При цьому, колегія суддів вважає, що в даному випадку розгляд у Окружному адміністративному суді м.Києва відповідного позову ніяким чином не може становити об`єктивну неможливість розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Косенка Володимира Олександровича від 25.03.2019р. про визнання недійсним договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018 № 2930, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" у межах справи №906/943/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод".

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Косенка Володимира Олександровича від 25.03.2019р. про визнання недійсним договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018р. №2930, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" та визнання недійсним договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018р. №2930, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 11597418252, що знаходиться за адресою 13642 , Житомирська область, Ружинський район, с. Білилівка, вул.Першотравнева, буд.1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ".

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.10.2019р. у справі №906/943/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Союз" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Союз", с.Білилівка, Ружинського району Житомирської області залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.10.2019р. у справі №906/943/18 - без змін.

2. Матеріали справи №906/943/18 повернути до Господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "05" грудня 2019 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.