ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/5555/18 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді: Черпіцької Л.Т.

суддів: Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б.

за участю секретаря: Закревської І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ ЕМ СІ Україна» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМ ЕМ СІ Україна» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Офіс великих платників податків ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень: від 17 липня 2018 року №0008051409, згідно з яким ТОВ «ЕМ ЕМ СІ Україна» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться в Україну суб`єктами господарювання» на загальну суму 31083,07 грн., з яких: 24866,43 грн. - за податковим зобов`язанням; 6216,64 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 17 липня 2018 року №0008041409, згідно з яким ТОВ «ЕМ ЕМ СІ Україна» збільшено грошове зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 6216,65 грн., з яких: 4973,31 грн. - за податковим зобов`язанням; 1243,34 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, як зазначалося позивачем в обґрунтуваннях позовної заяви, впродовж тривалого часу ТОВ «ЕМ ЕМ СІ Україна» здійснювало ввезення на митну територію України запасних частин для автомобілів Mitsubishi, зокрема, радіаторів автомобільних кондиціонерів, класифікуючи їх при митному оформленні як «радіатори для використання в легкових автомобілях Mitsubishi: радіатор кондиціонера», що відповідає коду 8708 91 35 00 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД). В усіх випадках митні органи (органи доходів і зборів) визнали правильним визначений декларантом код товару, завершили митне оформлення товарів та випустили їх у вільний обіг зі сплатою ввізного мита за ставкою 0%.

Попри це, після проведеної в червні 2018 року Офісом великих платників податків ДФС документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЕМ ЕМ СІ Україна» з питань правильності класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД за товарною підкатегорією 8708 91 35 00, щодо яких проведено митне оформлення за митними деклараціями в період з 18 серпня 2016 року по 03 квітня 2018 року, посадові особи відповідача відповідно до акту перевірки від 02 липня 2018 року №н29/18/28-10-14-09/0040182908 дійшли висновку про порушення позивачем: Закону України «Про митний тариф України» від 19 вересня 2013 року №584-VII, підпункту «г» пункту 5 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України, що виявилось у невірній класифікації товарів (замість товарної підкатегорії 8418 99 10 00 (ставка ввізного мита - 6%), позивач застосував товарну підкатегорію 8708 91 35 00 (ставка ввізного мита - 0%)), що призвело до заниження податкового зобов`язання з ввізного мита на суму 24866,07 грн.; пункту 187.8 статті 187 та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні бази оподаткування податком на додану вартість на суму донарахованого мита, що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ на суму 5007,55 грн.

За результатами вказаної перевірки, згідно виявлених та зазначених в акті перевірки від 02 липня 2018 року №н29/18/28-10-14-09/0040182908 порушень, Офісом великих платників податків ДФС у відношенні ТОВ «ЕМ ЕМ СІ Україна» прийнято податкові повідомлення-рішення: від 17 липня 2018 року №0008051409, за яким ТОВ «ЕМ ЕМ СІ Україна» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться в Україну суб`єктами господарювання» на загальну суму 31083,07 грн., з яких: 24866,43 грн. - за податковим зобов`язанням; 6216,64 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 17 липня 2018 року №0008041409, за яким ТОВ «ЕМ ЕМ СІ Україна» збільшено грошове зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 6216,65 грн., з яких: 4973,31 грн. - за податковим зобов`язанням.

Не погоджуючись з висновками посадових осіб відповідача щодо зміни коду товарів у відповідності до УКТ ЗЕД, а відтак і прийнятими на підставі цих висновків податковими повідомленнями-рішеннями, відповідач подав скаргу від 27 липня 2018 року до Державної фіскальної служби України (ДФС України).

Рішенням ДФС України від 27 вересня 2018 року №31477/6/99-99-11-03-03-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Надалі, вважаючи, зокрема, що органом доходів і зборів було порушено вимоги Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД з точки зору послідовного застосування правил інтерпретації, оскільки останній невірно з`ясував основну споживчу властивість радіатора кондиціонера для автомобілів як комплектного чи завершеного виробу, а також не застосував правило 3 (а) Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД щодо переваги для цілей класифікації товарної позиції, наслідком чого мала місце невірна класифікація відповідного товару згідно УКТ ЗЕД, вбачаючи безпідставність винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є офіційним імпортером на території України автомобілів запасних частин та аксесуарів торгової марки «Mitsubishi», виробником яких є компанія Mitsubishi Motors Corporation (Японія). Запасні частини та аксесуари для автомобілів Mitsubishi позивач придбає у компанії Mitsubishi Motors Europe B.V. (Нідерланди) - єдиного на території Європи офіційного дистриб`ютора компанії Mitsubishi Motors Corporation.

У період з 18 серпня 2016 року по 03 квітня 2018 року позивач на підставі 25 митних декларацій здійснював ввезення (імпорт) на територію України 27 партій (одиниць) товару «Радіатори для використання в легкових а/м «Mitsubishi» - радіатори кондиціонера».

Митне оформлення вказаного товару позивач здійснював за кодом 8708 91 35 00 відповідно до УКТЗЕД, ставка ввізного мита при розмитненні товарів за цим кодом становить 0%.

Класифікацію вказаного товару позивач здійснював виходячи з його найменування, вказаного виробником («Радіатори для використання в автомобілях (легкових автомобілях) «Mitsubishi» - радіатор кондиціонера»), функціонального призначення технічних властивостей і неможливості його використання в будь-яких інших цілях, ніж в якості запчастини охолоджувальної системи автомобілів марки Mitsubishi.

Поясненнями до товарної позиції 8708 згідно з УКТ ЗЕД визначено: «Група 87. Засоби наземного транспорту, крiм залiзничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання: 8708 Частини та пристрої моторних транспортних засобів товарних позицій 8701-8705: 8708 9 - інші частини та приладдя: 8708 91 - - радіатори та їх частини: 8708 91 35 00 - - - - радіатори».

В усіх випадках митний контроль завершено без жодних зауважень з боку органів доходів і зборів, у тому числі й щодо визначення коду товару, а товари випущені у вільний обіг.

Однак, у відповідності до висновків посадових осіб відповідача, згідно акту перевірки від 02 липня 2018 року №н29/18/28-10-14-09/0040182908, при розмитненні товару «Радіатори для використання в автомобілях (легкових автомобілях) «Mitsubishi» - радіатор кондиціонера» (25 митних декларацій, 27 партій (одиниць) товару) позивач невірно визначив код товару (8708 91 35 00), вказаний товар мав класифікуватися за товарною підкатегорією 8418 99 10 00 згідно з УКТЗЕД, а саме: «Група 84. Реактори ядернi, котли, машини, обладнання i механiчнi пристрої; їх частини: 8418 Холодильники, морозильники та iнше холодильне або морозильне обладнання, електричне або iнших типiв; тепловi насоси, крiм установок для кондицiонування повiтря товарної позицiї 8415: 8418 9 - частини: 8418 99 - - iншi: 8418 99 10 00 - - - - випаровувачi та конденсатори, крiм тих, що використовуються у побутових холодильниках».

На підтвердження правомірності вищевказаної позиції Офісу великих платників податків ДФС щодо класифікації ввезених позивачем товарів, скаржник посилається на лист ДФС від 29 травня 2018 року №16143/7/99-99-14-02-17, який за твердженням останнього проігноровано судом першої інстанції.

З означеного листа Департаменту аудиту ДФС убачається, що він адресувався ГУ ДФС в областях та м. Києві, а також Офісу великих платників податків ДФС з дорученням провести аналіз митних оформлень частин холодильного обладнання до установок для кондиціонування повітря в автомобілях, класифікованих за кодом 8415 90 00 00 згідно УКТ ЗЕД, в частині достовірності заявлених у митних декларація відомостей, визначальних для класифікації товарів, із застосуванням відкритої інформації з джерел мережі Інтернет про їх технічні характеристики, за період з 2015 по 2018 роки, та у разі виявленні фактів неправильної класифікації вжити відповідні контрольно-перевірочні заходи у порядку, визначеному статтями 345-354 Митного кодексу України.

При цьому, у якості додатка до вищенаведеного листа значився лист Департаменту адміністрування митних платежів від 10 квітня 2018 року №10730/7/99-99-19-03-01-17, в якому ДФС України з метою забезпечення надходження митних платежів до Державного бюджету зобов`язала територіальні органи доходів і зборів забезпечити проведення перевірок фактів митного оформлення автомобільних радіаторів (конденсаторів, випарників) як елементів холодильного обладнання автомобілів, адже схема їх роботи принципово не відрізняється від роботи побутового холодильника, тому їх класифікація має здійснюватися за товарною підкатегорією 8418 99 10 00 згідно з УКТ ЗЕД зі сплатою мита за ставкою 6 %.

Враховуючи тотожність основного змістовного наповнення наведених листів, на думку колегії суддів відсутність посилання в тексті оскаржуваного рішення суду першої інстанції на лист ДФС від 29 травня 2018 року №16143/7/99-99-14-02-17 не свідчить про те, що він не був врахований судом під час розгляду справи чи, позаяк - у іншому випадку, що останнє призвело до помилкових висновків при вирішенні спору.

Разом з тим, надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За пунктом 3 частини третьої статті 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Відповідно до частини другої статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Саме на підставі пункту 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України, згідно наказу Офісу великих платників податків ДФС від 08 червня 2018 року №1048 та акту від 02 липня 2018 року №н29/18/28-10-14-09/0040182908, проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ЕМ ЕМ СІ Україна».

Тобто, як встановив суд першої інстанції, орган доходів і зборів здійснював перевірку правильності класифікації позивачем товарів після завершення митного контролю на підставі відповідного листа ДФС України, а отже - вдруге, хоча відомостей про неподання позивачем документів, що необхідні для визначення коду товару під час його митного оформлення, подання недостовірних документів або про факти протиправних дій чи бездіяльності з боку посадових осіб митниць, що здійснювали митний контроль, відповідач суду не надав.

Зокрема, згадані вище наказ від 08 червня 2018 року №1048 та акт від 02 липня 2018 року №н29/18/28-10-14-09/0040182908 не містять жодних фактів про виявлення контролюючим органом ознак, що свідчать про порушення законодавства України з питань державної митної справи під час пропуску товарів через митний кордон України саме з боку позивача або надходження документально підтвердженої інформації про спростування автентичності поданих ним органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, чи недостовірності відомостей, що в них містяться. Також, у вказаних документах відсутні відомості про отримання інформації про такі порушення від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів або ж із висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснював ввезення товару «Радіатори для використання в автомобілях (легкових автомобілях) «Mitsubishi» - радіатор кондиціонера» впродовж тривалого часу і велику кількість разів (25 випадків розмитнення товару впродовж двох років, охоплених перевіркою), визначав його код за товарною підкатегорією 8708 91 35 00 згідно з УКТ ЗЕД і в усіх випадках розмитнення товару відбулось на підставі митних декларацій, під контролем з боку митних органів за відсутності зауважень з приводу визначеного декларантом коду товару, повноти наданих документів чи правильності їх оформлення.

Відповідно, позивач під час розмитнення товару і після завершення митного оформлення діяв добросовісно і мав упевненість у тому, що його дії є правомірними.

Натомість, відповідним листом ДФС України фактично було створено підстави для проведення перевірки невизначеного кола суб`єктів, що здійснювали ввезення відповідних товарів, та зміни класифікації цих товарів за УКТ ЗЕД у такий спосіб, що призводить до збільшення податкових платежів.

Наведене дає підстави для висновків, що документальна невиїзна перевірка ТОВ «ЕМ ЕМ СІ Україна» у межах спірних правовідносин здійснена за відсутності на те правових підстав, а тому відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27 січня 2015 року по справі №21-425а14, є незаконною та не створює правових наслідків.

Таким чином, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року №К/9901/1970/17.

Крім того, варто також зазначити, що відповідно до частини першої статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Відповідно до частини другої статті 69 Митного кодексу України органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

За приписами частини третьої статті 69 Митного кодексу України на вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

Частина четверта статті 69 Митного кодексу України передбачає, що у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Так, Міністерством фінансів України був розроблений Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, введений в дію наказом цього Міністерства від 30 травня 2012 року №650, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за №1085/21397 (Порядок №650).

Згідно визначень пункту 3 розділу I Порядку №650: контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення; рішення про визначення коду товару (далі - Рішення) - документ установленої форми, який оформлюється посадовими особами ВМП, уповноваженими особами ПМО чи митного поста у разі необхідності прийняття рішення про класифікацію товарів.

За змістом пунктів 3, 14 розділу III Порядку №650 Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.

Рішення приймається посадовими особами ВМП або уповноваженими особами ПМО чи митного поста на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару, згідно з Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД. При цьому у разі відсутності зміни коду товару згідно з УКТЗЕД Рішення не приймається.

Отже, наведене дає підстави для висновку про те, що відсутність Рішення про визначення коду товару та наявність факту випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній, зокрема, у постанові від 08 травня 2018 року по справі №808/1341/14 (провадження №К/9901/7237/18).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 21 січня 2011 року у справі №21-64а10, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов`язань у зв`язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати перевірки.

Слід також звернути увагу, що в силу положень частини п`ятої статті 69 Митного кодексу України під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що за результатами розгляду заяв позивача ДФС України листом від 20 липня 2018 року №24362/99-99-19-03-01-15 визнала, що класифікація «радіаторів для автомобільних кондиціонерів», відповідно до пункту 5 статті 69 Митного кодексу України, відноситься до складних випадків класифікації товарів.

Пунктом 9 розділу III Порядку №650 передбачено, що якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба в спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, то митний орган може звернутися до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або до іншої експертної установи (організації).

Власне, таке звернення було зроблено ТОВ "ЕМ ЕМ СІ Україна" листом від 21 листопада 2018 року №149 до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС про надання експертного висновку.

На вирішення судової експертизи ставилось запитання: ознакам якої товарної групи згідно з УКТ ЗЕД відповідає товар "Радіатори для використання в легкових автомобілях Mitsubishi: радіатор кондиціонера", що ввозився ТОВ "ЕМ ЕМ СІ Україна" на митну територію України на підставі відповідних митних декларацій, виходячи з його споживчого призначення, технічних характеристик та інших властивостей.

Згідно висновку судового експерта від 01 лютого 2019 року №19/13-1/71-СЕ/18 вказаний товар відповідає ознакам товарної групи згідно з УКТ ЗЕД: "- Частини та пристрої моторних транспортних засобів товарних позицій: - - радіатори та їх частини: - - - радіатори."

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що в силу приписів пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, зокрема в умовах складного випадку класифікації товарів, який відбувається після завершення митного оформлення товару, за відсутності ознак недобросовісної поведінки з боку платника податків відповідне рішення повинно бути прийнято на користь платника податків.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України).

Підсумовуючи викладене в сукупності, наявні підстави для висновків про те, що оскаржуване рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року є законним і не підлягає скасуванню, оскільки судом перевірено обставини справи, досліджено наявні докази та надано оцінку доводам сторін, а отже спір вирішено у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, у відповідності до поданої представником позивача заяви про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, останній просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судові витрати у сумі 29015,20 грн., у тому числі витрати на проведення судової експертизи в сумі 1015,20 грн. та витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 28000,00 грн.

Положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Нормами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Водночас, розмір витрат на оплату послуг адвоката, згідно частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частин п`ятої та шостої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11 травня 2018 року по справі №814/698/16 (провадження №К/9901/11835/18).

У поданій заяві представника позивача зазначено, що обсяг наданої професійної правової допомоги позивачу складався із таких її видів: складання відзиву на апеляційну скаргу (4:30 год., вартістю 18900,00 грн., тариф - 4200,00 грн./год.); складання заяви про поновлення процесуального строку (0:15 год., вартістю 1050,00 грн., тариф - 4200,00 грн./год.); складання клопотання про приєднання до матеріалів справи доказу (0:25 год., вартістю 1750,00 грн., тариф - 4200,00 грн./год.); складання заяви про розподіл судових витрат і розрахунку судових витрат (0:30 год., вартістю - 2100,00 грн., тариф - 4200,00 грн./год.); представництво інтересів клієнта під час розгляду справи у Шостому апеляційному адміністративному суді (1 судодень, вартістю - 4200,00 грн., тариф - 4200,00 грн./год.), разом - 28000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат до заяви долучено договір від 05 жовтня 2018 року №TS111018 про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між ТОВ «ЕМ ЕМ СІ Україна» та Адвокатським об`єднанням «Українська юридична колегія «Міжнародна правова допомога» (ЄДРПОУ 26113902), разом з додатком №1 до нього, яким встановлено порядок визначення розміру і сплати гонорару адвокатів за вказаним договором.

Також, на підтвердження понесених витрат у зв`язку із залученням експертного висновку, надано копію платіжного доручення щодо його оплати від 05 лютого 2019 року №ММС00449 на суму 1015,20 грн.

Слід зазначити, що у разі недотримання вимог пов`язаних зі співмірністю судових витрат, згідно частини шостої статті 134 та частини сьомої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Беручи до уваги подані суду докази наявності понесених позивачем судових витрат та враховуючи відсутність відповідного клопотання відповідача про їх зменшення, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст 132, 134, 137, 139, 143, 241, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2018 року - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2018 року - без змін.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ ЕМ СІ Україна» про розподіл судових витрат - задовольнити.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ 39440996) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ ЕМ СІ Україна» (ЄДРПОУ 40182908) витрати на проведення судової експертизи та оплату правничої допомоги у сумі 29 015 (двадцять дев`ять тисяч п`ятнадцять) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 05 грудня 2019 року.

Головуючий - суддя: Л.Т. Черпіцька

Судді : Я.Б. Глущенко

О.Є. Пилипенко