Ухвала

03 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 755/11661/18

провадження № 61-21051 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу Київського обласного центру зайнятості на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного центру зайнятості про визнання незаконним і скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення премії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Київського обласного центру зайнятості про визнання незаконним

і скасування наказу Київського обласного центру зайнятості від 18 травня 2018 року № 232/к «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності», стягнення з Київського обласного центру зайнятості невиплачену премії за травень 2018 року у розмірі 685,47 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн,посилаючись на те, що вона була відсутня на робочому місці 02, 03 та 04 травня 2018 року

з поважних причин, тому не було підстав для оголошення їй догани

й позбавлення премії за травень 2018 року, чим їй також завдано моральної шкоди.

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано наказ Київського обласного центру зайнятості від 18 травня

2018 року № 232/к «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» незаконним.

Стягнуто з Київського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн (без врахування прибуткового податку й інших обов`язкових платежів).

У решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Київського обласного центру зайнятості залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва

від 10 липня 2019 року - без змін.

У листопаді 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київського обласного центру зайнятості на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Ціна позову у даній справі становить 3 685,47грн, яка станом на

1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн * 100 = 192 100 грн) і, крім того, справа не підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 274 ЦПК України).

Крім того, було заявлено вимогу немайнового характеру.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не

є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого

1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України»

від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки Київський обласний центр зайнятості подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, статтями 175, 176, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київського обласного центру зайнятості на рішення Дніпровського районного суду

м. Києва від 10 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного центру зайнятості про визнання незаконним

і скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення премії та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник