КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 756/536/19

провадження № 22-ц/824/15920/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач),

суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.

за участю помічника судді, який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_2

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 серпня2019 року у складі судді Белоконної І.В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним та скасування протоколу №379708 проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акту від 29 січня 2019 року про реалізацію предмета іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року представник позивача ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним та скасування протоколу №379708 проведення електронних торгів, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила визнати недійсними електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 , проведені 02 січня 2019 року ДП «Сетам»; визнати недійсним та скасувати протокол проведення електронних торгів №379708 від 02 січня 2019 року, а саме, квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати Акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), а саме, квартири АДРЕСА_1 , складеного 09 січня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 01 серпня 2008 року між позивачем та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір на придбання нерухомого майна №МL-005/145/2008 на суму 92 000 доларів США.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено договір іпотеки №PML-005/145/2008, відповідно до якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме, квартира АДРЕСА_1 .

Зазначала, що 27 серпня 2012 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг» укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно з умовами якого останньому продано право вимоги за кредитним договором № МL-005/145/2008 від 01 серпня 2008 року. Також внесено зміни у Державний реєстр іпотек, згідно з якими ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло прав іпотекодержателя.

Посилалась на те, що позивачу стало відомо, що 02 січня 2019 року Державне підприємство «Сетам» провело електронні торги з метою реалізації її житла, як предмета іпотеки. За результатами електронних торгів, відповідно до протоколу № 379708 квартира позивача була реалізована за ціною 563 410 грн, а переможцем торгів визнано ОСОБА_2 .

Звертала увагу на те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» розповсюджується на майно позивача на період чинності цього закону, оскільки позивачем було укладеного кредитний споживчій договір, вищевказана квартира є її постійним місцем проживання та єдиним житлом, загальна площа якого не перевищує 140 кв.м.

Уважала дії відповідачів з підготовки та проведення прилюдних торгів з реалізації квартири, зокрема проведення оцінки квартири без огляду квартири та попереднього погодження між іпотекодавцем та іпотекодержателем, неповідомлення позивача про результати оцінки майна та проведення електронних торгів, незаконними та такими, що порушують її права та законні інтереси.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з указаним рішенням, 24 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки уважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з викладенням висновків, що не відповідають обставинам справи.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що кошти за кредитним договором №МL-005/145/2008 від 01 серпня 2008 року надані позивачу як фізичній особі для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого представника. При цьому, забезпеченням за кредитним договором виступає іпотека, предметом якої є нерухоме майно, що було придбано позивачем за кредитні кошти, а саме, квартира АДРЕСА_1 .

Посилається на те, що ОСОБА_1 на праві власності не належить інше житло, квартира має загальну площу 32,9 кв.м та використовується позивачем як постійне місце проживання.

Ураховуючи викладене, уважає, що на квартиру позивача розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно та всупереч нормам процесуального права посилався на висновки Верховного Суду України, а мав би при ухваленні рішення врахувати висновки Верховного Суду.

Вказує, що під час судового розгляду в суді першої інстанції відповідачі не надали доказів на підтвердження того, що суб`єктом оціночної діяльності проводився особистий огляд об`єкта оцінки, який є необхідною умовою проведення прилюдних торгів.

28 листопада 2019 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зазначає, що стороною позивача не надано належних доказів на підтвердження відсутності у ОСОБА_1 іншого нерухомого житлового майна, окрім спірної квартири. Вказує про те, що стягувачем до матеріалів виконавчого провадження надавалась копія договору купівлі-продажу, який підтверджував той факт, що позивачу на праві власності належить інше житло, що виключає застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Посилається на те, що позивач була обізнана про відкрите відносно неї виконавче провадження, звіт про оцінку майна нею не оскаржено, а тому його незаконність та неправомірність, на думку представника ОСОБА_2 , не доведена.

Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, наведених в ній.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що дії державного виконавця, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання цих торгів недійсними.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 серпня 2008 року між позивачем та ЗАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір з цільовим використанням: придбання нерухомого майна №ML-005/145/2008, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 92 000 доларів США.

01 серпня 2008 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір №РML-005/145/2008, відповідно до умов якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме, квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-005/145/2008 від 01 серпня 2008 року за період з 01 серпня 2008 року по 12 червня 2014 року, а саме, заборгованість за основною сумою кредиту - 95 410 доларів США 66 центів, несплачені відсотки за користування кредитом 9 412 доларів США 70 центів, що становить 1 219 095,67 грн та пеню за прострочення виконання зобов`язань у сумі 111 000 грн та судовий збір в розмірі 3 654 грн.

Відповідно до інформації про виконавче провадження, 17 січня 2015 року старшим держаним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження та 03 квітня 2015 року винесено постанову про арешт майна боржника.

Постановою старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 31 жовтня 2018 року для визначення вартості предмета іпотеки-спірної квартири, був призначений оцінювач - суб`єкт господарювання ТОВ «Приватна експертна служба».

Відповідно до Протоколу проведення електронних торгів №379708 від 02.01.2019 року був визначений переможець електронних торгів - ОСОБА_2

29.01.2019 року старшим державним виконавцем відділу ДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Браташовим А.В. на підставі Протоколу проведення електронних торгів №379708 від 02.01.2019 року було складено Акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки).

Згідно з актом про проведення електронних торгів ринкова вартість об`єкту оцінки становила 563 410 грн.

Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України «Про виконавче провадження», ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Спірні правовідносини регулюються такими актами цивільного законодавства (в редакціях чинних на момент проведення прилюдних торгів): ЦК України; Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV); Законом України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV); Законом України від 03 червня 2014 ;року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, (далі - Тимчасове положення, Положення № 68/5); Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення прилюдних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5, (далі - Тимчасовий порядок, Порядок № 656/5); Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами частин першої та третьої статті 62 Закону № 606-XIV реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.

Окрім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

Тимчасовим порядком визначено, що прилюдні торги - це продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 1 розділу 1), а також передбачено правила, що визначають процедуру підготовки, проведення торгів, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів, та правила щодо оформлення результатів торгів.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу ІХ Тимчасового порядку, та вказано, що акт про проведення електронних торгів є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Зазначений акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах.

З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Відповідно до пункту 3.5 Тимчасового положення спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/7709 (зі змінами), на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення повторних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна. Одночасно ця інформація може бути розміщена в засобах масової інформації.

Зміст інформаційного повідомлення повинен містити: 1) найменування, опис і характеристику нерухомого майна; 2) його місцезнаходження (адресу); 3) стартову ціну; 4) строки сплати та суму гарантійного внеску учасника прилюдних торгів, найменування, адресу банку, номер рахунка спеціалізованої організації для його сплати; 5) порядок та строки розрахунку за придбане на публічних торгах майно, номер депозитного рахунка органу державної виконавчої служби для сплати коштів; 6) дату, час та місце ознайомлення з майном; 7) дату, час та місце проведення прилюдних торгів; 8) реквізити спеціалізованої організації, яка проводить прилюдні торги; 9) кінцевий термін реєстрації для участі у прилюдних торгах; 11) інші відомості, потрібні для проведення прилюдних торгів (пункт 3.6 Тимчасового положення).

Згідно з пунктом 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

При цьому під письмовим повідомленням необхідно розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18).

Отже, розглядаючи питання про дотримання під час проведення торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення, суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

Пунктом 1.4 Тимчасового положення передбачено, що організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку».

За змістом частин третьої-п`ятої статті 43 Закону України «Про іпотеку» організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію. Організатор прилюдних торгів забезпечує будь-якій зацікавленій особі доступ до інформації про умови проведення прилюдних торгів та про предмет іпотеки, що підлягає продажу. Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.

Проте, сам по собі факт неналежного повідомлення боржника стосовно проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

У справі, що переглядається, апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази отримання боржником повідомлення про початкову ціну реалізації майна та проведення прилюдних торгів 02 січня 2019 року, а також публікації повідомлення про проведення торгів в засобах масової інформації.

Втім, такі порушення не є підставою для визнання торгів недійсними, оскільки позивач не довів, що вони вплинули на результати торгів, чим порушили б її права, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи порушення прав та законних інтересів сторона позивача посилалась на те, що оцінка квартири була проведена без попереднього погодження між іпотекодавцем та іпотекодержателем, позивача не було повідомлено про результати оцінки майна, оцінка була проведена без огляду квартири, при цьому державний виконавець, передавши квартиру на реалізацію без відповідного судового рішення чи виконавчого напису нотаріуса, порушив норми Закону України «Про виконавче провадження», а також Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Виходячи зі змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

За змістом частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Разом з тим, відповідно до статей 12, 58 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Висновок Великої Палати Верхового Суду, викладений у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 14-11цс18.

Зокрема, частиною першою-третьою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

За змістом статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

За правилами проведення прилюдних торгів, передбачених Тимчасовим положенням, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначаються початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою, та інші відомості. Визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб`єктом оціночної діяльності.

Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об`єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.

З матеріалів справи убачається, що виконавче провадження державним виконавцем відкрито 17 січня 2015 року на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня 2014 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-005/145/2008 від 01 серпня 2008 року за період з 01 серпня 2008 року по 12 червня 2014 року, а саме, заборгованість за основною сумою кредиту - 95 410 доларів США 66 центів, несплачені відсотки за користування кредитом 9 412 доларів США 70 центів, що становить 1 219 095,67 грн та пеню за прострочення виконання зобов`язань у сумі 111 000 грн та судовий збір в розмірі 3 654 грн.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, в тому числі у формі електронних торгів, проводиться виключно у разі звернення стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса та у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Закону України «Про виконавче провадження» з отриманням вимог цього Закону.

Згідно частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, у межах виконавчого провадження державний виконавець уповноважений здійснювати арешт та опис майна з подальшим зверненням стягнення на таке майно, що відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Матеріалами справи встановлено, що 31 жовтня 2018 року державним виконавцем направлено, зокрема на адресу ОСОБА_1 , копію постанови від 31 жовтня 2018 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, яка, як зазначає позивач, отримана нею 26 листопада 2018 року, та у грудні 2018 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження ОСОБА_1 стало відомо, що 27 листопада 2018 року державним виконавцем підготовлено заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна на електронних торгах за ціною 563 410 грн.

Отже, позивач була ознайомлена з матеріалами виконавчого провадження та знала про передачу квартири АДРЕСА_1 на реалізацію на електронних торгах за ціною 563 410 грн.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 , не погоджуючись з вартісною оцінкою вказаної квартири, заперечувала чи оскаржувала звіт та дії державного виконавця.

Доказів, які б спростували звіт про незалежну оцінку майна - квартири АДРЕСА_1 , матеріали справи не містять.

Порушення, допущені державним виконавцем під час здійснення своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 знала про існування виконавчого провадження відносно неї, ознайомлювалась із матеріалами виконавчого провадження, отримувала постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності, проте дії (бездіяльність) державного виконавця у встановленому законом порядку не оскаржувала.

Окрім того, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року за заявою ОСОБА_1 відстрочено виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня 2014 року у справі №756/8657/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на один рік з дати набрання сили даною ухвалою. Вказане додатково свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про існування відносно неї виконавчого провадження та стадії, на якій це провадження перебуває.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Результат аналізу наведеної норми права свідчить, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» лише обмежує в часі примусове стягнення майна до моменту втрати ним чинності.

Верховний Суд України у постанові від 09 вересня 2015 року у справі № 6-483цс15 виклав правовий висновок, відповідно до якого поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) в разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове звернення стягнення на майно (відчуження без згоди власника). Крім того, згідно з пунктом 4 цього Закону протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Зазначений Закон унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Зі змісту статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» убачається, що необхідною умовою застосування цього закону є, зокрема, те що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Проте, матеріалами справи встановлено, що стороною позивача на підтвердження відсутності іншого житлового нерухомого майна надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка здійснена за параметрами пошуку права власності за конкретною квартирою, а саме, квартирою АДРЕСА_1 .

До письмових додаткових пояснень до апеляційної скарги представник ОСОБА_1 долучила Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої за параметрами запиту: права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження; пошук за: частковим співпадінням. Згідно вказаної інформаційної довідки позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Разом з тим, у матеріалах справи також міститься копія договору купівлі-продажу від 05 серпня 2005 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 та відповідно до якого ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_2 та сплатила за неї обговорену грошову суму.

Як пояснили в судовому засіданні представник позивача та представник відповідача ОСОБА_2 копія вказаного вище договору купівлі-продажу містилася в матеріалах виконавчого провадження. Під час розгляду справи в апеляційному суді стороною позивача з огляду на вказаний договір купівлі-продажу не спростовано наявність у ОСОБА_1 іншого нерухомого житлового майна у власності, оскільки даний договір датований 05 серпня 2005 року, тобто укладений до початку дії єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який розпочав свою роботу у 2013 році.

Інші відомості щодо наявності у позивача нерухомого житлового майна в матеріалах справи відсутні, а отже стороною позивача не доведено відсутності у ОСОБА_1 належного їй на праві власності іншого нерухомого житлового майна та відповідно підстав для поширення на відчужену квартиру Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Окрім того, наявність копії договору купівлі-продажу від 05 серпня 2005 року у матеріалах виконавчого провадження свідчить про те, що у державного виконавця при вчиненні дій щодо звернення стягнення та передачі спірної квартири на електронні торги була інформація щодо наявності у позивача іншого нерухомого майна у власності. При цьому, ОСОБА_1 , будучи стороною виконавчого провадження, не надала державному виконавцю відомості про наявність чи відсутність у останньої у власності іншого житла, інформацію, викладену в договорі купівлі-продажу від 05 серпня 2005 року, не спростувала.

Отже, виходячи з викладених обставин, стороною позивача не доведено відсутність у власності ОСОБА_1 іншого нерухомого житлового майна, що є обов`язковою умовою для застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Виходячи з викладеного, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсними електронних торгів, оскільки позивач не надала будь-яких доказів порушення її прав. Посилання позивача на те, що державний виконавець перевищив свої повноваження та у незаконний спосіб передав на реалізацію майно, оцінка квартири проведена без попереднього погодження, без огляду квартири, позивача не було повідомлено про результати оцінки майна, а також дати проведення електронних торгів, чим порушено її права, не є безумовною підставою визнання електронних торгів недійсними, оскільки у випадку незгоди із діями або бездіяльністю державного виконавця сторона виконавчого провадження має право оскаржити їх до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби чи звернутись до суду зі скаргою у порядку, встановленому цивільним процесуальним законом.

Таким чином, зважаючи на недоведеність стороною позивача порушення її прав при проведенні електронних торгів, правильним є висновок суду першої інстанції і про відмову у задоволенні позову в частині визнання та скасування протоколу №379708 проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акта від 29.01.2019 про реалізацію предмета іпотеки, як похідних від основної вимоги про визнання електронних торгів недісними.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Інші доводи апеляційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 грудня 2019 року.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.Ф. Мазурик

Л.Д. Махлай