ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2019 року

м. Полтава

Справа №539/3442/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейства служби України у м. Києві, Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, стягнення матеріальної і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА _1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, УПП в м. Києві), у якому просив:

визнати протиправними дії працівників поліції щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та застосування стягнення у вигляді штрафу;

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №694874 від 14.08.19;

стягнути з УПП в м. Києві на його користь матеріальну шкоду у розмірі сум, сплачених незаконно стягнутих платежів, та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність дій УПП в м. Києві щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП. На переконання позивача, факт вчинення ним адміністративного правопорушення належним чином не зафіксовано та не підтверджено достовірними доказами. За твердженням позивача, діями патрульних щодо поміщення транспортного засобу на спеціальний майданчик йому завдано матеріальної шкоди у розмірі 1296,00 грн, а також моральних страждань, шкоду від яких позивач оцінив у 5000,00 грн.

2. Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позов до суду не надав.

Повідомлення відповідача про надходження позовної заяви, відкриття провадження у справі та дату, час і місце судового розгляду здійснено відповідно до статей 268, 269 Кодексу адміністративного судочинства.

Так, 11.11.19 на офіційну адресу електронної пошти УПП в м. Києві надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з примірним позовної заяви та доданих до неї документів, а також повісткою про виклик до суду /а.с. 47/.

Упродовж однієї доби з моменту надіслання матеріалів підтвердження про їх отримання до суду не надійшло, про що секретарем судового засідання складено довідку від 13.11.19 /а.с. 54/.

20.11.19 на офіційну адресу електронної пошти УПП в м. Києві надіслано копію ухвали від 20.11.19 про витребування доказів.

28.11.19 судом отримано лист представника відповідача щодо виконання вимог ухвали суду від 20.11.19, у якому повідомлялось, що відповідачем не отримано копію позовної заяви разом з доданими до неї документами.

Того ж дня відповідачу повторно надіслано копію позову з додатками.

За змістом частин першої, другої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи.

Відповідно до частини другої статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України копії позовної заяви та доданих до неї документів направляються відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні.

Окрім того, суд враховує, що відповідачу 21.11.19 надіслано копію ухвали від 20.11.19, копію позовної заяви з додатками, повістку про виклик до суду, що підтверджено супровідним листом із зазначенням реєстраційного номера вихідної поштової кореспонденції.

Поштове відправлення отримане відповідачем 25.11.19, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №3603932415230 /а.с. 60/.

З урахуванням наведеного, судом у повній мірі виконано обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, а також три рази надіслано на офіційні поштову та електронну адреси копію позовної заяви разом з доданими до неї документами.

Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З огляду на неповідомлення відповідачами суду про наявність поважних причин для неподання відзиву у строк, визначений в ухвалі суду від 11.11.19, суд кваліфікує дану обставину як визнання позову відповідачами.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29.08.19 (суддя Алтухова О.С.) дану справу передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду /а.с. 18/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.19 (суддя Сич С.С.) справу передано за підсудністю до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області /а.с. 20-22/.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15.10.19 (суддя Іващенко Ю.А.) дану справу передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду /а.с. 33-34/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників. Цією ухвалою до участі у справі в якості співвідповідачів залучено Департамент патрульної поліції та Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Ухвалою суду від 20.11.19 в УПП в м. Києві витребувано додаткові докази, з урахуванням чого відкладено розгляд справи на 3.12.19.

У судове засідання 3.12.19 учасники справи та їх представники не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідачі явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань до суду не надали.

Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного, суд завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Інспектором патрульної поліції роти №6 батальйону №1 УПП в м. Києві 13.08.19 складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, за змістом якого автомобіль Сітроен Берлінго, д.н.з. НОМЕР_1 тимчасового затримано з поміщенням на спеціальний майданчик, оскільки він суттєво заважає руху інших учасників дорожнього руху, що є порушенням п. 15.9 "и" Правил дорожнього руху /а.с. 7/.

Постановою поліцейського роти №6 батальйону №1 УПП в м. Києві сержанта поліції Гришко Г.Ю. від 14.08.19 серії ДП18 №694874 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та застосовано до нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн /а.с. 6/.

У постанові зазначено, що ОСОБА_1 13.08.19 о 01 год. 53 хв. у м. Києві по вул. Ползунова, 1 здійснив стоянку транспортного засобу ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, створивши цим перешкоду дорожньому руху, чим порушив п. 15.9 "и" ПДР.

За твердженням позивача, він 12.08.19 близько 22:15 на власному автомобілі марки Сітроен Берлінго дн.з. НОМЕР_1 разом з гр. ОСОБА_2 прибув до південного залізничного вокзалу у м. Києві для поїздки до м. Львів. Оскільки на платниках стоянках для автомобілів вільних місць не було, йому довелось залишити свій автомобіль ліворуч біля паркану по вул. Георгія Кірпи по направленню руху у сторону вул. Василя Липковського поміж кафе КФС та церквою, ближче до кафе. ОСОБА_2 провела позивача на перон до потяга, він передав їй ключі та технічний паспорт на автомобіль, про те, як виявлюсь далі, ОСОБА_2 не змогла завести автомобіль та залишила його. Позивач переконаний, що припаркований ним автомобіль був розташований на відстані значно більше за 10 метрів від виїзду з прилеглої території, а тому жодної перешкоди дорожньому руху не створював, у чому він особисто пересвідчився залишаючи автомобіль.

Не погоджуючись з діями та рішенням відповідача щодо притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов `язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 2.07.15 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.93 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01 №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною третьою статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

За змістом статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, згідно зі статтею 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.11.18 у справі №524/5536/17.

Оцінивши повідомлені учасниками справи обставини та залучені до матеріалів справи письмові докази, суд, керуючись власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов висновку, що відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про вчинення саме ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП.

Так, в акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу інспектором патрульної поліції зазначено, що доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є фото /а.с. 7/.

На виконання вимог ухвали суду від 20.11.19 відповідачем надано дві чорно білі роздруківки фото, дослідивши які суд зазначає, що з їх змісту неможливо встановити державний номерний знак транспортного засобу, місце його розташування, а також достеменно пересвідчитись у порушенні власником транспортного засобу вимог ПДР з огляду на відсутність прив`язки місця розташування автомобіля до місцевості.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що спірна постанова серії ДП18 №694874 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото фіксацію місця події, в графі постанови "до постанови додаються" фото знімок не зазначено.

Наведене є підставою для висновку про невідповідність зазначеної постановив вимогам статті 287 КУпАП та, як наслідок, відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Вказані вище обставини та відсутність належних доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, свідчать про недоведеність відповідачем наявності в діях ОСОБА_1 порушення вимог ПДР України, що у свою чергу свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, за яке позивача було піддано адміністративному стягненню.

Суд зауважує, що спірна постанова є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої її складено.

Таке рішення має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні у відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів, що у своїй сукупності свідчили б про наявність визначених законом підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій працівників поліції щодо притягнення до адміністративної відповідальності та застосування стягнення у вигляді штрафу.

Окрім того, як визначено частиною третьою статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи протиправність оскаржуваної постанови серії ДП18 №694874 від 14.08.19 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн, то за приписами ч. 3 ст. 286 КАС України справу про адміністративне правопорушення належить закрити з огляду на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Щодо стягнення на користь позивача матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з такого.

Правовідносини, якими визначається стягнення матеріальної шкоди, врегульовано статтею 22 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною першою статті 1174 ЦК України унормовано, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Залученими до матеріалів справи копіями квитанцій АТ КБ "Приватбанк" від 14.08.19 підтверджено, що ОСОБА_1 сплачено 576,00 грн за зберігання транспортного засобу та 720,00 грн за евакуацію транспортного засобу, а загалом - 1296,00 грн.

Сплачені позивачем кошти у розмірі 1296,00 грн є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, що мали місце з огляду на неправомірні дії та рішення співробітників УПП в м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Таким чином, особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

А відтак, завдану позивачу неправомірними діями та рішенням УПП в м. Києві матеріальну шкоду у вигляді збитків у розмірі 1296,00 грн належить стягнути з Державного бюджету України.

Окрім того, як визначено частинами першою, другою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Позивач в обґрунтування позовних вимог стосовно стягнення моральної шкоди зазначив, що про евакуацію автомобіля його повідомлено не було, повернувшись з відрядження до м. Львова на місце паркування автомобіля і не знайшовши свій автомобіль він зазнав значних хвилювань. Евакуація автомобіля призвела до порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, позивачу довелося відкласти термінові робочі справи та розшукувати свій автомобіль, чим йому завдано моральні страждання.

Враховуючи, що транспортний засіб позивача відповідачем було затримано та евакуйовано протиправно за відсутності позивача, суд погоджується з доводами позивача про те, що з огляду на затримання транспортного засобу ОСОБА_1 зазнав моральних страждань та був вимушений змінити свої життєві плани з огляду на неможливість нормально пересуватись по місту, необхідність відкладення власних справ (в т.ч., пов`язаних з роботою ОСОБА_1 як адвоката) задля розшуку автомобіля, що призвели до зміни звичайного способу життя позивача та потребували додаткових витрат, а тому суд, виходячи з принципів розумності та пропорційності, вважає за можливе стягнути з УПП в м. Києві на користь позивача моральну шкоду у розмірі 500,00 грн.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи наведені вище норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір при зверненні до суду з цим позовом позивачем не сплачувався.

Водночас вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не підтверджена належним та достовірними доказами, адже у матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем адвокату Чабаненку В.О. коштів за надання професійної правничої допомоги, підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг тощо.

До того ж, суд зауважує, що позивач є адвокатом, про що безпосередньо зазначив у позовній заяві. Позовна заява підписана позивачем самостійно, представництво власних інтересів у суді здійснював безпосередньо позивач.

Відтак, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132,241-246, 262, 268-272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейства служби України у м. Києві, Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, стягнення матеріальної і моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та застосування стягнення у вигляді штрафу.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 14 серпня 2019 року серії ДП18 №694874 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 1296,00 грн (одна тисяча двісті дев`яносто шість гривень).

Стягнути з управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 37993983; вул. Народного ополчення, 9, м. Київ, 03680) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 500,00 грн (п`ятсот гривень).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя О.О. Кукоба