ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2019

Справа № 910/4201/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д.Ю., розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

про стягнення 4 801 258,91 грн.

та за зустрічним позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

про визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача (відповідача - за зустрічним позовом): Приведьон В.М.

від відповідача (позивача - за зустрічним позовом): Онищенко Т.О.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду м. Києва звернулось Акціонерне товариство "Житомиробленерго" (далі - АТ "Житомиробленерго", позивач) з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДП "Укрінтеренерго", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 4 801 258,91 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 19.12.2018 р. в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг в лютому 2019 р., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові АТ "Житомиробленерго" просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1 587 976,86 грн., штраф у сумі 3 175 953,72 грн., пеню у сумі 34 456,92 грн., 3 % річних у сумі 2 871,41 грн., що разом складає - 4 801 258,91 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.04.2019 р. за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

У підготовчому засіданні відповідач (ДП "Укрінтеренерго") у строк, встановлений законом, надав відзив, у якому проти позову заперечив, вказав, що АТ "Житомиробленерго" не довело вини ДП "Укрінтеренерго" у порушенні зобов`язань з оплати наданих у лютому 2019 року послуг з розподілу електричної енергії. Також вказав, що умови договору мають дискримінаційний характер відносно відповідача, а визначений у договорі розмір штрафу є обтяжливою умовою, що значно перевищує суму основної заборгованості. Просив відмовити у задоволенні позову.

Також у підготовчому засіданні відповідачем було заявлене клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 640/7400/19 за позовом ДП "Укрінтеренерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та скасування постанови № 26 від 18.01.2019 р. "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 700 від 13.06.2013 р.».

Розглянувши дане клопотання суд відмовив у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Cуд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд зазначає, що особливий порядок розрахунків, який регулюється оскарженими постановами, не може розглядатись у якості підстави для звільнення від виконання зобов`язання та не впливає на суму стягнення та правильність вирішення спору. Окрім цього, суд вважає, що наявні у матеріалах справи докази дозволяють суду самостійно встановити та надати правову оцінку усім доводам сторін, тому клопотання відповідача про зупинення провадження суд визнає безпідставним та відмовляє у його задоволенні.

Також від ДП "Укрінтеренерго" у строк, визначений законом, надійшов зустрічний позов до АТ "Житомиробленерго" про визнання недійсним пункту 5 додатку № 1 до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної від 19.12.2018 р., умовами якого передбачена відповідальність споживача у вигляді штрафу у двократному розмірі від суми несплачених коштів.

У обґрунтування зустрічних вимог позивач зазначає, що вказана умова суперечить ст. 31 ГК України, Правилам роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 р., оскільки передбачений спірним пунктом розмір штрафу має дискримінаційний та обтяжливий характер для ДП "Укрінтеренерго".

У зустрічному позові ДП "Укрінтеренерго" просило визнати недійсним пункт 5 додатку № 1 до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 19.12.2018 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 р. у межах підготовчого провадження зустрічний позов ДП "Укрінтеренерго" був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом (АТ "Житомиробленерго") у строк, встановлений законом, надав відзив, у якому зустрічний позов не визнав, зазначив, що умова про застосування такого розміру штрафу була узгоджена сторонами, у тому числі і ДП "Укрінтеренерго", вона передбачає відповідальність сторони за неналежне виконання свого обов`язку, не має дискримінаційного характеру, а є стимулом для належного виконання господарського зобов`язання та запобігає його порушенням.

Під час розгляду справи по суті позивач за первісним позовом (АТ "Житомиробленерго") свої вимоги підтримав та обгрунтував, просив їх задовольнити. Проти вимог зустрічного позову про визнання недійсним пункту 5 додатку № 1 до договору від 19.12.2018 р. заперечив з підстав, зазначених у відзиві.

Представник відповідача за первісним позовом (ДП "Укрінтеренерго") у судовому засіданні вимог про стягнення заборгованості не визнав, вказав, що заборгованість виникла внаслідок порушення зобов`язань контрагентами ДП "Укрінтеренерго", які є кінцевими споживачами розподілу електричної енергії, просив відмовити у первісному позові. Вимоги зустрічного позову про визнання недійсним пункту 5 додатку № 1 до договору від 19.12.2018 р. підтримав та обґрунтував, зазначив, що встановлення двократного розміру штрафу від суми несплаченої заборгованості має дискримінаційний та обтяжливий характер для відповідача.

Суд, розглянувши заяви учасників спору по суті справи, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що вимоги первісного позову підлягають частковому задоволенню, а вимоги зустрічного позову - відмові, враховуючи наступне.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України «Про ринок електричної енергії» господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій на ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови відповідної ліцензії.

Матеріалами справи підтверджено, що АТ "Житомиробленерго" є оператором системи розподілу постачання електричної енергії на підставі ліцензії на право підприємницької діяльності з розподілу (передачі) електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, виданої згідно постанови НКРЕКП № 1441 від 16.11.2018 р.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 1.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (дала - НКРЕКП) № 312 від 14.03.2018 передбачено, що оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або "останньої надії". При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг та "останньої надії" включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1023-р від 12.12.2018 ДП "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 01.01.2021. Територією здійснення діяльності ДП "Укрінтеренерго", як постачальника "останньої надії", визначена територія України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Відповідно до пункту 3.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018, постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку НДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених цими Правилами.

У разі необрання споживачем (крім побутового та малого непобутового споживача) нового електропостачальника до 1 січня 2019 року постачання електричної енергії такому споживачу здійснюється постачальником «останньої надії» відповідно до статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» (п. 13 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону).

Згідно з п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року (далі - Правила), ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми, власності чи власника електроустановки є споживач.

Споживачі укладають договір про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.

Відповідно до п. 2.1.4 указаних Правил договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил.

Оператор системи розподілу зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідно до п. 2.1.19 Правил договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині розрахунків за послуги оператора системи діє у разі постачання електричної енергії споживачам постачальником універсальних послуг та постачальником «останньої надії», а також за сукупністю споживачів електропостачальника, для яких згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією електропостачальника оплату послуг з розподілу-електричної енергії забезпечує електропостачальник.

Пунктом 2.1.15 Правил визначено, що договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, розробляється оператором системи на основі додатка 4 до цих Правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання. Датою початку дії зазначеного договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладення такого договору.

Як свідчать матеріали справи, 19.12.2018 р. ДП "Укрінтеренерго" листом № 44/03.01-924 повідомило позивача про намір укласти зі своїм споживачем договір щодо постачання електричної енергії, у зв`язку із чим просив АТ "Житомиробленерго" укласти договір про надання послуг з розподілу електричної енергії. Разом з цим листом позивачу була направлена заява-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, що був також розміщений на сайті АТ "Житомиробленерго".

Листом № 013/22086 від 27.12.2018 позивач повідомив відповідача, що не заперечує проти приєднання ДП "Укрінтеренерго" до публічного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (опублікований на офіційному сайті АТ "Житомиробленерго" http://ztoe.com.ua) та направив відповідачу два примірники такого договору для підписання.

Отже, судом встановлено, що 19.12.2018 між АТ "Житомиробленерго" (оператор системи) та ДП "Укрінтеренерго" (постачальник) на підставі заяви-приєднання був укладений договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (далі - договір), який є публічним договором приєднання, що встановлює порядок та умови передачі (розподілу) електричної енергії постачальнику для його споживачів як послуги оператора системи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Судом встановлено, що пунктом 2.1 укладеного сторонами договору передбачений обов`язок оператора системи щодо забезпечення недискримінаційного доступу постачальника до мереж оператора системи з метою реалізації постачальником як суб`єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов`язків та функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності оператора системи.

Відповідно до п. 2.2 укладеного договору постачальник здійснює оплату послуг з розподілу (передачі) згідно з умовами глави 3 договору та інші послуги оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна договору складає вартість послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів балансуючої групи постачальника.

Відповідно до п. 3.2 договору постачальником здійснюється оплата послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів, яким згідно з договорами про постачання електричної енергії, розподіл (передачу) забезпечує постачальник.

Розрахунковим періодом для цілей цього договору є календарний місяць (п. 3.3 договору). Оплата послуг з розподілу (передачі) здійснюється постачальником у формі попередньої оплати (п. 3.4 договору).

Згідно з п. 4.2 договору постачальник зобов`язаний виконувати умови цього договору та здійснювати оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього договору та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього договору.

Цей договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання (п. 9.1 договору).

Також сторонами погоджено, що згідно з п. 3.2 додатку № 1 до договору оплата послуг з розподілу (передачі) здійснюється постачальником авансовими платежами відповідно до розрахункових обсягів розподіленої електричної енергії у 100 % обсязі до 25 числі місяця, що передує розрахунковому.

Пунктом 3 додатку № 5 до договору "Порядок розрахунків вартості послуг з розподілу (передачі) електричної енергії" встановлено, що постачальник сплачує 100% попередньої оплати послуг з розподілу (передачі) електричної енергії не пізніше останнього банківського дня місяця, що передує розрахунковому, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок оператора системи. Постачальник здійснює остаточний розрахунок за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії протягом п`яти операційних днів після закінчення розрахункового місяця самостійно згідно договору, та/або на підставі виставлених оператором системи рахунків (п. 4 додатку).

Судом встановлено, що позивач умови договору від 19.12.2018 р. виконав у повному обсязі, у лютому 2019 року надав послуги відповідачу з розподілу електричної енергії на загальну суму 1 915 941,23 грн., що підтверджується актом прийому-передачі електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України № 2/5 від 28.02.2019 р.

Проте, відповідач свої зобов`язання виконав неналежним чином, вартість наданих у лютому 2019 року послуг з розподілу електричної енергії не сплатив.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що у січні 2019 року у відповідача існувала переплата на суму 327 964,37 грн., з урахуванням якої заборгованість ДП "Укрінтеренерго" за надані послуги у лютому 2019 року склала 1 587 976,86 грн. (1 915 941,23 грн. - 327 964,37 грн.).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Отже, судом встановлено з боку ДП "Укрінтеренерго" порушення господарського зобов`язання в частині сплати вартості наданих послуг.

Відповідач за первісним позовом вказував на те, що зазначена заборгованість виникла у зв`язку із несвоєчасною сплатою кінцевими споживачами електричної енергії, постачальником останньої надії яких є ДП "Укрінтеренерго". Проте, суд не приймає такі доводи відповідача та зазначає, що договір з розподілу електричної енергії з АТ "Житомиробленерго" був укладений саме ДП "Укрінтеренерго", на якого покладений обов`язок сплати вартості наданих послуг, без будь-яких умов чи відстрочок щодо виконання контрагентами відповідача своїх зобов`язань за іншим договором. При цьому суд вважає, що наявність заборгованості у кінцевих споживачів перед ДП "Укрінтеренерго" не звільняє відповідача від передбаченої законом відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Щодо посилань відповідача на особливий порядок розрахунків, як на підставу звільнення ДП "Укрінтеренерго" від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань, суд зазначає наступне.

Так, дійсно, 18.01.2019 р. НКРЕКП були внесені зміни до Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників універсальних послуг, постачальника «останньої надії» та операторів систем розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП № 700 від 13.06.2013 р., відповідно до яких з метою погашення заборгованості перед оптовим постачальником, оплата електричної енергії такому постачальнику повинна здійснюватись у 100 % розмірі. Тобто, усі кошти, що сплачують споживачі "останньої надії" (у тому числі які мають заборгованість) спрямовуються, у першу чергу, на оплату електричної енергії постачальнику, а потім - на оплату послуг з її розподілу.

Проте, вказана обставина - особливий алгоритм розрахунків, що викликаний умовами функціонування галузі, не звільняє відповідача від обов`язку належного виконання договірних зобов`язань перед АТ "Житомиробленерго" та не обумовлена сторонами в укладеному між ними договорі.

Таким чином, оскільки відповідач доказів належної сплати вартості послуг не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає, що позовні вимоги АТ "Житомиробленерго" про стягнення заборгованості в сумі 1 587 976,86 грн. підлягають задоволенню.

За прострочення зобов`язання, крім основного боргу, позивач нарахув відповідачу пеню у сумі 34 456,92 грн. та штраф у сумі 3 175 953,72 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пунктах 6.6 договору та п. 9 додатку № 5 до договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, постачальник сплачує оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати.

Крім того, у випадку неоплати послуг з розподілу електричної енергії у встановлений термін, постачальник також сплачує оператору системи штраф в двократному розмірі від суми неоплачених коштів (п. 5 додатка № 1 до договору).

Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання в силу наведених правових норм та умов договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій відповідно до умов укладеного сторонами правочину, вважає, що вірними сумами нарахування відповідачу штрафних санкцій є - штраф у сумі 3 175 953,72 грн. та пеня у сумі 29 758,25 грн. Тобто, розмір пені є меншим, ніж просить позивач, оскільки він не врахував відстрочку платежу на п`ять операційних (робочих) днів після закінчення розрахункового місяця (тобто з 01.03.2019 р. по 07.03.2019 р.), відтак, нарахування пені за прострочення оплати має здійснюватись з 11.03.2019 р. (враховуючи вихідні та святковий день 08.03.2019 р.).

У судовому засіданні представник відповідача за зустрічним позовом просив зменшити суму заявленого штрафу, посилаючись на його завищений розмір та наявність обставин, що обтяжують становище ДП "Укрінтеренерго".

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так само за приписами ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні вказаних правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Суд прийняв до уваги, що відповідно до п. 1 ч. 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Проте, усі кошти, що сплачують споживачі за користування електроенергії, наданої постачальником «останньої надії», надходять на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.

Відповідно до п. 8 Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників універсальних послуг, постачальника «останньої надії» та операторів систем розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП № 700 від 13.06.2013 р., з коштів, які надійшли на поточні рахунки із спеціальним режимом використання від постачальника «останньої надії», які мають заборгованість перед оптовим постачальником з оплати електричної енергії, уповноважений банк на підставі алгоритму розподілу коштів, встановленого НКРЕКП перераховує кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника до досягнення суми, зазначеної у постанові НКРЕКП, з метою повного погашення заборгованості перед оптовим постачальником за куповану електричну енергію. Фінансовими зобов`язаннями з оплати електричної енергії між постачальником «останньої надії» та оптовим постачальником є забезпечення оплати у розмірі 100% від вартості місячної товарної продукції.

У зв`язку з несплатою кінцевим споживачем (ДП «Енергоринок») вартості придбаної електричної енергії, яку ДП "Укрінтеренерго" перерозподілив, як постачальник «останньої надії», з 12.02.2019 року усі кошти, отримані від споживачів постачальника останньої надії», перераховуються в рахунок погашення заборгованості ДП «Енергоринок» перед оптовим постачальником електроенергії. Сума заборгованості складає близько 632 млн. грн. Як зазначив відповідач, починаючи з лютого 2019 року, проведення розрахунків ДП "Укрінтеренерго" із позивачем за надані ним послуги з розподілу електроенергії за договором від 19.12.2018 р. фактично зупинилось.

У той же час, матеріали справи свідчать, що ДП "Укрінтеренерго" приклало зусилля для забезпечення повного розрахунку із АТ "Житомиробленерго" за договором від 19.12.2018 р., про що свідчить наявна у січні 2019 року переплата у сумі 327 964,37 грн., яка була врахована позивачем у якості часткової оплати за місяць лютий 2019 р.

При цьому заявлений до стягнення розмір штрафу суд вважає надмірно великим, враховуючи незначний період прострочення - 1 місяць (за лютий 2019 р., а з позовом АТ "Житомиробленерго" звернувся 03.04.2019 р.)

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 р. наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку може спотворити її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, неустойка може перетворитись на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Отже, суд враховує, що: - зобов`язання відповідачем було частково виконане; - поведінка відповідача щодо виконання зобов`язань свідчить про намагання добровільно усунути порушення, проте, залежала від дій третіх осіб (кінцевих споживачів електричної енергії); - вина відповідача у порушенні зобов`язання була обумовлена особливим порядком розрахунків за договором; - незначний період прострочення зобов`язання; - сума штрафу становить удвічі більший розмір від основної заборгованості та є непомірним тягарем для відповідача.

За таких обставин суд вважає за можливе скористатись своїм правом на зменшення неустойки, нарахованої позивачем, та зменшити розмір штрафу до 50 % від суми 3 175 953,72 грн., що складе - 1 587 976,86 грн.

При цьому суд зазначає, що одночасне стягнення штрафу та пені, на що вказував відповідач, не суперечить нормам чинного законодавства. Так, відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Стосовно стягнення з ДП "Укрінтеренерго" 3% річних у сумі 2 871,41 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Здійснивши перерахунок сум матеріальних втрат, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних у сумі 2 479,85 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки день, з якого розпочинається нарахування матеріальних втрат, позивачем визначений невірно (про що зазначалось вище).

Отже, з урахуванням встановлених обставин у справі та приписів закону суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню.

Розглянувши зустрічну позовну заяву ДП "Укрінтеренерго" про визнання частково недійсним договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 19.12.2018 р., суд виходив з наступного.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9, вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що ДП "Укрінтеренерго" не погоджувало умов додатку № 1 до договору від 19.12.2018 р., зокрема, п. 5 про розмір та стягнення штрафу за невиконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 19.12.2018 р. (з урахуванням додатків), суд приходить до висновку, що він містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом: предмет, строки надання послуг, ціну договору, порядок оплати, права, обов`язки та відповідальність сторін, інші умови, що узгоджуються з вимогами ст. 638 Цивільного кодексу України та Правилами роздрібного ринку електричної енергії.

Як вже було встановлено судом, ДП "Укрінтеренерго" шляхом подання заяви від 19.12.2018 р. приєдналося до публічного договору електропостачальника - АТ "Житомиробленерго" про надання послуг з розподілу електричної енергії, в тому числі і до додатків, які є його невід`ємними частинами (зокрема, додатку № 1). При цьому, ініціатором такої угоди виступив позивач (за зустрічним позовом).

Отже, факт наявності дефекту волі ДП "Укрінтеренерго" на стадії укладення спірного договору, а також додатку № 1 до нього - відсутній. Позивачем за зустрічним позовом не доведено суду обставин примушування його будь-якими особами до укладання договору від 19.12.2018 р.

Таким чином, суд вважає, що на час укладення вказаного правочину сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов та цей договір був укладений у повній відповідності із вимогами законодавства.

Щодо тверджень ДП "Укрінтеренерго" про дискримінаційний характер та обтяжливі умов договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Згідно з пунктом п. 5 додатка № 1 до договору від 19.12.2018 р. у випадку неоплати послуг з розподілу електричної енергії у встановлений термін постачальник сплачує оператору системи штрафу в двократному розмірі від суми неоплачених коштів.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції можуть застосовуватись в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (ч. 4 ст. 231 ГПК України).

За змістом наведених норм цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника невигідних правових наслідків, передбачених законом, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків, як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до п. 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства).

У зустрічній позовній заяві ДП "Укрінтеренерго" вказує на те, що положення п. 5 додатка № 1 до договору є дискримінаційними та направленими на отримання невиправданих додаткових прибутків.

Обґрунтовуючи таке твердження, позивач посилається на ст. 31 ГК України, у якій органам влади заборонено при виконанні своїх управлінських функцій та наданих законом повноважень, вчиняти дії, спрямовані на дискримінацію певних суб`єктів господарювання.

Однак, суд наголошує на тому, що між сторонами на підставі договору від 19.12.2018 р. виникли саме господарські (цивільні) відносини, які відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що регулюються актами цивільного та господарського законодавства України.

Отже, укладаючи договір про надання послуг розподілу природного газу АТ "Житомиробленерго" діяв не як суб`єкт владних повноважень, а як суб`єкт господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначати умови такого договору. Однак під час укладення договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Указана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, штрафу, який є заходом відповідальності, застосування якого залежить від належності виконання зобов`язання сторонами.

За таких обставин, визначення у п. 5 додатку № 1 до договору від 19.12.2018 р. штрафу, як заходу відповідальності, не передбачає дискримінаційного характеру відносно ДП "Укрінтеренерго", у зв`язку із чим відсутні правові підстави для визнання спірної умови договору недійсною.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у зустрічних позовних вимогах ДП "Укрінтеренерго" слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, а у разі часткового задоволення позову - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення витрат, понесених АТ "Житомиробленерго" на правничу допомогу, суд зазначає, що вказане питання буде вирішено в окремому порядку, визначеному господарським процесуальним законом, після ухвалення судового рішення у даній справі, за заявою позивача, яка була ним подана до закінчення судових дебатів.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "Житомиробленерго" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення заборгованості у сумі 4 801 258,91 грн. задовольнити частково.

Стягнутм з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85; ідентифікаційний код 19480600) на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, б. 32/8; ідентифікаційний код 22048622) основний борг у сумі 1 587 976 (один мільйон п`ятсот вісімдесят сім дев`ятсот сімдесят шість) грн. 86 коп., штраф у сумі 1 587 976 (один мільйон п`ятсот вісімдесят сім дев`ятсот сімдесят шість) грн. 86 коп., пеню у сумі 29 758 (двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн. 25 коп., 3 % річних у сумі 2 479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев`ять) грн. 85 коп., судовий збір у сумі 48 122 (сорок вісім тисяч сто двадцять дві) грн. 87 коп.

У решті вимог первісного позову - відмовити.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про визнання договору недійсним.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 21 листопада 2019 року.

Повний текст рішення складений 3 грудня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.