ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2019 р. Справа№ 910/10324/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 02.12.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 (повний текст рішення підписаний - 23.09.2019)

у справі № 910/10324/18 (суддя - Ломака В.С.)

за позовом Національного антикорупційного бюро України

до 1) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Іріда"

за участю Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ГПУ

про визнання угоди недійсною,-

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" про перегляд за виключними обставинами рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/10324/18. Рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/10324/18 залишено без змін.

Ухвала місцевого господарського суду обґрунтована тим, що прийнявши рішення у справі шляхом задоволення позову господарські суди встановили факт відсутності прав і обов`язків та юридичних наслідків у певного кола осіб, а також припинення зобов`язання сторін із моменту укладення договору, який визнано недійсним. Наказ на виконання такого рішення господарський суд не видає і виконавче провадження за цим рішенням не здійснюється (за винятком рішення у частині розподілу судових витрат), тому рішення про визнання договору недійсним є виконаним із моменту набрання ним законної сили.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/10324/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/10324/18 повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Апелянт також зазначає, що Конституційний Суд України рішенням від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 визнав неконституційним положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 року № 1698-УН із втратою ним чинності з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Конституційний Суд України встановив, шо Верховна Рада України, делегувавши конституційні повноваження прокуратури, вийшла за межі повноважень, встановлених Конституцією України, чим порушила вимоги статті 6, частини другої статті 8, частини другої статті 19 Основного Закону України. Відтак, на думку апелянта, у Національного антикорупційного бюро України були відсутні повноваження на звернення до суду з даним позовом.

Скаржник стверджує, що результатом судового рішення про визнання договору недійсним є приведення правовідносин між учасниками такого договору до стану, який існував до укладення правочину, тобто, наслідком є недійсність зобов`язання, породженого таким правочином. Отже, на думку апелянта, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними підставами у порядку п. 1 ч. 3 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що судове рішення у даній справі не підлягає виконанню.

Узагальнені доводи пояснень Національного антикорупційного бюро України

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Національне антикорупційне бюро України у своїх поясненнях, наданих до суду 28.11.2019, зазначає, що ухвала суду прийнята при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм процесуального права, без його порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає та ухвалу слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що у п. 2 резолютивної частини рішення від 05.06.2019 №4-р (ІІ)/2019 Конституційним Судом України зазначено, що положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року № 1698- VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Отже, п, 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» втратив чинність з 05.06.2019. Тому, у період до 05.06.2019 п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» підлягає застосуванню, оскільки був чинним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2019 справу № 910/10324/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/10324/18, відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 02.12.2019.

Позиції учасників справи

Представник відповідача-2 у судовому засіданні апеляційної інстанції 02.12.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/10324/18 повністю.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 02.12.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні апеляційної інстанції 02.12.2019 залишив вирішення питання щодо апеляційної скарги на розсуд суду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Національне антикорупційне бюро України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" про визнання угоди недійсною.

В обґрунтування наявності повноважень на звернення до суду з позовом позивач посилався на те, що Національне антикорупційне бюро України відповідно до пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" та частини 1 статті 207 Господарського кодексу України має право звертатися до суду з позовом про визнання угод, які суперечать інтересам держави і суспільства та мають ознаки корупційного правопорушення, недійсними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про надання послуг від 03.08.2015 № 66-В-АМПУ-15 укладено за результатами процедури відкритих торгів, яка була проведена відповідачем-1 з порушенням положень частини першої статті 29 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/10324/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 та Постановою Верховного Суду від 01.08.2019, позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір № 66-В-АМПУ-15 про надання послуг від 03.08.2015, укладений між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв".

24.06.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" надійшла заява про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 у справі № 910/10324/18 на підставі пункту 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами.

В обґрунтування заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" вказувало, що норма закону, якою позивач обґрунтовував наявність у нього повноважень на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору в межах даної справи - пункт 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", рішенням Другого сенату Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2019 від 05.06.2019 визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), а відтак у Національного антикорупційного бюро України були відсутні повноваження на звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" про перегляд за виключними обставинами рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/10324/18 відмовлено. Рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/10324/18 залишено без змін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частини 1 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 320 ГПК України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Наведеним положенням процесуального закону запроваджено правовий механізм перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, у зв`язку з виключними обставинами, якими є, зокрема, визнання Конституційним Судом України неконституційним закону або його окремих положень, застосованих судом під час розгляду справи.

Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд» визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Разом з тим, принцип правової визначеності, який невід`ємно притаманний праву Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на чому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема у § 58 рішення у справі "Маркс проти Бельгії" від 13.06.1979, заява № 6833/74), дозволяє не вдаватися до перегляду судових рішень, які мали місце до прийняття рішення ЄСПЛ як рішення прецедентного або загального характеру, яке формує певну правову позицію. До таких рішень загального характеру належать і рішення конституційних судів. При цьому, як визнає ЄСПЛ, публічне право окремих країн обмежує можливість прийняття конституційними судами рішень, які мають зворотну дію у часі (див. § 58 рішення у справі "Маркс проти Бельгії").

Застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, що у повній формі розкривається у "res judicata pro veritate habetur!" - "судове рішення визнається за істину". Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.

Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності. Вирішуючи господарський спір, суд застосовує правовий акт, а у випадку, якщо доходить висновку, що правовий акт суперечить Конституції України, не застосовує його з дотриманням порядку, встановленого частиною шостою статті 11 ГПК України, і, вирішивши таким чином спір, встановлює стан правової визначеності у відносинах між сторонами. За судовим рішенням, яке не потребує виконання, такий стан і наслідки, передбачені судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили. Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання зокрема судових рішень. Наслідки, передбачені судовим рішенням, яке потребує виконання, остаточно настають після виконання цього судового рішення. Саме з виконанням судового рішення реально поновлюються права особи, яка зверталась з відповідним позовом до суду, і яка за наслідками виконання цього судового рішення отримує визначеність у правовому статусі, на який може покладатись, реалізуючи свої права та обов`язки.

Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням. Виняток нормою пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України встановлено для випадків, коли рішення суду ще не виконане, тобто коли наслідки, передбачені ним, остаточно не настали.

Звертаючись із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у зв`язку з виключними обставинами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" послалося на те, що положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" визнані 05.06.2019 Конституційним Судом України неконституційними щодо права Національного антикорупційного бюро України звертатися з позовами про визнання угод недійсними, що, за твердженням відповідача-2, є підставою для перегляду рішення у цій справі у зв`язку з виключними обставинами, за наслідками якого позов Національного антикорупційного бюро України має бути залишений без розгляду.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/10324/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 та Постановою Верховного Суду від 01.08.2019, позов Національного антикорупційного бюро України задоволено та визнано недійсним договір, укладений між відповідачами.

Поряд з цим, виконання судового рішення про визнання недійсним правочину (договору, угоди) не вимагає від учасників справи та/або уповноважених органів вчинення певних заходів щодо його фактичного виконання, а визначені цим рішенням наслідки настають для сторін з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням, тобто фактично виконання рішення суду вичерпується фактом набранням ним законної сили, тому перегляд такого рішення на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України суперечитиме принципу res judicata.

Таким чином, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/10324/18, про перегляд якої у зв`язку з виключними обставинами заявлено у цій справі та яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 та Постановою Верховного Суду від 01.08.2019, є фактично виконаною з моменту набрання нею законної сили, а отже й на час прийняття рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційним положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" 05.06.2019, тому не може бути переглянута у зв`язку з виключними обставинами відповідно до пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі №922/1391/18.

З огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/10324/18 не може бути переглянуто у зв`язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України з огляду на те, що є виконаним на час ухвалення Конституційним Судом України рішення, на яке посилається скаржник.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/10324/18 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/10324/18 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/10324/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/10324/18 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв".

4. Матеріали справи №910/10324/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.12.2019.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко