ПОСТАНОВА

Іменем України

03 листопада 2019 року

Київ

справа №1640/2862/18

адміністративне провадження №К/9901/8874/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 (головуючий суддя: Шевяков І.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 (головуючий суддя: Ральченко І.М., судді: Катунов В.В., Бершов Г.Є.) у справі №160/2862/18 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа: Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

17.08.2018 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - відповідач), третя особа: Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

- скасувати рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07.07.2015 «Про необхідність дострокового внесення змін до генерального плану міста Кременчука» (далі - рішення від 07.07.2015);

- скасувати рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07.09.2017 «Про затвердження внесення змін до плану зонування території (зонінгу) міста Кременчука» (далі - 07.09.2017) в частині внесення змін до плану зонування території земельної ділянки по АДРЕСА_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення відповідача від 07.07.2015 та від 07.09.2017 порушують його права, як власника автостоянки по бульвару Автокразівському у м. Кременчуці, оскільки призначення земельної ділянки відповідно до вказаних рішень змінено з комунально-складських зон КС-1 на зону розміщення перспективної житлової зони ПЖ-4. Стверджує, що рішення від 07.09.2017 не відповідає вимогам наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 «Про затвердження Порядку розроблення містобудівної документації» (далі - Порядок №290), а саме: не містить підстав для його прийняття та вказівки, в якій частині міста, чи всього міста, вулиці, кварталу дані зміни необхідні. Також зазначає, що під час підготовки рішення відповідач не звертався до Полтавської обласної державної адміністрації для визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану. На думку позивача, таке рішення не містить інформації про розгляд проекту містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою, а також не забезпечено проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2018, залишеним без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, відмовлено у задоволені позову.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що зміна приналежності вказаної земельної ділянки із зони комунально-складської КС -1 на зону розміщення перспективної житлової зони жодним чином не порушує права позивача, оскільки доказів існування у нього будь-яких прав на цю земельну ділянку до суду не надано.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла поштою 29.03.2019), в якій просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивачем зазначено, що під час внесення змін до зонінгу певних територій міста, орган місцевого самоврядування зобов`язаний враховувати інтереси власників об`єктів нерухомого майна, що збудовані на даній території, проте ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки тим фактам, що під час внесення змін до плану зонування території земельної ділянки по АДРЕСА_2 не прийнято до уваги наявність існуючого об`єкту нерухомого майна, що складається з будівлі охорони -8,05 кв.м., прибудови-1,4 кв.м., будівлі туалету 0,9 кв.м., асфальтованої площадки -1590 кв.м. та належить на праві власності позивачу. Стверджує, що Кременчуцька міська рада прийнявши оскаржуване рішення позбавила його права, як власника нерухомого майна, оформити право оренди на земельну ділянку під даним об`єктом нерухомого майна. Посилається на відсутність результатів містобудівного моніторингу Полтавської облдержадміністрації.

Ухвалою Верховного Суду від 09.04.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

В порядку статті 31 та пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 змінено склад суду.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Судами попередніх інстанцій на підставі зібраних у справі доказів встановлено, що 24.04.2000 рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 632 приватному підприємцю ОСОБА_1 дозволено влаштувати тимчасову відкриту автостоянку по бульвару Автокразівському в межах, які вказані у викопіровці з плану міста в масштабі 1:500. Строк дії рішення складає один рік.

30.06.2000 рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №1251 затверджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_1 (тимчасова відкрита автостоянка по бульвару Автокразівському), надано йому в тимчасове довгострокове користування, строком на 5 років (на умовах оренди) земельну ділянку загальною площею 1590 кв.м. для будівництва, експлуатації і обслуговування тимчасової відкритої автостоянки по бульвару Автокразівському з орендною платою у розмірі 3% від грошової оцінки землі щорічно.

10.07.2000 між Кременчуцькою міською радою та ОСОБА_1 укладено договір № 463 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідно до умов якого земельна ділянка загальною площею 0,1590 надана на умовах оренди строком на 5 років для будівництва, експлуатації і обслуговування тимчасової відкритої автостоянки по бульвару Автокразівському.

27.07.2000 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м.Кременчука надано ОСОБА_1 дозвіл на виконання будівельних робіт № 667В, 29.11.2000 тимчасова відкрита автостоянка по бульвару Автокразівському прийнята в експлуатацію, про що зазначено в акті державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію.

07.07.2015 на IХ сесії Кременчуцької міської ради VІ скликання прийнято рішення «Про необхідність дострокового внесення змін до генерального плану міста Кременчука» у зв`язку з необхідністю першочергового забезпечення учасників бойових дій земельними ділянками для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва згідно з вимогами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

07.07.2017 на ХХV сесії Кременчуцької міської ради VІІ скликання прийнято рішення «Про затвердження внесення змін до плану зонування території (зонінгу) міста Кременчука».

Позивач не погодився з рішеннями Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07.07.2015 та від 07.09.2017 в частині внесення змін до плану зонування території земельної ділянки по АДРЕСА_2, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тож суди попередніх інстанцій повинні були з`ясувати чи були оскаржувані рішення відповідача прийняті, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.

Предметом оскарження у даній справі є рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07.07.2015 «Про необхідність дострокового внесення змін до генерального плану міста Кременчука» та рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07.09.2017 «Про затвердження внесення змін до плану зонування території (зонінгу) міста Кременчука» в частині внесення змін до плану зонування території земельної ділянки по АДРЕСА_2.

В свою чергу, повноваження Кременчуцької міської ради Полтавської області у спірних правовідносинах визначені, зокрема, Законом України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в України» (далі - Закон №280/97-ВР) та Законом України від 17.02.2011 №3038 -VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038 -VI),тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 42 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Закон України від 17 лютого 2011 року №3038 -VI (далі -Закон №3038 -VI, у редакції чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до пунктів 2, 9 частини першої статті 1 Закону №3038 -VI наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

За змістом частини першої статті 17 Закону №3038 -VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Частинами 5, 6, 7 статті 17 Закону №3038 -VI встановлено, що виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк:

1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної документації;

2) визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування;

3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (для міст Києва та Севастополя), щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту;

4) повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами;

5) забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня;

6) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах.

Попередні зміни до генерального плану міста Кременчука були затверджені рішенням Кременчуцької міської ради від 29.04.2014 «Про затвердження змін до генерального плану міста Кременчука» на XLVІ сесії міської ради VІ скликання.

Частиною 9 статті 17 Закону №3038 -VI встановлено, що зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років.

Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

Згідно з частиною 10 статті 17 Закону №3038 -VI генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Таким чином, законодавством передбачено відповідну процедуру щодо подання, розроблення, розгляду та затвердження генеральних планів населених пунктів та внесення змін до них.

Відповідно до п. 5.1 Порядку №290 рішення щодо внесення змін у містобудівну документацію приймається на підставі:

- результатів моніторингу її реалізації, який проводиться відповідно до Порядку проведення містобудівного моніторингу, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.09.2011 №170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.11.2005 №1268/20006 ( далі - Порядок №170);

- виникнення умов для зміни масштабів та характеру розвитку населеного пункту; змін у видах функціонального використання окремих територій;

- необхідності вирішення екологічних та інженерних питань;

- виникнення потреби у розміщенні об`єктів державного, регіонального значення, а також таких, що забезпечують громадські інтереси;

- необхідності реалізації інвестиційних програм і проектів.

Необхідність внесення змін до містобудівної документації обґрунтовується відповідним органом містобудуванням (п. 5.2 Порядку № 290).

Зміст вищенаведених норм свідчить, що зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

За змістом листа від 19.03.2015 №1322/01-13, Полтавська обласна державна адміністрація рекомендувала внести зміни до генерального плану та зонінгу міста Кременчук.

Згідно інформації, зазначеної в листі від 25.06.2015 №4273/01-13 Полтавська обласна державна адміністрація керуючись частиною 9 статті 17 ЗУ №3038, враховуючи аналітичний звіт, підготовлений управлінням містобудування та архітектури облдержадміністрації спільно з управлінням містобудування та архітектури Кременчуцького міськвиконкому за результатами містобудівного моніторингу, рекомендувала Кременчуцькій міській раді прийняти рішення про дострокове внесення змін до відповідної містобудівної документації щодо перегляду функціонального зонування території міста.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення відповідача від 07.07.2015 прийнято на підставі результатів містобудівного моніторингу.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 23 Закону №3038 -VI містобудівний моніторинг - система спостережень, аналіз реалізації містобудівної документації, оцінки та прогнозу стану і змін об`єктів містобудування, які проводяться відповідно до вимог містобудівної документації та спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій урахування державних і громадських інтересів.

Результати містобудівного моніторингу постійно вносяться до містобудівного кадастру та оформляються у вигляді аналітичного звіту, який враховується під час розроблення програм соціально-економічного розвитку та внесення змін до містобудівної документації.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №170 завданням моніторингу є отримання показників стану і змін об`єктів містобудування відповідно до містобудівної документації для оцінки та прогнозу впливу на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних та громадських інтересів.

На підтвердження проведення містобудівного моніторингу Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області надано до суду першої інстанції аналітичний звіт за результатами містобудівного моніторингу території м. Кременчук.

Отже, результати моніторингу м. Кременчук, оформлені у вигляді аналітичного звіту, є підставою для дострокового внесення змін до генерального плану міста.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що доводи позивача про незаконність рішення відповідача від 07.07.2015 року у зв`язку з ненаданням результатів містобудівного моніторингу є необґрунтованими.

Пунктом 4.1 Порядку № 290 передбачено, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Згідно п. 4.7 Порядку № 290 план зонування території розробляється для всієї території населеного пункту або для її частини (кварталу, мікрорайону, іншого планувального утворення), першочергово - для історичних ареалів; інвестиційно привабливих територій; сформованих селищних територій існуючої забудови, де передбачаються окремі локальні перетворення, можлива реконструкція або розміщення окремих будівель і споруд. Послідовність розроблення та площі територій населеного пункту, для яких розробляються плани зонування, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури згідно з генеральним планом населеного пункту.

Відповідно до п. 4.9 Порядку № 290 крім функцій, визначених у пункті 1.4 розділу I цього Порядку, замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні:

- звертається до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), Мінрегіону України (для міст Києва та Севастополя) щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту;

- забезпечує проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 N 555 "Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні".

Згідно офіційного друкованого видання Кременчуцької міської ради - газети "Вісник Кременчука" від 06.07.2017 , управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради повідомлено про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті «Внесення змін до плану зонування території (зонінгу) міста Кременчука». З оголошення вбачається, що воно містить мету, склад, замовника та розробника проекту, а також ним повідомлено громадськість про можливість долучитись до громадських слухань щодо проекту внесення змін до плану зонування території міста з детальним викладенням в ньому інформації про умови та можливості для ознайомлення з графічними і текстовими матеріалами оприлюдненого проекту, що відповідає вимогам Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

У відповіді на інформаційний запит від 23.05.2018 №28-40/0176 Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради повідомило позивача, що впродовж терміну, встановленого законодавством для проведення громадських слухань, пропозицій чи зауважень від членів територіальної громади міста до органу місцевого самоврядування не надходило.

Верховний Суд звертає увагу, що врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації є результатом двостороннього процесу. За відсутності факту реалізації громадськістю свого права на подання пропозицій до містобудівної документації у передбаченому законом порядку у органу місцевого самоврядування, замовника та розробника містобудівної документації відсутній обов`язок з їх розгляду та, відповідно, врахування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №509/4722/16-а.

Отже, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що зобов`язання, пов`язані зі створенням умов та можливостей щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту змін до містобудівної документації, Управлінням містобудування та архітектури виконані в повному обсязі.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що доводи позивача про невірне визначення відповідачем території земельної ділянки по АДРЕСА_2 та зміну зонування на ПЖ-4 є безпідставними з огляду на таке.

Згідно листа Управління містобудування та архітектури від 10.09.2018 № 28-14/1586 виділення земельних ділянок для учасників антитерористичної операції стало можливо за рахунок земель іншого цільового призначення, що потребувало внесення змін до генерального плану міста, у зв`язку з чим земельна ділянка по АДРЕСА_2 при внесенні змін до плану зонування території міста не виокремлена в якості індивідуального об`єкта регулювання містобудівною документацією і тому зміни щодо умов її використання в межах відповідної зони встановлено в сукупності з іншими земельними ділянками відповідної функціональної зони.

Щодо доводів позивача про порушення його прав та інтересів оскаржуваними рішеннями, Суд зазначає таке.

Одним із правових питань у справі є наявність у позивача матеріально-правової заінтересованості, яка є передумовою для захисту їх порушених прав.

Загальні підходи до цього питання були сформульовані у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №522/3665/17. У цій постанові Суд зазначив, що заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача (п. 58); заінтересованість повинна мати об`єктивну основу (п. 59); позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень (п. 74).

Причиною звернення до суду стала незгода позивача з рішеннями про необхідність внесення змін до генерального плану міста Кременчука та про затвердження внесення змін до плану зонування території (зонінгу) міста Кременчука. Позивач зазначає, що ці зміни позбавляють його як власника нерухомого майна, оформити право оренди на земельну ділянку під даним об`єктом нерухомого майна.

При цьому Суд звертає увагу, що 10.07.2000 між Кременчуцькою міською радою та ОСОБА_1 укладено договір № 463 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідно до умов якого земельна ділянка загальною площею 0,1590 надана на умовах оренди строком на 5 років для будівництва, експлуатації і обслуговування тимчасової відкритої автостоянки по бульвару Автокразівському.

Позивач міг сподіватися на те, що зміни до генерального плану міста не стосуватимуться тієї частини території, яка надавалася йому в тимчасову оренду та була віднесена до комунально-складських зон КС-1, та водночас розуміти, що тимчасова оренда полягає у праві користування земельною ділянкою, яке обмежено певним строком.

Положеннями статті 59 Закону №280/97-ВР установлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Тому діяльність органу місцевого самоврядування із планування території відповідного населеного пункту, внесення змін до генерального плану є виконанням встановлених законом владних управлінських функцій, спрямована на забезпечення інтересів громади.

Рішення про затвердження чи зміну генерального плану міста не створює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків окремих осіб.

Водночас, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що договір на право тимчасового користування земельною ділянкою, укладався позивачем у 2000 році терміном на 5 років та доказів пролонгації такого договору позивачем не надано, як і не надано документів, що підтверджують державну реєстрацію будь-яких речових прав, у тому числі права користування цією земельною ділянкою.

Посилання позивача на порушення його прав як власника нерухомого майна, збудованого на даній земельній ділянці, є необґрунтованими, оскільки будь-яких доводів щодо обмеження таких прав ним не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскаржувані рішення відповідача не створюють для позивача правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та безпосередньо не породжували для позивача будь-яких обов`язків.

Інші доводи касаційної скарги не мають самостійного значення, оскільки не впливають на загальний висновок суду щодо вирішення спору.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законним та обґрунтованим, і не підлягає скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

І.В. Саприкіна