open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2019 року

Київ

справа №557/322/17

адміністративне провадження №К/9901/33703/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

на постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 17 травня 2017 року (головуючий суддя - Чорноус Л.І.)

і постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року (головуючий суддя - Майор Г.І., судді - Бучик А.Ю., Шевчук С.М.)

у справі №557/322/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

про визнання незаконною та скасування постанови.

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у березні 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання незаконною та скасування постанови серії БР №473566 від 7 березня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 132-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у виді 510 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при винесенні постанови інспектором, він категорично заперечував перевищення навантаження на здвоєну вісь. Завантаження вантажем проводилося на спеціалізованому кар`єрі, де також проводилося відповідне зважування автомобіля для визначення ваги вантажу. При цьому автомобіль був завантажений менше, ніж за технічними характеристиками може перевозити. Що стосується навантаження на осі автомобіля, то він був позбавлений перевірити його, оскільки такого обладнання як у продавця товару, так і у позивача немає. Позивач як водій зобов`язаний лише слідкувати, щоб не була перевищена завантаженість автомобіля відповідно до його технічних норм.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Гощанський районний суд Рівненської області своєю постановою від 17 травня 2017 року позов задовольнив. Визнав незаконною та скасував оскаржувану постанову, провадження у справі закрив у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, що охоплюється статтею 132-1 КУпАП, що вказує на відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 132-1 КУпАП. А тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню як протиправна та необґрунтована.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задоволено частково. Постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 17 травня 2017 року скасовано в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. В решті постанову залишено без змін.

Судове рішення мотивовано тим, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу, в даному випадку - відповідача у справі. Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)

У касаційній скарзі Департамент патрульної поліції Національної поліції України просить скасувати постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 17 травня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року. Посилається на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, а також на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково прийняли до уваги зауваження позивача щодо приладу, яким було вимірено масу, оскільки в акті проведення перевірки не міститься жодних зауважень позивача щодо недовіри приладу, а також вимог позивача про надання йому відомостей про сертифікацію приладу та його перевірку.

Крім того, вказаний акт, складений Управлінням Укртрансбезпеки в Житомирській області, позивачем в судовому порядку не оскаржувався та не визнавався недійсним.

Позивач свій відзив на касаційну скаргу до суду не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити частково.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 7 березня 2017 року інспектором роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в місті Житомир Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенантом поліції Гречаником Д.Я. винесено постанову серії БР №473566 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді 510 грн штрафу.

За змістом оскаржуваної постанови, 7 березня 2017 року з 13 години 55 хвилин на 236км автодороги Київ-Чоп позивач автомобілем МАЗ 551605, номерний знак НОМЕР_1 , перевозив вантаж - щебінь з навантаженням на здвоєну вісь 27950 кг при допустимій 16000 кг, чим порушив пункт 22.5 Правил дорожнього руху України.

До постанови як доказ вчиненого правопорушення додано акт №0004538 від 7 березня 2017 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, який став підставою винесення оскаржуваної постанови. Одночасно, працівником патрульної поліції не були пред`явлені ОСОБА_1 документи на пристрій, яким проводилося контрольне зважування автомобіля, що позбавило його можливості перевірити відповідність цього приладу параметрам та технічному стану, що пред`являються до таких пересувних контрольних пунктів.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - «ПДР України») за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно з пунктом 3 вказаних Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України. Відповідно до пункту 4 цих же Правил рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів над визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення дозволу та внесення плати за проїзд.

Стаття 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачає, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10 жовтня 2013 року №1007/1207 (далі - «Порядок №1007/1207») габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 (далі - «Порядок №879»).

Відповідно до пункту 2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманий визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Попередній габаритно-ваговий контроль - це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Відповідно до підпунктів 7-9 пункту 2 Порядку №879 місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Пунктом 12 Порядку №879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з пунктом 13 Порядку №879, під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.

Підпунктами 4-8 пункту 4 Порядку №1007/1207 передбачено, що посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Пунктом 12 Порядку №879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з пунктом 13 Порядку №879, під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до вимог пункту 18 статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Таким чином, із урахуванням викладеного та зважаючи на положення вищенаведених норм законодавчих актів, якими врегульовано спірні правовідносини, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що матеріали справи не містять доказів того, що габаритно-ваговий контроль позивача було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для цього місцях, та здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства.

Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника стосовно того, що позивачем не було оскаржено в судовому порядку акт №0004538 від 7 березня 2017 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, оскільки це не спростовує нормативних вимог щодо періодичної повірки вимірювального обладнання.

До того ж, за своєю правовою природою вищевказаний акт не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, а тому не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Окрім того, Верховний Суд звертає увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо не доведення відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до вимог статті 71 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних судових рішень) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в матеріалах справи відсутні документи на пристрій, яким проводилося контрольне зважування автомобіля, це позбавляє можливості перевірити відповідність цього приладу параметрам та технічному стану, що пред`являються до таких пересувних контрольних пунктів.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачу не було надано підтверджуючих документів правомірності встановлення пересувного контрольного комплексу на 236 км дороги Київ-Чоп, що також свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

Верховний Суд не погоджується та вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції стосовно скасування рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, з огляду на наступне.

Статтею 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 293 КУпАП орган (посадова особа), розглядаючи скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилене.

Частинами 7-8 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Отже, оскільки у справі немає доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 132-1 КУпАП, то склад цього правопорушення відсутній.

Виходячи з вищевказаного, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), від 22 липня 2019 року у справі №757/2757/16-а.

З огляду на вказане, Верховний Суд констатує, що судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення, яке помилково скасоване в частині судом апеляційної інстанції, Верховний Суд вважає необхідним скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року скасувати повністю, а постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 17 травня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко ,

Судді Верховного Суду

Джерело: ЄДРСР 86068931
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку