ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1127/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся законний представник ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2019 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся законний представник ОСОБА_2 (позивач) до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 , 2002 року народження, неодноразово зверталася у Путильський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області із заявами про оформлення та видачу їй паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII.

Проте, отримувала відмови, чим була позбавлена можливості реалізувати своє законне право з цього приводу.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 в черговий раз особисто звернулася у Путильський РС ДМС із дотриманням всіх необхідних процедур та просила оформити та видати їй паспорт у формі книжечки. У поданій заяві ОСОБА_1 також керуючись законним правом на добровільне волевиявлення у вирішенні питання щодо обробки персональних даних, гарантованими ст.32 Конституції України, заявила, що не дає згоду на збір і обробку своїх персональних даних. Категорично забороняє передачу будь-яких даних про себе до ЄДДР, забороняє формування стосові ідентифікаторів: цифрових, штрихкодових, QR-кодових, біометричних щодо неї будь-яких засобів ЄДДР.

Проте, за наслідками розгляду поданих документів, відповідач 03.09.2019 року відмовив ОСОБА_1 в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, зазначаючи про те, що за відсутності відповідного рішення суду на сьогодні у Путильського районного сектору УДМС України в Чернівецькій області відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

Позивач вважає таку відмову протиправною із таких міркувань. ОСОБА_1 негативно сприймає ті правила, які безальтернативно змушують її отримати паспорт у вигляді ID-картки, відповідно до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її' спеціальний статус" від 20.11.2012 року №5492-VI, оскільки діючим на даний час є Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ, яке дає їй можливість отримати паспорт у формі книжечки без жодного електронного носія інформації для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, без зняття біометричної інформації та без внесення відомостей про неї до Єдиного державного демографічного реєстру.

Позивач вважає, що неповнолітня дитина ОСОБА_1 , жодним чином не порушуючи норми Закону, має намір отримати паспорт громадянина України відповідно до чинного Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ІІ, яким не передбачено внесення даних про особу до ЄДДР, формування (присвоєння) УНЗР, використання будь-яких засобів ЄДДР. Проте, міграційна служба, порушуючи її права, не дає їй такої можливості.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив проти позову, в якому зазначив, що звертаючись до територіального підрозділу міграційної служби заявницею було порушено порядок звернення за вказаною адміністративною послугою та не надано повний перелік документів, визначених Тимчасовим порядком.

Так, в порушення вимог Тимчасового порядку в частині переліку документів, необхідних для оформлення та видачі паспорта громадянина України, зразка 1994 року, заявниками не надано рішення суду, що набрало законної сили, яким підрозділ міграційної служби зобов`язано оформити та видати на ім`я ОСОБА_1 вказаний паспортний документ.

Оскільки до заяви від 23.08.2019 року заявниками не було надано рішення суду, що набрало законної сили, яким зобов`язано міграційну службу оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року на ім`я неповнолітньої ОСОБА_1 , то у відповідності до пп. 5 п. 1 глави IX Тимчасового порядку у Путильського РС УДМС України в Чернівецькій області були всі законні підстави для відмови в оформлені та видачі паспорта громадянина України.

Саме на відсутність правових підстав для оформлення та видачі вказаного паспортного документа за відсутності рішення суду було наголошено Путильським РС УДМС України в Чернівецькій області при наданні відповіді заявниці на її звернення листом від 03.09.2019 року №Г-34/6/7320-19/7320/8497-19.

Отже, на думку відповідача, за умови відсутності відповідного рішення суду визначеного Тимчасовим порядком у працівників у Путильського РС УДМС України в Чернівецькій області були відсутні законні підстави для проведення процедури оформлення та видачі паспорта громадянина України, у зв`язку з чим, похідна вимога щодо оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року не може бути задоволена, зважаючи на порушення з боку заявника норм законодавства, що регулює питання оформлення та видачі паспорта громадянина України.

Ухвалою суду від 30.09.2019 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня отримання позивачем копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

08.10.2019 року, у встановлений судом строк, позивачем усунуто недоліки позовної заяви, на які вказувалось в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 09.10.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Путильским РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 27).

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 07.02.2002 року Усть-Путильською сільською радою Путильського району Чернівецької області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2 (а.с. 26).

03.07.2019 року ОСОБА_1 та її законні представники звернулись до Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області із заявою в якій просила:

1. Оформити на підставі Закону України від 18.01.2001 року №2235-ІІІ "Про громадянство України" паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки, форму якої передбачено чинним законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ID, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, та видати ОСОБА_1 .

2. Проставити відмітку реєстрації місця проживання в паспорті;

3. Провести реєстрацію громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи.

4. Вести облік щодо ОСОБА_1 за раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем та по-батькові, датою народження та за місцем реєстрації, без використання будь-якого цифрового або буквено-цифрового ідентифікатора особи (у т.ч серії та номеру паспорту), без внесення інформації про нього до Єдиного державного демографічного реєстру чи будь-яких інших автоматизованих інформаційних систем та без автоматизованої обробки (у т.ч. передачі) персональних даних. В разі відмови в оформленні паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки надати конкретне обґрунтування та повідомити про це письмово. Відповідь на цю заяву необхідна для подальшого вирішення питання (а.с. 28-29).

За результатами розгляду заяви від 03.07.2019 року, відповідач листом від 11.07.2019 року №Г-19/6/7320-19/7320/6583-19, повідомив позивача, що у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі дочці ОСОБА_2 паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ (а.с. 32).

23.08.2019 року ОСОБА_1 та її законні представники повторно звернулась до Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області із заявою в якій просила:

1. Оформити на підставі Закону України від 18.01.2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України» паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки, форму якої передбачено чинним законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ID, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, та видати його, ОСОБА_1 ;

2. Проставити відмітку реєстрації місця проживання в паспорті;

3. Провести реєстрацію громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи.

4. Вести облік щодо ОСОБА_1 за раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем та по-батькові, датою народження та за місцем реєстрації, без використання будь-якого цифрового або буквено-цифрового ідентифікатора особи (у т.ч серії та номеру паспорту), без внесення інформації про нього до Єдиного державного демографічного реєстру чи будь-яких інших автоматизованих інформаційних систем та без автоматизованої обробки (у т.ч. передачі) персональних даних.

В разі відмови в оформленні паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки надати конкретне обґрунтування та повідомити про це письмово (а.с. 30-31).

У Путильському РС УДМС у Чернівецькій області розглянуто звернення позивача та її законного представника від 23.08.2019 року щодо відмови від оформлення паспорта громадянина України у формі картки та вимоги щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, та листом від 03.09.2019 року №Г-34/6/7320-19/8497-19 повідомлено, що за відсутності відповідного рішення суду на сьогодні у Путильського РС УДМС у Чернівецькій області відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_1 (а.с. 33).

Не погоджуючись з діями та рішенням Путильського РС Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області щодо відмови в оформленні та видачі паспорту у формі паспортної книжечки позивач звернувся з даним позовом до суду.

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Конституції України, Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року №5492-VI (Закон №5492-VI).

З матеріалів справи судом встановлено, що 23.08.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області із заявою про видачу та оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки. До заяви ОСОБА_1 додано: дві фотокартки розміром 3,5x4,5 см для оформлення бланку паспорта; копію свідоцтва про народження; копії паспортів батьків; довідка про реєстрацію місця проживання особи; талон реєстрації місця проживання особи; картка реєстрації особи.

Листом від 03.09.2019 року №Г-34/6/7320-19/8497-19 відповідач повідомив ОСОБА_1 та її законного представника ОСОБА_2 , що за відсутності рішення суду на сьогодні відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки її доньці.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VI документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України. Згідно частини 3 статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Статтею 14 Закону № 5492-VI визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Частиною 1 статті 21 Закону № 5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Відповідно до пункту 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII (далі - Положення № 2503-XII) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 5 Положення № 2503-XII передбачено, що паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється (пункт 6 Положення № 2503-XII).

Згідно пункту 8 Положення № 2503-XII термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Водночас, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.

Пунктом 2 Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Згідно з пунктом 3 Постанови № 302 установлено, що:

- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється;

- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302" (далі - Постанова № 398), до Постанови №302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2016 року №456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови № 302, Постанови №398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок №456).

Згідно пункту 1 Порядку №456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови № 302, Постанови № 398, Положення № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 року №719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Саме на вказаний Порядок №456 посилався відповідач у відповіді на заяву позивача від 23.08.2019 року про оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, зазначивши при цьому, що за відсутності відповідного рішення суду у Путильського РВ УДМС України в Чернівецькій області відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_1 .

При цьому, суд звертає увагу, що сторонами не надано суду жодних підтверджень існування такого рішення суду про зобов`язання ДМС оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Згідно пункту 3 Порядку №456 подача заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядкує є згодою на обробку персональних даних згідно із Законом України "Про захист персональних даних". Проте, позивачі згоди на таку обробку не надавали.

Окрім цього, суд також звертає увагу, що погодження людини на оформлення паспорта-картки відповідно до Закону №5492-VІ є згодою на присвоєння унікального номера запису в Реєстрі, який відповідно до статей 4, 10 цього закону за своєю суттю є довічним незмінним ідентифікатором конкретної людини, складеним із її персональних даних. Будь-яке примушування до оформлення паспорта-картки без згоди на те особи свідчить про порушення принципу невтручання в особисте та сімейне життя суб`єкта, шляхом електронної обробки персональних даних у процесі оформлення паспорту у формі ID-картки.

Так, пунктом 131 затвердженого Постановою №302 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація, як біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Згідно з частини 1 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 року №2297-VI (далі - Закон №2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Статтею 2 Закону №2297-VI встановлено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Разом з тим, згідно частин 5,6 статті 6 Закону №2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює порушення конституційних прав такої особи.

При цьому, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, у межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Вказані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Згідно матеріалів справи видно, що згода на оброку персональних даних позивачем не надавалася. Таким чином, суд вважає, що у даному разі бажання позивачем отримати паспорт у формі книжечки та відмова у наданні згоди на оформлення паспорта у формі ІD-картки не становить загрозу національній безпеці, економічному добробуту та правам людини.

У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 року №2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …".

За сталою практикою ЄСПЛ першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон» є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном "закон"… слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Разом з цим, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року №475/97-ВР, передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що норми Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII (також чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.

Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне і сімейне життя, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Питання щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі.

Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) позов задоволено частково та визнано протиправною відмову Відділу Управління Державної міграційної служби у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-XII; зобов`язано Відділ Державної міграційної служби оформити та видати особі паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-XII.

Вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII (діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон України від 14.07.2016 року №1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі - Закон №1474-VIII), яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак, таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення суду першої інстанції та ухвалила нове - про часткове задоволення позову.

При цьому Велика Палата Верховного Суду визначила ознаки типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом Державної міграційної служби України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи Державної міграційної служби України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів Державної міграційної служби України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.

Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Водночас, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що дана адміністративна справа, хоча і стосується спірних правовідносин щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України, однак вона не відповідає ознакам зразкової справи, вирішеної Великою Палатою Верховного суду 19.09.2018 року. Після винесення постанови Великою Палатою Верховного Суду було внесено ряд змін до законодавства, що регулює питання оформлення та видачі паспорта громадянина України, зразка 1994 року.

Суд не погоджується із такими доводами відповідача, адже по даній справі заявлені аналогічні вимоги в аналогічних відносинах, що регулюються одними і тими ж нормами права. Прийняття після винесення постанови Великою Палатою Верховного Суду декількох підзаконних нормативно-правових актів не позбавляє даної справи ознак, які відповідають ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зазначеної вище зразкової справи.

Разом з цим, щодо дотримання всіх необхідних вимог при зверненні до органу міграційної служби щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд вважає, що з урахуванням встановлених обставин щодо наявності у позивача права на отримання паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки (на паперових носіях), відповідач не має права діяти на власний розсуд, а саме оформлювати або не оформлювати паспорт у вигляді паспортної книжечки.

Проте, вказаний обов`язок відповідач повинен виконати при наявності відповідних документів, надання яких встановлено законодавством.

Постанова №302, на яку посилається відповідач у поданому відзиві, передбачає виготовлення бланку паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-1, а тому подача заяви-анкети, яка передбачена також даною постановою, стосується саме такої форми паспорта громадянина України.

Натомість пункт 3 Постанови №2503-ХІІ передбачає, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року №185" від 12.06.2013 року №415 відновлено дію Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України" від 04.06.1994 року №353, якою затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки).

Пунктом 13 Постанови № 2503-ХІІ визначено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; - свідоцтво про народження; - дві фотокартки розміром 35х45 мм; - у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

На виконання вказаної постанови Міністерством внутрішніх справ України виданий Наказ від 13.04.2012 року №320 "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", який встановлював форму заяви про видачу паспорта та перелік документів, які необхідно подати, однак вказаний наказ втратив чинність 01.03.2018 року. Разом з цим, втрата чинності наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 року №320, на переконання суду, не позбавляє права особи звернутися до відповідних органів Державної міграційної служби України із заявою про отримання паспорту громадянина України у формі книжечки, передбаченого Постановою № 2503-ХІІ, в іншому випадку це б суперечило верховенству права.

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що до поданої відповідачу заяви від 23.08.2019 року позивачем додано всі необхідні додатки передбачені пунктом 13 Постанови № 2503-ХІІ.

Вказане свідчить про те, що передбачені пунктом 13 Постанови №2503-ХІІ документи були оформлені та подані до відповідного органу Державної міграційної служби України.

Крім того, суд зазначає, відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у видачі паспорта з підстав відсутності судового рішення, оскільки на момент звернення ним із заявою про видачу паспорту, спір з цього приводу був відсутній, а тому і рішення суду також не було, у зв`язку з чим відповідач повинен був розглянути заяву з урахуванням Порядку №302 та Тимчасового порядку №456, а не формально відмовити у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року з мотивів відсутності відповідного судового рішення.

З відповіді відповідача від 03.09.2019 року №Г-33/6/7320-19/7320/8498-19 вбачається, що позивачем не додано до заяви лише рішення суду.

Вказане свідчить про те, що передбачені пунктом 13 Постанови №2503-ХІІ документи були оформлені та подані до відповідного органу Державної міграційної служби України.

Крім того, суд зазначає, відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у видачі паспорта з підстав відсутності судового рішення, оскільки на момент звернення ним із заявою про видачу паспорту, спір з цього приводу був відсутній, а тому і рішення суду також не було, у зв`язку з чим відповідач повинен був розглянути заяву з урахуванням Порядку №302 та Тимчасового порядку №456, а не формально відмовити у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року з мотивів відсутності відповідного судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмову відповідача у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та беручи до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 року у зразковій адміністративній справі №806/3265/17, які судом мають бути враховані, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дії Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області щодо відмови неповнолітньому ОСОБА_1 в оформленні та видачі паспорту у формі паспортної книжечки та зобов`язання Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованість та правомірність вчинених дій та прийнятих рішень.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат позивача.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся законний представник ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

3. Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 07.02.2002 року, АДРЕСА_1 );

Законний представник позивача - ОСОБА_2 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 02.07.1997 року, Путильским РВ УМВС України в Чернівецькій області, АДРЕСА_1 );

Відповідач - Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 37767440, вул. Шептицького, 25, м. Чернівці, Чернівецька область, 59100).

Суддя В.О. Григораш