ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2019 р.

м. Харків

Справа № 922/2349/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.,

розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, 64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Донця - Захаржевського, 4; прокурор, який забезпечує участь у справі: працівник прокуратури Харківської області, 61024, м. Харків, вул. Студентська, 5;

до відповідача 1 Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, пов. 8-9, код ЄДРПОУ 39792822;

відповідача 2 ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідача 3 ФГ "Ранг", 63720, Харківська область, Куп`янський район, с. Кіндрашівка, вул. Спортивна, 22, код ЄДРПОУ 40816780;

за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Фермерського господарства «Приоскільне», 63720, Харківська область, Куп`янський район, с. Кіндрашівка, вул. Молодіжна, 11, код ЄДРПОУ 40825016;

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди та суборенди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку державі

за участю представників учасників справи:

прокурора - Клейн Л.В.,посвідчення №051089 від 02.10.18р.;

відповідача 1 - Щербак Т.М. довіреність №32-20-0.14,2-17/62-19 від 03.01.2019р

відповідача 2 - не з`явився;

відповідача 3 - Радькова С.М., директор, посвідчення водія №005548;

третьої особи - не з`явився;

Суть спору:

Заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, ОСОБА_1 , ФГ «Ранг» в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгемагенства у Харківській області «Про передачу в оренду земельної ділянки» від 26.09.2014 № 2308-СГ;

- визнати недійсним, укладений 21.11.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 14,3160 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Ранг» договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 14,3160 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області та скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 14,3160 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, кадастровий номер 6323783000:02:000:0613 вартістю 327379, 53 грн. державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Прокурор вважає, що наказ від 26.09.2014 № 2308-СГ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим надання у користування (оренду) ОСОБА_1 , а в подальшому в суборенду ФГ «РАНГ» земельної ділянки відбулося незаконно з порушенням вимог земельного законодавства, а тому підлягають скасуванню. Крім того зазначає, що дії відповідача 2 були спрямовані для отримання ФГ «РАНГ» в користування земельної ділянки за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст.124,134 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на той час). Відповідач 2 не мав жодних намірів на створення фермерського господарства та використання земель за призначенням. Також позивач вказує на те, що не дивлячись на те, що 09 вересня 2016 року ОСОБА_1 зареєстроване ФГ «Приоскільне» дії з передачі земельних ділянок в суборенду були здійснені ОСОБА_1 як фізичною особою, що є порушенням вимог ст. 14 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки лише фермерське господарство, як юридична особа може передавати земельні ділянку в суборенду. Проте, вищевказаний факт залишено поза увагою ГУ Держгеокадастру у Харківській області при наданні ОСОБА_1 згоди на передачу спірної землі в суборенду, у зв`язку з чим, договір суборенди є недійсним та підлягає скасуванню. Факт відсутності наміру ОСОБА_1 використовувати земельну ділянку для ведення фермерського господарства, на думку позивача, підтверджується інформацією ГУ ДФС у Харківській області, відповідно до якої ОСОБА_1 декларації з земельного податку за 2014-2017 роки до Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області не подавав, а отже фактично до використання земельних ділянок не приступав. Таким чином позивач вважає, що наявність рішення уповноваженого органу про надання земельної ділянки є обов`язковою передумовою укладення договору оренди землі, що перебуває у державній і комунальній власності. Визнання недійсним рішення, на підставі якого укладено договір оренди землі, є підставою для визнання недійсним такого договору. Також, позивач стверджує, що оскільки оспорюваний правочин укладено на підставі наказу ГУ Держземагенства у Харківській області, що підлягає визнанню недійсними, то договір оренди землі та договір суборенди, в силу вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, також підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.08.2019 відкрито провадження у № 922/2349/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "11" вересня 2019 р. о 11:30.

16.08.2019 від Головного управління Держгеокадастру в Харківській області надійшов відзив на позов вих. №1200 від 16.08.2019, в якому відповідач 1 проти задоволення позву заперечував повністю у зв`язку з пропуском строку позовної давності, оскільки оскаржуваний договір оренди був підписаний 21.11.2014 року, а позивач звернувся до суду з позовом лише у липні 2019 року. Отже, саме державний орган в особі Держземагенства України прийняв оскаржуваний наказ від 26.09.2014 року №2308-СГ «Про передачу в оренду земельної ділянки»», який як стверджує позивач, суперечить інтересам держави, а тому держава могла довідатися про порушення своїх прав з моменту прийняття такого рішення. Крім того, у відзиві зазначив, що до Головного управління Держземагенства у Харківській області 11.09.2014 звернувся ОСОБА_1 із заявою про надання в оренду терміном на 49 років земельної ділянки (кадастровий номер 6323783000:02:000:0613) загальною площею 14,3160га для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення що розташовані на території Кіндрашівської сільської ради за межами населених пунктів Купянського району Харківської області. До заяви було додано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл її за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форма 6-зем); викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої графічної документації Державного земельного кадастру місця розташування земельної ділянки за межами населених пунктів на території Кіндрашівської сільської ради Купянського району Харківської області; копію паспорту та ідентифікаційного номеру; копію документа про наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі; обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Держземагенства у Харківській області видано наказ №2308-СГ від 26.09.2014 «Про надання в оренду земельної ділянки», вказаним наказом ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 26, 5348 га із кадастровим номером 6323783000:02:000:0613, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав 09.09.2014 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 449580863237), яка розташована за межами населених пунктів на території Кіндрашівської сільської ради Купянського району Харківської області, строком на 49 років. Водночас, стосовно доводів про те, що Держгеокадастр не перевірив можливість ОСОБА_1 самостійно та працею найманих працівників вести фермерську діяльність то представник відповідача зазначив, що органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 123 Земельного кодексу України. У заяві ОСОБА_1 до Головного управління від 11.09.2014 зазначено про те, що ведення фермерського господарства буде вестися одноосібно з можливістю використання найманих працівників. Разом з тим відповідач 1 звертає увагу не те, що доказів нецільового використання вказаної у позові земельної ділянки або несплати орендної плати за її використання прокурором до позову не надано. Щодо визнання договору суборенди недійсним, то представник відповідача зазначив, що до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 07.12.2016 звернувся гр. ОСОБА_1 із заявою про надання згоди про передачу в суборенду вищезазначеної земельної ділянки. Після отримання від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області погодження на передачу земельної ділянки в суборенду, оформленого наказом від 13.12.2016 №14384-СГ між ОСОБА_1 та ФГ «Ранг» укладено договір суборенди вказаної земельної ділянки, який було зареєстровано Куп`янською районною державною адміністрацією Харківської області 30.03.2017. Що відповідає пункту 32 договору оренди землі від 21.11.2014, в якому зазначено, що орендар має право передавати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення за письмовим погодженням з орендодавцем. Тому представник відповідача стверджує, що Головним управлінням у межах наданої йому компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства за згодою сторін та відповідно до наказу №2308-СГ від 26.09.2014 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 14,3160га для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером №6323783000:02:000:0613, що розташована за межами населеного пункту с. Кіндрашівка на території Купянського району Харківської області, а також оформлено наказ від 13.12.2016 р. № 14384 СГ на передачу земельної ділянки в суборенду, у зв`язку з чим вважає позовні вимоги Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області необґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам ст.19 Конституції України, Земельному кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Цивільному кодексу України, ст.ст.49, 124, 191 Цивільного процесуального кодексу України.

09.10.2019 від відповідача 3 надійшла заява (вх. №24228 від 09.10.2019), в якій останній зазначив, що повністю погоджується з доводами відповідача 1 викладених у відзиві на позову щодо відмови у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою від 09.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2019 о 11:30.

У судовому засіданні 23.10.2019 прокурор підтримав позовні вимоги та в обґрунтування зазначив, що наказ №2308-СГ від 26.09.2014, який виданий Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ГУ Держгеокадастру у Харківській області прийняті з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки надання у користування (оренду) ОСОБА_1, а в подальшому в суборенду ФГ «РАНГ» земельної ділянки відбулося незаконно, оскільки не були проведенні земельні торги, відсутні обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, при зверненні з заявою про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 не підтверджено наявність в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку землі, відсутність у заявника зареєстрованої сільськогосподарської техніки. При цьому при винесенні оскаржуваного наказу Головним управлінням Держземагенства у Харківській області при розгляді заяви не перевірено можливості ОСОБА_1 самостійно та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, наявність потенційних контрагентів, ресурси яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом чи може потенційний орендар проводити діяльність на наданій ділянці. Таким чином, на думку прокурора, дії ОСОБА_1 , були направлені на отримання земельної ділянки без проведення аукціону з метою її подальшої передачі «ФГ Ранг», у зв`язку з чим, прокурор вважає, що порушення інтересів держави полягає в недотриманні відповідачем 1 вимог земельного законодавства, що призвело до незаконної передачі земельної ділянки в користування відповідачу 2, а в подальшому і відповідачу 3, без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону), чим на думку прокурора підривається авторитет органів держаної влади.

Повноважний представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечував повністю та вказував, що останній надаючи ОСОБА_1 земельну ділянку в оренду(користування) діяв в межах власних повноважень, крім цього, останній зазначив, що прокурором пропущено строк позовної давності щодо звернення з даним позовом до суду, оскільки спірні накази та договори були укладені ще в 2014 році, а прокурор звернувся до суду з позовом лише у липні 2019 році, також відповідач 1 зазначив про відсутність порушення інтересів держави, так як саме відповідач 1 є тим органом державної влади, який уповноважений здійснювати контроль за додержанням земельного законодавства. Також представник відповідача 1 зазначив про необґрунтованість доводів прокурора щодо недійсності договору суборенди земельної ділянки, оскільки відповідачем 2 при укладанні вказаного договору була дотримана процедура передачі землі в оренду, яка визначена ЗК України та умовами договору, а відтак просить відмовити в задоволенні позову.

Повноважний представник відповідача 3 підтримав доводи заявлені відповідачем 1 та наголошував на тому, що прокурором пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Крім цього останній наголосив на відсутності порушення інтересу держави, оскільки земельні ділянки, які надані в оренду ОСОБА_1 та в подальшому суборенду ФГ «Ранг» перебувають у власності держави та використовуються орендарями за цільовим призначенням, крім цього за користування даної земельною ділянкою відсутня будь-яка заборгованість зі сплати орендної плати, а тому на думку останнього позовні вимоги є безпідставними.

Протокольною ухвалою від 23.10.2019 відкладено судове засідання по справі на 13.11.2019 о 11:30.

Водночас, 23.10.2019 від відповідача 3 надійшли пояснення (вх. №25522 від 23.10.2019), в яких останній зазначив про те, що доводи прокурора про те, що при наданні ОСОБА_1 земельної ділянки в користування відповідачем 1 не було здійснено перевірку наявності технічної можливості у відповідача 2 здійснювати обробіток земельної ділянки є безпідставними, оскільки вказані обставини були встановлені рішеннями судів у справах №628/774/18, №628/773/18.

У судовому засіданні 13.11.2019 прокурор зазначив, доводи викладені в пояснення відповідача 3 не можуть бути прийняті судом, оскільки вказані рішення були скасовані ухвалами апеляційної інстанції, а тому обставини встановлені даними рішеннями не можуть бути прийняті судом у даній справі.

Протокольною ухвалою від 13.11.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 20.11.2019 о 10:30.

У судовому засіданні 20.11.2019 прокурор підтримав позовні вимоги з підстав наведених в позові та просив задовольнити позовні вимоги та покласти на відповідачів судові витрати зі сплати судового збору.

Повноважний представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві на позов, вказував на пропуск прокурором строку позовної давності та необґрунтованості прокурором позовних вимог щодо недійсності наказу №2308-СГ та договору оренди, договору суборенди.

Повноважний представник відповідача 3 підтримав заперечення на позов відповідача 1 та просив відмовити в позові повністю, крім цього наголошував, що прокурором не доведено порушення інтересу держави, оскільки земельні ділянки, які надані в оренду ОСОБА_1 та в подальшому суборенду ФГ «Ранг» перебувають у власності держави та використовуються орендарями за цільовим призначенням, крім цього за користування даної земельною ділянкою відсутня будь-яка заборгованість зі сплати орендної плати, а тому на думку останнього позовні вимоги є безпідставними.

Водночас, відповідач 2 та третя особа у судове засідання не з`явились, своїми правами щодо подачі відзиву на позов та пояснень не скористались, про причини неявки не повідомили, при цьому, як вбачається з телефонограм від 13.11.2019 належним чином повідомлені про судове засідання з розгляду справи по суті, а тому, враховуючи, що відповідач 2 та третя особа повідомлені про дату, час та місце судового засідання, з огляду що їх не явка не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі їх представників.

Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

11 вересня 2014 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 6323783000:02:000:0613) для ведення фермерського господарства площею 14,3160 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кіндрашівської сільської ради Купянського району Харківської області. Крім того в даній заяві зазначено, що до неї додаються : копія витягу з Державного реєстру прав, копія паспорту та ідентифікаційного коду, копія документу про наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та інформацію про нормативну грошову оцінку.

З довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл її за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2014 р. від 02.09.2014 р. вбачається наявність земельної ділянки площею 14,3160га. Землі державного резервного фонду, сільськогосподарського призначення.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - земельна ділянка кадастровий номер 6323783000:02:000:0614, розташована за адресою Кіндрашівська сільська рада Купянського району Харківської області, форма власності державна, дата державної реєстрації 07.11.2013 р.

Згідно диплому НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 1987 р. по 1993 р. навчався в Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства, за спеціальністю механізація сільського господарства.

Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області «Про надання в оренду земельної ділянки» від 26 вересня 2014 року №2308-СГ ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 26, 5348 га із кадастровим номером 6323783000:02:000:0613, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Купянського району Харківської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

21 листопада 2014 року між ГУ Держземагентства в Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 6323783000:02:000:0613, загальною площею 14,3160га, сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі), яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Купянського району Харківської області та складений акт погодження меж земельної ділянки та Акт приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди землі.

Договір оренди землі від 21.11.2014 площа земельної ділянки 14,3160 га, зареєстрований 19.05.2015 р., відповідно до діючого законодавства, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

16 травня 2016 р. між ГУ Держземагентства в Харківській області та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 21 листопада 2014 року № б/н, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.05.2015 р., відповідно до якої визначено розмір орендної плати в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

07 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо надання згоди на передачу в суборенду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 158,0579 га з кадастровими номерами: №6323783000:04:000:0305, №6323783000:02:000:0615, №6323783000:02:000:0614, №6323783000:02:000:0608, №6323783000:02:000:0612, №6323783000:02:000:0611, №6323783000:02:000:0610, №6323783000:02:000:0613.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №14384-СГ від 13 грудня 2016 року ОСОБА_1 надано згоду на передачу в суборенду земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 14,3160 га із кадастровим номером 6323783000:02:000:0613, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Купянського району Харківської області.

06 січня 2017 р. між ОСОБА_1 та ФГ «Ранг» був укладений договір суборенди землі, згідно якого в суборенду була передана земельна ділянка загальною площею 14,3160 га, в тому числі: рілля 14.3160 га з кадастровим номером 6323783000:02:000:0613, яка знаходиться за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Купянського району Харківської області, додаткаи до якого є розрахунок розміру орендної плати та Акт прийому-передачі ділянки в суборенду.

Згідно повідомлення заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області від 08.12.2017р.: ОСОБА_1 декларації з земельного податку за 2014-2017 роки до Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області не подавав; ФГ «Приоскільне» з 09.09.2016 р. по 01.07.2017 р. знаходилося на спрощеній системі оподаткування та було платником єдиного податку 3 групи, у зв`язку з чим, згідно ст. 297 Податкового Кодексу України, звільнялося від сплати податку на майно.

Таким чином, прокурор стверджує, що відповідачем 1 передано земельну ділянку кадастровий номер 6323783000:02:000:0613 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим надання у користування (оренду) ОСОБА_1 , а в подальшому в суборенду ФГ «РАНГ» земельної ділянки відбулося незаконно з порушенням вимог земельного законодавства без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст.124,134 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на той час). Крім цього, останній вказує, що відповідачем 1 не здійснено перевірку наявності у відповідача 2 можливості самостійно здійснювати обробіток даної земельної ділянки, а тому на думку останнього Наказ №2308-СГ та договір оренди підлягає визнанню недійсними, а державна реєстрація права оренди підлягає скасуванню. Крім цього, прокурор вказує на те, що не дивлячись на те, що 09 вересня 2016 року ОСОБА_1 зареєстроване ФГ «Приоскільне» дії з передачі земельних ділянок в суборенду були здійснені ОСОБА_1 як фізичною особою, що є порушенням вимог ст. 14 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки лише фермерське господарство, як юридична особа може передавати земельні ділянку в суборенду. Проте, вищевказаний факт залишено поза увагою ГУ Держгеокадастру у Харківській області при наданні ОСОБА_1 згоди на передачу спірної землі в суборенду, у зв`язку з чим, договір суборенди є недійсним та підлягає скасуванню. Враховуючи вищенаведене, прокурор вказує, що ОСОБА_1 зобов`язаний повернути вказану земельну ділянку відповідачу 1.

Відповідачі заперечуючи проти позову, вказують, що прокурором пропущено строк позовної давності щодо звернення до суду з подібним позовом, а також прокурором не доведено наявності порушеного «державного інтересу», що стало підставою для звернення останнього до суду, крім цього прокурором не обґрунтовано підстав недійсності Наказу №2308-СГ та укладених на підставі нього договорів.

Згідно зі ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України).

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV«Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2) Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство». У таких правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України «Про фермерське господарство».

Так, згідно статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» (чинної на час виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Водночас, частинами 2 та 4 статті 7 Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. Уразі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України «Про фермерське господарство» визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула України «Про фермерське господарство»).

Крім того, Закон України «Про фермерське господарство» передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону України «Про фермерське господарство» не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених статтею7 Закону України «Про фермерське господарство» умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів.

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 від 11.09.2014 про надання йому в оренду земельних ділянок, останнім зазначено, що фермерське господарство буде вестись одноосібно з можливим використанням найманих працівників, при цьому до вказаної заяви додано копії витягу з Державного реєстру прав, копія паспорту та ідентифікаційного коду, копія документу про наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та інформацію про нормативну грошову оцінку. При цьому суд зазначає, що вказана заява не містить визначених у ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» відомостей, які за своїм змістом мають підтверджувати наявність фермерського господарства у заявника вже на день вирішення питання про отримання земельних ділянок в оренду, а саме: кількість членів фермерського господарства і перспективи діяльності фермерського господарства на відповідних земельних ділянках. Тобто з викладеного вбачається, що ГУ Держемагенства у Харківській області не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду.

Натомість суд не вбачає в діях ОСОБА_1 вини стосовно не правильного оформлення вказаної заяви, оскільки ним були виконані усі вимоги органу державної виконавчої влади ГУ Держгеокадастру у Харківській області, по наданню необхідних документів для оформлення землі в оренду. Вказану заяву та додані до неї документи орган державної виконавчої влади вважав достатніми для оформлення землі в оренду, у зв`язку з чим останній видав Наказ «Про надання в оренду земельної ділянки» від 26 вересня 2014 року №2308-СГ.

Водночас, аналізуючи практику Європейського суду з прав людини суд зазначає, що концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ятрідіс проти Греції", заява № 311107/96, п. 54).

Тобто, крім традиційної для України концепції власності (рухоме і нерухоме майно) та прав, що пов`язані з відносинами власності між особами (акції, інтелектуальна власність, тощо), власністю у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції є і оренда майна.

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року).

Отже, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до органу державної виконавчої влади - ГУ Держгеокадастру у Харківській області з заявою про передачу йому в оренду земельної ділянки, надав усі необхідні документи, і у зв`язку з виконанням всіх вимог ГУ Держгеокадастру у Харківській області, останнім був виданий Наказ «Про надання в оренду земельної ділянки» від 26 вересня 2014 року №2308-СГ. Тобто з викладеного вбачається, що ОСОБА_1 законним шляхом, добросовісно набув майно у оренду, що підтверджується і самим прокурором, який у позовній заяві зазначив, що «порушення інтересів держави полягає в недотриманні Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (ГУ Держгеокадастру у Харківській області) вимог законодавства».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість ("Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatismutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки")

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії").

Таким чином, суд зазначає про те, що виникненню права оренди у ОСОБА_6 , виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права, слугувала та передувала активна участь в такому процесі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, у зв`язку з цим, враховуючи, що право оренди набуте ОСОБА_1 законним шляхом, в порядку встановленому законом, що підтверджується та визнається самим прокурором, тому на обґрунтоване переконання суду, відповідальність за порушення процедур розгляду заяви та перевірки її відповідності вимогам ст. 7 ЗУ «Про Фермерські господарства» не може покладатися на особу, яка розраховувала на їх належність та легітимність, а тому, суд дійшов висновку, що в даному випадку визнання Наказу №2308-СГ та договору оренди земельної ділянки від 21.11.2014 недійсним призведе до непропорційного втручання в право ОСОБА_1 та ФГ «Ранг» на мирне володіння майном, у зв`язку з чим суд, враховуючи, що порушення інтересів держави прокурором обґрунтовано обставинами порушення органами державної влади порядку розгляду заяв про надання земельної ділянки в оренду, передбаченого ст. 7 ЗУ «Про Фермерські господарства», суд вважає, що прокурором не доведено в чому підлягає порушення інтересів держави за захистом яких останній звернувся до суду.

При цьому, що стосується твердження прокурора про те, що дії ОСОБА_1 були спрямовані для отримання ФГ «Ранг» в користування земельної ділянки за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), а сам ОСОБА_1 не мав жодних намірів на використання земель за призначенням, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені жодним доказом, та на думку суду дані твердження є припущенням прокурора, так як договір оренди земельної ділянки був укладений 21.11.2014 р. а договір суборенди 06.01.2017 р., при цьому як підтверджується матеріалами справи та визнається учасниками справи, відповідач 2 створив в 2016 році Фермерське господарство «Приоскільне», засновником якого та по сумісництвом керівником є саме відповідач 2.

Щодо вимог прокурора про визнання договору суборенди недійсним, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи прокурор вказує на те, що дії з передачі земельних ділянок в суборенду були здійснені ОСОБА_1. як фізичною особою, що є порушенням вимог ст. 14 Закону України «Про фермерське господарство», а тому на думку останнього, договір суборенди є недійсним та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 6 ст. 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Пунктом 32 договору оренди землі від 21.11.2014 р. передбачено, що орендар має право передавати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення за письмовим погодженням з орендодавцем.

Таким сином, суд констатує, що чинним земельним законодавством та умовами укладеного між сторонами договору, передбачено можливість передачі земельної ділянки в суборенду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 2 заявою від 07.12.2016 звернувся до відповідача 1 про надання згоди на передачу земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки кадастровий номер 6323783000:02:000:0613 в суборенду.

Наказом №14384-СГ від 13.12.2016 «Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду» ОСОБА_1 надано згоду на передачу в суборенду земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 14,3160 га із кадастровим номером 6323783000:02:000:0613, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Купянського району Харківської області.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, суд зазначає, що передачі земельної ділянки площею 14,3160 га із кадастровим номером 6323783000:02:000:0613, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Купянського району Харківської області в суборенду передувало волевиявлення органу державної влади, як власника майна, а також дотримання процедури передачі земельної ділянки в суборенду орендарем визначену умовами договору.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Таким чином, використовуючи своє право на отримання в суборенду земельної ділянки, особа обґрунтовано передбачає, що органи державної влади та місцевого самоврядування діють правомірно, оскільки така поведінка є їхнім прямим обов`язком.

Приймаючи до уваги, що Наказ №14384-СГ від 13.12.2016 «Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду» є чинними не скасованими, враховуючи, що ОСОБА_1 передаючи земельну ділянку в суборенду діяв в межах визначених умовами договору та чинним земельним законодавством, враховуючи наявність волевиявлення органу державної влади щодо надання дозволу на передачу земельної ділянки в суборенду, з огляду, що відповідач 1 дотримався процедури щодо передачі земельної ділянки в суборенду, визначену чинним земельним законодавством та умовами договору, суд дійшов висновку про те, що вимоги прокурора щодо визнання договору суборенди недійсним є необґрунтованими та недоведеними, а відтак задоволенню не підлягають.

Водночас, щодо вимоги прокурора зобов`язати повернути ОСОБА_1 повернути земельну ділянку державі в особі ГУ Держгеокадастру в Харківській області, суд зазначає, що вказана вимога за своєю правовою природою є похідною від вимог щодо визнання недійсним договору оренди, а тому приймаючи до уваги, що вказана вимога задоволенню не підлягає, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги прокурора щодо зобов`язання повернути земельну ділянку.

Стосовно доводів відповідача 1 - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та відповідача 3 - ФГ «Ранг» про застосування до даних правовідносин строку позовної давності, та відмови у позові в зв`язку з її пропуском, то судом встановлено наступне.

Частина 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

П. 2.2.Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз`яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Отже, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Таким чином враховуючи спірні правовідносини, які виникли між учасниками справи, суд приходить до висновку, що задоволення позову прокурора суперечитиме висновкам ЄСПЛ і становитиме непропорційне втручання в право ОСОБА_1 та ФГ «Ранг» на мирне володіння майном, а тому враховуючи, що прокурором не доведено яким чином, які саме та чиї інтереси, за захистом яких прокурор звернувся до суду, з огляду, що прокурором не обґрунтовано наявності підстав для визнання договорів недійсними, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування строків позовної давності.

Приймаючи до уваги, що прокурором необґрунтовано в чому полягають порушення інтересів держави, враховуючи що задоволення позовних вимог призведе до непропорційного втручання в право ОСОБА_1 та ФГ «Ранг» на мирне володіння майном, зважаючи, що прокурором не доведено порушення процедури передачі земельної ділянки в суборенду, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а відтак відмовляє в задоволенні позову.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на прокурора.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 13-15, 41- 46, 74, 75, 76, 77, 80, 86, 129, 207, 233, 237-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 10673,69грн. покласти на прокуратуру Харківської області (61024, м. Харків, вул. Студентська, 5)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.12.2019.

Суддя

Н.А. Новікова