ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"20" листопада 2019 р. Справа № 911/2384/18

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бондаренко О.М., дослідивши матеріали справи

За позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та

суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю

"Ворнер Мьюзік Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісовий Клуб"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача

Об`єднання підприємств "Українська ліга музичних прав"

про стягнення 223 380,00 грн.

Учасники судового процесу:

від ПО «ОКУАПСП»: Молчанов П.В.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Кондратенко Т.О.;

від третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа за позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісовий Клуб" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача про стягнення 223380,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15.09.2017 організацією було зафіксовано факт незаконного використання способом публічного виконання музичних творів King of Hollywood (виконавець Eagles) та Layla (виконавець Derek And The Dominos) у заміському клубі "Партизан", в якому господарську діяльність здійснює ТОВ "Лісовий Клуб".

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.02.2019 у справі № 911/2384/18, яке було залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі № 911/2384/18, в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у справі № 911/2384/18 від 18.07.2019 касаційну скаргу Приватної організації “Організація колективного управління авторськими і суміжними правами” задоволено частково: рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі № 911/2384/18 скасовано; справу № 911/2384/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Відповідно до п. 5.5. розділу 5 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Київської області затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Київської області від 23.06.2017 року № 18 розподіл судових справ, рішення в яких скасовувались апеляційною чи касаційною інстанціями з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, здійснюється у порядку, передбаченому для позовних заяв, за виключенням судді, колегії суддів, судове рішення яких скасоване.

Згідно автоматичного розподілу судової справи між суддями дану справу передано на розгляд судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою суду від 30.07.2019 справу № 911/23847/18 суддею Сокуренко Л.В. прийнято справу № 911/1497/18 до свого провадження; ухвалено її розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 21.08.2019; запропоновано відповідачам у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України; запропонувано позивачу у строк не пізніше п`яти днів з моменту отримання відзиву від відповідачів подати до суду відповідь на відзив.

21.08.2019 від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" до канцелярії суду надійшла заява за результатами висновків Верховного суду у справі.

В судове засідання 21.08.2019 представники позивача та третьої особи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

21.08.2019 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 02.10.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення позивача та третьої особи про дату судового засідання, 22.08.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача та третьої особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В судовому засіданні 04.09.2019 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 02.10.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

02.10.2019 представники позивача та третьої особи в судове засідання вдруге не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

02.10.2019 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження та про відкладення підготовчого судового засідання на 16.10.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення позивача та третьої особи про дату судового засідання, 03.10.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача та третьої особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

16.10.2019 в судове засідання представники позивача та третьої особи втретє не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

16.10.2019 в судовому засіданні, з урахуванням закінчення строку проведення підготовчого провадження, а також, встановлення всіх обставин справи, судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.11.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення позивача та третьої особи про дату судового засідання, 17.10.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача та третьої особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

07.11.2019 від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" до канцелярії суду надійшла заява з процесуальних питань.

07.11.2019 в судове засідання представники позивача та третьої особи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 07.11.2019 судом відхилено заяву Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" з процесуальних питань, як необґрунтовану.

07.11.2019 в судовому засіданні представник Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому надав усні заперечення, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив суд відмовити в позові.

Судом, 07.11.2019 в судовому засіданні, перед початком судових дебатів, оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 13.11.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення позивача та третьої особи про дату судового засідання, 11.11.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача та третьої особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

13.11.2019 в судовому засіданні представники Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та відповідача надали додаткові усні пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 13.11.2019 в судом оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 13.11.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення позивача та третьої особи про дату судового засідання, 14.11.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача та третьої особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

20.11.2019 в судове засідання представники позивача та третьої особи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка учасників судового процесу не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 20.11.2019.

Приймаючи до уваги, що сторони скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.11.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач, видавник) укладено договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами(далі - договір), умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори(надалі - об`єкти авторського права), які належать або протягом дії цього договору будуть належати видавнику, а саме дозволяти або забороняти використання об`єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 9.2 договору, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання, з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право пред`являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фатків використання об`єктів авторського права без дозволу організації та вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи) направлені на захист авторських прав видавника, за умов отримання попередньої згоди видавника.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє безстроково(п. 12.1 договору).

Також, 01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (далі - видавник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - субвидавник) укладено ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-Д.

Видавник надає субвидавнику право на використання протягом строку на території України способами, вказаними в договорі, всіх творів, що входять до каталогу видавника, за виключенням Продакшн Музики (п. 2.1. договору).

Згідно пункту 8.2. договору, субвидавник вправі в досудовому порядку забезпечити дотримання і захищати всі права на 11 творів на території або від свого імені або від імені видавника без отримання попереднього погодження видавника, субвидавник не вправі ініціювати від свого імені та/або від імені видавника судові процеси відносно любих творів без отримання попереднього письмового погодження видавника.

Як вбачається з додатку №1 до ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 (роздруківка №44 з каталогу музичних творів), сторони підтверджують, що станом на 06.06.2017 відповідно до договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 видавник передав субвидавнику право на використання твору King of Hollywood (виконавець Eagles) та станом на 01.06.2017 твору Layla (виконавець Derek And The Dominos).

На виконання умов договору № АВ-24012014/01 від 24.01.2014, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" надано декларацію № 606 від 06.06.2017 щодо музичного твору, майнові права на який передані в управління організації, а саме: твору King of Hollywood (виконавець Eagles), частка правовласника (публічне виконання) - 50% та надано декларацію № 611 від 01.06.2017 щодо музичного твору, майнові права на які передані в управління організації, а саме: Layla (виконавець Derek And The Dominos), частка правовласника (публічне виконання) - 50%.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Згідно ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Отже, враховуючи все вищенаведене у сукупності, а також те, що договір від 24.01.2014, який укладений організацією з ТОВ "Ворнер Мьюзик Україна" і ліцензійний договір від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д, що укладений ТОВ "Ворнер Мьюзик Україна" з ТОВ "Ворнер/Чаппелл", наразі є чинними, їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнавались судом недійсними, то суд, керуючись презумпцією правомірності таких правочинів, що передбачена статтею 204 ЦК України, встановив, що організацією доведено набуття майнових авторських прав на музичний твір King of Hollywood (виконавець Eagles) та на музичний твір Layla (виконавець Derek And The Dominos.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31– 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права"(на момент виникнення спірних правовідносин), право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України, використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною третьою статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права"(на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права"(на момент виникнення спірних правовідносин), публічне виконання – це подання за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання – як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім`ї чи близьких знайомих цієї сім`ї, – незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі – "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

У свою чергу, використання твору без дозволу суб`єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792(на момент виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з яким пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону, визначено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

За твердженнями організації, 15.09.2017 її представником, Чередніченком Є.І., що діяв на підставі довіреності від 31.12.2016 № 31/12/16/1, було складено акт фіксації №38/09/17 комерційного використання музичних творів способом публічного виконання, про те, що у приміщенні клубу "Партизан", розташованого за адресою: Київська обл., с. Романків, вул. Лісова, 7Б, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ "Лісовий клуб", вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори для фонового озвучення приміщення закладу за допомогою наявного в закладі обладнання, а саме: наявними у закладі працюючими приладами для подання звукової хвилі в діапазоні і з частотою, які сприймаються людським слухом, серед яких, твори під назвою King of Hollywood та Layla, суб`єктом майнових авторських прав щодо яких є позивач. При цьому, в акті вказано, що представник публічного закладу відмовився назвати свої дані та відмовився від підпису вказаного акта фіксації. На підтвердження зазначених обставин суду надано чек № 0444 від 15.09.2017 та диск з відеозаписом фіксації використання спірних музичних творів за допомогою технічного засобу - відеокамери "Sony Наndycam" model № DCR DVD 610 2008.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Організація вказує, що використання відповідачем вищевказаних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. "а", статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права"(на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи вищенаведені обставини, Організацією було подано позовну заяву до господарського суду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.02.2019 у справі № 911/2384/18, яке було залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі № 911/2384/18, в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у справі № 911/2384/18 від 18.07.2019 касаційну скаргу Приватної організації “Організація колективного управління авторськими і суміжними правами” задоволено частково: рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі № 911/2384/18 скасовано; справу № 911/2384/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

В постанові від 18.07.2019 в даній справі Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, надаючи оцінку аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій, окрім іншого, зробив наступні висновки.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб.

Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб`єктів авторського права суд повинен з`ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб`єктом авторського права.

Наведена правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 825/350/18, від 16.04.2019 у справі № 910/5186/18.

Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що суди першої та апеляційної інстанцій всупереч положенням статей 15, 31– 33, 48, 49 Закону № 3792 та змісту досліджених ними умов укладеного між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" Договору № АВ-24012014/01, додатку № 1 до ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 зробили передчасний висновок про наявність у Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" права на звернення до суду щодо захисту майнових авторських прав ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна".

Так, згідно з пунктами 9.2 та 9.5 Договору № АВ-24012014/01, додатку № 1 до ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014, щоб вжити заходів судового захисту Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" зобов`язана отримати попередню письмову згоду ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна". Проте, судами попередніх інстанцій не встановлювалася наявність такої згоди.

Отже, з огляду на обов`язковість врахування господарським судом, під час нового розгляду справи, вказівок Верховного Суду, які містяться у постанові від 18.07.2019 у справі №911/2384/18, тому Господарським судом Київської області, з урахуванням зазначених висновників, а також, досліджених матерілів справи, встановлено наступне.

Відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин), можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб`єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб`єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб`єктам.

За наявності договорів з суб`єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб`єктів авторського права суд повинен з`ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб`єктом авторського права.

При цьому організація, пред`явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб`єктів авторського та (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб`єкт авторського права та (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

Оскільки предметом спірних правовідносин у даному випадку, зокрема, є порушення майнових авторських прав та вчинення Організацією дій, необхідних для захисту майнових авторських прав, суди мають досліджувати повноваження Організацій на вчинення дій, необхідних для захисту прав відповідно до доручень суб`єкта авторського права та (або) суміжного права та статутних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011.

Відповідно до підпункту 9.2.2 пункту 9.2 договору № АВ-24012014/01, організація з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень має право вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника за умови отримання попередньої письмової згоди видавника.

Так, вимога щодо необхідності письмової згоди ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" міститься у пункті 9.5 Договору № АВ-24012014/01, який є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався. Згідно з пунктом 9.5 вказаного договору дії, визначені в пункті 9.2.2 договору, Організація здійснює за умов отримання попередньої письмової згоди видавника.

Наразі, судом зазначається, що 21.08.2019 Організацією, разом із письмовою заявою було подано і копію примірника Додаткової угоди від 07.08.2019 до Договору № АВ-24012014/01, укладену між Організацією та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", щодо наділення позивачем Організацію повноваженнями на звернення до суду в інтересах і за захистом порушених прав видавника.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч.1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Отже, судом встановлено, що в порушення пунктів 9.2 та 9.5 Договору № АВ-24012014/01 Організація, діючи в інтересах позивача, не подала до суду (ні під час першого, ні під час другого розгляду справи по суті) доказів на вчинення дій з отримання попередньої письмової згоди ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" на вжиття заходів судового захисту, що свідчить про недоведеність, в даному випадку, наявності в Організації повноважень на звернення до суду в інтересах позивача з даним позовом.

Наразі судом зазначається, що наявний в матеріалах справи лист (без зазначення номеру та дати) не містить відомостей, які б підтверджували повноваження Організації для захисту видавника у суді і обрання способу такого захисту.

В якості доказу наявності належних повноважень у Організації щодо звернення із позовом в інтересах позивача до суду до матеріалів справи долучено лист-заяву "До відома всіх зацікавлених осіб "ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна".

Дослідивши зазначений лист, судом встановлено, що ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" в ньому підтвердило, що в положеннях пунктів 9.2.2, 9.5 Договору № АВ-24012014/01 від 24.01.2014 не йдеться про отримання попередньої згоди щодо судового захисту в кожному окремому випадку, оскільки відповідно до чинного в Україні законодавства, в разі отримання за договором саме виключних майнових прав, - не вимагається додаткового дозволу чи погодження на судовий захист цих прав, заборона щодо цього прямо встановлена законом, і будь-яка домовленість сторін про це є нікчемною відповідно до закону. Також ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" підтвердило, що обізнане щодо кожного випадку звернення Організації із заявами (в тому числі і до суду) в інтересах і щодо захисту порушених прав ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", погоджує і згодне з кожним таким зверненням.

Разом з тим, судом встановлено, що лист-заява не містить номера та дати його складання, відомостей, які б підтверджували повноваження Організації для захисту видавника у суді і обрання способу такого захисту, в тому числі і право звернення до суду саме до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісовий Клуб" про виплату компенсації у розмірі 223 380,00 грн.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 910/2506/19 та від 19.02.2019 у справі № 925/350/18.

Що ж стосується додаткової угоди від 07.08.2019 до Договору № АВ-24012014/01, укладену між Організацією та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", щодо наділення позивачем Організацію повноваженнями на звернення до суду в інтересах і за захистом порушених прав видавника, то суд не приймає її як належний доказ, оскільки зазначений правочин укладений 07.08.2019, тоді як, саме фіксування виявленного представником Організації правопорушення, було здійснено 15.09.2017.

Тобто, дана додаткова угода укладена між Організацією та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" після фіксації правопорушення та звернення із даним позовом до суду і врегульовує правовідносини сторін після його укладення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 910/10437/18.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд встановив відсутність належного права у організації щодо звернення із даним позовом в інтересах позивача до суду.

Оскільки судом встановлено відсутність у організації повноважень на звернення до суду із позовною заявою,що є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову, тому, інші обставини по суті спору, а також оцінка доказів у ній, судом не здійснювалась. Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 910/2506/19 та у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 911/2523/18.

Крім того, відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

За таких обставин, виходячи з вищенаведеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо юридичної неспроможності та необґрунтованості позовних вимог Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" та відсутності підстав для їх задоволення.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, з урахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2019.

Суддя Л.В. Сокуренко