Окрема думка

судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.

справа № 289/2207/17 (провадження № 14-506 цс 19)

20 листопада 2019 року

м. Київ

Велика Палата Верхового Суду розглянула касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишевичі» на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишевичі» про дострокове розірвання договору оренди землі і постановою від 20 листопада 2019 року касаційну скаргу задовольнила частково, рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року скасувала, справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.

1. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розгляд позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишевичі» (далі - ТОВ «Вишевичі») про дострокове розірвання договору оренди землі належить до цивільної юрисдикції, оскільки жодних позовних вимог майнового характеру, тобто таких вимог, які підлягають вартісній оцінці, до відповідача не заявлялося; судами не встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно ТОВ «Вишевичі», яке можна вважати активом боржника, що в подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника.

2. Тобто позовні вимоги до відповідача є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не є пов`язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вишевичі», відтак підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

3. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

4. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

5. Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

6. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

7. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

8. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

9. Завданням цивільного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

10. Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

11. Частиною другою статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

12. Відповідно до положень статті третьої Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

13. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про дострокове розірвання договору оренди землі з підстав порушення відповідачем істотних умов договору щодо орендної плати за користування земельною ділянкою позивача, яка належить йому на праві власності.

14. Пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла визначається сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

15. Згідно з частинами першою та п`ятою статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

16. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки мають вартісну оцінку та носять майновий характер.

17. Предметом спору у цій справі є розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,5979 га з кадастровим номером 1825081800:02:000:0271, який укладений 19 лютого 2015 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Вишевичі» та відповідно до умов якого орендарем за користування земельною ділянкою вноситься орендна плата у грошовій формі у розмірі 400,00 грн на рік у строк до 31 грудня поточного року.

18. Враховуючи викладене, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, а отже, в силу вимог законодавства вказана позовна вимога ОСОБА_1 є майновою.

19. Водночас справами, що відносяться до юрисдикції господарських судів є, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь?яких правочинів (договорів), укладених боржником (пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України).

20. З матеріалів справи вбачається, що Господарський суд Житомирської області ухвалою від 06 березня 2017 року (справа № 906/104/17) порушив провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вишевичі».

21. Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

22. Частиною четвертою статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує, зокрема, усі майнові спори з вимогами до боржника.

23. Оскільки юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві, вважаю, що Великою Палатою Верховного Суду помилково визначено, що позов ОСОБА_1 має розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки з огляду на предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин цей спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Суддя В. В. Пророк