П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/763/18

Провадження № 11-634заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача - Фрідман О. О.,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року (судді Берназюк Я. О., Бучик А. Ю., Коваленко Н. В., Кравчук В. М., Мороз Л. Л.) у справі № 9901/763/18 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КДКП, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати протиправним і скасувати рішення Комісії від 18 липня 2018 року № 320дп-18 в частині накладення дисциплінарного стягнення на прокурора другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури міста Києва ОСОБА_1

2. Позов мотивовано тим, що рішення КДКП прийняте за результатами розгляду неприйнятної дисциплінарної скарги, зміст якої унеможливлював відкриття дисциплінарного провадження. Під час підготовки висновку члена КДКП про наявність/відсутність ознак дисциплінарного проступку не було виявлено жодного доказу та інших підстав для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності в розумінні пункту 17 частини першої статті 7, статті 24, статей 303-307 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), статей 43, 45 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), тому таке рішення є незаконним, упередженим, необ`єктивним і необґрунтованим.

3. На думку позивачки, дисциплінарна скарга подана не з підстав, визначених статтею 43 Закону № 1697-VII, та не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора ОСОБА_1 , оскільки:

- посилання скаржників у дисциплінарній скарзі на те, що прокурорами не надано жодної відповіді на низку поданих ними клопотань щодо повернення майна на підставі ухвали слідчого судді є безпідставним, оскільки з рапорту слідчого в особливо важливих справах (далі - слідчий) другого слідчого відділу Прокуратури міста Києва Дрозда А. М. та доданої до нього таблиці розгляду звернень адвоката Барбул О. О. у кримінальному провадженні № 42017100000001071 убачається, що прокурори й слідчі реагували на звернення щодо повернення тимчасово вилученого майна 35 разів;

- твердження скаржників про те, що ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва безпідставно не виконано саме прокурором ОСОБА_1 є такими, що ґрунтуються на припущеннях, оскільки відповідне рішення суду позивачкою отримано 15 січня 2018 року, а 16 січня 2018 року за підписом начальника другого відділу процесуального керівництва Арсентьєва Д. С. цю ухвалу спрямовано за № 17/2/2-28 вих-18 на адресу виконуючого обов`язки (далі - в. о.) начальника третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури міста Києва Сотніченка В. С. - для організації виконання та процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42017100000001071;

- твердження скаржників про те, що факт неналежного виконання повноважень з боку прокурорів, у тому числі й позивачки, у вказаному вище кримінальному провадженні встановлено Радою бізнес-омбудсмена також ґрунтуються на припущеннях, оскільки жодного факту неналежного виконання повноважень процесуальних керівників у кримінальному провадженні № 42017100000001071 Радою бізнес-омбудсмена виявлено не було.

4. ОСОБА_1 також зазначила, що жодних інших обставин, які не знайшли відображення в дисциплінарній скарзі та могли б бути підставою для дисциплінарної відповідальності, ані висновком члена КДКП ОСОБА_3 , ані КДКП встановлено не було.

5. Крім того, на думку позивачки, в оскаржуваному рішенні висновки КДКП щодо очевидності грубого характеру дисциплінарного правопорушення прокурора є бланкетним формулюванням будь-якого рішення КДКП про притягнення до дисциплінарної відповідальності. При цьому в рішенні не наведено жодної аргументації для застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як заборона на шість місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

6. Також позивачка вказала, що КДКП порушила конституційний принцип презумпції невинуватості та конституційні права людини і громадянина.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 27 травня 2019 року відмовив у задоволенні позову.

8. Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури міста Києва, будучи процесуальним керівником - старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42017100000001071 за частиною другою статті 364, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на порушення вимог статті 169, частини п`ятої статті 171 КПК України та пунктів 6.5 і 12.1 наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» (далі - наказ ГПУ № 4гн): не забезпечила своєчасність внесення слідчому судді клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку 07 вересня 2017 року, та особисто не прийняла рішення про його повернення особам, у яких воно було вилучено; отримавши ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року про негайне повернення майна, вилученого під час обшуку 07 вересня 2017 року, не вжила заходів особисто як прокурор щодо повернення тимчасово вилученого майна, а лише направила цю ухвалу для організації виконання слідчому прокуратури ОСОБА_4, не проконтролювала своєчасність виконання ним цього рішення, що призвело до тривалого зволікання з його виконання у повному обсязі, яке фактично відбулося лише в червні 2018 року.

9. За висновком суду першої інстанції, КДКП дійшла обґрунтованих висновків про те, що такі дії мають ознаки дисциплінарного проступку, який полягає у неналежному виконанні службових обов`язків позивачкою.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

10. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, і, крім того, суд порушив норми матеріального та процесуального права.

11. На думку скаржниці, оскаржуване рішення КДКП прийнято за результатами розгляду неприйнятної дисциплінарної скарги, зміст якої унеможливлював відкриття дисциплінарного провадження, оскільки в дисциплінарній скарзі заявників, яку було подано до КДКП, зазначаються ознаки протиправної поведінки прокурорів ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що полягали в порушенні присяги прокурора, визначеної статтею 36 Закону № 1697-VII, однак у статті 43 Закону

№ 1697-VII відсутня така підстава для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності як порушення присяги прокурора, а відтак на підставі частини другої статті 46 Закону № 1697-VII Комісія мала відмовити у відкритті дисциплінарного провадження.

12. ОСОБА_1 також зазначила, що висновок КДКП про очевидність грубого характеру дисциплінарного правопорушення прокурора є бланкетним формулюванням будь-якого рішення Комісії про притягнення до дисциплінарної відповідальності, однак жодної аргументації для застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як заборона на строк 6 місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, у рішенні КДКП не вказано.

13. Крім того, суд не прийняв до уваги, що клопотання про надання дозволу на проведення обшуку погоджувалося не ОСОБА_1 , і до неї слідчий з клопотанням про арешт майна не звертався. При цьому слідчий з посиланням на пункт 7 статті 236 КПК України повідомив, що вилучене майно прямо зазначено в ухвалі на проведення обшуку, а тому не вважається тимчасово вилученим майном та не потребує накладення арешту.

14. ОСОБА_1 також зазначила, що:

- згідно з пунктом 8 розподілу обов`язків між працівниками управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури міста Києва контролювати стан роботи підпорядкованих слідчих з обліку речових доказів, цінностей та документів, вилучених у ході досудового розслідування, їх зберігання та схоронність тимчасово вилученого майна покладено безпосередньо на заступників начальників слідчих відділів;

- вживати заходи щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку допущення таких порушень слідчим належить до повноважень керівника органу досудового розслідування, що передбачено частиною другою статті 39 КПК України, разом із цим відповідно до статті 40 КПК України слідчий є самостійний у своїй процесуальній діяльності, а також несе відповідальність за законність і своєчасність здійснення процесуальних дій;

- за результатами службового розслідування щодо можливих неправомірних дій слідчих та прокурорів Прокуратури міста Києва під час обшуку, безпідставного вилучення майна, невиконання рішення суду щодо його повернення та втрати частини речових доказів у кримінальному провадженні № 42017100000001071 виявлено порушення норм КПК України слідчими та заступником начальника слідчого відділу, тобто Комісія не встановила в діях саме прокурора ОСОБА_1 будь-яких порушень чинного законодавства, Правил прокурорської етики, розподілу обов`язків, тощо;

- КПК України не передбачено окремих прав та обов`язків старшого групи прокурорів, а тим більше не покладено відповідальність за дії слідчих чи інших прокурорів у кримінальному провадженні;

- після отримання ухвали суду про повернення тимчасово вилученого майна позивачка направила її для виконання слідчому у кримінальному провадженні, яким вилучалось майно та у якого воно зберігалось, тобто фактично особі, яка могла виконати вказане рішення суду.

15. Наведене, на думку ОСОБА_1 , свідчить про відсутність у її діях протиправної бездіяльності.

16. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

17. На момент розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу КДКП не надала.

18. 09 жовтня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов лист начальника управління організаційного забезпечення діяльності КДКП департаменту кадрової роботи та державної служби, у якому зазначено, що з набранням чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деякий законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» до 01 вересня 2021 року зупинено дію положень Закону № 1697-VII, які регламентують роботу КДКП, її голова та члени вважаються звільненими з посади, а їх повноваження - припиненими, у зв`язку із чим подати відзив на апеляційну скаргу та забезпечити участь представника КДКП у цій справі не виявляється можливим.

Рух апеляційної скарги

19. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 серпня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

20. ОСОБА_1 працює в органах прокуратури з серпня 2006 року, а на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури міста Києва - з листопада 2016 року.

21. 05 квітня 2018 року до КДКП надійшла колективна дисциплінарна скарга ОСОБА_7 та інших скаржників (усього 9 осіб) про вчинення прокурором міста Києва ОСОБА_5 та прокурорами цієї ж прокуратури ОСОБА_1 і ОСОБА_6 дисциплінарного проступку.

22. Цього ж дня вказану скаргу за допомогою автоматизованої системи для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження розподілено члену Комісії ОСОБА_3, який 23 квітня 2018 року прийняв рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2/4-561дс-137дп-18 щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6

23. 05 червня 2018 року за результатами перевірки членом Комісії ОСОБА_3 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурорів ОСОБА_5 і ОСОБА_1 та відсутність дисциплінарного проступку прокурора ОСОБА_6 .

24. 18 липня 2018 року рішенням КДКП № 320дп-18 прокурора другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на неї дисциплінарне стягнення у виді заборони на строк шість місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду.

25. Підставою для прийняття рішення від 18 липня 2018 року № 320дп-18 були встановлені КДКП обставини, які, відповідно до цього ж рішення, свідчать про наявність у діях прокурора другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури міста Києва ОСОБА_1 складу дисциплінарного правопорушення.

26. При розгляді дисциплінарної справи Комісія встановила такі обставини, що стали підставою для прийняття оспорюваного рішення.

27. Зі змісту дисциплінарної скарги було встановлено, що слідчими слідчого управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури міста Києва здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017100000001071 від 18 серпня 2017 року за частиною першою статті 205 та частиною другою статті 364 КК України. Процесуальне керівництво у цьому провадженні здійснювалося групою прокурорів у складі прокурора другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури міста Києва ОСОБА_1 (старший групи), прокурора цього ж відділу ОСОБА_6 та прокурора міста Києва ОСОБА_5

28. 07 вересня 2017 року на виконання ухвали слідчого судді від 06 вересня 2017 року слідчими Прокуратури міста Києва проведено обшук восьмого поверху нежитлової багатоповерхової будівлі (бізнес-центру), розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Сонячна, 5, у ході якого вилучено майно скаржників (грошові кошти, ноутбуки та документи).

29. Згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року, яка надійшла до Прокуратури міста Києва, слідчих і прокурорів у кримінальному провадженні № 42017100000001071 зобов`язано негайно повернути майно, вилучене 07 вересня 2017 року. З огляду на це скаржники неодноразово зверталися до прокуратури із клопотанням про повернення майна, але майно не було повернуто, а отже рішення суду не було виконано.

30. У подальшому, на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25 січня 2018 року, Прокуратурою міста Києва 26 лютого 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості під № 42018100000000207 за частиною другою статті 382 КК України, а здійснення досудового розслідування доручено Печерському управлінню поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.

31. З висновку службового розслідування від 11 квітня 2018 року встановлено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017100000001071 члени слідчої групи, старшим якої був ОСОБА_4 , 07 вересня 2017 року безпідставно, з порушенням вимог кримінального процесуального закону провели незаконний обшук, у тому числі в приміщеннях, які використовували адвокати, у м. Одесі на вул. Сонячній, 5, де протиправно за відсутності підстав вилучили 547 537 доларів США, 36 075 євро та 5 135 305 грн (на загальну суму за курсом НБУ понад 20 мільйонів грн) та інше майно.

32. Надалі слідчий прокуратури ОСОБА_4, неналежно виконуючи службові обов`язки, на порушення вимог частини другої статті 100 КПК України, пунктів 5, 21, 27 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року за № 1104, без будь-якого документального оформлення з 07 по 08 вересня 2017 року залишив без нагляду вилучене майно в одному із службових кабінетів Управління Служби безпеки України в Одеській області, а в подальшому зберігав його у приміщенні слідчого відділу Прокуратури міста Києва.

33. Крім того, ОСОБА_4 , діючи на порушення частини п`ятої статті 171 КПК України, негайно після вилучення цього майна не повернув його власникам.

34. З 19 вересня 2017 року особи, у яких вилучили грошові кошти та інше майно, зверталися зі скаргами на незаконні дії слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна.

35. Незважаючи на такі скарги, слідчий ОСОБА_4 на порушення наведених вимог КПК України без жодних правових підстав продовжував утримувати у себе грошові кошти та інше майно. Незаконність дій ОСОБА_4 підтверджено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року, якою зобов`язано слідчих і прокурорів негайно повернути вказане майно, як тимчасово вилучене, оскільки слідчий або прокурор з клопотанням про його арешт у порядку статті 171 КПК України до слідчого судді не зверталися.

36. Вивчивши матеріали дисциплінарного провадження, зокрема матеріали службового розслідування, КДКП дійшла висновку, що прокурор ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, з огляду на таке.

37. На думку КДКП, ОСОБА_1 , працюючи на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури міста Києва, будучи процесуальним керівником - старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42017100000001071 за частиною другою статті 364, частиною першою статті 205 КК України, на порушення вимог статті 169, частини п`ятої статті 171 КПК України та пунктів 6.5 та 12.1 наказу ГПУ № 4гн не забезпечила своєчасність внесення слідчому судді клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку 07 вересня 2017 року, та особисто не прийняла рішення про його повернення особам, у яких воно було вилучено.

38. Крім цього, у подальшому прокурор ОСОБА_1 , отримавши ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року про негайне повернення майна, вилученого під час обшуку 07 вересня 2017 року, на порушення вимог пункту 12.1 наказу ГПУ № 4гн не вжила заходів особисто як прокурор щодо повернення тимчасово вилученого майна, а направила це судове рішення для організації виконання слідчому прокуратури ОСОБА_4, не проконтролювала своєчасність виконання ним цього рішення, що призвело до тривалого зволікання з його виконанням у повному обсязі.

39. На думку КДКП, вказаними діями ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII - неналежне виконання службових обов`язків.

40. За висновком Комісії, факт вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку підтверджується такими документами:

- копією ухвали Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року;

- копією ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25 січня 2018 року;

- копіями клопотань про виконання рішення суду та повернення вилученого майна;

- копіями відповідей на клопотання про виконання рішення суду та повернення вилученого майна;

- копією висновку службового розслідування щодо неправомірних дій працівників Прокуратури міста Києва під час досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42017100000001071, що призвело до порушення конституційних прав громадян та втрати грошових коштів, вилучених у ході обшуку.

41. Не погодившись із рішенням КДКП від 18 липня 2018 року № 320дп-18 в частині накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді заборони на строк 6 місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

42. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

43. Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

44. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

45. Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом № 1697-VII (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

46. На підставі частини першої статті 44 вказаного Закону дисциплінарне провадження здійснюється КДКП.

47. Відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розміщує на своєму веб-сайті рекомендований зразок дисциплінарної скарги.

48. Ця процедура передбачає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

49. Частинами четвертою та десятою статті 46 Закону № 1697-VII визначено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

50. Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Комісії. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання КДКП має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

51. Згідно із частиною третьою цієї статті висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з`явився на засідання повторно. Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає Комісія.

52. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п`ята статті 47 Закону № 1697-VII).

53. Частиною першою статті 43 Закону № 1697-VII визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

54. У частині першій статті 49 Закону № 1697-VII зазначено, що на прокурора можуть бути накладені такі види дисциплінарних стягнень: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.

55. Відповідно до частини третьої статті 48 указаного Закону при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

56. Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення (частина перша статті 50 цього Закону).

57. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновком Комісії про наявність у діях прокурора ОСОБА_1 ознак складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, у зв`язку із установленими фактами неналежного виконання службових обов`язків під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42017100000001071 щодо незабезпечення внесення слідчому судді клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку 07 вересня 2017 року, невжиття заходів про повернення тимчасово вилученого майна особам, у яких воно було вилучено.

58. Водночас позивачка стверджує про необґрунтованість таких висновків, посилаючись на те, що оскаржуване рішення КДКП прийнято за результатами розгляду неприйнятної дисциплінарної скарги, зміст якої унеможливлював відкриття дисциплінарного провадження, оскільки в дисциплінарній скарзі заявників, яку було подано до КДКП, зазначаються ознаки протиправної поведінки прокурорів ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що полягали в порушенні присяги прокурора, визначеної статтею 36 Закону № 1697-VII, однак у статті 43 Закону

№ 1697-VII відсутня така підстава, як порушення присяги прокурора, для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, відтак відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1697-VII Комісія мала відмовити у відкритті дисциплінарного провадження.

59. Разом із цим, як зазначено у наведеній вище частині другій статті 45 Закону № 1697-VII,право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. КДКП розміщує на своєму вебсайті рекомендований зразок дисциплінарної скарги.

60. Відповідно до частини першої статті 46 Закону № 1697-VII секретаріат КДКП у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена Комісії для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.

61. Згідно із частиною другою цієї статті член КДКП своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо:

1) дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора;

2) дисциплінарна скарга є анонімною;

3) дисциплінарна скарга подана з підстав, не визначених статтею 43 цього Закону;

4) з прокурором, стосовно якого надійшла дисциплінарна скарга, припинено правовідносини у випадках, передбачених статтею 51 цього Закону;

5) дисциплінарний проступок, про який зазначено у дисциплінарній скарзі, вже був предметом перевірки і щодо нього Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів прийняла рішення, яке не скасовано в установленому законом порядку.

62. Таким чином, звертаючись до Комісії з дисциплінарною скаргою, особа не зобов`язана подати таку скаргу у повній відповідності до рекомендованого зразка. При цьому саме на члена КДКП покладено обов`язок перевірки фактів, викладених у скарзі про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, зокрема, щодо наявності підстав, передбачених частиною першою статті 43 Закону № 1697-VII,для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності або відсутності таких підстав та прийняття рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження.

63. Отже, посилання у колективній дисциплінарній скарзі ОСОБА_7 та інших скаржників (усього 9 осіб) про вчинення прокурором міста Києва ОСОБА_5 та прокурорами Прокуратури міста Києва ОСОБА_1 і ОСОБА_6 дисциплінарних проступків, що полягали в порушенні присяги прокурора, визначеної статтею 36 Закону № 1697-VII, з урахуванням викладених у скарзі відомостей про наявність ознак дисциплінарних проступків прокурорів, визначених статтею 43 цього Закону, зобов`язували члена КДКП, який вирішував питання щодо відкриття дисциплінарного провадження, надати кваліфікацію наведеним у скарзі порушенням.

64. Як убачається з рішення Комісії від 23 квітня 2018 року № 561-дс-18 «Про відкриття дисциплінарного провадження», аналізуючи наведені у скарзі ОСОБА_7 та інших скаржників (усього 9 осіб) порушення прокурорів, член КДКП дійшов висновку, що вони підлягають кваліфікації за пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме як невиконання чи неналежне виконання прокурором службових обов`язків.

65. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими доводи позивачки про те, що оскаржуване рішення КДКП прийнято за результатами розгляду неприйнятної дисциплінарної скарги, зміст якої унеможливлював відкриття дисциплінарного провадження.

66. У своїй позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 указує на те, що висновок КДКП про очевидність грубого характеру дисциплінарного правопорушення прокурора є бланкетним формулюванням будь-якого рішення Комісії про притягнення до дисциплінарної відповідальності, однак жодної аргументації для застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як заборона на строк 6 місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, у рішенні КДКП не вказано.

67. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав про те, що КДКП відповідно до чинного законодавства наділена дискреційними повноваженнями під час здійснення дисциплінарного провадження, що дозволяє вказаному органу на власний розсуд визначати вид дисциплінарного стягнення в залежності від скоєного прокурором дисциплінарного проступку та застосовувати до прокурорів обране Комісією дисциплінарне стягнення.

68. При цьому КДКП за результатами розгляду дисциплінарного провадження встановила наявність у діях прокурора другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури міста Києва ОСОБА_1 складу дисциплінарного правопорушення.

69. Так, Комісія установила, щослідчими слідчого управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури міста Києва здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017100000001071 від 18 серпня 2017 року за частиною першою статті 205 та частиною другою статті 364 КК України. Процесуальне керівництво у цьому провадженні здійснювалося групою прокурорів у складі прокурора другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури міста Києва ОСОБА_1 (старший групи), прокурора цього ж відділу ОСОБА_6 та прокурора міста Києва ОСОБА_5

70. 07 вересня 2017 року на виконання ухвали слідчого судді від 06 вересня 2017 року слідчими Прокуратури міста Києва проведено обшук восьмого поверху нежитлової багатоповерхової будівлі (бізнес-центру), розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Сонячна, 5, у ході якого вилучено майно скаржників (грошові кошти, ноутбуки та документи).

71. З висновку службового розслідування від 11 квітня 2018 року встановлено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017100000001071 члени слідчої групи, старшим якої був ОСОБА_4 , 07 вересня 2017 року безпідставно, з порушенням вимог кримінального процесуального закону провели незаконний обшук, у тому числі в приміщеннях, які використовували адвокати, у м. Одесі на вул. Сонячній, 5, де протиправно за відсутності підстав вилучили 547 537 доларів США, 36 075 євро та 5 135 305 грн (на загальну суму за курсом НБУ понад 20 млн грн) та інше майно.

72. Надалі слідчий прокуратури ОСОБА_4, неналежно виконуючи службові обов`язки, на порушення вимог частини другої статті 100 КПК України, пунктів 5, 21, 27 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104, без будь-якого документального оформлення з 07 по 08 вересня 2017 року залишив без нагляду вилучене майно в одному із службових кабінетів Управління Служби безпеки України в Одеській області, а в подальшому зберігав його у приміщенні слідчого відділу Прокуратури міста Києва.

73. Крім того, ОСОБА_4 , діючи на порушення частини п`ятої статті 171 КПК України, негайно після вилучення цього майна не повернув його власникам.

74. З 19 вересня 2017 року особи, у яких вилучили грошові кошти та інше майно, зверталися зі скаргами на незаконні дії слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна.

75. Незважаючи на такі скарги, слідчий ОСОБА_4 всупереч наведеним вимогам КПК України без жодних правових підстав продовжував утримувати у себе грошові кошти та інше майно. Незаконність дій ОСОБА_4 підтверджено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року, якою зобов`язано слідчих і прокурорів негайно повернути вказане майно, як тимчасово вилучене, оскільки слідчий або прокурор з клопотанням про його арешт у порядку статті 171 КПК України до слідчого судді не зверталися.

76. Відповідно до частини п`ятої статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

77. Згідно із частиною першою статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:

1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;

4) у разі скасування арешту.

78. Таким чином, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, здійснюваного на підставі ухвали слідчого судді, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

79. Разом із цим КДКП установила, що ОСОБА_1 не забезпечила своєчасність внесення слідчому судді клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку 07 вересня 2017 року, та особисто не прийняла рішення про його повернення особам, у яких воно було вилучено, що свідчить про порушення нею статей 169 та 171 КПК України.

80. Крім того, частиною першою статті 36 КПК України визначено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

81. Прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів (частина перша статті 37 КПК України).

82. На підставі пунктів 6.5 та 12.1 наказу ГПУ № 4гн, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, наказано прокурорам усіх рівнів уживати заходів для покращення якості досудового розслідування, принципово реагувати на всі факти порушення вимог кримінального процесуального законодавства при проведенні слідчих (розшукових) дій. Керівникам органів прокуратури усіх рівнів та прокурорам, які здійснюють процесуальне керівництво, приписано вживати заходів для підвищення відповідальності керівників органів досудового розслідування, принципово реагувати на неналежне виконання процесуальних повноважень щодо контролю за законністю дій слідчих, за якісним розслідуванням і розкриттям злочинів.

83. Отже, наведеними нормами КПК України та наказу ГПУ № 4гн на ОСОБА_1 , як старшу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42017100000001071, покладено обов`язок щодо контролю за законністю дій слідчих, за якісним розслідуванням і розкриттям злочинів.

84. КДКП установила, що згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року, яка надійшла до Прокуратури міста Києва, слідчих і прокурорів у кримінальному провадженні № 42017100000001071 зобов`язано негайно повернути майно, вилучене 07 вересня 2017 року.

85. Комісія також установила, що скаржники неодноразово зверталися до прокуратури із клопотанням про повернення майна, але майно не було повернуто.

86. Таким чином, позивачці було відомо про порушення, які були вчинені при вилученні у скаржників майна в межах кримінального провадження № 42017100000001071, та неодноразові звернення скаржників щодо повернення цього майна.

87. Як установила КДКП, ОСОБА_1 , отримавши ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року про негайне повернення майна, вилученого під час обшуку 07 вересня 2017 року, направила це судове рішення для організації виконання слідчому прокуратури ОСОБА_4

88. Разом із цим ОСОБА_1 , як старша групи прокурорів у кримінальному провадженні, не вжила належних заходів щодо повернення тимчасово вилученого майна та не проконтролювала своєчасність виконання слідчим прокуратури ОСОБА_4 цього рішення, що призвело до тривалого зволікання з його виконання у повному обсязі.

89. Отже, зазначені вище правові положення в сукупності з установленими обставинами свідчать про неналежне виконання ОСОБА_1 службових обов`язків, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII є підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження.

90. Водночас суд першої інстанції правильно встановив, що при прийнятті оскаржуваного рішення від 18 липня 2018 року № 320дп-18 Комісія врахувала характер проступку, його наслідки, особу та службову характеристику прокурора, ступінь вини ОСОБА_1 та інші обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

91. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що під час дисциплінарного провадження КДКП перевірила викладені у дисциплінарній скарзі обставини на предмет дотримання позивачкою вимог, що ставляться до посадових осіб органів прокуратури, та наявності в діях прокурора складу дисциплінарного проступку. Встановлені в ході дисциплінарного провадження Комісією факти і з`ясовані обставини мають значення виключно для прийняття рішення КДКП у межах її компетенції.

92. При цьому за практикою Європейського суду з прав людини гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

93. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними посилання ОСОБА_1 на те, що КДКП порушила конституційний принцип презумпції невинуватості та конституційні права людини і громадянина.

94. Ураховуючи наведене, КДКП належним чином з`ясувала обставини, які мали значення для прийняття рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновків про наявність у діях позивачки складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази, та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Комісія врахувала всі доводи скаржниці.

95. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення КДКП про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді заборони на строк 6 місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, відповідає статті 19 Конституції України, статті 2 КАС України та вимогам інших законів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

96. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

97. На підставі статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

98. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

Т. О. Анцупова О. Б. Прокопенко

С. В. Бакуліна В. В. Пророк

В. В. Британчук Л. І. Рогач

Ю. Л. Власов О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко