ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 809/648/14

Провадження № 11-952апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Анцупової Т. О.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу № 809/648/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» (далі - ТОВ «Х-Адванс») до реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області (далі - Реєстраційна служба), треті особи: ОСОБА_1 , Гаражний кооператив «Соколи» (далі - ГК «Соколи»), про визнання недійсним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ГК «Соколи» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року (суддя Мигалюк Ю. В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року (у складі колегії суддів Качмаря В. Я., Гінди О. М., Ніколіна В. В.),

УСТАНОВИЛА:

Рух справи

1. У лютому 2014 року ТОВ «Х-Адванс» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Лозової Х. О. від 27 травня 2013 року № 2613884 про проведення за ОСОБА_1 державної реєстрації прав власності на гараж АДРЕСА_2, відкриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна;

- зобов`язати відповідача забезпечити внесення до Реєстру відповідного запису про скасування державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на гараж АДРЕСА_2 , ГК «Соколи» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 68311226101).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всупереч положенням Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703), відповідач здійснив державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на гараж без документа про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію та документа, що посвідчує речове право заявника на земельну ділянку, витягу з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку, а також без документа, що підтверджує викуп гаража членом ГК «Соколи». Оскільки гараж розташований на земельній ділянці, що належить ТОВ «Х-Адванс» на праві приватної власності, то рішення відповідача підлягає визнанню недійсним, а державна реєстрація - скасуванню шляхом внесення відповідних записів до Реєстру.

3. Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 09 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 15 березня 2016 року, позовні вимоги задовольнив.

4. Не погодившись із такими судовими рішеннями, ГК «Соколи» звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 травня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. 29 червня 2016 року до Вищого адміністративного суду України від ТОВ «Х-Адванс» надійшли заперечення на касаційну скаргу ГК «Соколи», у яких позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

7. 21 липня 2016 року до Вищого адміністративного суду України від ГК «Соколи» надійшли додаткові обґрунтування до касаційної скарги.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

9. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. У січні 2018 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09 вересня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) у зв`язку з тим, що ГК «Соколи» оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини

13. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 березня 2008 року, зареєстрованого за № 1159, Акціонерне товариство відкритого типу «Родон» (далі - ВАТ «Родон») прийняло у власність земельну ділянку загальною площею 6,3201 га, з усіма обтяженнями і сервітутами за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером 2610190501:09:003:0101, а в подальшому отримало державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 825462.

14. Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21 липня 1998 року № 287 ВАТ «Родон» надано право тимчасового будівництва автостоянки на власній території перспективного розширення підприємства.

15. Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 657804 земельна ділянка площею 6,2207 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, перейшла у власність ТОВ «Х-Адванс» на підставі розподільчого балансу від 19 жовтня 2011 року.

16. 27 травня 2013 року державним реєстратором прийнято рішення № 2613844, згідно з яким проведено державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме гараж АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 68311226101).

17. Вважаючи, що відповідач здійснив реєстрацію за третьою особою права власності на об`єкт нерухомого майна з порушенням чинного на той час законодавства та прав ТОВ «Х-Адванс» як землевласника, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій

18. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач здійснив державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на гараж № 45 з порушенням вимог Закону № 1952-ІV і Порядку № 703, а саме без: документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; документа, що посвідчує речове право заявника на земельну ділянку, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; документа, що підтверджує викуп гаража членом ГК «Соколи»; документа, що підтверджує присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

19. У касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не встановили дійсного характеру правовідносин, що склалися між сторонами, та не визначили суті порушеного права, на захист якого подано позов.

20. Зокрема, скаржник зауважив, що суд першої інстанції, не вирішивши питання про залучення у справі як відповідача державного реєстратора, не мав правових підстав вирішувати спір по суті.

21. Також скаржник звернув увагу на те, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди не врахували, що на момент побудови гаража (2006 рік) власником земельної ділянки, на якій він розташований, була Івано-Франківська міська рада, а ГК «Соколи» користувався цією ділянкою на підставі договору оренди землі. При цьому ТОВ «Х-Адванс» стало власником земельної ділянки лише у 2012 році. Право власності на гараж набуте ОСОБА_1 відповідно до статті 19-1 Закону України від 10 липня 2003 року № 1087-IV «Про кооперацію». Крім того, на момент постановлення судами оскаржуваних судових рішень гараж не перебував у власності ОСОБА_1 , а був зареєстрований за іншою особою.

22. Окремо скаржник звертає увагу на те, що спір у справі, що розглядається, не є адміністративним, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

23. Крім того, у додаткових обґрунтуваннях касаційної скарги ГК «Соколи» зазначив, що позивач оспорює правомірність набуття третьою особою права власності на нерухоме майно, тому цей спір не має ознак адміністративного та підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Таким чином, вирішення судами попередніх інстанцій спору по суті є помилковим. На думку скаржника, постановлені рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження в цій справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оцінка Великої Палати Верховного Суду

24. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

25. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

26. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із цим позовом, якщо не зазначено інше) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

27. За пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

28. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

29. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

30. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

31. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

32. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

33. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

34. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

35. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

36. Як установлено матеріалами справи, ТОВ «Х-Адванс» звернулося до суду з позовом до Реєстраційної служби про скасування рішення, яким проведено державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна - гараж № 45 за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ , ГК «Соколи» та на підставі якого третій особі видано свідоцтво про право власності на цей об`єкт.

37. При цьому підставою для звернення з позовом є те, що внаслідок прийняття рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на вказаний гараж порушується право позивача на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій його збудовано та яка належить на праві приватної власності ТОВ «Х-Адванс».

38. Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю набуття третьою особою у справі права власності на об`єкт нерухомого майна, що стало підставою для оскарження реєстрації права власності на це майно. Тобто предметом розгляду в цій справі є законність набуття особою права власності на нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

39. Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

40. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час постановлення судами першої та апеляційної інстанцій рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

41. Оскільки позовні вимоги заявлено ТОВ «Х-Адванс» на захист порушеного, на його думку, права власності на земельну ділянку, а на підставі оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень у третьої особи виникло речове право, правомірність набуття якого оспорює позивач, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

42. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

43. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня, 30 жовтня та 13 листопада 2018 року у справах № 806/1641/17 (провадження № 11-696апп18), № 809/973/14 (провадження № 11-858апп18) та № 809/649/14 (провадження № 11-859апп18) відповідно.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Частиною третьою статті 3 КАС України (тут і далі, у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) установлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

45. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

46. На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

47. За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

48. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не підтримує висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення спору за правилами адміністративної юрисдикції і вважає, що спір у справі стосується правомірності набуття третьою особою права власності на нерухоме майно, тобто майнових інтересів, тому з урахуванням суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного судочинства.

Висновки щодо розподілу судових витрат

49. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

50. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 341, 345, 349, 354, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Гаражного кооперативу «Соколи» задовольнити частково.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року скасувати, провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців В. В. Пророк

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік

О. С. Золотніков О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська