ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2019 року

Київ

справа №160/9019/18

адміністративне провадження №К/9901/21140/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Кравченко Р.О.

представника позивача - Бірсана Є.М.,

представника відповідача-1 - Монастирської Ж.В.,

представника відповідача-2 - не з`явився,

представника третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 (головуючий суддя - С.В. Чабаненко, судді - С.Ю. Чумак, І.В. Юрко)

у справі № 160/9019/18

за позовом ОСОБА_1

до Державного бюро розслідувань,

Директора Державного бюро розслідувань Труби Романа Михайловича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Конкурсна комісія № 2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань,

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Державного бюро розслідувань, Директора Державного бюро розслідувань Труби Р.М., в якій з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд:

- визнати протиправними дії Директора Державного бюро розслідувань - Труби Р.М. щодо відмови в призначенні його, ОСОБА_1 , на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, відповідно до рішення конкурсної комісії № 32 від 20.07.2018;

- скасувати лист Державного бюро розслідувань №01-2102 від 07.09.2018 щодо відмови в призначенні його, ОСОБА_1 , на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, як акт індивідуальної дії;

- зобов`язати Директора Державного бюро розслідувань - Трубу Р .М. призначити його, ОСОБА_1 , на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, на підставі рішення конкурсної комісії № 32 від 20.07.2018.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що ним, як претендентом на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Мелітополі було подано документи до конкурсної комісії № 2 згідно вимог Закону України «Про Державне бюро розслідувань». За наслідками розгляду поданого ОСОБА_1 пакету документів для участі у конкурсі для зайняття вакантної посади комісією №2 прийнято рішення про відповідність претендента кваліфікаційним вимогам для зайняття відповідної посади та допущення до участі у конкурсі. Відповідно до рішення засідання конкурсної комісії № 2, оформленого протоколом № 32 від 20.07.2018, позивача було визначено переможцем конкурсу для зайняття посади. Однак, 11.09.2018 позивачем отримано лист №01-2102 від 07.09.2018 за підписом Директора Державного бюро розслідувань, відповідно до якого позивачу відмовлено у призначенні на посаду з причин невідповідності претендента кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для зайняття посади. Позивач вважає, що отриманий лист №01-2102 від 07.09.2018 порушує його право на призначення на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Мелітополі, є таким, що не відповідає та суперечить нормам чинного законодавства України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Директора Державного бюро розслідувань - Труби Р.М. щодо відмови в призначенні позивача, ОСОБА_1 , на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, відповідно до рішення конкурсної комісії № 32 від 20.07.2018 року. Зобов`язано Директора Державного бюро розслідувань - Трубу Р.М. розглянути рішення засідання Конкурсної комісії № 2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань № 32 від 20.07.2018 та прийняти відповідне рішення. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

4. При прийнятті рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що Директор Державного бюро розслідувань Труба Р.М. при отриманні рекомендацій Конкурсної комісії №2 про призначення ОСОБА_1 на посаду, протиправно листом від 07.09.2018 №01-2102 відмовив у призначенні позивача, на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, на підставі рішення конкурсної комісії № 32 від 20.07.2018, оскільки до його компетенції не належить перевірка пакета документів позивача для прийняття ним участі у конкурсі на зайняття вакантної посади.

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 у справі №160/9019/18 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

6. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що допуск до участі у конкурсі для призначення на відповідну посаду у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань особи, яка фактично як на дату подачі документів, так і на дату їх розгляду Конкурсною комісією №2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, не відповідала кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для зайняття відповідної посади, не свідчить про наявність протиправної бездіяльності з боку відповідача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

8. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що відповідно до рішення засідання конкурсної комісії № 2, оформленого протоколом № 32 від 20.07.2018 його було визначено переможцем конкурсу для зайняття відповідної посади. В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції в порушення частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України приходить до протилежного висновку, фактично приймаючи на себе дискреційні повноваження третьої особи, та вказуючи, що скаржник не відповідав вимогам встановленим законом. Вважає, що лист № 01-2102 від 07.09.2018 не тільки не відповідає вимогам законодавства, а навпаки суперечить йому, в тексті відсутні будь-які посилання на конкретні норми права, згідно яких прийнято рішення відповідачем.

Позиція інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу відповідачі заперечують проти змісту та вимог касаційної скарги, вважають її необґрунтованою, а постанову суду апеляційної інстанції - законною, постановленою відповідно до вимог закону, з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням вимог процесуального права, при повному, всебічному та об`єктивному вивченню обставин справи.

Рух касаційної скарги

10. Ухвалою Верховного Суду від 01.08.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

11. Ухвалою Верховного Суду від 15.10.2019 призначено справу до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

12. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги з підстав, викладених в касаційній скарзі, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

13. Представник відповідача 1 у судовому засіданні заперечував проти касаційної скарги з мотивів, викладених у відзиві на касаційну скаргу, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

14. Наказом Державного бюро розслідувань від 02.04.2018 № 41 оголошено конкурс на заміщення посади першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі.

15. 19.04.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою про допущення його до участі у конкурсі на зайняття посади першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі.

16. Відповідно до Протоколу № 19 від 18.05.2018 на засіданні конкурсної комісії № 2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань було здійснено перевірку поданих учасниками конкурсу документів на відповідність вимогам, встановленим законодавством та Порядком, за результатом чого встановлено, що документи, подані ОСОБА_1 №144 у переліку осіб, відповідають встановленим вимогам і кандидат допущений до участі у конкурсі для призначення на вакантні посади у Державне бюро розслідувань.

17. Протоколом № 32 від 20.07.2018 засідання конкурсної комісії № 2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань визначено переможців конкурсу на зайняття вакантних посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань та вирішено питання про надання рекомендацій Директору Державного бюро розслідувань для призначення переможців конкурсу на посади у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань.

18. За результатами голосування члени конкурсної комісії вирішили визначити переможцем конкурсу та рекомендувати Директору Державного бюро розслідувань Трубі Р.М. для призначення на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_1 .

19. Листом від 07.09.2018 № 01-2102 за підписом Директора Державного бюро розслідувань Труби Р.М. ОСОБА_1. повідомлено, що за результатами вивчення його освітнього і професійного рівня, з пакету документів, поданих для участі в конкурсі, встановлено, що призначення на посаду є неможливим з наступних підстав.

Вища юридична освіта (спеціальність «Правознавство») була отримана ОСОБА_1 відповідно до диплому від 30.05.2013 МВ № 12515126.

Згідно з наданою копією трудової книжки НОМЕР_1 загальний досвід роботи позивача у галузі права, після здобуття вищої освіти у галузі права, становить менше п`яти років.

Також, проаналізувавши інформацію у трудовій книжці щодо займаних посад, вказано про те, що у позивача не виявлено досвіду в організації та проведенні ним оперативно-розшукових заходів або слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. Додаткові документи для підтвердження цього досвіду до Бюро не надходили.

20. На підставі вищезазначеного, ОСОБА_1 відмовлено у призначені на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Відповідно до статті 1 та частини першої статті 2 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Державне бюро розслідувань у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх основі.

23. Згідно із статтею 3 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Державне бюро розслідувань організовується і діє на засадах: 1) верховенства права, відповідно до якого людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; 2) законності; 3) справедливості; 4) неупередженості; 5) незалежності і персональної відповідальності кожного працівника Державного бюро розслідувань; 6) відкритості та прозорості діяльності Державного бюро розслідувань для суспільства та демократичного цивільного контролю, підзвітності і підконтрольності визначеним законом державним органам. Державне бюро розслідувань діє гласно тією мірою, що не порушує права і свободи людини і громадянина, не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства та законодавства про державну таємницю; 7) політичної нейтральності і позапартійності. Використання Державного бюро розслідувань у партійних, групових чи особистих інтересах не допускається. Діяльність політичних партій у Державному бюро розслідувань забороняється; 8) єдиноначальності у поєднанні з колективним способом реалізації окремих повноважень Державного бюро розслідувань. Принцип єдиноначальності не заперечує принципу процесуальної самостійності слідчого органу Державного бюро розслідувань.

24. Частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 9 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань утворюються такі його територіальні управління:

1) територіальне управління, розташоване у місті Львові, що поширює свою діяльність на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську області;

2) територіальне управління, розташоване у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку, Житомирську, Рівненську, Хмельницьку, Чернівецьку області;

3) територіальне управління, розташоване у місті Миколаєві, що поширює свою діяльність на Кіровоградську, Миколаївську, Одеську області;

4) територіальне управління, розташоване у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим, Запорізьку, Херсонську області, місто Севастополь;

5) територіальне управління, розташоване у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську, Полтавську, Сумську, Харківську області;

6) територіальне управління, розташоване у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Донецьку і Луганську області;

7) територіальне управління, розташоване у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, Київську, Черкаську та Чернігівську області.

Територіальні органи Державного бюро розслідувань є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Територіальні органи Державного бюро розслідувань діють на підставі положень, що затверджуються Директором Державного бюро розслідувань в порядку, передбаченому частиною другою статті 12 цього Закону.

25. Відповідно до частини третьої статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки. Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у цих підрозділах затверджуються Директором Державного бюро розслідувань. Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад, визначених у частині першій статті 10, частині першій статті 13 та частині першій статті 24 цього Закону, здійснюється за результатами відкритого конкурсу, що проводиться в порядку, визначеному Директором Державного бюро розслідувань на основі Типового порядку проведення відкритого конкурсу, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

26. Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» директори територіальних органів, керівники підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань призначаються на посаду та звільняються з посади Директором Державного бюро розслідувань за поданням Конкурсної комісії в порядку, передбаченому частинами другою - одинадцятою статті 11 цього Закону.

27. Відповідно до частини другої та четвертої статті 11 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» організацію та проведення конкурсу здійснює Конкурсна комісія відповідно до цього Закону.

Рішення Конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні Конкурсної комісії проголосували не менше п`яти членів Конкурсної комісії.

28. Частиною восьмою статті 11 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що конкурсна комісія:

1) визначає регламент своєї роботи;

2) розміщує оголошення про умови та строки проведення конкурсу;

3) розглядає документи, подані особами для участі в конкурсі;

4) відбирає із загального числа кандидатів осіб, з якими проводить на своєму засіданні співбесіду, та осіб, щодо яких проводиться спеціальна перевірка, передбачена Законом України «Про запобігання корупції», і перевірка, передбачена Законом України «Про очищення влади»;

5) відбирає шляхом відкритого голосування з числа кандидатів, які пройшли співбесіду, одного кандидата, що відповідає вимогам до Директора Державного бюро розслідувань та, згідно з обґрунтованим рішенням Конкурсної комісії, має найкращі професійний досвід, знання і якості для виконання службових обов`язків на цій посаді; відбирає шляхом відкритого голосування з числа кандидатів, які пройшли співбесіду, двох кандидатів, що відповідають вимогам до першого заступника і заступника Директора Державного бюро розслідувань, мають найкращі професійний досвід, знання і якості для виконання службових обов`язків на цих посадах;

6) оприлюднює інформацію про кандидатів, які подали заяву на участь у конкурсі, а також інформацію про трьох кандидатів, відібраних для проходження співбесіди в Конкурсній комісії, про кандидатів, відібраних Конкурсною комісією для призначення на посади Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника і заступника Директора Державного бюро розслідувань;

7) проводить повторний конкурс у разі відхилення всіх кандидатів у зв`язку з їх невідповідністю встановленим вимогам або непроходженням спеціальної перевірки, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», чи перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

29. Відповідно до частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» особа, яка претендує на участь у конкурсі, подає у зазначений в оголошенні строк такі документи:

1) заяву про участь у конкурсі з наданням згоди на проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та на обробку персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

2) автобіографію, що містить прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), членство в політичних партіях, у тому числі в минулому, наявність трудових або будь-яких інших договірних відносин з політичною партією упродовж року, що передує поданню заяви (незалежно від тривалості), контактний номер телефону та адресу електронної пошти, а також відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларацію за рік, що передує року, в якому оприлюднено оголошення про конкурс, в порядку, встановленому законом;

4) інші документи, передбачені законами України «Про державну службу» і «Про запобігання корупції».

Відомості з поданих відповідно до цієї частини документів підлягають оприлюдненню упродовж трьох робочих днів після закінчення строку подання заяв на конкурс на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України, крім відомостей, які відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» віднесені до інформації з обмеженим доступом, та відомостей про контактний номер телефону і адресу електронної пошти кандидата.

30. Наказом Державного бюро розслідувань від 16.03.2018 № 30 затверджено кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посади першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, а саме: загальні вимоги (освіта, ступінь вищої освіти, стаж роботи (тривалість у роках, у тому числі на посадах певної категорії), володіння мовами, оплата праці, група посади державної служби), спеціальні вимоги (знання законодавства, професійні знання, лідерство, прийняття ефективних рішень, комунікації та взаємодія, впровадження змін, управління організацією роботи та персоналом, особистісні компетенції).

31. Відповідно до пунктів 9, 10 Розділу IV «Прийняття та розгляд поданих для участі у конкурсі документів» Порядку проведення конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 14.02.2018 №13 (далі - Порядок № 13) робоча група опрацьовує подані кандидатами документи та передає їх Комісії.

Комісія перевіряє подані документи на відповідність їх вимогам, встановленим Законом та цим Порядком, а також кваліфікаційним вимогам у триденний строк з дня їх надходження.

Кандидати, документи яких не відповідають встановленим вимогам та/або подані не в повному обсязі, до конкурсу не допускаються.

Про результати проведеної перевірки кандидати інформуються в письмовому вигляді протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.

Список кандидатів, допущених до проходження кваліфікаційного іспиту, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Бюро протягом трьох робочих днів з дня прийняття Комісією рішення щодо допущення кандидатів до проходження кваліфікаційного іспиту.

32. Пунктом 16 розділу ІІ Порядку № 13 визначено, що усі рішення Комісії протягом трьох днів з дня проведення засідання оформлюються протоколом, який підписується присутніми на засіданні членами Комісії, та оприлюднюються на офіційному веб-сайті Бюро наступного робочого дня після підписання протоколу.

33. Згідно пункту 19 Типового порядку проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2017 № 1069 (далі - Типовий порядок № 1069) конкурсна комісія перевіряє подані документи, їх відповідність вимогам, встановленим законом та порядком проведення відкритого конкурсу для призначення на посади в органі Бюро, затвердженим Директором Бюро, а також кваліфікаційним вимогам у триденний строк з дня їх надходження.

Кандидати, документи яких не відповідають встановленим вимогам та/або подані не в повному обсязі, до конкурсу не допускаються.

34. Статтею 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» визначено повноваження Директора Державного бюро розслідувань, зокрема пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що директор Державного бюро призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Державного бюро розслідувань, директорів та заступників директорів територіальних органів Державного бюро розслідувань.

35. Частиною другою статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що повноваження з питань, передбачених пунктами 2, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 19 частини першої цієї статті, Директор Державного бюро розслідувань реалізовує за погодженням із першим заступником та заступником Директора Державного бюро розслідувань, а рішення з питань діяльності територіальних органів, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, також за поданням директорів територіальних органів Державного бюро розслідувань.

36. Відповідно до пункту 7 Розділу VIII «Визначення переможців конкурсу» Порядку № 13 директор Бюро за результатами розгляду рекомендацій Комісії, а саме документів щодо призначення переможця конкурсу на посаду в Бюро, вирішує питання про призначення (відмову у призначенні) особи на посаду.

Директор Бюро відмовляє у призначенні переможця конкурсу на відповідну посаду в Бюро з підстав виявлення (встановлення) обставин, передбачених законодавством України, які унеможливлюють зайняття кандидатом відповідної посади у Бюро.

37. Згідно з пунктом 6 розділу VIII Порядку № 13 призначення переможця конкурсу на відповідну посаду в Бюро відбувається за погодженням із заступниками Директора Бюро, що здійснюється не пізніше наступного робочого дня за днем подання Комісією рекомендації Директору Бюро про призначення переможця конкурсу на посаду.

Перший заступник, заступник Директора Бюро мають право відмовити у погодженні призначення переможця конкурсу на посаду з підстав виявлення (встановлення) обставин, передбачених частиною першою статті 15 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».

38. Частиною першою статті 15 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» визначено, що особа не може бути призначена на посаду в Державному бюро розслідувань, якщо вона:

1) за рішенням суду визнана недієздатною або обмежена у цивільній дієздатності;

2) має судимість за вчинення злочину, не погашену або не зняту в установленому законом порядку (крім реабілітованої особи), або протягом останнього року притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією;

3) у разі призначення матиме у прямому підпорядкуванні близьких їй осіб або буде прямо підпорядкована у зв`язку з виконанням повноважень близьким їй особам;

4) не пройшла спеціальну перевірку.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

39. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

40. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

41. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що допуск до участі у конкурсі для призначення на відповідну посаду у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань особи, яка фактично як на дату подачі документів, так і на дату їх розгляду Конкурсною комісією № 2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, не відповідала кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для зайняття відповідної посади, не свідчить про наявність протиправної бездіяльності з боку відповідача.

42. Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає вказаний висновок суду апеляційної інстанції помилковим, враховуючи наступне.

43. Судом встановлено, що Протоколом № 19 від 18.05.2018 на засіданні конкурсної комісії № 2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань було здійснено перевірку поданих учасниками конкурсу документів на відповідність вимогам, встановленим законодавством та Порядком, за результатом чого встановлено, що документи, подані ОСОБА_1 №144 у переліку осіб, відповідають встановленим вимогам, і кандидат допущений до участі у конкурсі для призначення на вакантні посади у Державне бюро розслідувань.

44. Протоколом № 32 від 20.07.2018 визначено переможців конкурсу на зайняття вакантних посад у територіальних управліннях Державному бюро розслідувань та вирішено питання про надання рекомендацій Директору Державного бюро розслідувань для призначення переможців конкурсу на посади у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань.

45. Протоколом № 32 від 20.07.2018 позивач був визнаний переможцем конкурсу на зайняття посади першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, та був рекомендований Конкурсною комісією № 2 для зарахування на посаду Директору Державного бюро розслідувань Трубі Р.М.

46. Аналіз вищенаведених норм законодавства із врахуванням обставин справи дає підстави для висновку, що саме на Конкурсну комісію покладено обов`язок по перевірці поданих кандидатом документів на відповідність вимогам, встановленим законом та порядком проведення відкритого конкурсу для призначення на посади в органі Бюро, затвердженим Директором Бюро, а також кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для зайняття посади, а Директор Державного бюро розслідувань за поданою рекомендацією Конкурсної комісії повноважний призначати за погодженням із першим заступником та заступником Директора Державного бюро розслідувань на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань.

47. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що Директор Державного бюро розслідувань при отриманні рекомендацій Конкурсної комісії повинен призначити на посаду особу, яка була допущена до участі у конкурсі для призначення на вакантні посади, визнана переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад, та відповідає кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для зайняття посади, якій конкурсною комісією надано рекомендацію для призначення на вакантну посаду.

48. За змістом пункту 7 Розділу VIII «Визначення переможців конкурсу» Директор Бюро відмовляє у призначенні переможця конкурсу на відповідну посаду в Бюро з підстав виявлення (встановлення) обставин, передбачених законодавством України, які унеможливлюють зайняття кандидатом відповідної посади у Бюро.

49. Частина перша статті 15 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» містить вичерпний перелік обмежень, відповідно до яких особа не може бути призначена на посаду в Державному бюро розслідувань.

50. Разом з тим судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Наказом Державного бюро розслідувань від 16.03.2018 № 30 «Про затвердження кваліфікаційних вимог та критеріїв професійної придатності працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі» з метою оголошення конкурсу на зайняття посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, на підставі пункту 8 та 20 частини першої статті 12, частини третьої статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» затверджено, зокрема, кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посади першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі.

51. Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що на час розгляду документів, поданих позивачем для участі у конкурсі, досвід роботи позивача в галузі права після здобуття вищої освіти становив 4 роки 10 місяців.

52. При цьому, з матеріалів справи встановлено, що позивач оскаржує рішення про відмову в призначенні на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, на момент прийняття якого, як і на момент надання рекомендацій конкурсною комісією № 2 для призначення на посаду, досвід роботи ОСОБА_1 в галузі права становив 5 років 1 місяць.

53. Верховним Судом не встановлено підстав, які унеможливлюють зайняття позивачем посади першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі.

54. Так, відповідно до кваліфікаційних вимог та критеріїв професійної придатності для зайняття посади першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, спірним у даних правовідносинах являється критерій кваліфікаційних вимог та професійної придатності щодо досвіду роботи в галузі права не менше п`яти років (після здобуття вищої освіти), у тому числі на керівних посадах не менше трьох, та досвіду в організації та проведенні оперативно-розшукових заходів або слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема його дослідження на стадії призначення на посаду.

55. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, виходив з того, що особа, яка претендує на посаду першого заступника Директора Державного бюро розслідувань, як на день подання документів для участі у конкурсі, так і на час прийняття рішення про допуск до участі в конкурсі, повинна мати необхідний стаж роботи в галузі права.

56. Як вже зазначалося вище, зі змісту кваліфікаційних вимог та критеріїв професійної придатності для зайняття посади першого заступника Територіального управління Директора Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі встановлено, що однією з обов`язкових умов, що дає право обійняти посаду першого заступника є те, що особа повинна мати досвід роботи в галузі права не менше п`яти років (після здобуття вищої освіти) для зайняття посади.

57. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент призначення на посаду позивача, останній відповідав кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для зайняття посади (на момент подання рекомендацій конкурсною комісією досвід роботи в галузі права становив понад п`ять років). А тому правильними є висновки суду першої інстанції, що Директор Державного бюро розслідувань не наділений компетенцією по перевірці документів, поданих особою для участі у конкурсі на зайняття вакантних посад.

Такі висновки також узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 10.10.2019 у справі № 826/17225/17.

58. Безпідставними є доводи відповідачів щодо правомірності застосування у спірних правовідносинах правил пункту 7 розділу VIII «Визначення переможців конкурсу» Порядку № 13, відповідно до якого передбачено відмову у призначенні переможця з підстав виявлення (встановлення) обставин, передбачених законодавством України, які унеможливлюють зайняття кандидатом відповідної посади.

Так, частина перша статті 15 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» містить виключний перелік обставин, відповідно до яких особа не може бути призначена на посаду в Державному бюро розслідувань. Таких обставин, які б перешкоджали призначенню позивача на посаду, відповідачами не наведено, а судами не встановлено.

59. За таких обставин також відхиляються доводи відповідачів щодо невідповідності позивача кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності щодо наявності «практичного» досвіду в організації та проведенні оперативно-розшукових заходів або слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки такі не ввійшли до переліку, загальних вимог щодо наявності професійного стажу на певних посадах, а включені до розділу «Спеціальні вимоги» щодо наявності професійних знань у певній сфері, затвердженого в додатку Наказом № 30 від 16.03.2018.

60. Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною другою вищевказаної статті передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

61. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» під терміном «закон», що вживається в статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як і в інших статтях Конвенції, слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».

Суд зазначає, що «закон» повинен бути належним чином доступним: громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм в конкретному випадку. Крім того, норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку. Громадянин повинен мати можливість - за необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія (рішення у справі «Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства від 13.07.1995»).

62. Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на повагу до особистого життя) за практикою Європейського суду з прав людини включає також право на професію і невтручання в професійну діяльність (справа «Бігаєва проти Греції»).

63. Європейський суд з прав людини зазначає, що приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом». Поняття «приватне життя» не виключає в принципі діяльність професійного чи ділового характеру.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово вказував про виявлені ним порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через відсутність ясності та чіткості внутрішніх правових норм.

64. Вимога про чіткість поширюється на обсяг дискреційних повноважень органів державної влади. Внутрішнє законодавство повинно з чіткістю вказати обсяг та спосіб здійснення відповідного рішення, що надається органам державної влади, з тим щоб забезпечити особам мінімальний рівень захисту, на який вони мають право при верховенстві права у демократичному суспільстві.

Європейський суд з прав людини зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11.11.1996 («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65)).

65. Вислів «відповідно до закону» вимагає, по-перше, щоб згадані заходи мали певні підґрунтя у національному праві. Цей вислів передбачає, що національне законодавство має бути достатньо передбачуваним у своєму формулюванні, аби надати особам належні вказівки щодо обставин і умов, за яких влада уповноважена застосовувати засоби, які зачіпають їх права, гарантовані Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14.10.2010 (справа «Щокін проти України») зазначив, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

66. Вислів «необхідно в демократичному суспільстві» передбачає, що втручання відповідає «невідкладним соціальним потребам», і зокрема, є пропорційним поставленій законній меті.

67. Встановлені судами у даній справі обставини щодо допуску позивача до участі у конкурсі, визнання позивача переможцем конкурсу, та прийняття Директором Державного бюро розслідувань відмови у призначенні на посаду являє собою втручання в право на «приватне життя» за змістом положень статті 8 Конвенції.

68. Враховуючи вищевикладене, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що Директор Державного бюро розслідувань Труба Р.М. при отриманні рекомендацій Конкурсної комісії № 2 про призначення ОСОБА_1 на посаду, протиправно листом від 07.09.2018 №01-2102 відмовив у призначенні позивача на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, на підставі рішення конкурсної комісії № 32 від 20.07.2018.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

70. Частиною першою статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

71. В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до скасування цим судом рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

72. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

73. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

74. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 327, 341, 344, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 у справі № 160/9019/18 скасувати.

3. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду