open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 808/8386/15
Моніторити
Постанова /02.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.11.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /22.02.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /27.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /12.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /12.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /12.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /12.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /03.11.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Постанова /03.11.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /03.11.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Постанова /03.11.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /03.11.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /27.10.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /22.10.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /22.10.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.10.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /19.10.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /19.10.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /16.10.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 808/8386/15
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /02.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.11.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /22.02.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /27.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /12.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /12.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /12.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /12.01.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /03.11.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Постанова /03.11.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /03.11.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Постанова /03.11.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /03.11.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /27.10.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /22.10.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /22.10.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.10.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /19.10.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /19.10.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /16.10.2015/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2019 року

Київ

справа №808/8386/15

адміністративне провадження №К/9901/11430/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2015 року (головуючий суддя Д.В. Татаринов)

і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року (головуючий суддя Нагорна Л.М., судді Круговий О.О., Юхименко О.В.)

у справі №808/8386/15

за позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосинтез»

до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

про визнання незаконним рішення і часткове скасування акту опису та арешту майна.

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

16 жовтня 2015 року Приватне акціонерне товариство «Запоріжбіосинтез» звернулося з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якому просило:

- визнати незаконним рішення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області Юлдашева А.А. в частині встановлення обмеження права користування описаним і арештованим майном за Актом опису та арешту майна від 30 вересня 2015 року, складеного в межах виконавчого провадження №48180189 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 13 липня 2015 року №8072;

- скасувати акт опису і арешту майна від 30 вересня 2015 року, складений державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області Юлдашевим А.А., в межах виконавчого провадження №48180189 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 13 липня 2015 року №8072 в частині, що стосується встановлення обмеження права користування позивача описаним і арештованим майном.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23 липня 2015 року державним виконавцем Юлдашевим А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48180189 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса. У цьому виконавчому проваджені винесено постанову про арешт майна позивача та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на нерухоме майно. Державний виконавець також склав Акт опису і арешту майна, яким описав і наклав арешт на нерухоме майно, яке є власністю позивача, і встановив обмеження права користування ним.

За Актом опису і арешту майна державний виконавець передав описане нерухоме майно на відповідальне зберігання фізичній особі - ОСОБА_1 , який є сторонньою особою та не має жодного відношення до позивача. На підставі викладеного, позивач вважає рішення державного виконавця в частині встановлення обмеження користування описаним та арештованим нерухомим майном за Актом опису і арешту майна незаконним і таким, що належить у відповідній частині скасувати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2015 року позов задоволено частково і скасовано обмеження права користування позивачем описаним та арештованим майном. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи це рішення суд виходив з того, що державний виконавець, накладаючи арешт на майно позивача, необґрунтовано обмежив права позивача у користуванні цим майном. Зокрема, користування стало можливим виключно за письмового дозволу державного виконавця. Суд першої інстанції дійшов висновку, що державний виконавець не взяв до уваги права та інтереси позивача стосовно необхідності використання арештованого майна у господарській діяльності підприємства, не встановив строку обмеження права користування майном.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На думку скаржника, в ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права.

Скаржник зазначає, що оскаржуваним рішенням державного виконавця було не виключено право користування описаним майном, а лише обмежено його шляхом надання права такого користування виключно за письмовим дозволом державного виконавця з огляду на свого часу здійснений позивачем опір і перешкоджання державному виконавцю у вчиненні виконавчих дій.

Одночасно, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до акту державного виконавця станом на 19 жовтня 2015 року позивач користується майном, на яке обмежене право користування, у зв`язку з чим посилання на обмеження його прав і створення загрози його господарській діяльності є безпідставними. Відповідач зазначає, що державним виконавцем було встановлено обмеження права користування лише на будівлі цеху БКВ, котельні та заводоуправління. Арешт і заборона користування господарськими потужностями, товарно-матеріальними цінностями позивача не здійснювався.

Позивач не надав свого відзиву на касаційну скаргу.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ «Банк Кіпру» та ПрАТ «Запоріжбіосинтез» (боржник) було укладено Іпотечний договір №42/10 від 29 квітня 2010 року, який забезпечував виконання боржником своїх кредитних зобов`язань за кредитним договором від 29 квітня 2010 року №44-147/2010. В подальшому, на підставі договору факторингу №1 від 21 липня 2014 року ПАТ «НЕОС БАНК» (правонаступник ВАТ «Банк Кіпру») було відступлено право вимоги за кредитним договором від 29 квітня 2010 року №44-147/2010 до боржника на користь ПАТ «Альфа-Банк», а на підставі Договору №1 про передачу прав за іпотечними договорами було відступлено право вимоги за Іпотечним договором.

13 липня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., з метою задоволення вимог стягувача (ПАТ «Альфа-Банк») на загальну суму 5617003,04 грн, вчинено виконавчий напис №8072 про звернення стягнення на нерухоме майно позивача за Іпотечним договором, а саме:

- Будівлю цеху БКВ, інв. №1, загальною площею 2306,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17;

- Котельню, інв. №2, загальною площею 664,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17;

- Заводоуправління, інв. №5, загальною площею 535,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе , 17.

17 липня 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій, зокрема, просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №8072 від 13 липня 2015 року.

23 липня 2015 року державний виконавець Юлдашев А.А. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №48180189 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису.

22 вересня 2015 року державний виконавець у виконавчому провадженні №48180189 з примусового виконання виконавчого напису виніс постанову про арешт майна Приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосинтез» та оголошення заборони на його відчуження.

30 вересня 2015 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області Юлдашев А.А. у виконавчому провадженні №48180189 з примусового виконання виконавчого напису склав Акт опису та арешту майна, яким описав і наклав арешт на нерухоме майно і встановив обмеження права користування описаним і арештованим майном, а саме - «користування можливе виключно з письмового дозволу державного виконавця».

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 52 цього Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частини 1 статті 57 цього Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

У частині 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року зазначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин (частина 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року).

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5.

Після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис і арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані:

а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;

в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

г) прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);

ґ) відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Відповідно до частини 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною першою статті 11 цього Закону передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Наведеними положеннями частини п`ятої статті 57 цього Закону та підпункту «д» пункту 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що при встановлені зберігачеві обмеження права користуватися майном державний виконавець повинен зазначити вид, обсяг і строки встановленого обмеження.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржуваним рішенням державного виконавця не було виключено право користування описаним майном, а лише обмежено його шляхом надання права такого користування виключно за письмовим дозволом державного виконавця у зв`язку зі свого часу здійсненим позивачем опором і перешкоджанням державному виконавцю у вчиненні виконавчих дій і про те, що державний виконавець встановив обмеження права користування лише на будівлі цеху БКВ, котельні та заводоуправління, натомість, арешт і заборона користування господарськими потужностями, товарно-матеріальними цінностями позивача не здійснювався і позивач міг ними користуватись, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

У частині другій статті 57 цього Закону зазначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до матеріалів справи Актом опису й арешту майна описано і накладено арешт на нерухоме майно, а також обмежено право користування:

- Будівлею цеху БКВ, інв. №1, загальною площею 2306,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе , 17;

- Котельнею, інв. №2, загальною площею 664,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя , вул . Дніпропетровське шосе , 17;

- Заводоуправлінням, інв. №5, загальною площею 535,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17 .

В Акті опису й арешту майна державним виконавцем зазначено, що використання вищезазначеного майна можливе лише з письмового дозволу державного виконавця.

Згідно частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Наведеними положеннями частини п`ятої статті 57 цього Закону та підпункту «д» пункту 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що при встановлені зберігачеві обмеження права користуватися майном державний виконавець повинен зазначити вид, обсяг і строки встановленого обмеження.

Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що обмеження зумовлені перешкоджанням позивачем проведенню виконавчих дій, оскільки надані відповідачем акти державного виконавця про порушення боржником режиму обмеження користування арештованим майном від 16, 19 і 26 жовтня 2019 року складені після 30 вересня 2015 року - дати складання акту опису й арешту майна, і саме на вказану дату державним виконавцем мало бути встановлено строк обмеження та мало бути враховано властивості майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, при обмеженні права користування будівлями цеху БКВ, котельнями та заводоуправлінням, державний виконавець фактично обмежив користування і господарськими потужностями й товарно-матеріальними цінностями, які знаходяться всередині приміщень, що знаходяться під обмеженим доступом користування. Також, неможливість безперешкодного доступу до зазначених цінностей унеможливлює і провадження господарської діяльності позивача, в тому числі, внаслідок ускладнення здійснення електропостачання та водопостачання.

Отже, фактичне виконання приписів вищезазначеного Акту призведе до зупинення роботи підприємства, що суперечить меті вчинення такої виконавчої дії, як складення акту опису й арешту майна.

Верховний Суд погоджується з доводами судів першої й апеляційної інстанцій про те, що визначаючи обмеження права користування майном саме шляхом надання права користування з письмового дозволу державного виконавця, останній не в повній мірі дотримався приписів частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року та підпункту «д» пункту 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки ним не було визначено строк накладення такого обмеження та фактично обмежено користування і господарськими потужностями та товарно-матеріальними цінностями, що знаходяться всередині приміщень, які знаходяться під обмеженим доступом користування.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися із обраним судами попередніх інстанцій способом захисту прав позивача, зокрема:

«Скасувати обмеження права користування Приватним акціонерним товариством «Запоріжбіосинтез» описаним та арештованим майном, встановлене актом опису та арешту майна від 30 вересня 2015 року, складеного державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в межах виконавчого провадження №48180189 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. №8072 від 13 липня 2015 року».

У відповідності до частини другої статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) предметом оскарження в адміністративних судах є рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлений інший порядок судового провадження.

Зі змісту Акту опису й арешту майна вбачається, що одночасно з описом арештованого майна державним виконавцем прийнято рішення про заборону використання такого майна, яке є невід`ємною частиною вказаного Акту.

Чинним законодавством встановлено, що в межах адміністративного судочинства до суду адміністративної юрисдикції можуть бути оскарженні будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Тому суд дійшов висновку, що в цьому випадку належним способом захисту повинно бути скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, а саме, скасування акту опису та арешту майна в частині обмеження права користування позивачем описаного й арештованого нерухомого майна, а не «обмеження права користування описаним і арештованим майном, встановленого актом опису та арешту майна».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За частиною четвертою статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких обставин, касаційну скаргу належить задовольнити частково, змінивши судові рішення, що оскаржуються, у відповідній частині.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2015 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року змінити в частині задоволення позовних вимог, виклавши абзац другий резолютивної частини постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2015 року в такій редакції:

«Визнати протиправним і скасувати акт опису й арешту майна від 30 вересня 2015 року складеного державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в межах виконавчого провадження №48180189 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. №8072 від 13 липня 2015 року в частині прийняття рішення про встановлення обмеження права користування Приватним акціонерним товариством «Запоріжбіосинтез» описаним та арештованим нерухомим майном».

В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2015 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк А . В. Жук

Ж.М . Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду

Джерело: ЄДРСР 86034349
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку