ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року

Львів

№ 857/9765/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року, ухвалене суддею Каленюк Ж.В. у м. Луцьку Волинської області в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі №140/1937/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Волинської митниці ДФС, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03 червня 2019 року №UA205110/2019/000518/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Рішення суду мотивоване тим, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обгрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визнаачення митної вартості.

Суд першоі інстанції погодився з доводами відповідача, що наявність у митниці інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості торів та ініціювання її перевірки, але не є безумовною підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, але не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару з самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Також суд висновував, що рішення про коригування митної вартості не може базуватись виключно на інформації ЄАІС ДФС України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які дозволяли ідентифікувати оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість відповідач не обгрунтував, з якою метою ним витребовувались у декларанта висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та які числові значенні такий документ мав підтвердити чи спростувати, не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля. Таким чином, суд не погодився з доводами Волинської митниці ДФС про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом, а саме за ціною договору, яка зазначена в рахунку-фактурі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що виявлення одного або декілької фактів, зазначених у ч.3 ст.53 Митного кодексу України, є підставою для витребовування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Митним органом поставлено під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку з наявністю розбіжностей у відомостях рахунку-фактури №6041433 від 29.05.2019 та в технічному паспорті №2016EJ35493 від 03.10.2016: у першому документі продавець UAB GELGOTOS TRANSPORTAS, а в другому документі власником зазначена інша особа ARVAL SERVICE LEASE.

Крім того, під час опрацювання документів, поданих позивачем разом із митною декларацією №UA205090/2019/069064, встановлено, що декларантом у митній декларації в графі 42 "Ціна товару" задекларовано ціну товару у розмірі 7919,00 євро, при цьому в графі 45 "Коригування" заявлено митну вартість за основним методом на рівні 7941,99 євро (237828,21 грн). Для підтвердження митної вартості товару декларантом подано серед класифікованих документів, визначених в графі 44, фактуру від 29.05.2019, в якій вартість ввезеного позивачем товару становить 7919,00 євро, попередній рахунок № НОМЕР_1 , квитанції про отримання готівки №100019408, №100019355 на суму 7919,00 євро та декларацію країни відправлення 19LTKC0100EK0EF5A8.

Крім того, підставою для сумнівів щодо достовірності відомостей про заявлену митну вартість слугувало й те, що в квитанції від 15 травня 2019 року №100019355 про отримання готівки в сумі 7340,00 євро платником є ОСОБА_2 , а оплатив - ОСОБА_3 .

З урахуванням наведеного та згідно із частиною третьою статті 53 МК України декларанту було запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Однак декларант такі документи не надав.

Відповідач зазначив, що згідно з положеннями Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року, частиною шостою статті 54 МК України, у зв`язку з неподанням повного переліку документів відповідно до частин другої-четвертої статті 53 МК України, митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.

Митну вартість визначено митним органом за резервним методом з врахуванням інформації, наданої спеціалізованим підрозділом, отриманої на підставі моніторингу митних оформлень транспортних засобів, бувших у вжитку, підрозділом ДФС.

Скаржник прийняте за результатами здійснення контролю правильності миної вартості належного позивачу товару письмове рішення про коригування митної вартості вважає законним та обгрунтованим.

В судове засідання сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 придбав з аукціону в компанії ЗАТ "GELGOTOS TRANSPORTAS" (Литва) легковий автомобіль марки PEUGEOT, моделі 3008, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_2 , 2016 року виготовлення за ціною 7919,00 євро. Ця обставина підтверджується попереднім рахунком від 13 травня 2019 року №6041433, ПДВ рахунком-фактурою від 29 травня 2019 року GA №2019-01246, актом приймання-передачі автомобіля від 30 травня 2019 року №201901246 (а.с.12-14). Оплата за товар проведена в готівковій формі, про що свідчать квитанції про отримання готівки від 15 травня 2019 року АА №100019355 та від 30 травня 2019 року АА №100019408 (а.с.15-16).

03 червня 2019 року позивачем через фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 до Волинської митниці ДФС для митного оформлення в режимі імпорту вказаного вище автомобіля було подано МД №UA205090/2019/069064 (а.с.34), в графі 42 якої зазначено фактурну вартість автомобіля 7919,00 євро. Митну вартість визначено за основним методом (графа 43) на рівні 237828,21 грн (графа 45), що еквівалентно 7949,00 євро; з урахуванням цієї митної вартості зроблено відповідні розрахунки митних платежів (графа 47).

Митна вартість на рівні 7949,00 євро розрахована декларантом у такий спосіб: 7919,00 євро - ціна продажу автомобіля; 22,99 євро - витрати на транспортування до України.

Під час здійснення митного контролю імпортованого товару МД №UA205090/2019/069064 (прийнята до оформлення 03 червня 2019 року) із застосуванням системи управління ризиками відбулось спрацювання профілів ризику: 103-1 "Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби"; 105-2 "Контроль правильності визначення митної вартості товарів"; 106-2 "Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів"; 210-1 "Проведення митного огляду транспортного засобу"; 911-1 "Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки". За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що митна вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел; обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VІN - кодом: VF30UBHZTGS190077, валюта - EUR, вартість - 11350,00 євро (а.с.35).

З матеріалів справи слідує, що декларант отримав від сектору контролю за правильністю визначення митної вартості Волинської митниці ДФС електронне повідомлення про те, що подані документи містять розбіжності, а саме: в технічному паспорті від 03 жовтня 2016 року №2016EJ35493 в графі С зазначений власник транспортного засобу ARVAL SERVICE LEASE, а в рахунку фактурі від 29 травня 2019 року №6041433 вказана інша особа - UAB GELGOTOS TRANSPORTAS; відповідно до цього рахунку-фактури вартість товару становить 7919,00 євро, у квитанції про отримання готівки від 15 травня 2019 року №100019355 платником за документом №6041433 є ОСОБА_3 , хоч сам рахунок виписаний на ОСОБА_5 . З цих підстав відповідач дійшов висновку, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Також у зв`язку із спрацюванням ризиків АСАУР "Митна вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел; обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VІN - кодом: VF30UBHZTGS190077, валюта - EUR, вартість - 11350,00" та згідно з наказом ДФС України від 28 листопада 2018 року №780 "Про забезпечення моніторингу за митними оформленням транспортних засобів, бувших у використанні", статтями 53 та 54 МК України митниця витребувала у позивача такі документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, зазначеними в технічному паспорті; рахунки про здійснення платежів третім особам, чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару, так як в технічному паспорті вказано інший власник; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські платіжні документи; інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням). Документи необхідно було подати в 10-денний термін (а.с.10).

Водночас, 03 червня 2019 року відповідач прийняв рішення №UA205110/2019/000518/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.8). У графі 30 рішення митниця визначила митну вартість товару "Автомобіль легковий бувший у вжитку, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, марка згідно з довідником - "PEUGEOT", модель згідно з довідником " 3008", календарний рік виготовлення - 2016, кузов №VF30UBHZTGS190077 …" за резервним методом на рівні 11350,00 євро (замість 7941,99 євро, що була заявлена декларантом). У графі 33 рішення зазначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, не може бути визнана, оскільки документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості декларант не надав. У зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, керуючись вимогами частини шостої статті 54 МК України, та через неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), спрацювання системи ризиків АСАУР "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел; обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VІN - кодами: VF30UBHZTGS190077, валюта - EUR, вартість - 11350,00", відповідно до наказу ДФС України від 28 листопада 2018 року №780 "Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку", митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС та вона становить 11350,00 євро. Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статті 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205110/2019/00518 (а.с.9). У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості відповідно до рішення про коригування митної вартості від 03 червня 2019 року №UA205110/2019/000518/2.

Як вбачається з митної декларації від 04 червня 2019 року №UA205090/2019/069477 (а.с.11), товар було випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000518/2 від 03 червня 2019 року протиправним, звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою 8.

За приписами частини другої цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).

За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.ч. 2-3 ст. 54 МК України).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Водночас частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відтак, в силу приписів статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, що вказана у митній декларації, декларантом визначено за основним методом.

Декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний ним метод її визначення згідно із частиною другою статті 53 МК України.

Встановлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивача митної вартості імпортованого в Україну транспортного засобу було перевірено надані до митної декларації від 03.06.2019 документи.

При цьому, зазначена митна вартість товару не визнана митним органом. Відповідачем поставлено під сумнів правильність визначення митної вартості декларантом, вважаючи, що заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка «згенерована АСАУР ДФС».

Зі змісту приписів розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд встановив, що декларант надавав митниці достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а саме: попередній рахунок від 13 травня 2019 року №6041433 (а.с.12), ПДВ рахунок-фактуру від 29 травня 2019 року GA №2019-01246 (а.с.13), експортну декларацію країни відправлення товару від 29 травня 2019 року 19LTKC0100EK0EF5A8 (а.с.18), квитанції про отримання готівки від 15 травня 2019 року АА №100019355 та від 30 травня 2019 року АА №100019408 (а.с.15-17), акт приймання-передачі автомобіля від 30 травня 2019 року №201901246 (а.с.14), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 (а.с.19-20), свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу від 29 травня 2019 року №16812507 (а.с.21), документ, що підтверджує вартість перевезення (чек) від 30 травня 2019 року №458185/259 (а.с.22), митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності від 31 травня 2019 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 31 травня 2019 року №UA205090/2019/418994, фото, паспортні документи, банківські платіжні документи про сплату митних платежів. Документи із перекладом українською мовою подані митниці за письмово складеним переліком (а.с.23).

В обгрунтування правомірності оскаржуваного рішення скаржник покликається на наявність розбіжностей у відомостях рахунку-фактури від 29 травня 2019 року №6041433 та в технічному паспорті №2016EJ35493 від 03 жовтня 2016 року: у першому документі продавець UAB GELGOTOS TRANSPORTAS, а в другому документі власник інша особа - ARVAL SERVICE LEASE.

За таких обставин, скаржник вважає, що МД не могла бути оформлена за основним методом, у зв`язку з не поданням необхідного переліку документів, а інспектор не міг застосувати жоден із другорядних методів, окрім резервного.

В свою чергу з документів, поданих при митному оформленні, підтверджується, що продавцем є компанія- нерезидент UAB GELGOTOS TRANSPORTAS (Литва), про що свідчить попередній рахунок від 13 травня 2019 року №6041433 про продаж автомобіля з аукціону; ПДВ рахунок-фактура від 29 травня 2019 року GA №2019-01246, акт приймання-передачі товару від 30 травня 2019 року №201901246 (а.с.12-14). Крім того у технічному паспорті №2016 НОМЕР_4 зазначена особа ARVAL SERVICE LEASE, на яку першочергово було зареєстровано транспортний засіб. Водночас, матеріали справи містять свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу від 29 травня 2019 року №16812507 (а.с.21), яке подавалося при митному оформленні (на ньому є відмітка митниці від 31 травня 2019 року) та згідно з яким автомобіль був зареєстрований тимчасово у Литві до 28 червня 2019 року за компанією UAB GELGOTOS TRANSPORTAS (тут же вказана дата першої реєстрації - 03 жовтня 2016 року та документ про походження транспортного засобу № НОМЕР_5 НОМЕР_4 ). Актом приймання-передачі товару від 30 травня 2019 року №201901246 між продавцем UAB GELGOTOS TRANSPORTAS та покупцем ОСОБА_1 підтверджується, що треті особи не мають яких-небудь прав чи претензій щодо даного автомобіля, спори щодо права власності на автомобіль відсутні (а.с.14).

Отже, з наведеного слідує, що продавцем товару однозначно є фірма-нерезидент UAB GELGOTOS TRANSPORTAS (вона є і вантажовідправником товару відповідно до митної декларації країни відправлення від 29 травня 2019 року №19LTКC0100EK0ЕF5А8), а покупцем - ОСОБА_1 (позивач, вантажоодержувач товару), що вказує на необгрунтованість доводів відповідача про необхідність підтвердження декларантом додатковими документами митної вартості товару з підстав розбіжностей в рахунку-фактурі та технічному паспорті.

Водночас колегія суддів безпідставними покликання скаржника на наявність розбіжностей у документах про оплату, оскільки у квитанціях про отримання готівки від 15 травня 2019 року АА №100019355 на суму 579,00 євро та від 30 травня 2019 року АА №100019408 на суму 7430,00 євро (а.с.15-17) вказано реквізити продавця (UAB GELGOTOS TRANSPORTAS) та покупця ( ОСОБА_1 ), призначення платежу 6041433 (саме таке, яке обумовлено у попередньому рахунку від 13 травня 2019 року №6041433). Тому внесення коштів у касу платником-позивачем через ОСОБА_8 не впливає на митну вартість і зазначені документи є належними доказами оплати товару. За обома квитанціями сплачено 7919,00 євро, тобто повну вартість, визначену у попередньому рахунку від 13 травня 2019 року №6041433.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості, відтак витребування від декларанта банківських платіжних документів є необґрунтованим.

Слід зазначити, що з поданих декларантом документів слідує, що він придбав автомобіль, митне оформлення якого здійснювалося за МД №UA205090/2019/069064 від 03 червня 2019 року, за ціною 7919,00 євро. Така ціна зазначена в попередньому рахунку від 13 травня 2019 року №6041433 та складається: 6900,00 євро - ціна товару; 480,00 євро - витрати пов`язані із транспортуванням авто організатором аукціону (Франція - Литва); 226,00 євро - операційний збір; 125,00 євро - збір лізингу країни продавця; 99,00 євро - підготовка реєстраційних документів; витрати, пов`язані із участю в аукціоні - 89,00 євро. В митній декларації країни відправлення від 29 травня 2019 року №19LTКC0100EK0ЕF5А8 також зазначена вартість автомобіля 7919,00 євро.

Таким чином, надані відповідачу декларантом наявні у нього документи підтверджують походження товару, якісні та вартісні характеристики, при цьому усі документи містять одну і ту ж ціну товару - 7919,00 євро, що спростовує висновки митного органу про наявність у них розбіжності.

Додатково позивач включив витрати на транспортування до митного кордону України у сумі 22,99 євро, які підтвердив чеком від 30 травня 2019 року №458185/259.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

З огляду на наведене, загальна сума витрат позивача становить 7941,99 євро (митна вартість за МД №UA205090/2019/069064).

Використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів Литовської Республіки щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом UAB GELGOTOS TRANSPORTAS товару або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Таким чином, скаржник належними та допустимими доказами не підтвердив, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, а також те, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких, на думку скаржника наявні розбіжності, містять ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль, всупереч імперативної вимоги закону.

Відповідно до пункту 7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.

Згідно з положеннями пункту 5 вказаних Методичних рекомендацій під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет.

Разом із тим, скаржник, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля за резервним методом, не вказав, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, не врахував, що ввезений транспортний засіб був у використанні, наявність інших умов, що могли вплинути на ціну товару, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Водночас, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (платіжних або інших бухгалтерських), за відсутності належного (об`єктивного) обґрунтування помилковості визначення митної вартості товару декларантом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару. Спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел; обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VІN - кодами: VF30UBHZTGS190077, валюта - EUR, вартість 11350,00". Разом з тим, документів, які б підтверджували митну вартість у розмірі 11350,00 євро, відповідач суду не надав.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем не доведена обґрунтованість сумнівів в заявленій позивачем митній вартості, з врахуванням документів, поданих до митного оформлення транспортного засобу, та погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, в тому числі, не обґрунтовано підстави не застосування другого-п`ятого методів при визначення митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, а також не обґрунтовано визначену ціну імпортованого позивачем транспортного засобів, внаслідок проведеного коригування митної вартості таких за резервним методом.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 , звернені до Волинської митниці ДФС, про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від від 03 червня 2019 року №UA205110/2019/000518/2 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року у справі №140/1937/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

І. В. Глушко

судді

О. І. Довга

І. І. Запотічний

Постанова складена в повному обсязі 29.11.2019.