Справа № 686/20982/19

Провадження № 2/686/4694/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 р. м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої - судді Логінової С.М.,

при секретарі судового засідання - Д`яковичу О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України,

встановив:

ОСОБА_1 , яка діє від власного імені та від імені і в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до суду з позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, посилаючись на те, вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Хмельницькому. У шлюбі зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син - ОСОБА_2 .

Її чоловік, ОСОБА_4 , розпочав кар`єру військовослужбовця у 2004 році. З жовтня 2005 року він працював в органах внутрішніх справ України. Наказом Головного управління МВС України в Київській області від 27 травня 2014 року №387 о/с ОСОБА_4 було призначено на посаду старшого інспектора батальйону ПСМОП «Миротворець» Головного управління МВС України в Київській області . В подальшому, відповідно наказу Головного управління МВС України в Київській області від 17 липня 2014 року №652 дек о/с, ОСОБА_4 для виконання завдань визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби з охорони громадського порядку в районі проведення бойових дій на сході України, був відряджений з 11 липня 2014 року до м. Костянтинівка, Донецької області у розпорядження керівника антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей .

Під час виконання обов`язків військової служби 29 серпня 2014 року на території Донецької області в м. Іловайськ ОСОБА_4 потрапив під обстріл збройних формувань Російської Федерації, в результаті якого отримав несумісні з життям травми, що стали причиною його загибелі .

Ці та інші обставини не підлягають доказуванню згідно положень ч. З ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки встановлені рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.12.2016 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.12.2016 р. у справі №686/19842/16-ц, яке не оскаржувалось з боку Російської Федерації у встановленому порядку та набрало законної сили, встановлено юридичний факт загибелі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 при виконанні обов`язку військової служби ІНФОРМАЦІЯ_5 року на території Донецької області в місті Іловайськ, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Позивач посилається на те, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації проти України на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя її чоловіка - ОСОБА_4 , передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (ратифікована Законом України № 475/75-ВР від 17.07.1997 року.

Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, в наслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. З ст. 82 ЦПК України.

Згідно заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 року №337-УІІІ друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07.04.2014 року) та «Луганської народної республіки» (27.04.2014 року).

За змістом абзацу 2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015. року №145-\ЛІІ, з 20.02.2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».

Постановою Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту. Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ. Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» від 27.01.2015 року №129-УІІІ затверджено звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту. Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ. Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Позивач посилається на те, що в результаті зазначених подій їй та малолітньому сину було завдано значної моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності виваженості та справедливості.

Стаття 2 Європейської Конвенції встановлює, що право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.

Порушивши основоположні права і свободи людини, а саме, позбавивши життя мого чоловіка - ОСОБА_4 , Російська Федерація завдала моїй родині тяжких моральних страждань, грубо порушила наше право на повагу до сімейного життя.

Виходячи із норм, закріплених у Європейській Конвенції, ЄСПЛ, затвердивши «Правила суду - компенсація шкоди», виходив із того, що збитки, нанесені особі через порушення прав та законних інтересів, встановлених в Європейській Конвенції, можуть мати не тільки матеріальний, а й моральний характер.

Підпунктом 15 пункту 3 вказаних вище Правил встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою. Заявник, який вважає себе жертвою більш ніж одного порушення Європейської Конвенції, може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Внаслідок втрати ОСОБА_4 , який загинув у результаті військової агресії Російської Федерації проти України, а також, з огляду на особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, вони відчувають безперервні, невгамовні душевні біль та страждання, вони втратили душевний спокій, постійно відчуваємо незахищеність та розчарування.

Позивач посилається на те, що її дитина, ОСОБА_2 , тяжко переживає загибель свого батька. Без батьківської підтримки і уваги виховання дитини є значно складнішим.

Через смерть ОСОБА_4 вони втратили сенс життя та віру в майбутнє, вони постійно відчувають страждання від втрати рідної людини, що не дає їм можливості нормально спілкуватись з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний спосіб соціального життя.

Безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого нам завдана моральна шкода, є Російська Федерація, її Збройні Сили, а також створені нею військові формування, які підтримуються, спонсоруються та фактично керуються Російською Федерацією та мають на озброєнні засоби, використання яких становлять підвищену небезпеку для оточуючих.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207- передбачено, що відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Відповідальність Російської Федерації, відповідно до принципів і норм міжнародного права, за матеріальну чи нематеріальну шкоду завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації також встановлена ч. 4 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 року №2268-VII (надалі за текстом - ЗУ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»).

За змістом ч. З ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16.12.1966 року (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української PCP №2148-( 2148-08 ) від 19.10.1973 року) кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов`язується: а) забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні;) забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовою, адміністративною чи законодавчою владою або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту; с) забезпечити застосування компетентними властями засобів правового захисту, коли вони надаються.

Відповідно до ст.ст. 4, 5, 6 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» ціллю державної політики - є захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, шляхом вжиття заходів органами державної влади та їх посадовими особами, що діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України; основним напрямком захисту прав і свобод цивільного населення є - захист основоположних політичних і громадянських прав і свобод людини.

Вважають, що незаконними діями з боку Російської Федерації було порушено невід`ємне право ОСОБА_4 , на життя, гарантоване статтею 2 Європейської І Конвенції, наше право на повагу до сімейного життя, встановлене статтею 8 Європейської Конвенції, що свідчить про множинність порушень Російською Федерацією наших законних прав, а отже, згідно із «Правилами суду - компенсація шкоди» ЄСПЛ, такі множинні порушення Європейської Конвенції з боку Російської Федерації є підставою для відшкодування Російською Федерацією моральної шкоди, завданої позивачам.

Розмір моральної шкоди, що має бути відшкодований позивачам, визначений на рівні З 369 401,52 грн., що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день підписання позовної заяви складає 120 000 євро, тобто кожному по 1 684 700,76 (один мільйон шістсот вісімдесят чотири тисячі сімсот гривень, 76 коп.) грн., що є еквівалентом 60 000, 00 євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання цього позову.

Розмір моральної шкоди був встановлений позивачем з урахуванням характеру і обсягу завданих нам моральних страждань, істотного порушення конституційних прав ОСОБА_4 , умисного характеру дій, а також почуття безпорадності та розчарування, які відчувають позивачі роками через неможливість відновити порушені права чоловіка та батька дитини і наші особисті права. Також при визначенні розміру моральної шкоди позивач керувалася практикою Європейського суду з аналогічних питань, що є джерелом права.

Позивач посилається на те, що своїми діями, що виразились в замаскованому під волевиявлення населення озброєному захваті Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, а також окупації частини території України, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних повноважень.

Так, вчинивши збройну агресію проти України Російська Федерація порушила норми Статуту ООН, Загальної декларації прав людини. Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, а також Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон.

Відповідно до положень ст. 11 Європейської конвенції про імунітет держави, країна, що домовляється, не може посилатися на імунітет від юрисдикції в суді іншої договірної країни, якщо судовий розгляд стосується відшкодування за тілесні ушкодження або матеріальну шкоду, що викликані фактом, який мав місце на території держави, де проводиться судовий розгляд, і якщо особа, що спричинила шкоду, знаходилась там в той момент, коли цей факт мав місце.

Аналогічна норма міститься в ст. 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, в якій Російська Федерація бере участь починаючи з 01.12.2006 року.

Крім цього, закріплена у згаданому міжнародно-правовому акті концепція обмеженого юрисдикційного імунітету держави знайшла відображення у Федеральному Законі Російської Федерації від 03.11.2015 року №297-ФЗ «Про юрисдикційні імунітети іноземної держави та майна іноземної держави у Російській Федерації».

Враховуючи, що порушення прав позивачів відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України, відповідно до приписів ст. 11 Європейської конвенції про імунітет держави та ст. 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, Російська Федерація не може посилатися на імунітет при розгляді цієї справи у судах України.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію, а на Державу Україна покладається обов`язок всіма можливими засобами сприяти відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією .

Просить стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1684700,76 грн., що є еквівалентом 60000 євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання цього позову.

Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1684700,76 грн., що є еквівалентом 60000 євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання цього позову.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду від 9 серпня 2019 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 6 вересня 2019 року закрито підготовче судове засідання та призначена справа до судового розгляду.

Відповідач відзив на позовну заяву не направив.

У судове засідання позивач не прибула, просила розглянути справу у її відсутність , просила задовольнити позов, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, відзив на позовну заяву не направив, причини неявки суду не повідомив. Суд приходить до висновку ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Хмельницькому. У шлюбі зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син - ОСОБА_2 .

ОСОБА_4 , чоловік позивача, розпочав кар`єру військовослужбовця у 2004 році. З жовтня 2005 року він працював в органах внутрішніх справ України. Наказом Головного управління МВС України в Київській області від 27 травня 2014 року №387 о/с ОСОБА_4 було призначено на посаду старшого інспектора батальйону ПСМОП «Миротворець» Головного управління МВС України в Київській області . В подальшому, відповідно наказу Головного управління МВС України в Київській області від 17 липня 2014 року №652 дек о/с, ОСОБА_4 для виконання завдань визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби з охорони громадського порядку в районі проведення бойових дій на сході України, був відряджений з 11 липня 2014 року до м. Костянтинівка, Донецької області у розпорядження керівника антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей .

Під час виконання обов`язків військової служби 29 серпня 2014 року на території Донецької області в м. Іловайськ ОСОБА_4 потрапив під обстріл збройних формувань Російської Федерації, в результаті якого отримав несумісні з життям травми, що стали причиною його загибелі .

Вказані обставини встановлені рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.12.2016 року, яке не оскаржувалось з боку Російської Федерації у встановленому порядку та набрало законної сили, встановлено юридичний факт загибелі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 при виконанні обов`язку військової служби ІНФОРМАЦІЯ_5 року на території Донецької області в місті Іловайськ, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації проти України на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя ОСОБА_4 , передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (ратифікована Законом України № 475/75-ВР від 17.07.1997 року.

Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, в наслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. З ст. 82 ЦПК України.

Згідно заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 року №337-УІІІ друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07.04.2014 року) та «Луганської народної республіки» (27.04.2014 року).

Постановою Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту. Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» від 27.01.2015 року №129-УІІІ затверджено звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ. Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

ОСОБА_1 посилається на те, що в результаті зазначених подій їй та малолітньому сину було завдано значної моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності виваженості та справедливості.

Стаття 2 Європейської Конвенції встановлює, що право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.

Порушивши основоположні права і свободи людини, а саме, позбавивши життя чоловіка позивача - ОСОБА_4 , Російська Федерація завдала родині позивача тяжких моральних страждань.

Виходячи із норм, закріплених у Європейській Конвенції, ЄСПЛ, затвердивши «Правила суду - компенсація шкоди», виходив із того, що збитки, нанесені особі через порушення прав та законних інтересів, встановлених в Європейській Конвенції, можуть мати не тільки матеріальний, а й моральний характер.

Підпунктом 15 пункту 3 вказаних вище Правил встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою. Заявник, який вважає себе жертвою більш ніж одного порушення Європейської Конвенції, може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Внаслідок втрати ОСОБА_4 , який загинув у результаті військової агресії Російської Федерації проти України, а також, з огляду на особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, вони відчувають безперервні, невгамовні душевні біль та страждання, вони втратили душевний спокій, постійно відчуваємо незахищеність та розчарування.

Позивач посилається на те, що її дитина, ОСОБА_2 , тяжко переживає загибель свого батька. Без батьківської підтримки і уваги виховання дитини є значно складнішим.

Через смерть ОСОБА_4 вони втратили сенс життя та віру в майбутнє, вони постійно відчувають страждання від втрати рідної людини, що не дає їм можливості нормально спілкуватись з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний спосіб соціального життя.

Безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого позивачам завдана моральна шкода, є Російська Федерація, її Збройні Сили, а також створені нею військові формування, які підтримуються, спонсоруються та фактично керуються Російською Федерацією та мають на озброєнні засоби, використання яких становлять підвищену небезпеку для оточуючих.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207- відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Відповідальність Російської Федерації, відповідно до принципів і норм міжнародного права, за матеріальну чи нематеріальну шкоду завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації також встановлена ч. 4 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 року №2268-VII. За змістом ч. З ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16.12.1966 року (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української PCP №2148-( 2148-08 ) від 19.10.1973 року) кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов`язується: а) забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні;) забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовою, адміністративною чи законодавчою владою або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту; с) забезпечити застосування компетентними властями засобів правового захисту, коли вони надаються.

Судом встановлено, що незаконними діями з боку Російської Федерації було порушено невід`ємне право ОСОБА_4 , на життя, гарантоване статтею 2 Європейської І Конвенції, наше право на повагу до сімейного життя, встановлене статтею 8 Європейської Конвенції, що свідчить про множинність порушень Російською Федерацією наших законних прав, а отже, згідно із «Правилами суду - компенсація шкоди» ЄСПЛ, такі множинні порушення Європейської Конвенції з боку Російської Федерації є підставою для відшкодування Російською Федерацією моральної шкоди, завданої позивачам.

Розмір моральної шкоди, що має бути відшкодований позивачам, визначений на рівні З 369 401,52 грн., що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день підписання позовної заяви складає 120 000 євро, тобто кожному по 1 684 700,76 грн., що є еквівалентом 60 000, 00 євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання цього позову.

Розмір моральної шкоди був встановлений позивачами з урахуванням характеру і обсягу завданих нам моральних страждань, істотного порушення конституційних прав ОСОБА_4 , умисного характеру дій, а також почуття безпорадності та розчарування, які відчувають позивачі роками через неможливість відновити порушені права чоловіка та батька дитини і наші особисті права.

Так, вчинивши збройну агресію проти України Російська Федерація порушила норми Статуту ООН, Загальної декларації прав людини. Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, а також Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон.

Відповідно до положень ст. 11 Європейської конвенції про імунітет держави, країна, що домовляється, не може посилатися на імунітет від юрисдикції в суді іншої договірної країни, якщо судовий розгляд стосується відшкодування за тілесні ушкодження або матеріальну шкоду, що викликані фактом, який мав місце на території держави, де проводиться судовий розгляд, і якщо особа, що спричинила шкоду, знаходилась там в той момент, коли цей факт мав місце.

Аналогічна норма міститься в ст. 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, в якій Російська Федерація бере участь починаючи з 01.12.2006 року.

Враховуючи, що порушення прав позивачів відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України, відповідно до приписів ст. 11 Європейської конвенції про імунітет держави та ст. 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, Російська Федерація не може посилатися на імунітет при розгляді цієї справи у судах України.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію, а на Державу Україна покладається обов`язок всіма можливими засобами сприяти відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією .

Суд приходить до висновку, що слід стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1684700,76 грн., що є еквівалентом 60000 євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання позову.

Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_2 , інтереси якого представляє ОСОБА_1 , моральну шкоду у розмірі 1684700,76 грн., що є еквівалентом 60000 євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання позову.

Розподіл судових витрат здійснено у відповідності до вимог ст.141 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 10, 263,265,282 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 23, 1167 ст. 55 Конституції України, п. З ст. 2 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права 1966 року, положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», ст.ст. 16, 23, 1167, 1168 Цивільного кодексу України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України задовольнити.

Стягнути з Російської Федерації (Російська Федерація , посольство Російської Федерації в Україні знаходиться за адресою - Повітрофлотський проспект, буд. 27, м.Київ, 03049)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у сумі 1684700,76 (один мільйон шістсот вісімдесят чотири тисячі сімсот) грн. 76 коп.

Стягнути з Російської Федерації (Російська Федерація , посольство Російської Федерації в Україні знаходиться за адресою - Повітрофлотський проспект, буд. 27, м.Київ, 03049) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання - АДРЕСА_1 ), інтереси якого представляє ОСОБА_1 , моральну шкоду у сумі 1684700(один мільйон шістсот вісімдесят чотири тисячі сімсот) грн.76 коп.

Стягнути з Російської Федерації (Російська Федерація, посольство Російської Федерації в Україні знаходиться за адресою - Повітрофлотський проспект, буд. 27, м.Київ, 03049) у дохід держави судовий збір у сумі 17620 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького міськрайонного суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Логінова С.М.