ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2019м. ДніпроСправа № 904/3469/19

за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі позивача: Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісовий парк", м. Дніпро

про стягнення коштів у сумі 3 492 471,28 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Секретар судового засідання Кандиба Н.В.

Представники:

прокурор: Комаров М.Д., дов. №05/2-936 вих 19 від 03.05.2019, прокурор відділу

від позивача: Дерило В.Г., дов. №7/10-3750 від 21.12.2018, представник

від відповідача: Кухарова Т.Є., дов. б/н від 07.10.2019, адвокат

ПРОЦЕДУРА

Дніпропетровська місцева прокуратура № 4 в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісовий парк" і просить суд стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі 3 492 471,28 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28.08.2019.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2019 підготовче засідання відкладено на 07.10.2019.

26.09.2019 представник позивача подав пояснення по справі, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження та підготовче засідання відкладено на 22.10.2019.

15.10.2019 представник відповідача подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

21.10.2019 представник позивача подав додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 22.10.2019 розгляд справи відкладено на 30.10.2019.

30.10.2019 прокурор подав відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2019 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 20.11.2019.

20.11.2019 розглянуто справу по суті: заслухано виступи прокурора, позивача та відповідача, встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи. Під час судових дебатів, прокурор та позивач просили позов задовольнити з підстав, викладених у поданих ним заявах по суті спору, відповідач просив позов залишити без задоволення, з підстав, викладених у заявах поданих ним по суті спору.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалася на носій CD-R №1010827СА34982.

У судовому засіданні 20.11.2019 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Обґрунтування підстав для представництва прокурора інтересів держави

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Порушення інтересів держави (територіальної громади) обґрунтовується тим, що у зв`язку із неотриманням коштів за користування земельною ділянкою неможливо реалізувати соціально-економічні і культурні програми територіальної громади.

У цій справі прокурор зазначив, що орган місцевого самоврядування-Дніпропетровська міська рада, при наявності порушень інтересів територіальної громади м. Дніпро, а саме факту не сплати відповідачем за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та як наслідок й інтересів держави в цілому. Вказане є підставою для захисту порушених інтересів держави прокуратурою шляхом представництва в суді.

Дніпропетровська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади жителів міста Дніпро, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права власності.

Позиція прокурора, викладена у позові

В обґрунтування позову прокурор вказує на те, що відповідачем у період з 29.09.2017 по 13.06.2019 не було сплачено за користування земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, вул. Нарвська, 292, площею 4,8896 га - 3492471,28 грн, внаслідок чого відповідач зберіг у себе майно - грошові кошти без відповідних правових підстав.

Прокурор ґрунтує свої вимоги на статтях 1212, 1214 Цивільного кодексу України та статтях 83, 116, 120, 152, 156, 157, 2016 Земельного кодексу України.

Позиція позивача, викладена у заявах по суті спору

Позивач зазначає, що 20.02.2019 робочою групою з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Новокодацької районної у місті ради було проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки по вул. Нарвській, 292.

За підсумками перевірки встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0, 48896 га під розташування бази відпочинку, земельна ділянка огороджена парканом.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна об`єкт нерухомості, що розташовано на земельній ділянці перебуває у власності відповідача.

Вивчивши наявні документи, група прийшла до висновку про відсутність належним чином оформлених документів на земельну ділянку, що є порушенням статтей 125, 126 Земельного Кодексу України.

Відтак, позивач вважає, що відбулось неправомірне користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що свідчить про наявність з боку відповідача протиправної поведінки що, в свою чергу, призвело до понесення позивачем втрат у вигляді неотримання ним доходу від орендної плати.

Крім того, позивач зазначає, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності". Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Позиція відповідача, викладена у відзиві

Відповідач вказує на те, що рішення міської ради щодо передачі йому в оренду земельної ділянки не приймалося. Договір оренди земельної ділянки по вул. Нарвська, 292 між ТОВ "Лісовий парк" та міською радою не укладався.

Відповідач вважає, що оскільки земельна ділянка під об`єктами нерухомого майна в оренду не передавалась, орендна плата за її користування справлятися також не може, а тому відповідач не може й безпідставно зберігати у себе кошти орендної плати. Тому, у позивача не виникає право на отримання орендної плати.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що ТОВ "Лісовий парк", як платника єдиного податку звільнено від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку). Зазначене підтверджується зокрема й листом ГУ ДФС у Дніпропетровської області від 28.03.2019, на який посилається прокуратура у позові.

Також відповідач звертає увагу на те, що земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав.

Позиція прокурора, викладена у відповіді на відзив

Прокурор зазначає, що відповідач є власником нерухомого майна за адресою: м . Дніпро, вул . Нарвська, 292 . Право власності ТОВ "ЛІСОВИЙ ПАРК" на вказане нерухоме майно виникло, на підставі двох договорів купівлі-продажу 1/2 частин від 28.09.2017 укладених між ТОВ "Лантанта" та ТОВ "ЛІСОВИЙ ПАРК". Право власності покупця на об`єкти нерухомого майна зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.09.2019.

При цьому, відповідно до інформації Дніпровської міської ради належне оформлення права користування вказаною земельною ділянкою жодними фізичними чи юридичними особами не оформлювалося, відповідні договори оренди з міською радою не укладалися та державної реєстрації не проходили. А тому, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Відтак, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Прокурор вважає, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на будівлі та споруди бази відпочинку розташованої за адресою м. Дніпро, вул. Нарвська, 292 зареєстровано за відповідачем (арк.с.25).

Підставою для реєстрації права власності зазначено 2 договори купівлі-продажу 1/2 частин вищевказаних будівель та споруд від 28.09.2017 укладені між ТОВ "Лантанта" та ТОВ "ЛІСОВИЙ ПАРК".

08.02.2019 Дніпропетровською місцевою прокуратурою №4 направлено голові Новокодацької районної ради лист № 77-421вих19, в якому зазначено про необхідність обстеження групою самоврядного контролю земельної ділянки розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Нарвська, 292 (арк.с.27).

За наслідками такого обстеження було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства групи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель № 20/1/02-19 від 20.02.2018 (арк.с.36).

В цьому акті встановлено, що ТОВ "ЛІСОВИЙ ПАРК" використовує земельну ділянку площею 4,8896 га без належних правовстановлюючих документів.

Новокодацькою районною радою м. Дніпропетровська, акт перевірки направлено до Дніпровської міської ради 18.03.2019 за № 1/13-30.

Комісією з визначення розміру збитків складено розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави (арк.с.50-51). Відповідно до розрахунку сума коштів за період з 29.09.2017 по 13.06.2019 становить 3492471,28 грн.

15.07.2019 Дніпропетровською місцевою прокуратурою №4 направлено Дніпровській міській раді запит № 77-2234вих19 щодо застосування заходів спрямованих на стягнення з ТОВ "ЛІСОВИЙ ПАРК" безпідставно набутих і збережених коштів орендної плати (арк.с.28).

Дніпровська міська рада надала відповідь № 12/4-41 від 17.07.2019, в якій зазначено, що Дніпровською міською радою не вжито заходів спрямованих на усунення порушених прав територіальної громади м. Дніпро та просить Дніпропетровською місцевою прокуратурою №4 забезпечити представництво інтересів держави в суді (арк.с.29).

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді

Відповідно до частини 4 статті 52 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців першого і другого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з абзацами першим, другим і третім частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

У матеріалах справи містяться докази того, що прокурор звертався до позивача з відповідним запитом, на який позивач відповів про невжиття ним заходів, спрямованих на усунення порушення прав територіальної громади.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач вчиняв будь-які заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на врегулювання відносин між ним та відповідачем щодо користування останнім земельною ділянкою, суд доходить висновку, що прокурор належним чином обґрунтував необхідність представництва інтересів територіальної громади в суді прокуратурою.

Щодо правового статусу спірної земельної ділянки та правовідносин сторін

Відповідно до частини 3 статті 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 79-1 Земельного кодексу України унормовано порядок формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Так, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина 1 статті 79-1).

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій (частина 2 статті 79-1 Земельного кодексу України)

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частини 3-5 статті 79-1)

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина 9 статті 79-1)

У матеріалах справи не міститься доказів формування спірної земельної ділянки як об`єкту цивільних прав. Відповідно не визначено площу та межі цієї земельної ділянки, а також не затверджено нормативно - грошову оцінку саме цієї земельної ділянки.

У силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок сплачують власники землі та постійні землекористувачи.

Відповідач не є власником спірної земельної ділянки та не наділений правом отримати спірну земельну ділянку у постійне землекористування, оскільки таке право можуть набути виключно особи, перелічені у статті 92 Земельного кодексу України, до яких відповідач не відноситься.

Тому відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Відповідно єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Зі змісту статті 124 Земельного кодексу України вбачається, що укладенню договору оренди земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності передує прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення щодо такого передання.

У матеріалах справи відповідне рішення позивача про передачу спірної земельної ділянки в оренду відповідачу відсутнє. Позивач не заперечував, що відповідне рішення щодо спірної земельної ділянки не приймалось, відповідно й договір оренди не укладався. Але в будь-якому випадку право на оренду і відповідно на укладення договору не може виникнути раніше, ніж земельну ділянку буде оформлено як об`єкт цивільних прав в порядку, установленому статтею 79-1 Земельного кодексу України.

Щодо способу захисту

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником нерухомого майна. Як вже зазначалось вище, відповідне рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду не приймалось.

У позовній заяві підставами позову прокурор зазначив, що відповідач за відсутності договору оренди земельної ділянки не сплачував за користування земельною ділянкою, а тому безпідставно зберіг кошти за рахунок позивача, які зобов`язаний повернути на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Враховуючи правову природу кондикційних зобов`язань (стаття 1212 Цивільного кодексу України), для яких вина не має значення, важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, тобто обов`язок відповідача повернути безпідставно набуте (збережене) майно не є заходом відповідальності.

Під безпідставно збереженим майном прокуратура має на увазі грошові кошти в розумінні статтей 179, 190 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Відтак, для визначення розміру безпідставно збереженої орендної плати, яку просить стягнути позивач, необхідним є встановлення її розміру, шляхом множення площі земельної ділянки, фактичне користування якою встановлено в ході обстеження та розміру нормативної грошової оцінки займаної земельної ділянки.

При цьому, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності необхідно виходити з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Вказаний витяг землекористувачі отримують у разі наявності розробленої та затвердженої, відповідно до вимог чинного законодавства, технічної документації на конкретну земельну ділянку.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що прокурором при зверненні до суду, встановлена орієнтовна площа земельної ділянки, яку використовує відповідач, виходячи з того, що земельна ділянка не була сформована, та її межи були ним визначені за фактичним землекористуванням на підставі геодезичної зйомки при проведенні акту обстеження. З урахування цього позивачем був розрахований розмір безпідставно збережених відповідачем коштів.

Проте у даній справі господарським судом встановлено, що земельна ділянка під нерухомим майном не сформована як об`єкт цивільних прав в порядку, встановленому статтею 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Суд відхиляє доводи позивача, які були усно заявлені в судовому засідання про те, що відповідач не розробив та не надав на затвердження проект землеустрою на земельну ділянку, оскільки стаття 124 Земельного кодексу України не передбачає цих дій з боку відповідача.

Доказів ухилення відповідача від укладення договору оренди матеріали справи не містять.

Відтак, розмір заявлених до стягнення позовних вимог є недоведеним.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, з урахуванням приписів наведених правових норм та на підставі матеріалів справи суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, судовий збір у розмірі 52 387,07 грн слід покласти на Дніпропетровську місцеву прокуратуру № 4.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 (49006, м. Дніпро, вул. Робоча, 24-а) в інтересах держави в особі позивача: Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75; ідентифікаційний код 26510514) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісовий парк" (49006, м. Дніпро, вул. Нарвська, 292; ідентифікаційний код 41601957) про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у сумі 3 492 471,28 грн - відмовити повністю.

Судовий збір у розмірі 52 387,07 грн покласти на Дніпропетровську місцеву прокуратуру № 4.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 02.12.2019

Суддя Я.С. Золотарьова