-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Постанова
Іменем України
26 листопада 2019 року
м. Київ
Справа №398/1948/13-к
Провадження № 51-3584 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 січня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, постановлені за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_6 ,
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2013 року ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2013 року вирок залишений без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2015 рокусудові рішення щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Засуджений ОСОБА_6 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської областііз заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2013 року.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 січня 2019 року заяву ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2013 року залишено без задоволення.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 січня 2019 року залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення, постановлені за результатами розгляду його заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що, відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій, залишилося те, що кримінальна справа щодо нього розслідувалася неуповноваженою особою та була сфальсифікована, а при вирішенні питання про доведеність його винуватості у вчиненні злочину, суди не врахували відсутності в матеріалах справи постанови про порушення кримінальної справи щодо нього та послалися на не досліджені судом, недопустимі і суперечливі, на його думку, докази. Зазначає на неповноту та необ`єктивність розгляду провадження судами першої та апеляційної інстанцій. Вказує, що суд апеляційної інстанції порушив його право на захист, розглянувши провадження без захисника, участь якого є обов`язковою. Посилається на невідповідність оскаржених судових рішень вимогам статей 370, 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 і його захисник ОСОБА_7 частково підтримали подану касаційну скаргу та просили скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції.
Прокурор ОСОБА_5 також частково підтримала касаційну скаргу засудженого та просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, призначивши новий розгляд в цьому суді.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки порушено право засудженого на захист.
Так, як убачається із матеріалів справи, не погоджуючись із постановленою ухвалою про відмову в задоволенні заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
До початку розгляду провадження суд апеляційної інстанції пересвідчився у наявності ОСОБА_6 вад зору.
ОСОБА_6 також усно засвідчив, що є практично сліпим, а в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують його вади зору.
Також з матеріалів кримінальної справи щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, видно, що під час досудового слідства були надані копії медичних документів, які свідчили про наявність ОСОБА_6 хвороби очей (ускладнена міопія високого ступеню обох очей), яка була визнана тяжким захворюванням, яка не давала йому повною мірою реалізувати свої права (т.1 а.с.130-132, 434, т. 2 а. с.89, т. 3 а. с. 14)
На досудовому слідстві, в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій інтереси ОСОБА_6 захищали адвокати, у тому числі, призначені судом.
При розгляді заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами ОСОБА_6 у поданих суду клопотаннях також неодноразово звертав увагу на наявність у нього вад зору, долучаючи при цьому відповідні підтверджуючі документи (т. 4 а. п. 65, 113-116, 134, 187), а його інтереси в суді першої інстанції захищав адвокат.
Разом з цим, усупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 52 КПК України, яким передбачено обов`язковість участь захисника, яка має забезпечуватися у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок фізичних вад не здатні повною мірою реалізувати свої права, розгляд справи в суді апеляційної інстанції відбувся без захисника.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першим протоколом та протоколами № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Як визначив Європейський суд з прав людини у справі «Мефта та інші проти Франції» (п. 40 рішення від 26 липня 2002 року), у справі «ФамХоанг проти Франції» (п. 39 рішення від 25 вересня 1992 року) та у справі «Максименко проти України» (п. 32 рішення від 20 грудня 2011 року), гарантії забезпечення права на захист не припиняють своєї дії після закінчення провадження у суді першої інстанції. Забезпечення обвинуваченому у вчиненні злочину юридичної допомоги є однією з гарантій, що здійснюється й у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Згідно з практикою Суду інтереси правосуддя в принципі вимагають забезпечення представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення свободи.
Наведені положення Конвенції та практика Європейського суду, які відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477- IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються при розгляді справ як джерело права, не були враховані в цьому конкретному випадку апеляційним судом, який не переконався в обов`язковості участі захисника з урахуванням стану здоров`я засудженого та його можливостей здійснити повноцінний захист своїх інтересів .
З огляду на вищевикладене, касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого слід урахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
скопійовано
-
скопійовано
-
