ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року

Львів

№ 857/10205/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДФС у Рівненській області та товариства «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» в особі Представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.»,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (суддя – Недашківська К.М., час ухвалення – 17:45, місце ухвалення – м.Рівне, дата складання повного тексту – 02.08.2019 року),

в адміністративній справі №460/1210/19 за позовом товариства «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» в особі Представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» до Головного управління ДФС у Рівненській області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У травні 2019 року позивач товариство «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» в особі Представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДФС у Рівненській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.03.2019 року №0078305012 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 1433992,04 грн., що становить 10% несвоєчасно сплаченої суми податку на додану вартість.

Відповідач ГУ ДФС у Рівненській області позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 06 березня 2019 року №0078305012.

З цим рішенням суду першої інстанції від 30.07.2019 року не погодився відповідач ГУ ДФС у Рівненській області та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт ГУ ДФС у Рівненській області зазначає, що у позивача виник безумовний обов`язок із сплати ПДВ до 05.02.2019 р. після узгодження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 16.11.2015р. №0002302202. Вказує апелянт на те, що позивач був ознайомлений із впливом результатів оскарження податкового повідомлення-рішення від 16.11.2015р. №0002302202 на розмір переплати у картці особового рахунка платника податків, що ведеться в органі державної податкової служби та на суми боргу. Крім цього, вказує апелянт на те, що підстави для притягнення до відповідальності платника податків за несвоєчасну сплату податків визначені в національному законодавстві. Зокрема, згідно ст.111 ПК України фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за наявності факту вчинення податкового правопорушення. Тобто, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування, застосовуються у порядку та розмірах встановлених, зокрема, ПК України. Тому, на думку апелянта, при правомірному застосуванні штрафу до позивача, суд першої інстанції безпідставно покликався на порушення відповідачем Конвенції та практики ЄСПЛ щодо втручання у мирне володіння майном позивача. Зазначає апелянт, що відповідачем в ході проведення камеральної перевірки на підставі даних інтегрованої картки платника податків встановлено, що в порушення вимог ПК України позивачем несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 14339920,40 грн.. Відповідно на момент погашення в інтегрованій картці платника податків в автоматичному режимі розрахувався штраф за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання згідно з п.126.1 ст.126 ПК України у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу. Таким чином, на думку апелянта, оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.03.2019 року №0078305012 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 1433992,04 грн., що становить 10% суми несвоєчасної сплати податку на додану вартість, є правомірним та не підлягає скасуванню.

За результатами апеляційного розгляду апелянт ГУ ДФС у Рівненській області просить скасувати рішення суду від 30.07.2019 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у суді апеляційної інстанції подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, просить цю апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Також із рішенням суду першої інстанції від 30.07.2019 року частково не погодився позивач «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» в особі представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду в мотивувальній частині підлягає зміні з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт « ОСОБА_1 .» зазначає, що для даної справи має значення обставина щодо розміру грошового зобов`язання з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням №0002302202 від 16.11.2015р., яке стало узгодженим і у разі несвоєчасної сплати цього грошового зобов`язання є об`єктом застосування штрафу відповідно до п.126.1 ПК України. Вказує апелянт, що судом першої інстанції не було з`ясовано та взято до уваги, що грошове зобов`язання позивача за податковим повідомленням-рішенням №0002302202 від 16.11.2015р. складає 7361067 грн., яке було повністю погашене за рахунок наявної переплати. Сума зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 14722134 грн. за цим ППР від 16.11.2015 року не є сумою грошового зобов`язання. Судом першої інстанції неправильно застосовано п.126.1 ПК України, внаслідок чого ототожнено поняття «зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ» та «грошового зобов`язання з ПДВ». Таким чином, мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає доповненню та зміні, зокрема, в частині визнання відсутності в діях позивача складу податкового правопорушення, передбаченого ст.126 ПК України. Звертає увагу апелянт на те, що із змісту ППР №0002302202 від 16.11.2015 року, визначення податкового зобов`язання (основного платежу з ПДВ) за цим ППР можливе лише у випадку, коли на момент перевірки платник податків отримав бюджетне відшкодування ПДВ. Однак, за змістом цього ППР №0002302202 сума податкового зобов`язання (основного платежу з ПДВ) визначена у розмірі 0 грн.. Таким чином, максимальна сума грошового зобов`язання за ППР №0002302202, яка підлягала сплаті після того як таке грошове зобов`язання стало узгодженим становила 7361067 грн., яка була повністю погашена позивачем. Натомість, суд першої інстанції безпідставно погодився з думкою відповідача про те, що загальна сума грошових зобов`язань позивача за ППР №0002302202 від 16.11.2015 року склала всього 22083201 грн., з урахуванням штрафу в розмірі 7361067 грн. та суми зменшення бюджетного відшкодування в розмірі 14722134 грн., яка залишилася не сплаченою. Таким чином, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, недоведено обставини, які суд визнав встановленими та неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду без зміни його резолютивної частини.

За результатами апеляційного розгляду апелянт «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» в особі Представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» просить змінити мотивувальну частину рішення суду від 30.07.2019 р., а саме, змінити та доповнити її висновком про відсутність в діях позивача складу податкового правопорушення, передбаченого ст.126 ПК України, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з`явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги Головного управління ДФС у Рівненській області та товариства «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» в особі Представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» слід задоволити частково, з врахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем ГУ ДФС у Рівненській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання до бюджету «Тодіні Коструціоні ОСОБА_2 .» в особі представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.», за результатами якої складено Акт від 15.02.2019р. №574/17-00-50-12/26603641 (а.с. 11, 48).

Перевіркою встановлено порушення «Тодіні Коструціоні ОСОБА_2 .» в особі представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» п.57.1, п.57.3 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України, а саме: порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання по податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення форми «В1» №0002302202 від 16.11.2015р. на суму 14339920,40 грн., строком на 2 дні.

На підставі вказаного вище Акта перевірки від 15.02.2019 року ГУ ДФС у Рівненській області винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 06.03.2019р. №0078305012 про застосування штрафу у розмірі 10% в сумі 1433992 грн. 04 коп. за затримку на 2 календарні дні сплати грошового зобов`язання по податку на додану вартість (а.с. 9, 10, 45, 46).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем порушено на 2 дні термін сплати суми податку на додану вартість у розмірі 14339920,42 грн. за результатами узгодження ППР №0002302202 від 16.11.2015 року в судовому порядку. Однак, на думку суду порушення позивачем терміну сплати ПДВ на 2 дні не є критичним у розрізі принципу «пропорційності» - співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності, а тому визначення фіскальним органом суми штрафу у розмірі 10% - 1433992,04 грн. має надмірний тягар для платника податків, зважаючи на загальний розмір податку з ПДВ, що сплачений до бюджету.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Грошове зобов`язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове зобов`язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податковий борг – сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Погашення податкового боргу – зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (підпункт 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) – плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.14.1.265 ПК України).

Бюджетне відшкодування – відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (п.14.1.18 ПК України).

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п.п.54.3.2 п.54.3. ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З матеріалів справи видно, що підставою для винесення відносно позивача спірного податкового повідомлення-рішення від 06.03.2019р. №0078305012 стали висновки відповідача про порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 14339920,42 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 16.11.2015 р. №0002302202.

На думку відповідача ГУ ДФС у Рівненській області, загальна сума узгоджених грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням від 16.11.2015р. №0002302202 склала всього 22083201 грн., з урахуванням суми штрафу в розмірі 7361067 грн. та суми зменшення бюджетного відшкодування в розмірі 14722134 грн.. Після погашення позивачем частини цієї суми грошового зобов`язання за рахунок наявної переплати у розмірі 7743280,58 грн., залишилася несплаченою сума узгоджених грошових зобов`язань у розмірі 14339920,42 грн..

Такі ж висновки зробив і суд першої інстанції.

Колегія суддів вважає такі доводи відповідача ГУ ДФС у Рівненській області та висновки суду першої інстанції безпідставними, з врахуванням наступного.

Так , зі змісту податкового повідомлення-рішення від 16.11.2015р. №0002302202 видно, цим ППР зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з липня 2013 року по січень 2014 року на суму 14722134 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 7361067 грн.. (а.с. 12, 13).

У цьому ППР від 16.11.2015р. чітко вказано, що зобов`язано позивача сплатити на бюджетний рахунок після завершення судового оскарження податкове зобов`язання з ПДВ у розмірі 0 грн. та штраф у розмірі 7361067 грн..

Також, відповідно до цього ППР від 16.11.2015р. №0002302202 контролюючий орган повідомив позивача як платника податків про донарахування грошових зобов`язань лише на суму 7361067 грн., у разі несплати якої у позивача виникне податковий борг саме на цю суму.

Таким чином, являються обґрунтованими доводи позивача про те, що згідно ППР від 16.11.2015р. №0002302202, після судового узгодження, у позивача виник обов`язок зі сплати податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 7361067 грн., яке було своєчасно сплачено за рахунок наявної попередньої переплати у розмірі 7743280,58 грн..

Сума 14722134 грн. згідно цього ППР від 16.11.2015 року являється розміром зменшеної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка не була відшкодована на момент перевірки, а тому не являється грошовим зобов`язанням позивача, яке підлягає сплаті як податковий борг.

Таким чином, позивач не мав обов`язку сплачувати до бюджету суму ПДВ за податковим повідомленням-рішенням №0002302202 від 16.11.2015 року в розмірі 14722134 грн., оскільки ця сума стосувалась зменшення суми бюджетного відшкодування, яке не було відшкодовано на момент перевірки, а не визначення грошового (податкового) зобов`язання, яке підлягало б сплаті платником податків після узгодження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку.

Отже, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача та висновки суду першої інстанції про наявність у позивача грошового зобов`язання у сумі 14339920,42 грн., яке визначено із суми 14722134 грн., згідно ППР №0002302202 від 16.11.2015 року.

Колегія суддів також зазначає, що правовою підставою для застосування до позивача штрафу за спірним податковим повідомленням-рішенням від 06.03.2019р. №0078305012 контролюючим органом визначено п.126.1 ст.126 ПК України, яким передбачено, що у разі несплати платником узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах в залежності від кількості календарних днів затримки.

З аналізу наведеної норми видно, що об`єктом застосування штрафу є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов`язання. Тому, необхідно з`ясувати наявність чи відсутність об`єкта застосування штрафу в межах спірних правовідносин.

Як уже зазначалось вище, податкове зобов`язання, згідно п.14.1.156 ПК України, є сумою коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок, а штрафна санкція, згідно п.14.1.265 ПК України, визначається як плата, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства.

Тобто, грошове зобов`язання та його окремі види (податкове зобов`язання, штрафні санкції) характеризуються наявністю обов`язку платника податку сплатити кошти до бюджету.

Сума грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №0002302202 від 16.11.2015 року, як зазначалося вище, складається із суми податкового зобов`язання з ПДВ (основний платіж) у розмірі 0 грн. та штрафу у розмірі 7361067 грн., тобто саме ця сума грошового зобов`язання стала узгодженою після набрання законної сили постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 року в адміністративній справі №817/608/16, і підлягала сплаті позивачем.

На противагу грошовому зобов`язанню, у платника податку існує право на отримання бюджетного відшкодування, а зобов`язаною особою щодо сплати сум бюджетного відшкодування є держава в особі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не платник податку.

Отже, сума завищення бюджетного відшкодування за податковим повідомленням-рішенням №0002302202 у розмірі 14722134 грн. не є грошовим зобов`язанням позивача у розумінні ПК України.

Крім цього, статтею 126 ПК України не передбачено застосування штрафу за завищення суми бюджетного відшкодування, та розрахунок такого штрафу у відсотках від суми такого завищення. Поняття «бюджетного відшкодовування», яке визначене у п.п.14.1.18 ПКУ, не охоплюється поняттям «грошового зобов`язання».

Колегія суддів також звертає увагу на те, що завищення суми бюджетного відшкодування є самостійним видом податкового порушення, відповідальність за яке встановлена п.123.1 ПК України і якою передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму зменшення суми бюджетного відшкодування, платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах 25% або 50% завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тому, відповідно до узгодженого ППР №0002302202 від 16.11.2015 року, до позивача вже було застосовано штраф на підставі п.123.1 ПК України у розмірі 50% завищеної суми бюджетного відшкодування, а саме 7361067 грн..

Колегія суддів також зазначає, що статтею 109 ПК України встановлено, що податковими правопорушеннями є, зокрема протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, оскільки у діях позивача відсутній склад податкового правопорушення, передбаченого статтею 126 ПК України, а тому відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафні санкції згідно спірного податкового повідомлення-рішення відповідача від 06.03.2019 року №0078305012 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 1433992,04 грн., що становить 10% суми несвоєчасної сплати податку на додану вартість у розмірі 14339920,42 грн..

Відносно тверджень апелянта ГУ ДФС у Рівненській області про те, що позивач був ознайомлений із впливом результатів оскарження податкового повідомлення-рішення від 16.11.2015 р. №0002302202 на розмір переплати у картці особового рахунка платника податків, що ведеться в органі державної податкової служби та на суми боргу, то колегія суддів з цього приводу звертає увагу на те, що ведення контролюючим органом ІКП, відображення у ній певної інформації під час здійснення оперативного обліку податків, зборів, митних та інших платежів до бюджету, не зумовлює само по собі виникнення для платника податків будь-яких грошових зобов`язань, оскільки такі встановлюються та оформлюються виключно в порядку встановленому ПК України шляхом прийняття відповідного рішення та врученням платнику податкової вимоги.

При цьому, слід зазначити, що сплата позивачем 08.02.2019 року згідно квитанції №121 (а.с. 25) податку на додану вартість в розмірі 14339920,42 грн. не змінює правового статусу та змісту грошових зобов`язань позивача, які були визначені ППР №0002302202 від 16.11.2015 року.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, являються помилковими твердження відповідача та висновки суду першої інстанції про те, що позивачем порушено на 2 дні термін сплати ПДВ у розмірі 14339920,42 грн..

Відносно висновків суду першої інстанції щодо неспівмірності між виявленим порушенням та застосованими санкціями, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Підстави для притягнення до відповідальності за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання чітко визначені чинним національним законодавством України, зокрема ПК України.

Крім цього, принципами податкового законодавства згідно ст.4 ПК України, є зокрема: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст.111 ПК України, фінансова відповідальні застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за наявності факту вчинення податкового правопорушення.

Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (п.113.3 ст.113 Податкового кодексу України).

Таким чином, розміри штрафних санкцій за порушення вимог податкового законодавства залежать від тяжкості і характеру допущеного порушення та чітко визначені нормами національного законодавства. Застосування відповідних штрафних санкцій є обов`язком контролюючих органів.

Тому, оцінка співвідношень між тяжкістю порушення та видом відповідальності за це порушення не належить до розширеного тлумачення з метою визначення пропорційності та балансу між публічними і приватними інтересами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку щодо застосування у розглядуваних правовідносинах принципу співмірності (пропорційності).

Виходячи з вищенаведеного, оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.03.2019 року №0078305012 про зобов`язання позивача сплатити штраф у розмірі 1433992,04 грн., що становить 10% суми несвоєчасної сплати податку на додану вартість у розмірі 14339920,42 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, саме з підстав наведених вище судом апеляційної інстанції.

Отже , суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 30.07.2019 року в резолютивній частині по суті позовних вимог являється вірним, однак, це судове рішення слід змінити в частині мотивів, які викладені у мотивувальній частині цієї постанови апеляційного суду щодо підстав для задоволення позовних вимог.

У решта частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

У зв`язку із цим, а обидві апеляційні скарги слід задоволити частково.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив :

Апеляційні скарги Головного управління ДФС у Рівненській області та товариства «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» в особі Представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» – задоволити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року в адміністративній справі №460/1210/19 за позовом товариства «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» в особі Представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – змінити, в частині мотивів прийнятого рішення.

У решта частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року в адміністративній справі №460/1210/19 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

В. В. Гуляк

Судді:

Н. В. Ільчишин

Р. Й. Коваль

Повний текст постанови складено 29.11.2019 року