ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/11049/18 Головуючий у І інстанції - Келеберда В.І.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2016 року № 3052615147, № 3042615147, № 3062615147.

В обґрунтування позову Позивач зазначав про те, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, що знайшло своє відображення у акті перевірки від 31 травня 2018 року № 121/26-15-14-07-01-10/34480636 та слугувало підставами для винесення 23 червня 2018 року податкових повідомлень-рішень № № 3052615147, № 3042615147, № 3062615147. Проте, Позивач вважає, що висновки контролюючого органу не відповідають дійсності, що є підставами для скасування винесених на їх підставі контролюючим органом рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року задоволено у повному обсязі адміністративний позов.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2016 року № 3052615147, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 41 949,00 гривень.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2018 року № 3042615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 159 44,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 39 786,00 гривень.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2018 року № 3062615147, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 989 640,00 гривень.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Головне управління ДФС у м. Києві зазначає, що Позивач відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань був зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої позивачем особи (у періоді вчинення порушення посадовими особами Позивача відповідальними за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) і додержання законів про оподаткування були директор ТОВ «БУДЕКОСЕРВІС» ОСОБА_1 та головний бухгалтер ОСОБА_2., які відмовилися надавати письмові пояснення з приводу встановлених порушень та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Порушення граничних термінів реєстрації Позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Також, Позивач вважає, що він довів у судовому засіданні суду першої інстанції наявність як реальних, так і формальних (наявність належним чином оформленого первинного документа, якій свідчить про факт приймання-передавання робіт і актів приймання - передавання результатів робіт, щодо ПДВ - реєстрацію відповідної податкової накладної) підстав для відображення витрат у обліку податку на прибуток та податкового кредиту - з ПДВ. Крім того, Позивач звертає увагу на те, що за відсутності посилання податкового органу на подію, яка була б підставою для нарахування податкових зобов`язань (при тому, що виписка і реєстрація податкової накладної такою подією не є) представляється обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність висновку податкового органу про заниження Позивачем податкових зобов`язань з ПДВ у серпні 2015 року. Тобто, прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення № 3062615147 від 23.06.2018 року, яким встановлено завищення від`ємного значення ПДВ, яке зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду, за податковою декларацією за грудень 2016 року на 989640,00 грн. - в частині 500000,00 грн. - відбулося у порушення норм п.п. 187.1 податкового кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 15 травня 2018 року № 489/26-15-14-07-01, № 490/26-15-14-07-01, № 702/26-15-42-08, № 2812/26-15-1409 та від 16 травня 2018 року № 1235/26-15-14-03-04 виданих Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, уповноваженими працівниками Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року.

Вказана перевірка проводилась у період з 15 по 25 травня 2018 року. З 24 по 31 травня 2018 року тривало оформлення матеріалів перевірки.

31 травня 2018 року за результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт № 121/26-15-14-07-01-10/34480636 (а.с. - 32-84 т. 1).

Згідно з висновками акту перевірки, позивачем порушено:

- пункт 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування всього у сумі 41 949 гривень, у тому числі за 2015 рік в сумі 41 949,00 гривень та заниження податку на прибуток на загальну суму 159 144,00 гривень, у тому числі за 2016 рік у сумі 159 144,00 гривень;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, ряд 19 декларації, всього у загальній сумі 989 640,00 гривень, у тому числі: за грудень 2016 року на суму 989 640,00 гривень;

- пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» порушено граничний термін реєстрації податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 24 209,68 гривень;

- пункту 49.1, пункту 49.2, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 та пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року (а.с. - 32-88 т. 1).

З урахуванням висновків акту перевірки, контролюючим органом 23 червня 2018 року винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 3052615147, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 41 949,00 гривень;

№ 3042615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 159 144,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 39 786,00 гривень;

№ 3062615147, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 989 640,00 гривень (а.с. - 13-15 т. 1).

Вказані податкові повідомлення-рішення Позивачем отримано 06 липня 2018 року.

Позивач не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, вважав що винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Задовольняючи адміністративний позов судом першої інстанції встановлено, що договори оренди виконуються та починаючи з травня 2016 року Позивач отримує від орендарів орендну плату. Вказані обставини та досліджені документи свідчать про реальність господарських операцій, а тому їх відображення підлягало для податкового обліку. Суд першої інстанції дійшов висновку, що зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 41 949,00 гривень та збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 159 144,00 гривень та застосування штрафних (фінансовихі) санкції у розмірі 39 786,00 гривень контролюючим органом є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 8.1 статті8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 14.1.181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).

За приписами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з пунктом 41.3 статті 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК Украйни визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено статтею 78 ПК України.

Так, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема 78.1.11. отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до пункту 82.2 статті 82 ПК України, тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Відповідно до статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової виїзної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4

статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

Згідно зі статтею 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Пунктами 198.1 та 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 21.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

Для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

Для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 ПК України).

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, подають контролюючим органам декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом (пункт 49.2 статті 49 ПК України).

Згідно з підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.1 статті 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

При цьому, відповідно до статті 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону).

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік є обов`язковими видом обліку, який ведеться підприємством.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Таким чином, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено також підпунктом 1.2 пункту 1 та підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення).

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксуються та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи. Від імені яких складений документи, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у періоді, який перевірявся, тобто з 01 січня 2015 по 31 грудня 2016 року контролюючим органом встановлено наявність фінансового-господарських взаємовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.Ті.Джі», які вплинули на визначення суми фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (а.с. 32-85 т. 1).

В порушення вимог чинного законодавства товариством у 2015 році та 2016 році:

- до складу «Операційні витрати» рядок 2180 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, безпідставно віднесено витрати з придбання послуг, без належного документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ «Ю.Ті.Джі», в результаті чого ТОВ «Будекосервіс» завищено витрати на загальну суму 884 101,00 гривень в тому числі за 2015 рік в сумі 41 919,00 гривень, за 2016 рік в сумі 842 182,00 гривень.

Контролюючий орган дійшов висновку, що документи, оформлені між товариствами за змістом не вважаються такими, що підтверджують даних податкового обліку і звітності.

Так, контролюючим органом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» отримувало послуги по набору орендарів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Ті.Джі» та встановлено віднесення у 2015 та 2016 роках до складу «інші операційні витрати» на загальну суму 884 102,00 гривень, відповідно до первинних бухгалтерських документів, у тому числі за 2015 рік на суму 41 949,00 гривень та за 2016 рік у сумі 842 182,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, що між вказаними товариствами 17 листопада 2014 року укладено договір про надання послуг № 11/11/14-ТКН, відповідно до якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.Ті.Джі» (виконавець) надає Товариству з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» (замовнику) послуги по сприянню в укладанні договорів оренди нежитлових приміщень торгового центру (набір орендаторів), а замовник, в свою чергу, зобов`язується сплатити відповідну плату за надані послуги (а.с. - 42-55 т. 5).

Вказаний договір було надано до перевірки, що не заперечується відповідачем та спростовується актом перевірки.

Окрім того, до перевірки також було надано інші бухгалтерські документи.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно наданих договорів, податкових накладних, актів прийому-передачі наданих послуг, банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей, оборотів, аналізів, карток по бухгалтерських рахунках: 631, контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Ю.Ті.Джі» було виписано податкові накладні на ТОВ «Будекосервіс» на загальну суму 2 679 976,00 гривень, у тому числі ПДВ 446 662,80.

Однак, в ході проведення перевірки контролюючим органом лише проаналізовано акти прийому-передачі наданих ТОВ «Ю.Ті.Джі» в яких зазначено, що сторони даним актом підтверджують, що виконавець належним чином, а повному обсязі та в установлені строки виконав свої зобов`язання по договору, а саме: здійснив пошук та знайшов орендатора для укладання договорів оренди площі об`єкта, з чого контролюючий орган дійшов висновку, що вказані документи містять дефектність господарських операцій, тобто містять невідповідність здійснення операцій в часі та просторі щодо пошуку орендарів (тобто встановлено надання послуг щодо пошуку орендарів, в той час коли договори оренди приміщень між позивачем та орендарями було укладено раніше).

Зважаючи на те, що інших первинних документів до перевірки надано не було, контролюючий орган дійшов висновку про не підтвердження реальності виконання господарських взаємовідносин та реальності використання-застосування таких послуг ТОВ «Будекосервіс».

Оскільки реальність вчинення господарських операцій між товариствами відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, то у Позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Разом з тим, на початку 2014 року ТОВ «Будекосервіс» почалися роботи щодо створення необоротного активу - нерухомого майна за адресою: місто Київ, вулиця Вербицького, 1, що підтверджується декларацією про початок виконання підготовчих робіт від 21.03.2014 року, дозволом на виконання будівельних робіт від 25.11.2014 року № IV 115143290787, сертифікатом серія IV № 165161031268 (а.с. 27-30 т. 1).

Закінчення будівельно-монтажних робіт та здача об`єкта в експлуатацію планувалась у 2016 році. Фактично, об`єкт було здано в експлуатацію 08 квітня 2016 року, що підтверджується сертифікатом від 12 квітня 2016 року серія IV № 16516103268 (а.с. - 31 т. 1).

При цьому, Позивачем понесено витрати щодо створення активу задля подальшого його використання у господарській діяльності - здавання площ у оренду.

Проте, без орендарів, які є надійними, передбачуваними та платоспроможними, позивач не мав можливості отримувати дохід.

Окрім того, максимальний дохід можливо отримати при оренді усього об`єкту вцілому, зважаючи на те, що витрати на його обслуговування не змінюються від здачі об`єкту як вцілому, так і частинами.

Вказані обставини і слугували підставами для укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.Ті.Джі» договору про надання послуг від 17 листопада 2014 року № 11/11/14-ТКН (а.с. - 42-55 т. 5).

Оформлення договірних відносин між суб`єктами господарювання регламентується Цивільний кодексом України від 16 січня 2003 року зі змінами та доповненнями (далі - ЦК України).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Між тим, Відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів, які підтверджували б те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між Позивачем та його контрагентом, не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків та не надано належних доказів. Вказаний договір є чинним.

Також, Позивачем отримано від ТОВ «Ю.Ті.Джі» результати робіт стосовно орендарів, що підтверджується актами приймання-передачі:

- від 28 грудня 2015 року (для укладення договору оренди з ТОВ Тас Фарм, ТМ Тас Аптека, площа об`єкта 59 кв.м.);

- від 28 грудня 2015 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Вісла», площа об`єкта 10 кв.м.);

- від 09 вересня 2015 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Лабораторія Ірен Букур» площа об`єкта 10 кв.м.);

- від 27 грудня 2016 року (для укладення договору оренди з ФОП ОСОБА_8, площа 110,4 кв.м.);

- від 27 грудня 2016 року (для укладення договору оренди з ТОВ Торгівельна мережа «Арбер», площа об`єкта 137,7 кв.м.);

- від 05 серпня 2016 року (для укладення договору оренди з ПП «Тріс Груп», площа об`єкта 111,4 кв.м.);

- від 26 січня 2016 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Сушия», площа об`єкта 477 кв.м.);

- від 30 квітня 2016 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Іль Моліно», площа об`єкта 286,6 кв.м.);

- від 06 квітня 2016 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Альфа Забава» , торгова марка «Будинок іграшок», площа об`єкта 461 кв.м.);

- від 16 червня 2016 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Арена-Україна», площа об`єкта 208,6 кв.м.);

- від 16 червня 2016 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Б.Ф. Груп» ТМ « 5.10.15», площа об`єкта 67 кв.м.);

- від 27 грудня 2016 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Кент Дом»);

- від 29 січня 2016 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Ерика», площа об`єкта 52 кв.м.);

- від 15 червня 2015 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Піраміда Трейд», площа об`єкта 2 000 кв.м.);

- від 02 вересня 2015 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Суматра Трейд», площа об`єкта 280 кв.м.);

- від 27 грудня 2016 року (для укладення договору оренди з ТОВ Торгівельна мережа «Арбер», площа об`єкта 137,7 кв.м.);

- від 09 вересня 2015 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Парадайз Тур», площа об`єкта 10 кв.м.);

- від 22 вересня 2015 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Алло», площа об`єкта 101 кв.м.);

- від 27 жовтня 2015 року (для укладення договору оренди з ТОВ Анвиком ТМ «Мілавіца», площа об`єкта 47 кв.м.);

- від 27 жовтня 2015 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Фоззі-Фуд» ТМ «Сильпо», площа об`єкта 3 356,3 кв.м.);

- від 28 грудня 2015 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Сенді Парк-Київ», площа об`єкта 1268 кв.м.);

- від 28 грудня 2015 року (для укладення договору оренди з ТОВ Дісіес Україна, площа об`єкта 65 кв.м.);

- від 24 лютого 2016 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Фоззі-Фуд» ТМ «Сильпо», площа об`єкта 3 356,3 кв.м.);

- від 25 березня 2016 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Аквамарін 2005», площа об`єкта 123 кв.м.);

- від 06 квітня 2016 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Комфі Трейд», площа об`єкта 826 кв.м.);

- від 31 травня 2016 року (для укладення договору оренди з ТОВ «Старлінг Груп», площа об`єкта 485,74 кв.м.) (а.с. - 5-41 т. 5).

Таким чином, вказані акти приймання-передачі підтверджують забезпечення ТОВ «Ю.Ті.Джі» виконання вимог договору надання послуг та подальше підписання договорів оренди з найденими та запропонованими орендарями.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в акті перевірки Відповідачем зазначається про те, що ним також окрім актів прийому-передачі наданих послуг досліджувалися податкові накладні, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості оборотів, аналізів, карток по бухгалтерських рахунках: 631. З даних документів контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Ю.Ті.Джі» було виписано податкові накладні на ТОВ «Будекосервіс» на загальну суму 2 679 976,00 гривень, у тому числі ПДВ 446 662,80.

Договори оренди виконуються та починаючи з травня 2016 року Позивач отримує від орендарів орендну плату.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказані обставини та досліджені документи свідчать про реальність господарських операцій, а тому їх відображення підлягало для податкового обліку. Жодних доказів на підтвердження обставин нереальності господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Ю.Ті.Джі» Відповідачем під час розгляду справи надано не було.

З огляду на вище викладене, доводи Відповідача про безпідставність відображення витрат Позивача на сплату ПДВ в ціні придбання результатів робіт від ТОВ «Ю.Ті.Джі», а саме результати робіт фактично не надавалися, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наведені доводи спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами справи.

Також, твердження Відповідача стосовно завищення Позивачем податкового кредиту, та допущення порушення яке вплинуло на формування задекларованого фінансового результату у податкових деклараціях з податку на прибуток є безпідставним.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 41 949,00 гривень та збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 159 144,00 гривень та застосування штрафних (фінансовихі) санкції у розмірі 39 786,00 гривень контролюючим органом є безпідставним, з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, колегія судів вважає необґрунтованими твердження Відповідача стосовно безпідставного відображення Позивачем у складі витрат витрати на купівлю у ТОВ «Ю.Ті.Джі» результатів робіт (послуг) по пошуку орендарів торгових площ для ТРЦ «Нью Вей», який знаходиться у власності Позивача.

Отже, встановлені обставини є підставами для висновку про необґрунтованість висновку контролюючого органу щодо безпідставності віднесення Позивачем до податкового кредиту за операціями придбання результатів робіт від ТОВ «Ю.Ті.Джі», у тому числі за податковими деклараціями за вересень 2015 року - на 1656,00 гривень, за грудень 2015 року - на 6 728,00 гривень, за січень 2016 року - на 34 621,00 гривень, за квітень 2016 року - на 45 144,00 гривень, за червень 2016 року - на 32 373,00 гривень, за липень 2016 року - на 25 469,00 гривень, за серпень 2016 року - на 20 265,00 гривень, за вересень - на 7 647,00 гривень, за грудень 2016 року - на 12 709,00 гривень.

Також, під час перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Будекосервіс» за серпень 2015 року було виписано податкові накладні на ПАТ «Старобільський молокозавод» на загальну суму 2 500 000,00 гривень, у тому числі ПДВ 500 000,00 гривень, що свідчить про недекларування в рядку 1.1 (Б) Операції на митній території України, операції, що оподатковуються за основною ставкою за серпень 2015 року в загальній сумі 500 000,00 гривень по контрагенту ПАТ «Старобільський молокозавод».

Під час перевірки не підтверджено фактичний рух активів у процесі здійснення господарської операції та перевіркою встановлено факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Перевіркою встановлено не подання платником податку податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року.

Разом з тим, виникнення податкових зобов`язань з ПДВ у платника податку виникає не з реєстрацією податкової накладної, а відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Проте, контролюючим органом не надано доказів на підтвердження обставин настання подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 ПК України, саме у серпні 2015 року.

Відсутність доказів існування відповідних обставин та донарахування позивачу податкових зобов`язань є безпідставним.

Разом з тим, встановлені Відповідачем з боку Позивача порушення щодо граничних термінів реєстрації податкових накладних Позивачем жодним чином не спростовано та не пояснено.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки Відповідачем не доведено під час судового розгляду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, з чим погоджується колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки рішення суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДФС України у м. Києві викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 29.11.2019 року.