ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2019 р. справа № 300/2048/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2019 ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (надалі також відповідач, МО України), в якому просить визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , скасувати рішення комісії МО України, вказаного в протоколі №41 від 05.04.2019 щодо відмови в виплаті одноразової грошової допомоги та зобов`язати Міністерство оборони України здійснити виплату одноразової грошової допомоги за встановлення позивачу III групи інвалідності, яка пов`язана із захистом Батьківщини, відповідно до приписів ст. 16, ст. 16-2 та ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018, який становить 1700 гривень та встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 31.07.2014 був призваний до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України №607/2014 "Про часткову мобілізацію" від 21.07.2014. З 03.09.2014 позивач, як військовослужбовець військової частини польова пошта НОМЕР_1 , був залучений до участі в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях. 23.01.2015 під час виконання службових обов`язків у районі проведення антитерористичної операції поблизу населеного пункту Дебальцево Донецької області отримав травму, пошкодження капсулярного зв`язкового апарату правого гомілково-ступеневого суглобу. У зв`язку з отриманням зазначеної травми перебував на стаціонарному лікуванні в військово-медичному клінічному центрі Західного регіону МО України з 09.02.2015 по 17.02.2015. Після пройденого курсу стаціонарного лікування в зазначеному ВМКЦ позивач звернувся для подальшого проходження військової служби. 08.09.2015 позивача звільнено в запас на підставі Указу Президента України №328/2015 від 12.06.2015 про демобілізацію. Після звільнення з військової служби позивач на підставі медичних довідок звернувся в Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи для визначення йому ступеня втрати працездатності, яка настала внаслідок отриманої травми 23.01.2015, при проходженні військової служби в зоні проведення АТО, біля населеного пункту Дебальцево Донецької області. Згідно акту №6 огляду медико-соціальною комісією від 05.01.2016 Івано-Франківського бюро МСЕ визначено, що ступінь втрати професійної працездатності у відсотках у позивача складає 15%. Відповідно до наказу №577 МОЗ України від 30.07.2012, за формою первинного обліку документації №158/о за вказаним наказом МОЗ, позивачу видано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0011158 від 05.01.2016. На підставі зазначеної довідки позивачу виплачена одноразова грошова допомога. 21.12.2016 позивач уклав контракт з МО України на строк 6 місяців про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового, сержантського та старшинського складів. Згідно наказу №356 від 21.12.2016 позивач був зарахований до військової частини польова пошта НОМЕР_2 . Для визначення його придатності для проходження для визначення його придатності для проходження військової служби за контрактом позивача було направлено для обстеження та медичного огляду ВЛК Коломийського ОМВК. За результатами обстеження та медичного огляду, в тому числі спеціалістів-хірурга і травматолога, військово-лікарська комісія визнала позивача придатним до військової служби. 29.05.2017 позивач прибув до складу сил та засобів оперативно-тактичного угруповання "Луганськ", які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. 20.12.2017 позивача звільнено в запас Збройних Сил України, з 21.12.2017. В середині 2018 позивач відчув погіршення свого здоров`я, а тому був вимушений пройти курс лікування в Отинійській районній лікарні №1 Коломийського району з 15.06.2018 по 25.06.2018 з діагнозом ІХС, гіпертонічна хвороба 2-щї стадії. 23.10.2018 позивач звернувся в Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи для огляду на встановлення групи інвалідності. Згідно акту №1608 огляду медико-соціальної експертної комісії Івано-Франківського бюро МСЕ від 14.11.2018 позивачу встановлено третю групу інвалідності за діагнозом: гіпертонічна хвороба II стадії. Причини захворювання пов`язані з захистом Батьківщини. За результатами огляду МСЕК позивачу видано довідку до акту медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №166481 від 17.12.2018, згідно якої за наслідками огляду йому вперше визначено 3-тю групу інвалідності з 23.10.2018. 22.01.2019 позивач звернувся з заявою до військового комісаріату Івано-Франківського ОВК про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням позивачу III групи інвалідності із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини. 24.01.2019 Івано-Франківський обласний військовий комісаріат направив директору Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплатити позивачу одноразової грошової допомоги на підставі того, що позивач з 23.10.2018 визнаний інвалідом III групи, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. 05.04.2019 комісія МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової допомоги. Комісія вважає, що групу інвалідності позивачу встановлено коли сплив понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Посилаючись на те, що встановлені ст.16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей обмеження на нього не розповсюджуються позивач просить скасувати спірне рішення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.1-2).

Зазначеною ухвалою встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Вказана ухвала отримана представником відповідача 24.10.2019, що підтверджується підписом особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 63).

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд зазначає, що відповідачем не було надано у строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 31.07.2014 був призваний до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України №607/2014 "Про часткову мобілізацію" від 21.07.2014, про що є запис в послужному списку особової справи (а.с.57).

З 03.09.2014 позивач, як військовослужбовця військової частини польова пошта НОМЕР_1 , був залучений до участі в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідкою №302 від 17.10.2014 (а.с. 52).

23.01.2015 під час виконання службових обов`язків у районі проведення антитерористичної операції поблизу населеного пункту Дебальцево Донецької області отримав травму, пошкодження капсулярного зв`язкового апарату правого гомілково-ступеневого суглоб, що підтверджується довідкою №1296 від 25.07.2015 (а.с. 17).

У зв`язку з отриманням зазначеної травми позивач перебував на стаціонарному лікуванні в військово-медичному клінічному центрі Західного регіону МО України з 09.02.2015 по 17.02.2015. Захворювання пов`язане з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою №1642 від 17.02.2015 та довідкою ВЛК №348/1 від 17.02.2015 (а.с.20-21).

Після пройденого курсу стаціонарного лікування в зазначеному ВМКЦ позивач звернувся для подальшого проходження військової служби.

08.09.2015 позивача звільнено в запас на підставі Указу Президента України №328/2015 від 12.06.2015 про демобілізацію, що підтверджується наказом №188 від 08.09.2015 (а.с.22).

Після звільнення з військової служби позивач на підставі медичних довідок звернувся в Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи для визначення йому ступеня втрати працездатності, яка настала внаслідок отриманої травми 23.01.2015, при проходженні військової служби в зоні проведення АТО, біля населеного пункту Дебальцево Донецької області.

Згідно акту №6 огляду медико-соціальною комісією від 05.01.2016 Івано-Франківського бюро МСЕ визначено, що ступінь втрати професійної працездатності у відсотках у позивача складає 15%.

Відповідно до наказу №577 МОЗ України від 30.07.2012, за формою первинного обліку документації №158/о за вказаним наказом МОЗ, позивачу видано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0011158 від 05.01.2016 (а.с.23-26).

На підставі зазначеної довідки позивачу виплачена одноразова грошова допомога. 21.12.2016 позивач уклав контракт з МО України на строк 6 місяців про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового, сержантського та старшинського складів.

21.12.2016 позивач уклав контракт з МО України на строк 6 (шість) місяців про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового, сержантського та старшинського складів (а.с. 27-30).

Згідно наказу №356 від 21.12.2016 позивач був зарахований до військової частини польова пошта НОМЕР_2 (а.с. 31).

Для визначення його придатності для проходження для визначення його придатності для проходження військової служби за контрактом позивача було направлено для обстеження та медичного огляду ВЛК Коломийського ОМВК. За результатами обстеження та медичного огляду, в тому числі спеціалістів-хірурга і травматолога, військово-лікарська комісія визнала позивача придатним до військової служби (а.с. 32-36).

29.05.2017 позивач прибув до складу сил та засобів оперативно-тактичного угруповання "Луганськ", які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується наказом №151 від 29.05.2017 (а.с. 37-39, 40-41).

20.12.2017 позивача звільнено в запас Збройних Сил України, з 21.12.2017, що підтверджується наказом №178 від 20.12.2017 (а.с.42).

В зоні проведення АТО позивач виконував військові завдання неодноразово, а саме, з 03.09.2014 по 07.12.2014, з 05.01.2015 по 08.02.2015, з 20.05.2015 по 08.09.2015, з 29.05.2017 по 10.08.2018 з 09.09.2017 по 21.12.2017 (а.с.59).

В середині 2018 позивач відчув погіршення свого здоров`я, а тому був вимушений пройти курс лікування в Отинійській районній лікарні №1 Коломийського району з 15.06.2018 по 25.06.2018 з діагнозом ІХС, гіпертонічна хвороба 2-щї стадії, що підтверджується випискою №96 із медичної карти хворого денного стаціонару АЗПСМ с-ща Отинія №1 (а.с.43-44).

23.10.2018 позивач звернувся в Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи для огляду на встановлення групи інвалідності.

Згідно акту №1608 огляду медико-соціальної експертної комісії Івано-Франківського бюро МСЕ від 14.11.2018 позивачу встановлено третю групу інвалідності за діагнозом: гіпертонічна хвороба II стадії. Причини захворювання пов`язані з захистом Батьківщини (а.с. 45-47).

За результатами огляду МСЕК позивачу видано довідку до акту медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №166481 від 17.12.2018, згідно якої за наслідками огляду йому вперше визначено III групу інвалідності з 23.10.2018 (а.с. 48).

22.01.2019 позивач звернувся з заявою до військового комісаріату Івано-Франківського ОВК про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням позивачу III групи інвалідності із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини (а.с. 50).

24.01.2019 Івано-Франківський обласний військовий комісаріат направив директору Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплатити позивачу одноразової грошової допомоги на підставі того, що позивач з 23.10.2018 визнаний інвалідом III групи, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (а.с. 51).

05.04.2019 комісія МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової допомоги, що підтверджується витягом з протоколу №41 засідання вказаної комісії від 05.04.2019, затвердженого Міністром оборони України (а.с.15).

Рішення комісія МО України мотивує тим, що згідно п.4 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ №975 від 25.12.2013, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Комісія вважає, що групу інвалідності позивачу встановлено коли сплив понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.

Крім цього, комісія вважає, що відповідно до п. 27 "Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності", затвердженого постановою КМУ №1317 від 03.12.2009, критеріями для встановлення інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності.

Ступінь втрати здоров`я визначається у відсотках втрати працездатності (групи інвалідності). Ураховуючи, що між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді встановлення III групи інвалідності пройшов термін 2 роки, немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ (далі - Закон України № 2232-ХІІІ).

Відповідно до ст. 41 Закону України № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час виконання ними обов`язків служби здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України № 2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Положеннями п. 1 ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної відмови) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 :

- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. 1 ст. 16-2 Закону України № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (п.п. 4 п. 2 ст. 16 цього Закону).

Пунктом 6 ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до п. 8 ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Застосування ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов`язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Положеннями п. 9 ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст), визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 975).

Абзацом 3 п. 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Оскільки, позивач військовослужбовець, який отримав поранення та захворювання, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, має право на виплату одноразової грошової допомоги з моменту встановлення йому ІІI групи інвалідності, тобто з 23.10.2018 згідно ст. 16 Закону України №2011-XII та Порядку №975.

Як встановлено з матеріалів справи, правовою підставою для винесення оскаржуваної відмови є застосування відповідачем до спірних правовідносин положень п.4 ст.16-3 Закону України №2011-ХІІ, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Суд зазначає, що 05.01.2016 Івано-Франківським обласним бюро МСЕ встановлено позивачу п`ятнадцяти відсоткову ступінь втрати професійної працездатності, яка наступила внаслідок отриманої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, посилаючись на протокол №812 від 19.11.2015, засідання ВЛК Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Згідно цього протоколу встановлене у позивача захворювання: "гіпертонічна хвороба першої стадії, першого ступеня, ризик низький. Агрипнічний синдром" не перебуває в причинному зв`язку з травмою, отриманою позивачем 23.01.2015.

Відповідно протоколу постанова ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону про причинний зв`язок захворювання по довідці №348/1 від 17.02.2015, ВЛК Західного регіону відмінена.

Після встановлення позивачу ступеня професійної працездатності на п`ятнадцять відсотків Івано-Франківським обласним бюро МСЕ від 05.01.2016, позивач з 21.12.2016 поступив на військову службу до лав Збройних Сил України на підставі укладеного контракту.

Відповідно ВЛК Коломийського ОМВК від 30.12.2016, при огляді хірургом і травматологом захворювання, пов`язаного з раніше отриманою травмою ноги, не встановлено і позивача визнано придатним для проходження військової служби (а.с. 32).

Таким чином, 21.12.2016 позивач поступив на військову службу цілком здоровим та повністю придатним до проходження служби, що підтверджується висновком Коломийського ВЛК від 30.12.2016 (а.с.33-36).

У цей період позивач неодноразово проходив військову службу в зоні проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, а саме: з 29.05.2017 по 21.12.2017, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 від 02.02.2018 №216 (а.с. 60).

Як зазначено судом вище, з лав Збройних Сил України позивач звільнився після закінчення контракту і згідно з наказом військової частини НОМЕР_3 №178 від 20.12.2017 з 21.12.2017 позивача було зараховано до оперативного резерву першої черги.

Через деякий час після звільнення позивач відчув погіршення здоров`я та пройшов курс лікування.

На підставі висновків вказаних в історії хвороби, позивач звернувся до Івано-Франківського обласного бюро МСЕ і йому встановлено III групу інвалідності по захворюванню: "гіпертонічна хвороба першої стадії, першого ступеня, ризик низький. Агрипнічний синдром", яка не пов`язана з травмою, яку позивач отримав 23.01.2015.

Тобто, причини інвалідності, встановленої позивачу з 23.10.2018 та часткової втрати працездатності (у відсотках), яка була раніше встановлена Івано-Франківським бюро МСЕ від 05.01.2016, є різними, що підтверджується листом №561 Івано-Франківського бюро МСЕ від 19.07.20109, наданого на адвокатський запит (а.с. 49).

З огляду на зазначені обставини, 14.11.2018 Івано-Франківське бюро МСЕ, після звільнення позивача з військової служби 21.12.2017 було проведено первинний огляд позивача по встановленню групи інвалідності, а не повторно, як це стверджується комісією МО України в протоколі №41 від 05.04.2019, що підтверджується актом огляду №1608 від 14.11.2018 та довідкою до акту огляду МСЕК Івано-Франківського бюро МСЕ серії 12ААБ ;166481 від 17.12.2018, в якій вказується, що огляд інваліда здійснюється вперше та встановлена III група інвалідності, яка пов`язана із захистом Батьківщини.

Суд вважає, що з огляду на вказані обставини, у даному випадку застосування положення п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 постанови №975 КМ України щодо не невиплати одноразової грошової допомоги є протиправним.

Суд звертає увагу, що при огляді МСЕК 05.01.2016 групи інвалідності позивачу встановлено не було. Первинна інвалідність III групи, позивачу встановлена згідно Івано-Франківського бюро МСЕ згідно акту №1608 від 14.11.2017, що підтверджується довідкою №166481 до акту огляду МСЕК від 17.12.2018 (а.с.45-48).

Суд звертає увагу, що дійсно Івано-Франківським бюро МСЕ огляд позивача проводився двічі, але повторний огляд 14.11.2018 проводився не у зв`зку зі зміною групи інвалідності чи ступені втрати професійної працездатності, а тому, що після 21.12.2017 з лав Збройних Сил України, де позивач проходив військову службу за контрактом з 21.12.2016, в позивача погіршилося здоров`я і за цим оглядом МСЕК позивачу встановлена III група інвалідності.

За даним висновком Івано-Франківського бюро МСЕ позивачу було встановлено вперше III групу інвалідності на строк до кінця 2010, із-за захворювання, яке не пов`язане з травмою, за якою позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності на 15 відсотків.

З військової служби позивач звільнився 21.12.2017, а III група інвалідності позивачу встановлено через 10 місяців після звільнення з 23.10.2018, тобто дворічний термін встановлення групи інвалідності спливає після 23.10.2020.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з підстав, зазначених в протоколі №41 від 05.04.2019 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, а також скасування рішення комісії МО України, зазначеного в протоколі №41 від 05.04.2019.

Що стосується позовної вимоги у частині зобов`язання Міністерства оборони України здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду III групи, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018, який становить 1700 грн., суд зазначає слідуюче.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними ст. 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Таким чином, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а у цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов"язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв"язку з встановлення інвалідності ІІI групи, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018, який становить 1700 грн. та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у вказаній справі.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати в установлений судом термін звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, то відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлоцький, 6, код ЄДРПОУ 00034022) щодо відмови в виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) одноразової допомоги, з підстав, визначених в протоколі засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційний виплат №41 від 05.04.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлоцький, 6, код ЄДРПОУ 00034022), оформленого протоколом комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.04.2019 №41 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлоцький, 6, код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) про призначення та виплатуодноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановлення інвалідності ІІI групи з 01.01.2018, відповідно доприписів ст. 16, ст. 16-2 та ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018, який становить 1700 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.