open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Справа № 585/534/19

Номер провадження 2/585/393/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді В.О. Шульги, з участю секретаря С.А. Дем`яненко, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , комунального підприємства «Ромникомунтепло» Роменської міської ради, третя особа: виконавчий комітет Роменської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення порядку користування квартирою та розподілення особового рахунку, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , КП «Ромникомунтепло» РМР, і просить: 1.Встановити між ними співвласниками: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 ) квартири АДРЕСА_1 . порядок користування наступним чином: - у користування йому, ОСОБА_1 , виділити житлову кімнату площею 17,3 кв.м ; - у користування ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 ), виділити житлову кімнату площею 18,4 кв.м; - у загальному користуванні залишити кухню, площею 6,6 кв.м, вбиральню 1,4 кв.м, ванну кімнату - 3 кв.м, коридор - 18 кв.м, вбудованої шафи 2,4 кв.м, кімнати 14,7 кв.м. 2. Зобов`язати комунальне підприємство «Ромникомунтепло» Роменської міської ради розподілити особовий рахунок на оплату житлово-комунальних послуг, а саме: централізоване опалення, що надаються квартирі АДРЕСА_1 . у відповідності з вказаним порядком користування житловими кімнатами. В обґрунтування позову вказав, що він та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , їм належить по Ѕ частині даного нерухомого майна. Дана квартира складається з трьох кімнат та має загальну площу81,8 кв.м, житлову площу 50,4 кв.м та складається з 1-ої кімнати площею 17,3 кв.м., 2-ої кімнати площею 14,7 кв.м, 3-ої кімнати площею 18,4 кв.м, кухні площею 6,6 кв.м, вбиральні (сполученої) площею 1,4 кв.м, ванної кімнати площею 3 кв.м, коридору площею 18 кв.м, вбудованої шафи площею 2,4 кв.м. Відповідач ОСОБА_3 в спірній квартирі не проживає, але чинить перешкоди у користуванні власності - не утримує квартиру та не сплачує вартість за опалення. У даній квартирі проживає він у кімнаті площею 17,3 кв.м, іншими кімнатами не користується. За опалення за грудень 2018 року він сплатив 2894,9 грн., за січень 2019 року - 2408,65 грн. він не може сплачувати в повному обсязі такі кошти і не може оформити субсидію, адже площа квартири перевищує норму площі для надання субсидій. З відповідачкою компромісу знайти не може. З 2016 року вони співвласники даної квартири і весь цей час лише він сплачує усі комунальну послуги В жовтні 2018 року він звертався до КП Роменської міськради щодо розподілу особового рахунку по опаленню в кв. АДРЕСА_1 , проте отримав відмову. Домовленість між ними щодо порядку користування квартирою відсутня, тому порядок користування квартирою може бути встановлений лише судом. Вирішуючи питання про порядок користування квартирою, слід зауважити, що квартира складається з трьох житлових кімнат, які значно відрізняються розмірами, що не відповідає часткам у праві спільної часткової власності. Отже визначення порядку користування квартирою, який би в даному випадку у рівній мірі забезпечував права всіх співвласників є неможливим. Разом з тим, в даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею, тому критерій необхідності виділення у користування кожному із співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим. Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність, що не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 17.02.2016 року у справі № 6-1500це15, яка у відповідності ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для врахування судами. Кожна з кімнат відповідає встановленим нормам жилої площі для проживання, тому слід керуватися критерієм зручності кімнати для проживання. Враховуючи вказані вище обставини вважає правильним встановити порядок користування спірною квартирою із дотриманням прав кожного на користування квартирою, що кімнату площею 17,3 кв. м. слід виділити йому, кімнату площею 18,4 кв. м. виділити відповідачу, а кімнату площею 14,7 кв.м виділити для загального користування. Щодо вимог про розподіл особового рахунку, то такого способу захисту цивільних прав як розподілення фінансово-особових рахунків для сплати комунальних платежів та експлуатаційних витрат на квартиру законодавством України не передбачено. Правовідносини з обслуговування будинку й прибудинкової території, постачання електричної та теплової енергії, водопостачання та водовідведення тощо регулюються відповідними нормативно-правовими актами і здійснюються на договірних підставах. Загальна площа квартири становить 81,8 кв.м, отже за числом співвласників їм належить по 40,9 кв.м кожному. Враховуючи ті обставини, що між ними фактично склався певний порядок користування кімнатами у квартирі, то вважає про доцільність розподілення особового рахунку на два різних. Пунктом 10 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затверджених постановою КМ України від 08.10.1992 року № 572 передбачений порядок поділу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками в разі, якщо між ними відсутня згода щодо оплати.

У відзиві на позов ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , вказала, що позов не визнає та заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Зазначає, що посилання позивача на те, що неповнолітня чинить йому перешкоди у користуванні квартирою та між ними фактично склався певний порядок користування кімнатами у квартирі, не відповідає дійсності, оскільки, як зазначає сам позивач, неповнолітня у квартирі не проживає, має інше постійне місце проживання. Вважає, що порядок користування житловим приміщенням у квартирі, яка належить кільком особам, може бути встановлено у випадках, коли такі приміщення відповідають за розміром часткам цих осіб у будинку. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх права як власників. Надання співвласнику у користування частини майна має ґрунтуватися на встановленні відповідності між розміром частки в праві спільної часткової власності, та часткою того майна, надання якого у користування вимагає такий співвласник. Спірна квартира має житлову площу 50,4 кв.м, складається з 3 жилих кімнат, на кожного співвласника припадає по 25,2 кв.м. Отже заявлені позивачем вимоги про встановлення користування з виділом у його користування кімнати площею 17,3 кв.м не відповідає розміру його частки на 7,9 кв.м, що стосується кімнати яка пропонується відповідача то її розмір менше ідеальної частки на 6,8 кв.м. Через невідповідність такого виділу розміру часток вважає запропонований позивачем порядок користування невідповідним розміру часток сторін у майні. Крім того, залишення у загальному користуванні житлової кімнати, яка є ізольованою, не вирішує спору щодо встановлення порядку користування квартирою, оскільки у загальному користуванні залишаються не лише підсобні приміщення, а і житлова кімната, яка за своїм цільовим призначенням призначена для проживання співвласників чи членів їх сімей, а не для загального користування. При цьому слід враховувати що ОСОБА_3 неповнолітня, спірною квартирою не користується, самостійно житлові права не реалізує, тому звернення до суду є передчасним, оскільки спір щодо порядку користування квартирою відсутній. При встановленні запропонованого позивачем порядку користування квартирою, він і в подальшому використовуватиме всю квартиру одноособово. Зі змісту позову вбачається, що позивач має на меті формальне встановлення порядку користування спірною квартирою, якою неповнолітня не користується, з метою покладення на неї частини витрат з оплати комунальних послуг щодо опалення квартири. При цьому слід відзначити що спір щодо користування квартирою між ними відсутній, оскільки позивач одноособово користується всією квартирою, і таке його право ніким не заперечується. Наявність між сторонами спору щодо витрат на утримання квартири, не може бути підставою для встановлення порядку користування квартирою, оскільки зазначений спір підлягає вирішенню в іншому порядку. Також, покладення на неповнолітню обов`язку сплати частини витрат на опалення квартири, якою вона не користується і до якої не має доступу, не відповідатиме принципу справедливості. Окремо зазначає, що позивачу неодноразово пропонувалося продати спірну квартиру, якщо він не має можливості самостійно її утримувати, проте він на таку пропозицію не погоджується. Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, в частині положень щодо оплати витрат на опалення квартири застосовуються до тих правовідносин, коли в квартирі мешкають та користуються нею два і більше співвласники. В даному випадку неповнолітній відповідач не проживає в квартирі і не користується нею, тому вказані позивачем правила не можуть бути застосовані. Позовні вимоги про поділ особових рахунків з оплати комунальних послуг не підлягають розгляду в судовому порядку, а тому не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов`язання КП розподілити особові рахунки. Саме така позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 18.10.18. у справі № 756/9713/16-ц. Встановлення порядку користування квартирою призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та порушення її охоронюваних законом інтересів, оскільки право користування буде звужене до виділення у користування неповнолітній лише однієї кімнати. Крім цього, таке встановлення порядку користування квартирою може призвести до покладення на неповнолітню обов`язку щодо оплати комунальних послуг, якими вона не користується, тому до досягнення дитиною повноліття та надання нею усвідомленої згоди на встановлення порядку користування квартирою, законний представник не має права надати таку згоду.

У відзиві на позов КП «Ромникомунтепло» РМР» просило відмовити в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства « Ромникомунтепло» Роменської міської ради». В обґрунтування вказало, що КП «Ромникомунтепло» РМР» заперечує проти позовних вимог щодо зобов`язання розподілити особовий рахунок на оплату централізованого опалення, що надаються квартирі АДРЕСА_1 . Вважає що КП є неналежним відповідачем по справі, оскільки жодним чином не порушувало прав сторін процесу. Згідно рішення Виконавчого комітету Роменської міської ради від 28.12.06 р. № 402 КП« Ромникомунтепло» Роменської міської ради» визнано єдиним виконавцем послуг з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, централізованого опалення та гарячого водопостачання на визначеній додатком № 2 території міста Ромни Сумської області. Споживачами вказаних послуг є бюджетні установи, релігійні організації, населення та інші споживачі. Будинок АДРЕСА_1 дійсно відноситься до опалювальних об`єктів КП « Ромникомунтепло» РМР». Особовий рахунок № НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1, відкрито на ім`я ОСОБА_1 6 березня 2015 року між Відповідачем 2 та Позивачем укладено договір № 1848 про надання послуг з централізовано опалення. Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; а споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Відповідно до п.2 ч.1 статті 5 даного Закону до житлово-комунальних послуг належать зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК Україну всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Згідно з ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 179 ЖК Української РСР, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються КМУ. Згідно п. 7 Правил користування приміщенням житлових будинків (в редакції затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року № 45) власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У п. 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків передбачено, що мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі), мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнаннями. Пунктом 10 Правил також встановлено, що у разі, коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку; за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар). Як слідує з п. 13 Правил, спори, що виникають під час користування приміщеннями квартир, житлових будинків, розв`язуються шляхом проведення переговорів між учасниками спору або у судовому порядку. Таким чином, на законодавчому рівні визначено порядок та послідовність дій мешканців квартири у випадку відсутності між ними згоди щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг. Оскільки цивільним законодавством України не встановлено прямої норми, яка б регулювала правовідносини з приводу поділу особового рахунку з оплати житлово-комунальних послуг між співвласниками квартири, то вирішити питання про поділ особових рахунків, як це передбачено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, можливо лише у випадку визначення конкретної житлової площі, якою користується кожна з осіб, яка претендує на оформлення особового рахунку на своє ім`я. Тобто важливо визначитися з порядком користування житлом (кому і яка кімната буде належати). Встановлення порядку користування квартирою між її користувачами за рішенням суду є самостійною підставою для звернення позивача з метою розподілу особових рахунків, а у разі відмови в цьому останній не позбавлений права звернутись за захистом до суду. Розподіл особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг здійснюються, зокрема, на підставі остаточного рішення суду. Крім того, рішення суду про встановлення порядку користування квартирою фактично є підставою для укладення із співвласниками окремих договорів щодо надання житлово-комунальних послуг. У такому випадку не є потребою додаткового зобов`язання Відповідача 2 розподілити особові рахунки на оплату централізованого опалення. Окрім того, просить звернути увагу суду на і те, що Позивачу на його звернення до КП « Ромникомунтепло» РМР» у жовтні місяці 2018 року не було відмовлено у відкритті окремого особового рахунку для проведення оплати за централізоване опалення, оскільки із наданої відповіді від 08.10.18 вих. № 29 - с ( копія відповіді міститься в матеріалах цієї справи) слідує, що останнім було роз`яснено, що питання розподілу особового рахунку по квартирі має вирішуватися за згодою між всіма співвласниками, а за відсутності такої згоди шляхом звернення до суду з позовом. Крім того, слід зазначити, що, а ні норми ЖК України, а ні ст. 16 ЦК України розподіл рахунку по оплаті витрат по утриманню квартири не є способом порушення чи оспорюваного права. Питання розподілу особових рахунків є наслідком вирішення питання щодо встановлення порядку користування квартирою між сторонами. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних |осіб, інтересів держави (ч. 1 ст.2 ЦПК України). Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Крім цього, позивачем не надано суду допустимих, змістовних та достовірних доказів на підтвердження того, яким чином Відповідач 2 порушив права Позивача. З огляду на вищенаведене, позовні вимоги вважають такими, що заявлені передчасно, оскільки питання про розподіл особових рахунків оплаті комунальних послуг можуть бути вирішені відповідними підприємствами після рішення суду та встановлення порядку користування жилими приміщеннями у спірній квартирі.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_5 підтримала позовні вимоги і просила їх задоволити. Суду пояснила що позивач та відповідач ОСОБА_3 є співвласниками квартири. Відповідач ОСОБА_3 чинить перешкоди в користуванні квартирою, оскільки не сплачує кошти на її утримання, не вчиняє дій для підтримання порядку. Позивач користується лише частиною квартири. Він сплачує комунальні послуги за всю квартиру, але він не має можливості сплачувати такі кошти. Компромісу з відповідачем вони знайти не можуть, тягар зі сплати коштів на комунальні послуги лежить лише на позивачеві. Співвласники не можуть домовитися щодо визначення порядку користування спільною квартирою. Квартира складається з 3 жилих кімнат, які відрізняються площею. Її довіритель у квартирі проживає один, без сім`ї. Дружина ОСОБА_1 проживає за іншою адресою. Порядок користування квартирою слід визначити відповідно ст. 140 ЖК України, де вказано що член сім`ї має право вимагати укладення з ним житлового договору ст. 156 ЖК України. В сторін спільна часткова власність на цю квартиру. Суд при вирішенні спору, на їхню думку має виходити з норм визначених статтями 359, 369, 370 ЦК України. Вчинення відповідачем перешкод полягає в тому що вона не несе тягар утримання майна, а саме не сплачує коштів на оплату компослуг. Позивач не звертався в суд з позовом до відповідача про стягнення коштів на утримання квартири. Вони вважають що це і є перешкоди в користуванні майном. Їм не відомо про наявність у малолітньої доходів, які б дозволяли сплачувати кошти на утримання майна. До органу опіки та піклування для отримання згоди на встановлення порядку користування вони не зверталися. Та частка яку вони просять не відповідає ідеальній частці позивача. Вони вважають, що так як позивач займає лише одну житлову кімнату, тому і просять виділити позивачу її. Вони вирішили так що одну жилу кімнату можна залишити в загальному користуванні. Вважають що можна залишити житлову кімнату у спільному користуванні і це не буде перешкодою в користуванні цією кімнатою для неповнолітньої. Порушення права позивача полягає в тому, що відповідач не утримує спільне майно, а позивач навіть не може оформити субсидію. Інші права свободи та інтереси позивача не порушені. Неповнолітня квартирою не користується і не приходить туди. Вони вважають, що обраний ними спосіб захисту прав позивача відповідає його порушеним правам. Якщо поділити особовий рахунок то позивач буде сплачувати за свою кімнату, а відповідач за свою, а за загальну площу будуть платити порівну, а те що відповідач не користується цією площею, не має значення. Відступити від ідеальних часток можна тому що неможна поділити квартиру. Неможна поділити квартиру тому, що немає підтверджень тому що квартира може бути поділена відповідно ідеальних часток. Доказів на підтвердження користування відповідачем квартирою у них немає, відповідач нею не користується. Відповідач може у будь який час користуватися квартирою тому що має власність на цю квартиру. Вони вважають що житлова площа може бути залишена в загальному користуванні. Для відступу від ідеальних часток склалися обставини.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов і просив задоволити. Суду пояснив що він користується однією кімнатою, а другу просить залишити в загальному користуванні, а третю виділити відповідачу, для того, щоб поділити порівну. Як залишати кімнату в загальному користуванні він не знає. Коли там востаннє була ОСОБА_6 він не знає, ключів від квартири вона не має.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 позов не визнав і просив відмовити в його задоволенні. Суду пояснив, що вимоги не визнаються, оскільки в даному випадку варіант запропонований позивачем суперечить нормам законодавства, так як має місце відступ від ідеальних часток. Крім цього пропонується залишити одну кімнату в загальному користуванні це не відповідає ст. 358 ЦК України. Як визначено постановою пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року в спільному користуванні не може бути залишено житлову кімнату. Позивачем порушено ст. 4 ЦПК України оскільки між сторонами немає спору, так як відповідач не користується квартирою, а тому не має підстав вирішувати питання щодо користування квартирою В той же час відповідно позивач користується всією квартирою, тож його право ніяким чином не порушується. На його думку все зводиться до оплати житлово-комунальних послуг. В даному випадку питання оплати комунальних послуг мало б вирішуватися шляхом пред`явлення позову про стягнення витрат на утримання майна. Даний позов задоволений бути не може. На його думку, від тягаря утримання майна власник відмовитися не може, проте житлово-комунальні послуги не відносяться до тягаря майна. Неповнолітня особа не може утримувати майно, оскільки вона не набула повної дієздатності і не має для цього можливості. Вони пропонували позивачу продати квартиру, але позивач не бажає продавати квартиру. Крім цього виділ в загальне користування однієї з житлових кімнат не можливе тому, що ЖК України не дозволяє поселяти в одну кімнату осіб які різні за статтю, якщо не сім`я.

Законний представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 позов не визнала і просила відмовити його задоволенні. Підтримала пояснення представника. Суду пояснила, що вони з донькою в тій квартирі не проживали, не проживають і не мають можливості проживати, а відповідно не користуються нею і не оплачують послуг. Донька жодного дня там не проживала. Ключів від квартири у неї і в доньки немає і ніколи не було. Вона давала оголошення в газету щоб продати квартири і поділити гроші, але позивач не допускає покупців оглянути квартиру. Вона зверталася до дружини позивача щоб дали їм ключі, вона відмовила.

Відповідач - КП «Ромникомунтепло» Роменської міської ради» явку представника в судове засідання не забезпечило, надало клопотання про розгляд справи без його участі, в якому вказано, що КП заперечує проти задоволення позову.

Третя особа: виконавчий комітет Роменської міської ради як орган опіки та піклування в судове засідання явку представника не забезпечив, надала клопотання про розгляд справи за відсутності представника, в якому також вказує, що при розгляді справи покладається на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснила, що з ОСОБА_1 вони в хороших стосунках, він її зять. ОСОБА_9 стосунки нормальні. Суду пояснила, що коли ще були живі зятеві тітка і мама вони дружили. В квартирі зятя три кімнати. Женя з Ірою живуть в першій кімнаті, та що 17,5 метрів, в другій жила тітка, а в третій ОСОБА_10 . Інші кімнати тепер закриті, ними ніхто не користується. Всією квартирою не користуються тому, що немає такої потреби. Неповнолітня не користується квартирою, вона сама не може нею користуватися, вона неповнолітня і не може жити сама. ОСОБА_3 вона бачила там в квартирі коли були живі її батько і тітка. Потім вони переїхали і стали жити окремо. Там в квартирі в кімнатах стоять ті речі, які були за життя тітки та ОСОБА_11 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 суду пояснила, що стосунки з ОСОБА_1 дружні, вона товаришує з його дружиною. З ОСОБА_2 вона знайома, ніяких стосунків немає. В квартирі ОСОБА_13 вона періодично буває. Вони з дружиною живуть в одній кімнаті. В квартирі 3 кімнати, в інших кімнатах вона не була. Перешкод в користуванні всією квартирою немає. Вони не користуються всією квартирою тому, що не мають такої потреби. Дружина ОСОБА_14 говорила що хотіли домовитися з ОСОБА_2 щоб оплачувати за комунальні послуги. Така розмова точно була цієї зими. Здається і до цього були розмови про це. В них ніколи не було розмови про те щоб продати квартиру чи пустити квартирантів. Речі в квартирі залишилися ще від попередніх мешканців, шафи стоять там же де і були. Розмови про те, що іншими двома кімнатами хтось користується вона не чула. Також вона не знає щоб тією квартирою користувалася ОСОБА_15 та її дочка.

Судом встановлено, що співвласниками квартири АДРЕСА_1 в свідоцтві про право власності на житло від 11 грудня 2001 року вказані ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_1 , кожен по ј частині.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 1 грудня 2016 року спадкоємцями зазначеного в заповіті майна ОСОБА_16 є ОСОБА_1 на Ѕ частину спадкового майна та ОСОБА_18 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на Ѕ частину спадкового майна. Спадщина на яку видається свідоцтво складається з ј частки квартири за АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 1 грудня 2016 року спадкоємцями зазначеного в заповіті майна ОСОБА_17 є ОСОБА_1 на Ѕ частину спадкового майна та ОСОБА_18 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на Ѕ частину спадкового майна. Спадщина на яку видається свідоцтво складається з ј частки квартири за АДРЕСА_1 .

В інформації КП «Ромникомунтепло» РМР від 8 жовтня 2018 року за № 29-с, адресованої ОСОБА_19 , крім іншого, вказано, що суттєвою умовою для розподілу особового рахунку на оплату житлово-комунальних послуг є наявність згоди усіх співвласників. В такому випадку до виконавця відповідної житлово-комунальної послуги повинні бути здані заяви від усіх співвласників житла. При відсутності згоди - спір вирішується, як зазначалося вище, в судовому порядку.

В квитанціях на оплату послуг з централізованого опалення за грудень, квітень, березень, лютий, жовтень, листопад 2017 року, квітень, травень,березень, лютий, січень 2018 року, особою на яку відкрито рахунок за адресою АДРЕСА_1 вказано ОСОБА_1 .

Згідно квитанцій за грудень 2018 року та січень 2019 року ОСОБА_20 сплатила на рахунок Ромникомунтепло РДА кошти за центральне опалення.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані в кв. АДРЕСА_4 , що підтверджено довідкою Роменської міської ради.

28 лютого 2019 року між адвокатом - Менько Д.Д. і клієнтом ОСОБА_2 що діє від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 укладено договір про надання правничої допомоги, за яким адвокат надає клієнту правничу допомогу в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , КП «Ромникомунтепло» РМР про визначення порядку користування квартирою та розподілення особового рахунку. Згідно квитанції № 9 від 28 лютого 2019 року, адвокатом Менько Д.Д. отримано від ОСОБА_2 гонорар за надання правничої допомоги в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , КП «Ромникомунтепло» РМР про визначення порядку користування квартирою та розподілення особового рахунку в сумі 6000 грн.

З договору № 1848, який укладений 6 березня 2015 року між КП «Ромникомунтепло» РМР та ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення по кв. АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 1 грудня 2016 року спадкоємицею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_18 є його дочка ОСОБА_3 . Спадщина на яку видається свідоцтво складається з Ѕ частки квартири за АДРЕСА_1 .

Наведені факти свідчать, що між сторонами існують правовідносини щодо встановлення порядку користування нерухомим майном, яке перебуває у спільній частковій власності та поділ особового рахунку на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ч.1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Як передбачено частинами 1-3 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частина 1 стаття 367 ЦК України визначає, що майно, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

З контексту даної норми вбачається, що первинне значення для врегулювання відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є і те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, за наявності ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд, у випадку задоволення позову, має виділити в користування сторонам спору в натурі частки, які максимально відповідають розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Відповідно абз. 2 п. 6 постанови пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників та свідків, дослідивши докази зібрані у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає.

В даній справі встановлено, що сторони є власниками рівних часток квартири, загальною площею 81,8 кв.м., яка складається з трьох кімнат та підсобних приміщень.

Визначаючи варіант встановлення порядку користування, позивач значно відійшов від ідеальних часток співвласників, оскільки житлова площа квартири становить 50,4 кв.м. - по 25,2 кв.м. на співвласника, а позивач пропонує виділити сторонам в користування по одній кімнаті, площа більшої з яких 18,4 кв.м. З цього слідує, що визначити порядок користування квартирою, про який просить позивач, у даному випадку неможливо, оскільки матиме місце значний відступ від величини ідеальних часток у праві власності на квартиру сторін у справі.

Крім цього, як вбачається зі змісту позовної заяви, пояснень сторін та досліджених доказів відповідач - неповнолітня ОСОБА_3 не лише не користується своєю часткою квартири АДРЕСА_1 , а й не має доступу до цієї квартири, про що повідомив позивач, вказавши що ключів у ОСОБА_3 від квартири немає. Крім цього, ОСОБА_3 є неповнолітньою і проживає з матір`ю, яка мешкає за іншою адресою, а відповідно не може користуватися даною квартирою, навіть за умови наявності вільного доступу до неї. Натомість допитані в судовому засіданні свідки та й сам позивач підтвердили, що доступ до всіх приміщень квартири має саме позивач. Виходячи з викладеного, суд приходить до переконання що позивач не довів що між ним та відповідачем виник та існує спір щодо користування квартирою, а отже підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Також, звертаючись суду з позовом про встановлення порядку користування квартирою, позивач на вирішення суду поставив лише визначення порядку користування житловою площею квартири, залишивши поза увагою інші приміщення квартири, якими теж мають право користуватися всі співвласники квартири.

Так як вимога про поділ особового рахунку на оплату житлово-комунальних послуг, є похідною від вимоги про встановлення порядку користування квартирою, а суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині встановлення порядку користування квартирою, підстави для зобов`язання КП «Ромникомунтепло» РМР». Крім цього, щодо поділу особового рахунку на сьогодні відсутній спір, так як відповідач - КП «Ромникомунтепло» РМР» безпосередньо у відзиві зазначає, що за умови домовленості між співвласниками щодо встановлення порядку користування квартирою або прийняття рішення судом, КП «Ромникомунтепло» РМР» може розподілити рахунки.

Положення ст.ст. 369-370 ЦК України, на які посилався позивач, суд при вирішенні спору до уваги взяти не може, оскільки вказані статті стосуються права спільної сумісної власності і не можуть бути застосовані для вирішення спору щодо встановлення порядку користування спільною частковою власністю.

Вирішуючи вимоги про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного: з матеріалів справи вбачається, що між законним представником неповнолітнього відповідача та ОСОБА_21 було укладено договір про надання правничої допомоги. При розгляді справи доведено факт надання правової допомоги та оплату таких послуг, а саме квитанцією про прийняття коштів за виконані роботи згідно договору про надання правової допомоги. Правильність визначення розміру оплати правової допомоги в розмірі 6000 грн. позивач та його представник сумніву не піддавали. Враховуючи положення чинного законодавства, ступінь складності справи, обсяг та обґрунтування заперечень, час протягом якого представник приймав участь безпосередньо в судових засіданнях - близько 4 годин 10 хвилин, відшкодуванню на користь законного представника відповідача - ОСОБА_2 підлягають 6000 грн. як компенсація витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , комунального підприємства «Ромникомунтепло» Роменської міської ради, третя особа: виконавчий комітет Роменської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення порядку користування квартирою та розподілення особового рахунку, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 судові витрати в сумі шість тисяч (60000) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: підпис ...

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ

В. О. Шульга

Джерело: ЄДРСР 85972673
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку