Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 року

м. Одеса

Справа № 521/15220/19

Провадження № 2о/521/387/19

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря - Дробот В.В.,

Учасники справи:

Заявник - ОСОБА_1

Заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Головного управління ДМС в Одеській області, про встановлення факту постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року,

В С Т А Н О В И В :

Заявник громадянка республіки Беларусь ОСОБА_1 звернулася із заявою до суду, за участю заінтересованої особи: Головного управління ДМС в Одеській області, про встановлення факту постійного проживання на території України її діда до 24 серпня 1991 року, посилаючись на такі обставини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталась до органів ДМС в Одеській області за адресою: АДРЕСА_1 , з приводу оформлення посвідки на постійне проживання на території Україні, на підставі того, що її дідусь, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, був зареєстрований та постійно проживав на її території, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 09 липня 1979 року та по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . ДМС в Одеській області в усній формі відмовили заявнику в оформленні посвідки на постійне проживання на території України, у зв`язку з відсутністю в неї рішення суду про встановлення факту постійного проживання її дідуся на території України.

Відповідно до свідоцтва про народження від 12 жовтня 1984 року № НОМЕР_1 , ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_5 . Зміна прізвища заявника з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 підтверджується довідкою, яка містить відомості з запису акту про укладення шлюбу від 30 травня 2019 року № 1542. Зміна прізвища матері заявника з ОСОБА_8 на ОСОБА_6 підтверджується архівною довідкою, яка містить відомості з запису акту про укладення шлюбу від 30 травня 2019 року № 3-32/588.

Згідно зі свідоцтвом про народження від 26 травня 1964 року № НОМЕР_2 , ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_9 , тобто дідусем заявниці, ОСОБА_1 . Факт постійного проживання на території України у період з 09 липня 1979 року - 22 травня 2011 року дідуся заявниці, громадянина України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується: довідкою виконкому Маяківської сільської ради Біляївського району від 02 вересня 2019 року № 562; довідкою Овідіопольського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області від 04 вересня 2019 року; довідкою КНП «Маяківського центру первинної медико-санітарної допомоги Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області» від 04 вересня 2019 року; двома виписками з реєстраційного журналу; паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 та ідентифікаційним кодом ОСОБА_3 ; свідоцтвом про смерть від 25 травня 2011 року серії НОМЕР_4 ; довідкою Овідіопольської районної державної нотаріальної контори Одеської області від 15 червня 2012 року № 1103/02-14 про заведення спадкової справи до майна ОСОБА_3 , після його смерті. Право власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 1988 року за реєстровим № 2337, посвідчений державним нотаріусом Овідіопольської ДНК Стріжак З.І. та зареєстровано 05 липня 2007 року в реєстровій книзі КП «ОРБТІ» № 2 за реєстровим № 406, що підтверджується відповіддю КП Овідіопольської районної ради «Овідіополь-сервіс» № 531 від 04 вересня 2019 року. Встановити факт постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року її дідусем, заявнику потрібно для оформлення посвідки на постійне проживання на території Україні, на підставі того, що ії дідусь, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України. В інший спосіб захистити свої права, як через встановлення даного факту у судовому порядку, заявник не може, в зв`язку з чим вимушена звернутися в відповідною заявою до суду.

Заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області надав до суду відзив на заяву, в якій просив залишити без розгляду заяву, зазначивши, що заявник не звертався до територіальних підрозділів ГУ ДМС України в Одеській області з заявою встановленого зразка про набуття, прийняття чи встановлення належності до громадянства України, не надав до ГУ ДМС України в Одеській області жодних документів, зазначених у Порядку, отже заявник не використав всі можливості для отримання статусу громадянина України та звернення до суду із заявою про встановлення факту є передчасним. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що без встановлення особи та статусу заявника неможливо здійснити розгляд питання щодо отримання ним посвідки на постійне проживання та унеможливлюється встановлення факту постійного проживання дідуся заявника па законних підставах на території України. З огляду на вищевикладене ГУ ДМС України в Одеській області зазначає, що встановлення факту проживання станом на 1991 рік не стосується особистих справ заявника та ніяк не впливає на них, Також необхідно звернути увагу, що чинним законодавством України визначено порядок набуття громадянства. Приймаючи до уваги, що проти встановлення факту постійного проживання на території України за період станом на 24 серпня 1991 року, заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області заперечує, можливо стверджувати, що у даному випадку наявний спір про право. Враховуючи викладене, наявний спір про право ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України та зазначений спір повинен розглядатись в порядку позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Судом встановлено, що громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталась до органів ДМС в Одеській області за адресою: АДРЕСА_1 , з приводу оформлення посвідки на постійне проживання на території Україні, на підставі того, що її дідусь - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, був зареєстрований та постійно проживав на її території, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 09 липня 1979 року та по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження від 12 жовтня 1984 року № НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_11 є донькою ОСОБА_12 .

Зміна прізвища заявника - ОСОБА_1 з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » підтверджується довідкою, яка містить відомості з запису акту про укладення шлюбу від 30 травня 2019 року № 1542.

Зміна прізвища матері заявника - ОСОБА_13 з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_6 » підтверджується архівною довідкою, яка містить відомості з запису акту про укладення шлюбу від 30 травня 2019 року № 3-32/588.

Згідно зі свідоцтвом про народження від 26 травня 1964 року № НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_9 , тобто дідусем заявниці - ОСОБА_1 .

Факт постійного проживання на території України у період з 09 липня 1979 року - 22 травня 2011 року дідуся заявниці - громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується наступними доказами:

- Довідкою виконкому Маяківської сільської ради Біляївського району від 02 вересня 2019 року № 562;

- Довідкою Овідіопольського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області від 04 вересня 2019 року;

- Довідкою КНП «Маяківського центру первинної медико-санітарної допомоги Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області» від 04 вересня 2019 року;

- Двома виписками з реєстраційного журналу;

- Паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 та ідентифікаційним кодом ОСОБА_3 ;

- Свідоцтвом про смерть від 25 травня 2011 року серії НОМЕР_4 ;

- Довідкою Овідіопольської районної державної нотаріальної контори Одеської області від 15 червня 2012 року № 1103/02-14 про заведення спадкової справи до майна ОСОБА_3 , після його смерті.

Право власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 1988 року за реєстровим № 2337, посвідчений державним нотаріусом Овідіопольської ДНК Стріжак З.І. та зареєстровано 05 липня 2007 року в реєстровій книзі КП «ОРБТІ» № 2 за реєстровим № 406, що підтверджується відповіддю КП Овідіопольської районної ради «Овідіополь-сервіс» № 531 від 04 вересня 2019 року.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення: встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є особи, що постійно проживали на території України станом на 24 серпня 1991 року, а також особи, які приживали на території України станом на 13 листопад 1991 року і не були громадянами інших держав.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» 13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Згідно з п. 8 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:

в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Згідно з п. 9 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону особа яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає:

в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено перелік фактів, які встановлюються судом в порядку окремого провадження.

Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого повинно бути зазначено докази, що підтверджують факт.

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про громадянство» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом від 18 січня 2001 року «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до Закону України «Про громадянство України». Для встановлення факту належності до громадянства України залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи УРСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо. У зазначених справах як заінтересовані особи повинні брати участь відповідні органи служб громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб. Слід мати на увазі, що питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано, крім Закону України «Про громадянство України», також Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

Відповідно до положень статей 293 та 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд вважає, що прийняття рішення про встановлення факту постійного проживання діда заявниці на території України не створює будь-яких самостійних юридичних наслідків, які б призвели до безпосереднього набуття онукою громадянства України. Встановлення вказаного факту є лише одним з чинників, потрібних для отримання заявницею громадянства України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Касаційний цивільний суд ВС зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Касаційний цивільний суд ВС вказав на те, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. При цьому не виключається встановлення факту постійного проживання на території України (постанова від 22.08.2018 у справі № 363/214/17-ц).

Стосовно позиції заінтересованої особи щодо спору про право.

За постановою Касаційного цивільного суду ВС від 30.10.2019 у справі № 296/289/19 суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, а заяву про встановлення факту залишив без розгляду. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що при розгляді цієї справи в порядку окремого провадження виник спір про право, який, відповідно до приписів частини шостої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України, належить вирішувати в порядку позовного провадження, а заява підлягає залишенню без розгляду. Касаційний цивільний суд не погодився з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Системно проаналізувавши заперечення та апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України ВС дійшов висновку, що доводи заінтересованої особи стосуються виключно недоведення заявником обставин, на які він посилається в обґрунтування заявлених ним вимог, що не є по суті підтвердженням наявності спору про право. Суд касаційної інстанції зауважив, що при цьому необхідно ураховувати, що у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору про право.

Право заявника на отримання громадянства України на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» за умови надання відповідних документів Управління Державної міграційної служби не заперечувало, що убачається із його письмового повідомлення. А само по собі посилання Управління Державної міграційної служби в апеляційній скарзі на існування між ним та заявником спору про право не може беззаперечно свідчити про наявність такого спору.

ВС зазначив про помилковість висновків апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне встановити юридичний факт постійного проживання на території України померлого дідуся заявниці громадянки республіки Беларусь ОСОБА_1 , громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_5 до 24 серпня 1991 року, а саме у період з 09 липня 1979 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Положенням ч.1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 263-265, 315-319 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити юридичний факт постійного проживання на території України померлого дідуся заявниці громадянки республіки Беларусь ОСОБА_1 , громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_5 до 24 серпня 1991 року, а саме у період з 09 липня 1979 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27 листопада 2019 року.

Суддя : Гуревський В.К.