Постанова

Іменем України

25 листопада 2019 року

м. Київ

cправа № 243/809/16-к

провадження № 51-3591 км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

захисників (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_11 на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 вересня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 02липня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №42015050000000368 від 23 липня 2015 року стосовно

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Таранівка Зміївського району Харківської області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.308, ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця х.Трудобєліковський Красноармійського району Краснодарського краю Російської Федерації, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Слов`янська Донецької області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_3 , за ч. 1 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 вересня 2018року ОСОБА_10 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 15, ч. 1 ст.308, ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі КК України) та йому призначено покарання за ч.2 ст. 27, ч. 3 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією усього майна, що йому належить; за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 308 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 3 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією усього майна, що йому належить, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки. За сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, у відповідності до ч. 1 ст.70КК України остаточне покарання ОСОБА_10 призначено шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк 9 років і 6 місяців з конфіскацією усього належного йому майна, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки з відбуванням покарання у кримінально-виконавчому закладі закритого типу. Позбавлено ОСОБА_10 спеціального звання «капітан міліції» відповідно до ст. 54 КК України. Захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_10 до набрання вироком чинності, залишено без змін у виді застави. Строк відбування покарання у виді позбавлення волі засудженому ОСОБА_10 обчислено з моменту його затримання і поміщення до Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. На підставі ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII) зараховано ОСОБА_10 в строк відбування покарання період тримання під вартою під час досудового розслідування кримінального провадження з 10вересня 2015року по 28 жовтня 2015 року, включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Виконання вироку в частині затримання ОСОБА_10 і етапування його для відбування ним покарання у виді позбавлення волі до Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції доручено працівникам Слов`янського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області.

ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 368 КК України та йому призначено покарання за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією усього майна, що йому належить; за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 3 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією усього майна, що йому належить, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк три роки. За сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_6 призначено шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк 9 років і 6 місяців з конфіскацією усього майна, що йому належить, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк три роки з відбуванням покарання у кримінально-виконавчому закладі закритого типу. Позбавлено ОСОБА_6 спеціального звання «лейтенант міліції» відповідно до ст. 54 КК України. Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 із заліком досудового ув`язнення і судового розгляду справи обчислено з 10 вересня 2015 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII) зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання період тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження з 10 вересня 2015 року по день набрання вироком законної сили включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_6 до набрання вироком чинності, залишено без змін тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Визнано ОСОБА_11 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 190 КК України і призначено йому покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією усього належного йому майна, з відбуванням покарання укримінально виконавчому закладі закритого типу; за ч.1 ст. 190 КК України увиді обмеження волі на строк 2 роки. У відповідності до вимог частини 5 статті 74 КК України звільнено ОСОБА_11 від покарання, призначеного за ст. 190 ч.1 КК України у зв`язку з закінченням строків давності. Захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_11 до набрання вироком чинності, залишено без змін у виді застави. Строк відбування покарання у виді позбавлення волі засудженому ОСОБА_11 обчислено з моменту його затримання і поміщення до Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року) зараховано ОСОБА_11 в строк відбування покарання строк тримання під вартою під час досудового слідства кримінального провадження з 10 вересня 2015 року по 15 вересня 2015року, включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Виконання вироку в частині затримання ОСОБА_11 і етапування його для відбування ним покарання у виді позбавлення волі до Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції доручено працівникам Слов`янського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області.

Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Згідно з даним вироком, у вересні 2015 року, більш точний час під час судового розгляду не встановлено, ОСОБА_10 , перебуваючи на посаді старшого інспектора взводу № 2 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Харків-2» ГУМВС України в Харківській області, діючи умисно, з корисливих мотивів, вступив у попередню злочинну змову зі своїми знайомими ОСОБА_6 , який також перебував на посаді старшого інспектора взводу № 2 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Харків-2» ГУМВС України в Харківській області, та ОСОБА_11 , спрямовану на незаконне заволодіння чужим майном, розподіливши між собою ролі у вчиненні кримінального правопорушення. Згідно розподілу ролей ОСОБА_11 мав знайти інформацію про осіб, які незаконно зберігають наркотичні засоби, передати цю інформацію ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , які в свою чергу мали здійснити напад на таких осіб та заволодіти їх майном. 08 вересня 2015 року близько 12 годині 30 хвилин, діючи в рамках попередньої змови, ОСОБА_11 по телефону домовився про зустріч з раніше знайомим ОСОБА_12 з приводу надання інформації про особу, яка незаконно зберігає наркотичні засоби. Цього ж дня, близько 13 години 00 хвилин ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_10 зустрілись з ОСОБА_12 , який діяв з відома працівників правоохоронних органів. З метою перевірки дійсних намірів ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , ОСОБА_12 надав їм інформацію про громадянина ОСОБА_13 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 та нібито зберігає за вказаною адресою особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований. Після цього близько 13 години 15 хвилин ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 на автомобілі «Daewoo Nexia» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 приїхали за адресою: АДРЕСА_5 . Згідно розподілу ролей ОСОБА_11 мав очікувати біля під`їзду в автомобілі з метою спостереження за обстановкою навколо та попередити ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у разі виникнення загрози. ОСОБА_12 на вимогу ОСОБА_6 та ОСОБА_10 мав підійти до вхідних дверей до квартири АДРЕСА_6 , в якій перебував ОСОБА_13 , та подзвонити у дверний дзвоник. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 разом з ОСОБА_12 підійшли до вхідних дверей квартири, в якій мешкав ОСОБА_13 . В цей час після відкриття ОСОБА_13 на прохання ОСОБА_12 вхідних дверей ОСОБА_6 та ОСОБА_10 умисно, незаконно, проти волі ОСОБА_13 проникли до квартири АДРЕСА_6 , де ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих мотивів напав на ОСОБА_13 та наніс йому декілька ударів рукою в область голови та тулубу, спричинивши йому фізичний біль, після чого ОСОБА_6 , підтримуючи дії ОСОБА_10 , погрожуючи застосуванням насилля небезпечного для життя та здоров`я ОСОБА_13 , а саме, застосуванням наявної у нього вогнепальної зброї, наніс один удар ногою в область тулуба ОСОБА_13 , спричинивши йому фізичний біль та подавивши його волю до супротиву. Під час нанесення ударів ОСОБА_6 та ОСОБА_10 вимагали від ОСОБА_13 вказати місцезнаходження наркотичного засобу, який він зберігав у квартирі. Далі ОСОБА_10 у шафі, яка стояла в жилій кімнаті квартири, виявив три шприци з рідиною темно-коричневого кольору, яку він сприйняв як особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований, а в ході огляду особистих речей ОСОБА_13 він знайшов грошові кошти у сумі 14000 грн., які були надані останньому працівниками правоохоронних органів для проведення спеціального слідчого експерименту. Після цього ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , діючи в рамках попередньої домовленості з ОСОБА_11 , незаконно заволоділи вказаними грошовими коштами в сумі 14000 грн. Окрім того, Наказом начальника ГУМВС України в Харківській області № 183 о/с від 17 червня 2014 року ОСОБА_10 призначено на посаду старшого інспектора взводу № 2 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Харків-2» ГУМВС України в Харківській області. В силу здійснення ним функцій представника влади відповідно дост. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», п. 1 Примітки до ст.364, ч. 3 ст.18 КК України, він є працівником правоохоронного органу, службовою особою та представником влади. Згідност. 2 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року, яким у своїй роботі мав керуватися ОСОБА_10 , одним з основних завдань міліції є запобігання правопорушенням та їх припинення; відповідно дост. 10 цього ж Законудо основних обов`язків міліції, окрім іншого, входить виявлення, запобігання і припинення кримінальних правопорушень. Відповідно до пунктів 7.2, 7.3 розділу VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженихнаказом МВС України № 155 від 22 лютого 2012 року, ОСОБА_10 , як працівник органів внутрішніх справ був зобов`язаний неухильно дотримуватись обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством таЗаконом України «Про міліцію», уникати дій, які можуть бути сприйняті як підстава підозрювати його в корупції, йому було заборонено використовувати свої службові повноваження та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв`язку з прийняттям пропозиції або обіцянки такої вигоди для себе чи інших осіб.

Окрім того,Наказомначальника ГУМВС України в Харківській області № 145 о/с від 27травня 2014 року ОСОБА_6 призначено на посаду старшого інспектора взводу № 2 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Харків-2» ГУМВС України в Харківській області. В силу здійснення ним функцій представника влади відповідно дост. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», п. 1 Примітки до ст.364, ч. 3 ст.18 КК України, він є працівником правоохоронного органу, службовою особою та представником влади. Згідност. 2 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року, яким у своїй роботі мав керуватися ОСОБА_6 одним з основних завдань міліції є запобігання правопорушенням та їх припинення; відповідно дост. 10 цього ж Законудо основних обов`язків міліції, окрім іншого, входить виявлення, запобігання і припинення кримінальних правопорушень. Відповідно до пунктів 7.2, 7.3 розділу VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженихнаказом МВС України № 155 від 22 лютого 2012 року, ОСОБА_6 , як працівник органів внутрішніх справ був зобов`язаний неухильно дотримуватись обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством таЗаконом України «Про міліцію», уникати дій, які можуть бути сприйняті як підстава підозрювати його в корупції, йому було заборонено використовувати свої службові повноваження та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв`язку з прийняттям пропозиції або обіцянки такої вигоди для себе чи інших осіб. В порушення вимог вищевказаних нормативних актів ОСОБА_10 та ОСОБА_6 вчинили кримінальне правопорушення за наступних обставин. Так,08 вересня 2015 року приблизно о 13 годині 25 хвилин ОСОБА_10 та старший інспектор взводу № 2 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Харків-2» ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_6 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_6 , під час вчинення розбійного нападу у шафі, яка стояла в жилій кімнаті квартири, виявили видані ОСОБА_13 для проведення спеціального слідчого експерименту несправжні (імітаційні) засоби, а саме, три шприци з рідиною темно-коричневого кольору, яку в обстановці, що склалася, вони сприйняли як особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований. Після цього у ОСОБА_10 та ОСОБА_6 виник злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 за невжиття заходів щодо притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення в сфері обігу наркотичних засобів. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_10 , діючи умисно, керуючись корисним мотивом, маючи умисел на протиправне особисте збагачення, використовуючи своє службове становище, та за попередньою змовою з ОСОБА_6 близько 13 години 25 хвилин, перебуваючи вквартирі АДРЕСА_6 , повідомили ОСОБА_13 про необхідність передання їм грошових коштів за невжиття заходів щодо притягнення його до кримінальної відповідальності. В ході розмови ОСОБА_10 та ОСОБА_6 досягли домовленості з ОСОБА_13 про надання їм неправомірної вигоди в розмірі 5000 грн. за невжиття заходів щодо притягнення його до відповідальності за кримінальне правопорушення в сфері обігу наркотичних засобів. В цей же день, близько 14години 05 хвилин, ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливим мотивом, врамках попередньої змови з ОСОБА_10 , перебуваючи біля будинку №30 по вул. Корольова м. Слов`янськ, отримав від ОСОБА_13 , який діяв з відома працівників правоохоронних органів, неправомірну вигоду в розмірі 5000 гривень за невжиття заходів щодо притягнення його відповідальності за кримінальне правопорушення в сфері обігу наркотичних засобів, які уподальшому розділив з ОСОБА_10 .

Окрім того, 08 вересня 2015 року, близько 13 години 25 хвилин, ОСОБА_10 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_6 , під час здійснення розбійного нападу на громадянина ОСОБА_13 , якого сприймав як особу, яка вживає наркотичні засоби, у шафі, яка стояла в жилій кімнаті квартири, виявив видані ОСОБА_13 працівниками правоохоронних органів для проведення спеціального слідчого експерименту несправжні (імітаційні) засоби з речовиною коричневого кольору, а саме: шприц об`ємом 2 мл, заповнений до відмітки 2 мл, шприц об`ємом 5 мл, заповнений до відмітки 4 мл та шприц об`ємом 5 мл, заповнений до відмітки 5 мл. В обстановці, що склалася, речовину, яка була у шприцах, ОСОБА_10 сприйняв, як особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований. Після чого, о 14 години 06 хвилин ОСОБА_10 , скориставшись тимчасовою відсутністю ОСОБА_13 у вищевказаній квартирі, діючи умисно, з метою викрадення наркотичних засобів, шляхом крадіжки викрав три медичні шприци із рідиною коричневого кольору, а саме: перший шприц об`ємом 2 мл, заповнений до відмітки 2 мл, другий шприц об`ємом 5 мл, заповнений до відмітки 4 мл, третій шприц об`ємом 5 мл, заповнений до відмітки 5 мл та поклав їх у сумку. Далі ОСОБА_10 , виконавши всі дії, направлені на викрадення наркотичного засобу, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, залишив місце злочину. Однак, з причин, що не залежали від його волі, злочин не було закінчено, оскільки рідина, яка містилася у викрадених шприцах не містила наркотичних засобів.

Окрім того, 10 вересня 2015 року, діючи в рамках попередньої змови з ОСОБА_10 та ОСОБА_6 на вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_11 по телефону домовився про зустріч з раніше знайомим ОСОБА_12 з приводу надання інформації про особу, яка незаконно зберігає наркотичні засоби. Цього ж дня, близько 14 години 20 хвилин ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_10 зустрілись з ОСОБА_12 , який діяв з відома працівників правоохоронних органів. З метою перевірки дійсних намірів ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , ОСОБА_12 надав їм інформацію про громадянина ОСОБА_14 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_7 та нібито зберігає за вказаною адресою особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований. Після цього близько 15 години 10 хвилин ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 на автомобілі «Opel Omega» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_11 прибули за адресою: АДРЕСА_8 . Згідно розподілу ролей ОСОБА_11 мав очікувати біля під`їзду в автомобілі з метою спостереження за обстановкою навколо та попередити ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у разі виникнення загрози. ОСОБА_12 на вимогу ОСОБА_6 та ОСОБА_10 мав подзвонити ОСОБА_14 , щоб той на його прохання відчинив вхідні двері до квартири АДРЕСА_9 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 разом з ОСОБА_12 підійшли до вхідних дверей квартири, в якій мешкав ОСОБА_14 . В цей час після відкриття ОСОБА_14 на прохання ОСОБА_12 вхідних дверей ОСОБА_6 та ОСОБА_10 умисно, незаконно, проти волі ОСОБА_14 проникли до квартири АДРЕСА_9 , де ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливим мотивом, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, напав на ОСОБА_14 та повалив його на підлогу, після чого, погрожуючи застосуванням насилля небезпечного для життя та здоров`я ОСОБА_14 , а саме, застосуванням наявної у нього вогнепальної зброї, наніс йому один удар ногою в область голови, спричинивши фізичний біль, після чого ОСОБА_6 , підтримуючи дії ОСОБА_10 , наніс один удар ногою та два удари рукою в область тулуба ОСОБА_14 , спричинивши йому фізичний біль та подавивши його волю до супротиву. Під час нанесення ударів ОСОБА_6 та ОСОБА_10 вимагали від ОСОБА_14 вказати місцезнаходження наркотичного засобу, який він зберігає у квартирі. Далі ОСОБА_10 під матрацом, який лежав на підлозі в жилій кімнаті квартири, виявив три шприци з рідиною темно-коричневого кольору, яку він сприйняв, як особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований, та грошові кошти, у сумі 30000 грн., які були надані останньому працівниками правоохоронних органів для проведення спеціального слідчого експерименту. Після цього ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , діючи в рамках попередньої домовленості з ОСОБА_11 , незаконно заволоділи вказаними грошовими коштами в сумі 30000 грн. Окрім цього, 10 вересня 2015 року за місцем тимчасової дислокації роти патрульної служби міліції особливого призначення «Харків-2» ГУМВС України в Харківській області у приміщенні гуртожитку Слов`янського хіміко-механічного технікуму за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. К.Маркса, буд. 41, у кімнаті, де мешкав ОСОБА_10 , у сумці з його особистими речами виявлено та вилучено: 64 патрони калібру 7,62х39 мм., які є патронами промислового виробництва, тобто штатними боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм.; один патрон, який є боєприпасом проміжним патроном калібру 5,45х39 мм. промислового виробництва до нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45 мм., які належать ОСОБА_10 та які він умисно незаконно, всупереч вимогам Положення Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року «Про дозвільну систему». Інструкції Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1988 року «Про порядок приготування, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними знаряддями несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових речовин», зберігав за вищевказаною адресою без передбаченого законом дозволу. Окрім цього, 10 вересня 2015 року за місцем тимчасової дислокації роти патрульної служби міліції особливого призначення «Харків-2» ГУМВС України в Харківській області у приміщенні гуртожитку Слов`янського хіміко-механічного технікуму за адресою АДРЕСА_10 , у кімнаті, де мешкав ОСОБА_6 , виявлено та вилучено: 30 патронів калібру 7,62х39 мм., які є патронами промислового виробництва, тобто штатними боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм., які ОСОБА_6 умисно незаконно, всупереч вимогам Положення Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року «Про дозвільну систему». Інструкції Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1988 року «Про порядок приготування, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними знаряддями несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових речовин», зберігав за вищевказаною адресою без передбаченого законом дозволу.

Крім того, 05 вересня 2015 року ОСОБА_11 приблизно о 13 годині 00 хвилин разом з раніше знайомими йому інспекторами ДПС групи ДПС відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Слов`янськ та Слов`янського району управління державної автомобільної інспекції ГУМВС вДонецькій області матеріали досудового розслідування відносно яких виділені в окреме провадження, перебував на вул. Фрунзе м.Слов`янська в районі перехрестя з вул. Жовтневої революції. В ході здійснення нагляду за дорожнім рухом особа, матеріали досудового розслідування відносно якого виділені вокреме провадження, з метою перевірки документів зупинив автомобіль ЗАЗ «Славута» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_15 . Під час огляду салону вказаного автомобіля на предмет наявності заборонених в обігу предметів особа, матеріали досудового розслідування відносно якого виділені в окреме провадження, виявив належний ОСОБА_15 поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження, яку сприйняв, як особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс», після чого висловив йому погрозу притягнення до кримінальної відповідальності за незаконне зберігання наркотичного засобу та виклик слідчо-оперативної групи для документування вказаного факту. Після цього ОСОБА_11 , якого ОСОБА_15 в обстановці, що склалася, сприйняв як працівника ДАІ, сказав йому сісти до службового автомобілю ДАІ «Toyota Prius», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , на переднє пасажирське сидіння. В цей час особа, матеріали досудового розслідування відносно якого виділені в окреме провадження, прийняв дзвінок по мобільному телефону та відійшов в бік від ОСОБА_11 та ОСОБА_15 для розмови. Далі ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що він не є працівником правоохоронного органу, перебуваючи наодинці з ОСОБА_15 , діючи умисно, з корисним мотивом, з метою заволодіння майном останнього шляхом обману, скориставшись тим, що той сприйняв його як працівника ДАІ, повідомив ОСОБА_15 , що за зберігання наркотичних засобів йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі, і, якщо він хоче уникнути покарання, він має передати ОСОБА_11 грошові кошти в розмірі 3000 доларів США. На що ОСОБА_15 відповів, що в нього таких грошових коштів немає. Під час подальшої розмови ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_11 , що зможе передати йому грошові кошти в розмірі 6000 грн. за не притягнення його до відповідальності за зберігання наркотичних засобів та повідомив, що йому необхідно близько 20 хвилин, щоб зібрати вказану суму. В цей же день, близько 14 години 30 хвилин, ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисним мотивом, з метою заволодіння майном ОСОБА_15 шляхом обману, разом з останнім направився до АЗС ТОВ «Куреш», розташованої по вул. Юних Комунарів, 90 м. Слов`янська. Перебуваючи у вказаному місці, ОСОБА_15 , будучи введеним в оману щодо повноважень ОСОБА_11 , передав йому частину обумовленої суми в розмірі 4200 грн. Решту грошових коштів ОСОБА_15 мав передати ОСОБА_11 в цей же день у вказаному останнім місці. Далі ОСОБА_11 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння обманним шляхом грошовими коштами ОСОБА_15 , повідомив останньому, щоб він прийшов з рештою грошових коштів в район нафтобази, розташованої за адресою: АДРЕСА_11 . Перебуваючи у вказаному місці, в цей же день, близько 16години 00 хвилин ОСОБА_15 , будучи введеним в оману щодо повноважень ОСОБА_11 , передав ОСОБА_11 решту обумовленої ним суми в розмірі 1800 грн. В результаті злочинних дій ОСОБА_11 обманним шляхом заволодів грошовими коштами ОСОБА_15 на загальну суму 6000 грн.

Донецьким апеляційним судом ухвалою від 02 липня 2019 року апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 інтересах засудженого ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_16 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , залишено без задоволення, а вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 вересня 2018 року стосовно ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що судом першої інстанції не надано оцінки предметам і документам, які були вилучені та з якими були проведені процесуальні слідчі дії (огляд, обшук), а лише використані суб`єктивні висновки викладені органом досудового розслідування в досліджених протоколах (огляду, обшуку). Посилається на неповноту судового розгляду, так як речові докази усудовому засіданні безпосередньо не досліджувались, хоча вироком вирішено по суті долю речових доказів. Крім цього, нез`ясована думка учасників з приводу необхідності дослідження речових доказів у судовому засіданні, що навіть не обговорювалось у судовому засіданні, що призвело до порушення судом першої інстанції прав сторін кримінального провадження. Також зазначає, що уматеріалах кримінального провадження відсутні протоколи проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. Посилається на те, що висновки суду першої інстанції щодо законності та належності в якості доказів протоколів НС(Р)Д від 06 вересня 2015 року, 08вересня 2015 року, 09 вересня 2015 року, 10 вересня 2015 року та 11 вересня 2015 року та носіїв інформації НС(Р)Д, як докази, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та зібрані з порушенням суттєвих умов їх проведення. Зазначає про те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні відповідні постанови та протоколи про відібрання зразків голосу потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , свідка ОСОБА_12 , обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , у зв`язку з чим, обвинуваченням не доведено походження зразків голосу, які досліджувались експертом та не можливо встановити зразки чиїх саме голосів були надані на дослідження. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції з приводу того, що судова криміналістична експертиза відео-, звукозапису висновок №11168 від 28 грудня 2015 року, була призначена та проведена в порядку статей 110, 242, 243 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) та відповідає вимогам ст. 101, ст. 102 КПК України об`єктивно не відповідає встановленим під час судового розгляду фактичним даним та повністю суперечить матеріалам кримінального провадження. Зазначає, що залучений до негласних слідчих дій « ОСОБА_12 » видав правоохороннім органами імітаційні засоби у вигляді шприців з рідиною, походження яких в ході судового розгляду судом першої інстанції не з`ясовано, але покладено в основу вироку. Повідомив, що під час необхідності уточнень показань свідка ОСОБА_12 щодо обставин, які не були з`ясовані в результаті допиту під час досудового розслідування, клопотання сторони захисту щодо перехресного допиту ОСОБА_12 з потерпілими та обвинуваченими судом було відхилено, у зв`язку з нібито неможливістю встановлення місця перебування свідка. Також вказує на те, що свідок ОСОБА_18 під час досудового розслідування не допитувався, а його покази виникли вже в судовому засіданні. У зв`язку з тим, що всупереч вимогам ч. 11 ст. 290 КПК України відкриття показів свідка сторони захисту здійснено не було, суд у відповідності до п. 12 ст.290 КПК України не мав права допустити відомості що містяться в них як докази. Вказує на те, що у кримінальному провадженні відсутні об`єктивні та суб`єктивні ознаки злочину, передбачені ст. 187 КК України, а висновки суду першої інстанції щодо кваліфікації дій засуджених за ч. 3 ст. 187 КК України є невірними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Також посилається на не надання стороною обвинувачення доказів, які б підтверджували безпосередню передачу потерпілим грошових коштів працівникам міліції. Вважає, що стороною обвинувачення не надано достатніх доказів та не доведено обставин про нібито скоєння засудженим ОСОБА_10 закінченого замаху на викрадення наркотичних засобів за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 308 КК України та судом не наведено жодного доказу, який би підтвердив факт вчинення правопорушення.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що всупереч вимогам ч. 11 ст. 290 КПК України відкриття показань свідка ОСОБА_18 стороні захисту здійснено не було, і суд у відповідності до п. 12 ст. 290 КПК України не мав права допустити відомості, що містяться у них, як докази. Зазначає, що стороною обвинувачення під час досудового розслідування не проведено негласних слідчих (розшукових) дій, таких як аудіо-, відео, контроль особи та місця, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, і тому вважає, що висновок суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції, викладений в ухвалених рішеннях щодо фактичного проведення контролю за вчиненням злочину не відповідає фактичним обставинам справи та дослідженим під час судового розгляду доказам. Посилається на те, що у матеріалах справи відсутній протокол про виготовлення наркотичних засобів канабісу та опію ацетильованого, що є суттєвим порушенням отриманням доказів та зазначені предмети повинні бути визнані недопустимими доказами у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України. Також ставить під сумнів законність отримання доказів у вигляді відео та аудіо записів матеріалів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які містяться на шести флеш-картах чорного кольору з інвентарними номерами 225т, 226т, 227т, 286т, 287т., 228т та двох компакт-дисках червоного кольору з інвентарними номерами 284, 333, що містяться у матеріалах кримінального провадження у зв`язку з суттєвими порушеннями умов їх отримання, внаслідок чого вони є недопустимими доказами відповідно до п. 1 ч. 2 ст.87 КПК України. Зазначає, що висновки суду першої інстанції, щодо законності та належності в якості доказів протоколів НС(Р)Д від 06 вересня 2015 року, 08 вересня 2015 року, 09вересня 2015 року, 10 вересня 2015 року, 11 вересня 2015 року та носіїв інформації НС(Р)Д як доказів, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та зібрані з порушенням суттєвих умов їх проведення, правомірність їх здійснення не підтверджено належними доказами, та викликають сумнів у їх достовірності. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції з приводу того, що судова криміналістична експертиза відео-, звукозапису висновок №11168 від 28 грудня 2015року, була призначена та проведена у порядку статей 110, 242, 243 КПК України та відповідає вимогам ст.101, ст. 102 КПК України об`єктивно не відповідають встановленим під час судового розгляду фактичним даним та повністю суперечить матеріалам кримінального провадження. Повідомляє про відсутність обов`язкових ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 187 КК України, так як особи у форменому одязі працівників міліції, входячи в житло не застосовували насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або погрозою застосування такого насильства, у розумінні ст.187 КК України та Постанови № 10.

Позиції учасників судового провадження

Захисники: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та засуджений ОСОБА_6 підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 проти касаційних скарг заперечував та просив їх залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлюватита визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються у касаційній скарзі захисники, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Тому, при перегляді судових рішень, суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Зміст ухвали апеляційного суду свідчить про те, що апеляційний суд ретельно перевірив доводи сторони захисту, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах захисників, навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку вчиненому. Мотиви суду, з яких доводи сторони захисту були визнані безпідставними, є обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Свої висновки щодо доведеності винуватості засуджених у вчиненні інкримінованих злочинів суди першої та апеляційної інстанцій у повній мірі обґрунтували наступними доказами: показаннями свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , протоколами слідчих дій та негласних слідчих (розшукових) дій, додатками до них, яким судами надана належна оцінка.

Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 308, ч.3ст.368 КК України, ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч.3ст. 368 КК України та ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 190 КК України кваліфіковані правильно.

Так,судом першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановлено, що з 17 червня 2014 року ОСОБА_10 перебував на посаді старшого інспектора взводу № 2 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Харків-2» ГУМВС України в Харківській області, відповідно до наказу начальника ГУМВС України в Харківській області № 183 о/с. З 27 травня 2014 року ОСОБА_6 перебував на посаді старшого інспектора взводу № 2 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Харків-2» ГУМВС України в Харківській області, відповідно до наказу начальника ГУМВС України в Харківській області № 145 о/с. Враховуючи положення ч. 1ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 року N 3781-XII, зміст примітки 1ст. 364 КК України суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , перебуваючи на посадах старших інспекторів взводу № 2 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Харків-2» ГУМВС України в Харківській області, будучи службовими особами, які займають відповідальне становище, вчинили корупційне кримінальне правопорушення. Таким чином дії ОСОБА_6 та ОСОБА_10 кваліфіковані за ч. 3ст. 368 КК України.

Окрім того, на підставі показань потерпілих та досліджених письмових доказів, встановлено, що обвинувачені ОСОБА_23 та ОСОБА_6 діяли з метою заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , вони незаконно проникали у житло останніх, нападали на них раптово, несподівано, застосовували до потерпілих фізичне насильство (били по тулубу, голові) та погрожували застосуванням насилля, небезпечного для життя та здоров`я потерпілих. Згідно наданих пояснень усудовому засіданні, потерпілі ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , від дій та погроз обвинувачених ОСОБА_23 та ОСОБА_6 вони відчували страх та небезпеку для свого здоров`я та життя, оскільки у останніх була наявна зброя. Таким чином, судами правильно встановлено, що обвинувачені вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 187 КК України. Також, за наслідками перевірки доводів апеляційної скарги апеляційний суд погодився з правильністю кваліфікації дій ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України, який через ОСОБА_12 збирав інформацію про осіб, які незаконно зберігають наркотичні засоби, передавав зазначену інформацію ОСОБА_23 та ОСОБА_6 , після цього, знаючи про їх наміри, приїжджав до місця проживання вказаних осіб, де залишався очікувати засуджених в автомобілі з метою спостереження та попередження у разі загрози.

Оскільки 08 вересня 2015 року ОСОБА_10 у квартирі ОСОБА_17 виявив видані останньому несправжні (імітаційні) засоби з речовиною коричневого кольору, а саме три шприці з речовиною, яку ОСОБА_10 сприйняв їх, як особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований, та, скориставшись тимчасовою відсутністю ОСОБА_17 , викрав зазначені три шприци, його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 308 КК України.

Необґрунтованими також є доводи про відсутність в діях ОСОБА_10 та ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. При цьому, надаючи оцінку апеляційним скаргам захисників в цій частині, суд апеляційної інстанції навів детальне обґрунтування та підстави за наявності яких відхилив доводи апеляційних скарг та погодився з висновками суду першої інстанції. У касаційних скаргах захисниками наведені доводи, аналогічні тим, яким була надана оцінка судом апеляційної інстанції.

Також колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо необґрунтованості доводів сторони захисту про порушення прав захисників, які не брали участь під час досудового розслідування на реалізацію права безпосереднього допиту свідка ОСОБА_12 . Допит вказаного свідка був проведений на стадії досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2015 року упорядку, передбаченомустаттею 225 КПК України. Згідно журналу судового засідання від 02 жовтня 2015 року, під час допиту свідка ОСОБА_12 були присутні обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та їх захисники ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_8 . При цьому під час судового засідання свідок ОСОБА_12 надавав показання на питання прокурора та захисників. Суд апеляційної інстанції дав оцінку тому, що з огляду на вимоги ч.4ст. 225 КПК України захисниками не були зазначені обґрунтовані підстави для допиту вказаного свідка саме під час судового розгляду, у зв`язку з чим обґрунтовано відхилив доводи апеляційних скарг в цій частині. Будь-яких додаткових доводів на спростування вказаних висновків суду не наведено і в касаційних скаргах.

Знайшло відображення в постановленій апеляційним судом ухвалі і те, що прокурором не було порушено клопотань про допит свідка ОСОБА_26 , а також підстави відхилення доводів сторони захисту щодо невідкриття стороні захисту показань свідка ОСОБА_18 , оперуповноваженого відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, який був допитаний в порядку ч. 2 ст. 256 КПК України та надав пояснення про механізм фіксування конкретних негласних слідчих (розшукових) дій. Вказаний свідок пояснив, що в протоколах не вказані відомості про технічні засоби, оскільки це є таємною інформацією для внутрішнього користування, яку заборонено зазначати.

Постановами прокурора прокуратури Донецької області від № 1076т від 28 липня 2015 року, № 1085т від 28 липня 2015 р., № 1547т прийнято рішення про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. В порядкуст. 36 КПК Українинадіслано доручення відповідному органу про виконання зазначених постанов. Результати відповідних постанов оформлені відповідними процесуальними документами (протоколами з додатками). Зазначені протоколи були долучені до матеріалів кримінального провадження та були відкриті стороні захисту, що вбачається в т.ч. з реєстру матеріалів досудового розслідування.

Також безпідставними слід визнати й доводи захисників про недопустимість відомостей, отриманих внаслідок НС(Р)Д, у зв`язку з не відкриттям стороні захисту доручень прокуратури Донецької області про виконання ухвал про проведення НСРД в порядку ст. 290 КПК України на стадії відкриття матеріалів стороні захисту. Вказані доручення розсекречені переважно 07 лютого 2018 року, тобто, в ході судового розгляду. Апеляційним судом врахований висновок Великої палати Верховного Суду про застосування норм права, викладений в постанові від 16 січня 2019 року (у справі № 751/7557/15-к, провадження № 13-37 кс18), згідно якого для перевірки допустимості результатів НС(Р)Д мають бути відриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій. Суд врахував, що вказані документи, за виключенням доручення були розсекречені та відповідно до вимог ч. 2ст. 290 КПК Українистороні захисту наданий доступ до вказаних матеріалів досудового розслідування. Доручення, які мають допоміжний характер, були додатково відкриті стороні захисту під час судового розгляду після їх розсекречення 07лютого 2018 року.Тобто, комплекс процесуальних документів, які стали правовою підставою НС(Р)Д та були відкриті стороні захисту відповідно до ст. 290 КПК України, дозволяв суду першої інстанції дійти до відповідних висновків щодо правомірності проведених у кримінальному провадженні НС(Р)Д та визнати відповідно до вимог ч. 1ст. 86 КПК Українивказані докази допустимими.

Не залишились поза увагою апеляційного суду доводи сторони захисту про відсутність протоколів відібрання зразків голосів обвинувачених та потерпілих, які спростовуються матеріалами кримінального провадження, оскільки для проведення цієї експертизи надійшли п`ять флеш-карт з інвентарними номерами 225т, 226т, 227т, 286т, 287т, два комплект-диски з інвентарними номерами 284, 333 та сім компакт-дисків із зразками голосів свідка ОСОБА_12 , потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 . При цьому зразки голосів обвинувачених, потерпілих та свідка були відібрані слідчим та відкриті стороні захисту, що підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування. У зв`язку з цим наведені в цій частині доводи касаційних скарг також є необґрунтованими. Судова криміналістична експертиза відео-, звукозапису № 11168 від 28 грудня 2015 року визнана судами такою, що проведена у порядку, передбаченому статтями110,242,243 КПК України, а її висновок таким, що відповідає вимогам статей 101, 102 КПК України.

В судових рішеннях також надана обґрунтована та детальна оцінка доводам апеляційних скарг захисників щодо представлення на дослідження копій дисків, а також підстав відхилення доводів апеляційних скарг щодо відсутності протоколів створення імітаційних засобів, щодо фальсифікації, на думку захисників, супровідних листів, які не є процесуальними документами.

Окрім того, відображено дотримання судом першої інстанції передбаченої ст. 349 КПК України процедури визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, та позицій сторін кримінального провадження, що були висловлені під час з`ясування даного питання.

Матеріалами кримінального провадження підтверджується те, що висновки судів обох інстанцій про доведеність винуватості засуджених зробленіз дотриманням вимогст. 23 КПКУкраїни на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно дост. 94 цього Кодексу.

Решта доводів касаційних скарг висновків судів першої та апеляційної інстанцій також не спростовує та фактично зводиться до переоцінки доказів і встановлених по справі обставин, що в силу вимогстатті 433 КПК Українине може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

Вирок суду належним чином умотивований і відповідає вимогамст. 374 КПКУкраїни.У вироку зазначене формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів кримінальних правопорушень, диспозиції статей (частин статей) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнані засуджені, та об`єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Покарання засудженим призначено відповідно до вимогст. 65 ККУкраїни з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, осіб винних та всіх обставин справи.

Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, щорішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Вказані вимоги закону дотримані апеляційним судом при постановлені ухвали за наслідками апеляційного розгляду у даному кримінальному провадженні.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд відповіднодо вимогст. 419 КПКУкраїни дав належну оцінку доводам апеляційних скарг захисників, які є аналогічними доводам їх касаційних скарг, та обґрунтовано визнавїх неспроможними. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.

Враховуючи те, що під час касаційного розглядуне встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 вересня 2018року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 02 липня 2019 року укримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 без задоволення

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3