Ухвала

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 266/7639/18

провадження № 61-20486ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конишев Аркадій Геннадійович, на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області

від 01 липня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду

від 23 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про розірвання договору.

Позовна заява мотивована тим, що 24 лютого 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір про сплату аліментів на дитину, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати

на користь ОСОБА_2 аліменти у сумі 2 720 грн щомісячно, починаючи

з 01 травня 2017 року та до досягнення дитиною 5-річного віку. Починаючи з 17 вересня 2018 року матеріальний стан позивача суттєво погіршився, змінилось місце роботи та зменшився дохід, внаслідок чого він не має можливості сплачувати аліменти у зазначеному в договорі розмірі.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 , з урахуванням зміни предмету позову та уточнених позовних вимог, просив суд зменшити розмір сплачуваних на користь ОСОБА_2 аліментів за договором

від 24 лютого 2017 року з 2 720 грн 1 300 грн, починаючи з 22 грудня

2018 року.

У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про заміну способу присудження аліментів та стягнення аліментів від частки доходу на утримання неповнолітньої дитини.

В травні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про залишення без розгляду позовних вимог в частині зміни способу присудження аліментів.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 03 серпня 2013 року

ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 , від якого народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 січня 2017 року шлюб між сторонами розірвано.

24 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір про сплату аліментів на дитину в сумі 2 720 грн. та до досягнення дитиною повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнюється 5 років, відповідач не бажає в добровільному порядку укладати договір про сплату аліментів на утримання дитини до досягнення повноліття.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_2 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у розмірі ј частини з усіх видів доходів щомісяця, починаючи з 11 квітня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2019 року (у складі судді Пантелєєва Д. Г.) у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі

ј частки з усіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 11 квітня 2019 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постановою Донецького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року

(у складі колегії суддів: Ткаченко Т. Б., Кочегарової Л. М., Попової С. А.) рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2019 року змінено в частині дати початку стягнення аліментів, зазначено початок стягнення аліментів з 22 травня 2019 року.

Виключено з мотивувальної частини рішення посилання на положення статей 79, 80 СК України.

У решті рішення суду залишено без змін.

12 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конишев А. Г., на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області

від 01 липня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду

від 23 жовтня 2019 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Предметом первісних та зустрічних позовних вимог у цій даній справі є стягнення аліментів, тобто ціна позову становить 16 320 грн

(2 720 грн х 6 міс.), яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).

Зазначена справа є малозначною та незначної складності відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України, тому підстав для відкриття провадження у вказаній справі на підставі частини третьої статті 389 ЦПК України не вбачається.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

У касаційній скарзі відсутні обґрунтовані підстави для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції», від 23 жовтня 1996 року; «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії», від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конишев Аркадій Геннадійович, на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська