Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 638/7006/16-ц

провадження № 61-15967 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду

м. Харкова від 23 травня 2019 року у складі судді Штих Т. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 16 липня 2019 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом, який у подальшому було уточнено, до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 04 квітня 2008 року між закритим акціонерним товариством (далі - ЗАТ) «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «ОТП Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами

якого товариство надало останньому споживчий кредит у розмірі 140 000,00 доларів США.

На забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором між товариством та ОСОБА_2 04 квітня 2008 року було укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого ОСОБА_2 надав у іпотеку належні йому на праві власності нежитлові приміщення 1-го поверху № 61-1-:-61-3 в літ. «А-5» загальною площею 60 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

До 13 квітня 2010 року відповідач сплачував за кредитним договором як тіло кредиту, так і відсотки, на підставі чого сума заборгованості за тілом кредиту зменшилася до 126 616,80 доларів США.

Відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 року та договору про відступлення права вимоги від 10 грудня

2010 року всі права кредитора відповідно до укладених кредитного договору та договору іпотеки із ОСОБА_2 перейшли від ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Позивач вказував, що зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконав, у зв`язку з чим кредитор був вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення боргу за кредитним договором.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня

2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2015 року, позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором по тілу кредиту -

126 616,80 доларів США, що еквівалентно 1 914 399,17 грн, нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом на день придбання кредитного портфелю - 10 681,21 доларів США, що еквівалентно

168 284,59 грн, пеню - 1 011 668,20 грн, судові витрати - 3 441,00 грн. Рішення суду не виконано.

Постановою господарського суду Харківської області від 10 листопада

2010 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2011 року, фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру (справа № Б-48/185-10).

Постановою Вищого господарського суду України від 19 квітня 2011 року касаційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» задоволено частково. Постанову господарського суду Харківської області від 10 листопада

2010 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 07 лютого 2011року у справі № Б-48/185-10 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

З провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у справі № Б-48/185-10 товариству стало відомо, що предмет іпотеки за договором іпотеки відчужено арбітражним керуючим без згоди іпотекодержателя з посиланням на здійснення процедури банкрутства.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на момент звернення до суду із позовом, товариству стало відомо, що власником нежитлових приміщень, яке є предметом іпотеки,

є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 444 від 28 червня 2012 року.

Зазначало, що відповідно статті 23 Закону України «Про іпотеку» для ОСОБА_1 , як останнього набувача майна, іпотека є дійсною та вона несе всі права і обов`язки за іпотечним договором, оскільки, внаслідок скасування Вищим господарським судом України від 19 квітня 2011 року постанови про порушення справи про банкрутство поновилась іпотека на нежитлові приміщення 1-го поверху № 61-1-:-61-3 в літ. «А-5» загальною площею 60 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ураховуючи наведене, уточнивши у вересні 2018 року позовні вимоги,

ТОВ «ОТП Факторинг Україна»просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення електронних торгів у порядку закону України «Про виконавче провадження» за ціною, що визначатиметься на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на момент відчуження предмета іпотеки. Також, ТОВ «ОТП Факторинг Україна»просило передати предмет іпотеки в його управління на період до реалізації з метою збереження предмета іпотеки з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладення договорів на охорону із спеціалізованими підприємствами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 травня

2019 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № СМ-8МЕ701/118/2008 від 04 квітня 2008 року в розмірі

7 054 814,03 грн, з них: 1 914 399,17 грн - заборгованість за кредитним договором, 168 284,59 грн - заборгованість за процентами, 1 011 668,20 грн - борг за пенею, а всього 3 094 351,96 грн на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки,

а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 61-1-:-61-3 в літ. «А-5» загальною площею 60 кв. м., що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 , за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності у відповідності з вимогами закону України «Про виконавче провадження».

Передано предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху

№ 61-1-:-61-3 в літ. «А-5» загальною площею 60 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в управління

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на період до його реалізації з метою збереження предмета іпотеки з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладення договорів на охорону із спеціалізованими підприємствами.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок скасування Вищим господарським судом України від 19 квітня 2011 року постанови про порушення справи про банкрутство (у межах якої було вилучено записи про обтяження іпотекою), поновилась іпотека позивача на нежитлові приміщення 1-го поверху № 61-1-:-61-3 в літ. «А-5», загальною площею

60 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки реалізація майна, переданого в іпотеку, відбулась за процедурою, встановленою для визнання особи банкрутом

у порядку ліквідаційної процедури, започаткованої на підставі судового рішення, то скасування відповідного судового рішення поновлює

усі припинені у ліквідаційній процедурі правовідносини, зокрема правовідносини, у забезпечення яких було укладено договір іпотеки,

з відновленням усіх прав та обов`язків сторін цього договору, тому у банка поновилося право вимоги за кредитним договором до боржника. На відповідача поширюється положення статті 23 Закону України «Про іпотеку».

При цьому посилається на відповідні правові позиції Верховного Суду України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 травня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ухвалення судом рішення про скасування обтяжень нерухомого майна банкрута та виключення запису з Єдиного реєстру заборон, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності обтяження спірного нерухомого майна іпотекою на час його відчуження у процесі ліквідації іпотекодавця, таке обтяження є чинним з моменту його первинної реєстрації в цьому реєстрі, тобто іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Єдиний реєстр заборон й для нового власника (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи з Дзержинського районного суду

м. Харкова, зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду

м. Харкова від 23 травня 2019 року до закінчення касаційного провадження.

У вересні 2019 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про залучення правонаступника ТОВ «ОТП Факторинг Україна»у цій справі відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом першої інстанції справу розглянуто за її відсутності, оскільки у всіх наданих нею до суду документах було вказано адресу її місця реєстрації, а саме:

АДРЕСА_2 , однак суд першої інстанції направляв судові повістки на іншу адресу, до якої вона не має жодного відношення, а саме:

АДРЕСА_3 , тому її не було повідомлено належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Крім цього, суд першої інстанції, визнаючи обов`язковою явку в судове засідання третьої особи - ОСОБА_2 , не розглянув його клопотання, яке надійшло 20 травня 2019 року, про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням останнього за кордоном.

Вважає, що вона є добросовісним набувачем приміщення, визначеного як предмет іпотеки, яке придбане на підставі дійсного договору купівлі-продажу, під час вчинення якого у реєстрах були відсутні записи про обтяження приміщення іпотекою, тому не знала і не могла знати, що майно перебувало в іпотеці.

Зазначила, що позивач не вжив заходів щодо обов`язкової державної реєстрації обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що свідчить про відсутність обтяження майна на момент його продажу у 2012 році відповідачем.

Посилається на те, що, судами не досліджено наявні у матеріалах справи докази, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 18 жовтня 2010 року, лист представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - ОСОБА_3 із зазначенням реквізитів для зарахування коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, що належать ПАТ «ОТП Банк», платіжне доручення № 1

від 17 лютого 2012 року про зарахування грошових коштів у розмірі 84 216,00 грн, з яких убачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 нежитлові приміщення у межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та сплачено за ці приміщення грошові кошти на реквізити, надані представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (а. с. 178, 183, 231, т. 1).

Крім того, судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні її клопотання про витребування з ПАТ «ОТП Банк» виписки за розрахунковим рахунком № НОМЕР_1 та інформації про надходження грошових коштів на цей рахунок від платника - ОСОБА_6

Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого

є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір

№ СМ-SME 701/118/2008, за умовами якого товариство надало останньому споживчий кредит в розмірі 140 000,00 доларів США.

На забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором між товариством та ОСОБА_2 04 квітня 2008 року було укладено договір іпотеки № PM-SME 701/118/2008, згідно з умовами якого ОСОБА_2 надав у іпотеку належні йому на праві власності нежитлові приміщення 1-го поверху № 61-1-:-61-3 в літ. «А-5» загальною площею 60 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 року та договору про відступлення права вимоги від 10 грудня

2010 року всі права кредитора відповідно до укладених кредитного договору та договору іпотеки із ОСОБА_2 перейшли від

ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня

2015 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2015 року, позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № СМ-SME 701/118/2008 по тілу кредиту - 126 616,80 доларів США, що еквівалентно 1 914 399,17 грн, нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом на день придбання кредитного портфелю - 10 681,21 доларів США, що еквівалентно 168 284,59 грн, пеню - 1 011 668,20 грн, судові витрати - 3 441,00 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 10 листопада

2010 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2011 року, фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру (справа № Б-48/185-10).

Постановою Вищого господарського суду України від 19 квітня 2011 року касаційну скаргу АТ «ОТП Банк» задоволено частково. Постанову господарського суду Харківської області від 10 листопада

2010 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 07 лютого 2011року у справі № Б-48/185-10 скасовано.

Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

З договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 18 грудня 2010 року та витягу з Державного реєстру правочинів убачається, що предмет іпотеки за договором іпотеки № PM-SME 701/118/2008 відчужено арбітражним керуючим - ОСОБА_6 без згоди іпотекодержателя з посиланням на здійснення процедури банкрутства.

Станом на момент звернення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до суду із позовом, власником нежитлових приміщень 1-го поверху 61-1-:-61-3

в літ. «А-5» загальною площею 60 кв. м., що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 , була ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 444 від 28 червня 2012 року, що убачається

з інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а. с. 42, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення районного суду ухвалене з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена

з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час

і місце судового засідання.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Судом встановлено, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у позовній заяві вказано адресу ОСОБА_1 , а саме: