Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 554/325/16-ц

провадження № 61-18225св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В. Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 16 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Кузнєцової О. Ю., Лобова О. А.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки нерухомого майна в натурі та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки нерухомого майна в натурі та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2009 року та додаткового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2009 року ОСОБА_1 є власником 2/10 та 1/10 частки, а всього 3/10 частки садибного (індивідуального) житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 ; йому виділено в користування умовну квартиру АДРЕСА_2 , а саме: кімнату 3-4 площею 16,8 кв. м, кухню 3-3 площею 9,0 кв. м, сіни VI площею 9,9 кв. м, кладову V площею 1,3 кв. м, а всього загальною площею 37,0 кв. м та господарчі побудови сарай «Г», сарай «г», вбиральню «Ж», 1/2 огорожі № 1, 2, 3 та 1/2 водопроводу № 3.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в свою чергу є власниками 38/100 частини зазначеного садибного (індивідуального) житлового будинку та їм на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2009 року виділено в користування умовну квартиру АДРЕСА_3 , а саме: кімнату 2-2 площею 11,1 кв. м, кімнату 2-3 площею 9,4 кв. м, сіни ІІІ площею 11,7 кв. м, кладову IV площею 1,4 кв. м, а всього загальною площею 33,6 кв. м та господарчі побудови сарай «В», сарай «в», вбиральню «Е», 1/2 огорожі № 1, 2, 3 та 1/2 водопроводу № 3.

Садибний(індивідуальний) житловий будинок розташований на ділянці площею 1622 кв. м.

Сторони не можуть дійти згоди щодо виділу належних їм на праві приватної власності часток нерухомого майна, а також щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний будинок.

У зв`язку з наведеним позивач просив виділити йому в натурі належну йому 3/10 частки садибного (індивідуального) житлового будинку в окрему одиницю, як самостійний об`єкт права власності на нерухоме майно, що складається з: в житловому будинку літ «А-1» - кімната 3-4 площею 16,8 кв. м, кухня 3-3 площею 9,0 кв. м, сіни VI площею 9,9 кв. м, кладова V площею 1,3 кв. м, а всього загальною площею 37,0 кв. м та господарчі побудови сарай «Г», сарай «г», вбиральня «Ж», 1/2 огорожі № 1, 2, 3 та 1/ 2 водопроводу № 3.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 в садибному (індивідуальному) житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити порядок користування земельною ділянкою, виділивши в користування ОСОБА_1 земельну ділянку в розмірі 494 кв. м за адресою АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2016 року у складі судді Андрієнко Г. В. позов задоволено.

Виділено ОСОБА_1 в натурі 3/10 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в окрему одиницю, як самостійний об`єкт права власності на нерухоме майно, що складається з: в житловому будинку літ «А-1» - кімнати 3-4 площею 16,8 кв. м, кухні 3-3 площею 9,0 кв. м, сіни VI площею 9,9 кв. м, кладову V площею 1,3 кв. м, а всього загальною площею 37,0 кв. м та на господарчі побудови сарай «Г», сарай «г», вбиральню «Ж», 1/2 огорожі № 1, 2, 3 та 1/2 водопроводу № 3.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 в домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 68, складеної експертом Федоровим Д. Ф., варіант № 1.

Виділено в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 495 кв. м для обслуговування квартири АДРЕСА_4 , що зафарбовано на плані земельної ділянки жовтим кольором.

Іншу частину земельної ділянки площею 627 кв. м, що зафарбована на плані земельної ділянки в салатний колір виділено в користування для обслуговування квартири АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване передбаченим нормами ЦК України правом співвласника на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 68 від 08 липня 2015 року виділити в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна частини домоволодіння, яка належить ОСОБА_1 , є технічно можливим. Запропонований експертом перший варіант визначення порядку користування земельною ділянкою відповідає ідеальним часткам співвласників домоволодіння та не порушує права відповідачів.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 16 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2016 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване встановленою у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 713/714 від 02 грудня 2016 року, яка призначена ухвалою суду апеляційної інстанції від 22 червня 2016 року, технічною неможливістю виділити в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна 3/10 частин домоволодіння з урахуванням його технічного стану та розташування. Вимог про отримання від відповідачів вартості належних йому 3/10 частин домоволодіння ОСОБА_1 не пред`являлись.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції звернувся ОСОБА_1 , в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та передати справу до апеляційного суду на новий розгляд.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року за вказаною касаційною скаргою було відкрито касаційне провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.

07 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2019 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована необґрунтованістю висновку судової експертизи, який покладено в основу оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Заявник вказує, що апеляційним судом не надано оцінку його доводам щодо того, що при проведенні експертизи експертом не було враховано положення пункту 1.9.3 Методики 10.6.02 «Організація проведення судових будівельно-технічних експертиз по цивільних справах» у відповідності до якої для житлового будинку старої забудови допускається розробка варіантів поділу із збереженням існуючих висот і площ приміщень.

ОСОБА_1 зауважує, що цей висновок експертизи було зроблено із урахуванням змін у технічному паспорті житлового будинку, внесених відповідачами без повідомлення співвласника-позивача, в том числі щодо рівня фізичного зносу в бік збільшення - з 47 % до 70 %.

У задоволенні заявленого позивачем клопотання про виклик в судове засідання інженера БТІ, відповідального за виготовлення зміненого технічного паспорту, з метою з`ясування підстав та обставин внесення таких змін, апеляційним судом необґрунтовано відмовлено, що, на переконання заявника призвело до порушення принципу змагальності сторін.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_2 із посиланням на необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, ухваленого у відповідності до вимог чинного законодавства.

ОСОБА_2 зазначає, що висновок судової будівельно-технічної експертизи № 713/714 від 02 грудня 2016 року є законним та не викликає сумнівів в його правильності, а тому відсутні підстави для призначення апеляційним судом повторної експертизи.

Оскільки дії зі складання та виготовлення технічного паспорту не є предметом розгляду цієї справи, доводи позивача про необхідність виклику відповідального спеціаліста є невмотивованими та не заслуговують на увагу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2009 року та додаткового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2009 року, є власником 2/10 та 1/10 частки, а всього 3/10 частки садибного (індивідуального) житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 . Йому виділено в користування умовну квартиру № 3 , а саме: кімнату 3-4 площею 16,8 кв. м, кухню 3-3 площею 9,0 кв. м, сіни VI площею 9,9 кв. м, кладову V площею 1,3 кв. м, а всього загальною площею 37,0 кв. м. та господарчі побудови сарай «Г», сарай «г», вбиральню «Ж», 1/2 огорожі № 1, 2, 3 та 1/2 водопроводу № 3. Право власності ОСОБА_1 зареєстровано у встановленому законом порядку.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в свою чергу, є власниками 38/100 частини садибного (індивідуального) житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 та на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2009 року їм виділено в користування умовну квартиру АДРЕСА_3 , а саме: кімнату 2-2 площею 11,1 кв. м, кімнату 2-3 площею 9,4 кв. м, сіни ІІІ-площею 11,7 кв. м, кладову IV площею 1,4 кв. м, а всього загальною площею 33,6 кв. м та господарчі побудови сарай «В», сарай «в», вбиральню «Е», 1/2 огорожі № 1, 2, 3 та 1/2 водопроводу № 3.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2015 року у справі № 554/733/14-ц позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Октябрської районної у м. Полтаві ради про виділ частки нерухомого майна в натурі та встановлення порядку користування земельною ділянкою залишено без розгляду.

Розглядаючи справу № 554/733/14-ц Октябрський районний суд м. Полтави ухвалою від 25 травня 2015 року призначив судову будівельно-технічну експертизу, на висновок якої ОСОБА_1 посилається у позовній заяві, вимоги якої є предметом розгляду цієї справи, в обґрунтування наявності підстав для їх задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності закріплено у статті 364 ЦК України.

При цьому, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).

Пунктами 1.2, 2.1 та 2.4 Інструкції передбачено, що поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм.

Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Судами попередніх інстанцій встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що сторони є співвласниками садибного (індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_1 . Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є власниками 38/100 частин будинку, а ОСОБА_1 належить на праві власності 3/10 частини цього будинку.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виділено в користування умовну квартиру АДРЕСА_3 , а саме: кімнату 2-2 площею 11,1 кв. м, кімнату 2-3 площею 9,4 кв. м, сіни ІІІ площею 11,7 кв. м, кладову IV площею 1,4 кв. м, а всього загальною площею 33,6 кв. м та господарчі побудови сарай «В», сарай «в», вбиральню «Е», 1/2 огорожі № 1, 2, 3 та 1/2 водопроводу № 3.

ОСОБА_1 виділено в користування умовну квартиру АДРЕСА_2 , а саме: кімнату 3-4 площею 16,8 кв. м, кухню 3-3 площею 9,0 кв. м, сіни VI площею 9,9 кв. м, кладову V площею 1,3 кв. м, а всього загальною площею 37,0 кв. м та господарчі побудови сарай «Г», сарай «г», вбиральню «Ж», 1/2 огорожі № 1, 2, 3 та 1/2 водопроводу № 3.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Згідно частини першої статті 183 ЦК України річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною.

Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок. Аналогічний правовий висновок викладно у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.

Системний аналіз правових норм статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив зі встановленої висновком судової будівельно-технічної експертизи № 713/714 від 02 грудня 2016 року технічної неможливості виділення в окремий об`єкт нерухомого майна належних сторонам частин спірного домоволодіння.

Згідно частин шостої, сьомої статті 147 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення апеляційним судом оскаржуваного рішення) висновок експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам) (стаття 150 ЦПК України у вказаній редакції).

Врахувавши пояснення експерта, апеляційний суд дійшов передчасних висновків про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки залишив права позивача незахищеними, не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не врахував вимог процесуального закону щодо допустимості доказів, та безпідставно без наведення належного обґрунтування відмовив у задоволенні клопотання позивача про проведення повторної судової експертизи.

Так, відповідно до частини другої статті 59 ЦПК України у вказаній редакції, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що для з`ясування технічної можливості поділити нерухоме майно та варіантів такого поділу необхідні спеціальні знання у будівельній сфері, допустимим засобом доказування є саме висновок експерта з поставлених питань.

Технічна можливість перепланування житлового будинку визначається з врахуванням стану основних конструктивних елементів таким чином, щоб запобігти негативному впливу на технічний стан будівлі в цілому, а також з урахуванням відповідності утворених приміщень вимогам нормативної документації, тобто перетворення в результаті перепланування житлових приміщень, котрі не можуть бути використані через малу площу, або незручності користування ними.

Разом із цим, в житлових будинках старої забудови, площа і висота приміщень в яких менше вказаної в будівельних нормах, допускається розробка варіантів поділу із збереженням існуючих висот і площ приміщень.

В інших випадках, коли неможливо розділити будинок у відповідності з ідеальними частками співвласників через його конструктивно-планувальні рішення, технічний стан конструктивних елементів та величину площ, що відповідають ідеальним часткам, на виконання ухвали суду, або з власної ініціативи, експертом можуть бути запропоновані варіанти поділу житлового будинку з відхиленнями від ідеальних часток і визначенням розміру компенсації.

Водночас, зміст поставлених апеляційним судом питань в ухвалі про призначення експертизи не вказує на необхідність дослідження питання існування можливих варіантів поділу будинку із відхиленням від належних сторонам його ідеальних часток.

Крім цього, посилання апеляційного суду на унеможливлення користування відповідачами інженерними мережами (комунікаціями) у випадку виділення ОСОБА_1 в натурі 3/10 частин домоволодіння не є обставиною, що виключає таке виділення за відсутності визначеної законодавством заборони встановлення режиму загального користування такимиспорудами, як дворові вбиральні, водопровідні колонки, дворові мережі водопроводу, каналізації, газопостачання, септики, ворота, огорожі, які не завжди можуть бути розділені між співвласниками.

Виходячи з вищевикладеного, внаслідок відмови суду апеляційної інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 залишився невирішеним спір, що виник між сторонами - співвласниками домоволодіння щодо виділу у натурі належних їм у домоволодінні часток та визначення порядку користування земельною ділянкою, на якій це домоволодіння розташоване.

Зазначене свідчить про невиконання апеляційним судом завдань цивільного судочинства, якими, згідно положень статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ухвалюючи вказане судове рішення, суд апеляційної інстанцій не дослідив доводи позивача щодо порушення його прав, не встановив фактичних обставин з урахуванням підстав позову, та тієї обставини, що квартира № 1 у вказаному житловому будинку вже виділена як окремий об`єкт права власності.

Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі, підлягають повторній перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на судовий захист.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, немає можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Ураховуючи зазначене, судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 16 лютого 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська