ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

м. Київ

справа №810/715/16

адміністративне провадження №К/9901/8809/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 810/715/16

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Радикал банк» (далі - Уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Радикал банк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Радикал банк»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Костюк Л.О., суддів Бужак Н.П., Кузьменка В.В., -

ВСТАНОВИВ

І. РУХ СПРАВИ

1. 29.02.2016 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення її до переліку вкладників ПАТ «Радикал банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського рахунку від 09.07.2015 №18612/П-1-980;

зобов`язати відповідача подати до Фонду інформацію щодо неї, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Радикал банк» за рахунок Фонду за договором банківського рахунку від 09.07.2015 №18612/П-1-980.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що між нею та ПАТ «Радикал банк» укладено договір банківського рахунку та 09.07.2015 на її банківський рахунок надійшли готівкові кошти. У цей же день Національний банк України (далі - НБУ) прийняв рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а Фонд призначив уповноважену особу Фонду, якій делегував усі повноваження ліквідатора банку, у тому числі й щодо задоволення вимог кредиторів. У подальшому позивач зверталась до Уповноваженої особи на ліквідацію банку із заявою про включення її до реєстру вкладників для виплати за рахунок Фонду гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, однак уповноважена особа, на думку позивача, неправомірно відмовила їй у включенні до реєстру владників.

2. Київський окружний адміністративний суд постановою від 21.03.2016 відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 13.02.2019 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким задовольнив позовні вимоги:

визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи на здійснення ліквідації ПАТ «Радикал банк» щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського рахунку від 09.07.2015 №18612/П-1-980;

зобов`язав Уповноважену особу Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Радикал банк» подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Радикал банк» за рахунок Фонду за договором банківського рахунку від 09.07.2015 №18612/П-1-980.

4. 28.03.2019 Уповноважена особа на здійснення ліквідації ПАТ «Радикал банк» звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 - залишити в силі.

5. Верховний Суд ухвалою від 17.05.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

6. 08.08.2019 до суду касаційної інстанції від позивача надійшов відзив на вказану вище касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить залишити останню без задоволення, а оскаржувану Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Радикал банк» постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20.06.2019 №790/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.

8. Протоколом розподілу справи від 20.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.

9. Ухвалою судді Верховного Суду від 21.06.2019 прийнято зазначену касаційну скаргу до провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Суди встановили, що 09.07.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ «Радикал банк» укладено договір банківського рахунку № 18612/П-1-980 та відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Постановою Правління НБУ від 09.07.2015 № 452/БТ ПАТ «Радикал банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.07.2015 № 130 з 10.07.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ «Радикал банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, призначено Уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Радикал банк».

В силу положень статті 36 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № № 4452-VI) з 10.07.2015 призупинені всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту), повноваження усіх органів управління банку та органів контролю перейшли до Фонду, припинено задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

09.07.2015, у день прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення про запровадження в ПАТ «Радикал банк» тимчасової адміністрації (від 09.07.2015 № 130) та напередодні запровадження заборони на задоволення вимог кредиторів згідно із статтею 36 Закону № 4452-VI, ОСОБА_1 внесла через касу ПАТ «Радикал банк» (с. Петропавлівська Борщагівка, Київська область) готівку у розмірі 192 060, 00 грн, що підтверджується квитанцією від 09.07.2015 №14240 з призначенням платежу «Поповнення рахунку власними коштами».

З виписки по особовому рахунку позивача убачається, що транзакція з поповнення рахунку позивача на суму 192 060,00 грн в операційній системі ПАТ «Радикал банк» АБС Б-2 проведена банком 09.07.2015 о 17:17:48, вхідний залишок коштів (на початок дня) - 0,00 грн; вихідний залишок (на кінець дня) - 192 019, 40 грн.

Постановою Правління НБУ від 09.11.2015 № 769 відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію ПАТ «Радикал банк».

На підставі вказаної постанови НБУ виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 09.11.2015 № 203 про початок процедури ліквідації ПАТ «Радикал банк», призначено Уповноважену особу Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Радикал банк» - Савельєву А.М., якій делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Радикал банк», визначені статтями 37, 38, 47-51 Закону № 4452-VI, на два роки з 10.11.2015 до 09.11.2017 включно.

На виконання вимог статей 37, 38 Закону № 4452-VI з метою забезпечення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 вказаного Закону Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Радикал банк» видано наказ від 09.11.2015 № 204 «Про визнання правочинів нікчемними», в якому визначені критерії, за якими мають оцінюватися правочини і транзакції банку на предмет висновків щодо їх дійсності.

Так, відповідно до вказаного наказу ПАТ «Радикал банк» вирішив вважати нікчемними, зокрема:

транзакції у системі АБС Б-2 з розміщення коштів на депозитний/поточний рахунок клієнта через каси банку 09.07.2015 поза межами робочого часу та/або операційного дня;

транзакції в системі АБС Б-2 з розміщення коштів на депозитний/поточний рахунок клієнта через рахунки, касу 09.07.2015 за одним й тим самим часом проведення транзакцій в одній касі одним і тим же касиром;

правочини, які є пов`язаними з вкладами (депозитними) операціями за договорами банківського вкладу (депозиту) та/або договорами банківського рахунку (поточними рахунками), а також зарахування грошових коштів таких осіб в ПАТ «Радикал банк» згідно з додатком № 1 до наказу.

Згідно з повідомленням ПАТ «Радикал банк» від 19.11.2015 № 3694/15, підписаним Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Радикал банк» Савельєвою А.М., банк, посилаючись на положення статей 37, 38 Закону № 4452-VI, статті 202, 203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) повідомив позивачу, що вважає нікчемним правочин - транзакцію з поповнення поточного рахунку позивача через касу банку, оскільки він вчинений за одним й тим самим часом проведення транзакцій в операційній системі АБС Б-2, в одній касі одним і тим же касиром.

Позивач, посилаючись на протиправність бездіяльності відповідача щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернувся за захистом своїх прав до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, не обговорюючи питання правильності застосування уповноваженою особою положень ЦК України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI щодо недійсності правочинів, вчинених позивачем і банком, виходив із того, що питання дійсності правочину і виконання сторонами правочину договірних зобов`язань становлять предмет спору, який має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Спір з приводу виплати Фондом позивачу гарантованої суми відшкодування за вкладом, з огляду на наведені вище доводи, також є цивільно-правовим і похідним від результату вирішення спору щодо дійсності правочинів, вчинених позивачем і банком. Жодних фактів, які б свідчили про порушення Фондом чи Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Радикал банк» прав позивача у сфері публічно-правових відносин, позивач суду не навів і не доказав.

12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Радикал банк» подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Радикал банк» за рахунок Фонду.

IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Радикал банк» обґрунтована тим, що за наслідками перевірки було визнано нікчемними транзакції щодо розміщення коштів на депозитних/поточних рахунках клієнтів через рахунки каси банку 09.07.2015 поза межами робочого часу та/або операційного дня. Касова операція позивача фактично не здійснювалась (рух коштів по касі банку не відбувався), наслідком дій позивача та співробітників банку було внесення змін до балансу банку з метою створення документальних підстав для отримання від Фонду відшкодування. Також наголошує, що кошти на рахунку позивача почали обліковуватись внаслідок штучних банківських операцій, метою яких було перерозподіл залишків по рахунках клієнтів, які не мали право на відшкодування вкладу від Фонду або їх залишки становили суму більшу, ніж 200000,00 грн і тому розмір вкладу відшкодовувався не повністю. Відповідач вказує на те, що позивач не може бути визнана особою, яка набула право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, оскільки метою правочинів, вчинених 09.07.2015 є неправомірна вигода.

14. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує, зокрема, на те, що належним доказом, який підтверджує факт внесення готівки у касу банку є квитанція банку, що містить необхідні реквізити, тому доводи відповідача про нікчемність трансакцій, є необґрунтованими.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

16. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом № 4452-VI.

17. Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

18. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

19. Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

20. Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

21. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

22. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

23. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

24. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

25. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10, 00 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

26. Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

27. Також слід вказати, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04.07.2018 (справа № 826/1476/15) Верховним Судом зазначено, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

28. Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

29. Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

30. Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

31. З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

32. Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. При цьому колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

34. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15.

35. У направленому на адресу позивача повідомленні про визнання правочинів нікчемними зазначено, що договір банківського вкладу, укладений між ПАТ «КБ «Радикал Банк» та позивачем є нікчемним відповідно до вимог статті 38 Закону № 4452-VI та статті 228 ЦК України.

36. Разом з тим, ні вищевказаний наказ, ні повідомлення про нікчемність правочинів всупереч приписам чинного законодавства не містить посилань на конкретні підстави, визначені статтею 38 Закону № 4452-VI, з якими уповноважена особа пов`язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу позивача.

37. Таким чином, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача, обов`язковим є зазначення останнім конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним. При цьому положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

38. Зокрема, частинами першою та другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

39. Разом з тим, така підстава нікчемності правочину, як порушення публічного порядку, не визначена частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, відтак, застосування статті 228 ЦК України до спірних правовідносин є необґрунтованим.

40. Як наслідок, варто зауважити, що положення статті 228 ЦК України щодо нікчемності правочину не можуть бути застосовані Фондом чи уповноваженою особою при здійсненні власних функцій щодо виявлення та віднесення правочину до нікчемних у порядку статті 38 Закону № 4452-VI.

41. З приводу посилань відповідачів на надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого «дроблення» (розподілу) депозитних рахунків інших клієнтів, на яких була розміщена значна сума коштів, що свідчить про нікчемність вчиненого позивачем та банком правочину, з огляду на те, що укладення договору банківського вкладу відбувалось одночасно із операціями зняття готівки з рахунків інших клієнтів, колегія суддів зазначає, що спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії «договори дроблення», з`явилася 12.08.2015 одночасно з набранням чинності Законом України від 16.07.2015 № 629-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку».

42. Фактично під «дробленням» розуміється переказ депозитних коштів із одного рахунку, сума на якому перевищує гарантовану для відшкодування, на інші депозитні рахунки, як правило, новоутворені, в частинах, які підпадають під виплату Фондом гарантування вкладів.

43. Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. З огляду на що, застосування відповідачами посилань на наявність факту «дроблення вкладу» з боку позивача є безпідставним.

44. Слід зазначити, що відповідно до наданої квитанції від 09.07.2015 №14240 зарахування коштів на вкладний депозитний рахунок позивача відбулось шляхом внесення готівки через касу банку і це відповідає приписам пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12.11.2003 № 492. Доказів іншого відповідачами не надано.

45. Посилання відповідачів на довідку, яка нібито підтверджує, що протягом операційного дня власники грошового вкладу із значною сумою подрібнювали (розбивали) свій вклад на суми до 200 000, 00 грн та відповідні подрібнені частки були внесені на рахунки інших фізичних осіб, в тому числі і позивача, суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вказана довідка про рух коштів не є первинним банківським документом, який би підтверджував вказані обставини, отже ці твердження фактично носять характер припущень з боку відповідача стосовно того, що саме кошти власника великого рахунку були залучені на депозит позивачем з метою збільшення відшкодування витрат з боку Фонду.

46. Жодних доказів того, що при укладенні типового договору банківського вкладу позивач отримав певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачами надано не було.

47. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Радикал Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Радикал Банк» не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Радикал Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

48. Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонду для подання до Фонду додаткової інформації щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Радикал Банк» за рахунок Фонду.

49. Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 802/351/16-а.

50. З урахуванням наведеного, висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному правозастосуванні, тому його рішення слід залишити без змін.

51. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Радикал банк» залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №810/715/16 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

Л.В. Тацій ,

Судді Верховного Суду