ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №127/27830/16-а

адміністративне провадження №К/9901/33641/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 31.01.2017 (в складі головуючого судді - Федчишена С.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 (у складі колегії суддів: Гонтарука В.М., Білої Л.М.. Граб Л.С.) у справі № 127/27830/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточнивши який просив:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі - УПФУ в м. Вінниці) в частині встановлення йому щомісячного грошового утримання в меншому розмірі, без урахування часу роботи на прокурорських посадах;

- зобов`язати відповідача зарахувати до його стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, час роботи на прокурорських посадах з 01.08.1983 по 29.03.1993 в прокуратурі Вінницької області, що становить 9 років 7 місяців 20 днів;

- зобов`язати УПФУ в м. Вінниці здійснити з 01.10.2016 перерахунок та виплату його довічного грошового утримання у розмірі 90% суддівської винагороди без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, а з 01.12.2016 в тому ж розмірі, але виходячи з розміру суддівської винагороди в сумі 30400 грн;

- стягнути з відповідача на його користь судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Позов обґрунтував тим, що до його стажу роботи на посаді судді, зокрема зараховується перебування на прокурорських посадах, що в свою чергу дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % суддівської винагороди, оскільки за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 % заробітної плати судді.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії УПФУ в м. Вінниці в частині встановлення позивачу щомісячного грошового утримання в меншому розмірі, без урахування часу роботи на прокурорських посадах.

Зобов`язано відповідача зарахувати до стажу ОСОБА_1 роботу на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за час роботи на прокурорських посадах з 01.08.1983 по 29.03.1993 в прокуратурі Вінницької області, що становить 9 років 7 місяців 20 днів.

Зобов`язати УПФУ в м. Вінниці здійснити з 01.10.2016 перерахунок та виплату довічного грошового утримання позивача у розмірі 90% суддівської винагороди без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, а з 01.12.2016 до наступного підвищення суддівської винагороди в тому ж розмірі, але виходячи з розміру суддівської винагороди в сумі 30400 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 551,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань УПФУ в м. Вінниці.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга аргументована тим, що суди не взяли до уваги, що позивачу довічне грошове утримання призначено відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010, і відповідно до ст. 135 вказаного Закону стаж роботи позивача на посаді судді становить 23 роки 6 місяців 3 дні, що відповідає 86% грошового утримання судді. Зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді періодів його роботи на прокурорських посадах суперечить чинному законодаству, у зв`язку з чим підстави для призначення позивачу довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати судді відсутні.

Також вказує, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» №1402 від 02.06.2016 не передбачено можливості включення до стажу роботи на посаді судді періодів роботи на прокурорських посадах.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Позивач правом на подання заперечення на касаційну скаргу не скористався.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач з 29.03.1993 працював на посадах судді, голови суду в районних судах м. Вінниці, а з 16.10.2012 - суддею Вінницького міського суду Вінницької області.

Наказом голови Вінницького міського суду Вінницької області від 30.09.2016 №608-к на підставі постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600VIII «Про звільнення суддів» позивача виведено зі складу суддів Вінницького міського суду Вінницької області, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

В жовтні 2016 року позивач подав до Управління Пенсійного фонду в м. Вінниці всі необхідні документи щодо призначення довічного грошового утримання, з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86 % грошового утримання судді з 01.10.2016, врахувавши до стажу роботи позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання лише роботу на посаді судді (23 роки 08 місяць 03 дні).

21 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного грошового утримання в розмірі 90 % заробітної плати судді з врахуванням часу роботи на прокурорських посадах.

Листом Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці №334/0-1 від 30.11.2016 позивачу відмовлено в задоволенні його заяви.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Крім того судами встановлено, що позивач з 01.08.1983 працював стажистом помічника прокурора Ленінського району м. Вінниця; з 01.08.1984 - помічником прокурора Ленінського району м. Вінниця; з 24.02.1986 - виконуючим обов`язки старшого помічника прокурора Ленінського району м. Вінниця; з 10.07.1986 - старшим помічником прокурора Ленінського району м. Вінниця; з 13.12.1989 - заступником прокурора Ленінського району м. Вінниця; з 01.08.1992 - старшим помічником прокурора м. Вінниця, де він працював до 29.03.1993.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на підставі законодавства, чинного на час призначення позивача на посаду судді, період роботи позивача на прокурорських посадах (9 років 8 місяців) підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та в сукупності зі стажем роботи на посаді судді (23 роки 6 місяців) дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди.

Також суди дійшли висновку, що підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді з 01.12.2016 є зміна розміру грошового утримання судді, виходячи із мінімальної заробітної плати в розмірі 1600 грн.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402).

Відповідно до пункту 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, суди вірно зазначили, спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - закон №2453).

За правилами частини першої статті 120 Закону №2453, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 23 роки (при достатніх 10), до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується робота на прокурорських посадах.

Отже, правильними є висновки судів, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді, роботу на посадах прокурорів.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій, вважаючи за необхідне зарахувати до стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, весь період роботи позивача в прокуратурі Вінницької області не врахували, що відповідно до роз`яснення поняття «прокурор», яке міститься в ст. 56 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII (в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури) під поняттям «прокурор» слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.

Отже, в аспекті спірних правовідносин колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що оскільки за змістом ст. 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих.

Відтак посада "стажист помічника прокурора" не охоплюється поняттям «прокурор», враховуючи його визначення, яке міститься у ст. 56 Закону №1789-XII, тому законних підстав для зарахування періоду роботи на посаді стажиста помічника прокурора до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами позивача з 01.08.1983 призначено стажистом помічника прокурора Ленінського району м. Вінниця; з 01.08.1984 - помічником прокурора Ленінського району м. Вінниця; з 24.02.1986 - виконуючим обов`язки старшого помічника прокурора Ленінського району м. Вінниця; з 10.07.1986 - старшим помічником прокурора Ленінського району м. Вінниця; з 13.12.1989 - заступником прокурора Ленінського району м. Вінниця; з 01.08.1992 - старшим помічником прокурора м. Вінниця, де він працював до 29.03.1993 (а.с. 9-10).

За таких обставин, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (23 роки 6 місяців 3 дні), роботу на посадах помічника прокурора, виконуючого обов`язки старшого помічника прокурора, старшого помічника, заступника прокурора (з 01.08.1984 по 29.03.1993 - 8 років 8 місяців), загалом 32 роки 02 місяці 3 дні.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 308/5911/17.

Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, роботи на посадах прокурорів і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується також і робота на посадах помічника прокурора, виконуючого обов`язки старшого помічника прокурора, старшого помічника, заступника прокурора (з 01.08.1984 по 29.03.1993 - 8 років 8 місяців), в свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.

Крім того, як передбачено ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI (у редакції рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016) суддя, який вийшов у відставку має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 зазначено, що не підлягає застосуванню положення пункту 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання призначається і нараховується відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" передбачено, зокрема, що з 1 грудня розмір мінімальної заробітної плати становить 1600 гривень.

Тобто, з 01.12.2016 грошове утримання судді, який працює на відповідній посаді змінилось, оскільки змінився розмір мінімальної заробітної плати.

За таких обставин, коли розмір суддівської винагороди судді місцевого суду змінено, то щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке визначається у певному відсотковому співвідношенні від зміненого з 1 грудня 2016 року грошового утримання працюючого судді підлягає перерахунку.

Отже, правильними є висновки судів, що відповідачем протиправно не проведено перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01.12.2016.

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Відтак, судові рішення підлягають зміні в частині мотивів щодо зарахування періоду роботи на посадах помічника прокурора, виконуючого обов`язки старшого помічника прокурора, старшого помічника, заступника прокурора (з 01.08.1984 по 29.03.1993 - 8 років 8 місяців), що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці задовольнити частково.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року змінити в частині мотивів.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук