open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа №357/9823/16-а

адміністративне провадження №К/9901/12534/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Желєзного І.В., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.10.2016 (головуючий суддя Кошель Б.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Саприкіної І.В., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.)

у справі №357/9823/16

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України у місті Біла Церква Київської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського районного суду Київської області з адміністративним позовом до УПФУ у м. Біла Церква Київської області про:

- визнання протиправною відмови у перерахунку пенсії згідно з рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010;

- зобов`язання здійснити перерахунок пенсії позивачки згідно з рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010.

2. Постановою Білоцерківського районного суду Київської області від 18.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016, у задоволенні позову відмовлено.

3. У касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ у м. Біла Церква та отримує пенсію по 2 групі інвалідності відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010 у справі №22-а-41302/08 зобов`язано УПФУ здійснити перерахунок пенсії позивачки відповідно до вищезазначеного Закону в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з 22.05.2008, що і було зроблено.

6. Разом з тим, з 01.11.2011 Управління припинило виплачувати пенсію у раніше визначному розмірі.

7. В березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до УПФУ з заявою про перерахунок пенсії відповідно до постанови КААС.

8. Однак, листом від 31.03.2016 Управління відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю на це правових підстав з посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 та від 23.11.2011 №1210, якими затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

9. Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту порушених прав та інтересів, виходячи із імперативних приписів Закону України «Про виконавче провадження» та Кодексу адміністративного судочинства України. На переконання судів позовні вимоги про зобов`язання відповідача забезпечити реальне виконання постанови суду розцінюються судом саме як втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Позивач у касаційній скарзі наголошує, що відповідач без будь-яких законних підстав припинив виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірах, встановлених постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010 року № 22-а-41302/08.

12. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

14. Предметом спору є дії відповідача щодо виплати пенсії позивача відповідно до ст. 50, 54 Закону № 796-XII у розмірах, встановлених Постановою КМУ №1210, а не в розмірі, визначеному постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010 у справі № 22-а-41302/08.

15. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

16. Так, у постанові від 25.10.2018 (справа №629/4075/16) Верховний Суд дійшов таких висновків:

«Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Розмір додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1 був визначений у ст. 50 Закону № 796-XII, та для інвалідів IІI групи становив 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв`язку з втратою годувальника був передбачений у ст. 54 Закону № 796-XII, та для інвалідів IІI групи становив 6 мінімальних пенсій за віком.

Водночас, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, пунктом 63 якого, зокрема розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення зокрема ст. 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із новою редакцією ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача за перерахунком пенсії) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п. 11 вказаного Порядку мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: I групи інвалідності - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; III групи інвалідності - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 13 цього ж Порядку в редакції, що діяла у спірний період, встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону № 796-ХІІ виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; інвалідам II групи - 379,6 гривні; інвалідам III групи - 284,7 гривні.

Зазначені положення Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення Постанови КМУ № 1210 є також чинними.

Отже, виплата державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, проводилась у розмірі, встановленому Постановою КМУ №1210.

Згідно п. 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомоги.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в п. 2, 3 ст. 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення ч. 2 ст. 96, п. 2, 3, 6 ст. 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Відтак, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Крім того, право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини викладеною в рішенні від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України» (заява №43331/12), в якому суд розглянувши скаргу, зокрема, за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат.

Враховуючи наведене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про правомірність дій відповідача при нарахуванні та виплаті пенсій позивачеві (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, 54 Закону № 796-XII у розмірах, встановлених Постановою КМУ № 1210».

17. Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від вказаного правового висновку.

18. Щодо висновків судів попередніх інстанцій, то колегія суддів погоджується з твердженням судів, що в даному випадку позовні вимоги про зобов`язання відповідача забезпечити реальне виконання постанови суду виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому позивачем було обрано невірний спосіб захисту порушених прав та інтересів.

19. Враховуючи наведене, зважаючи на той факт, беручи до уваги практику Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

20. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

21. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 у справі №357/9823/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя І.В. Желєзний

Суддя О.П. Стародуб

Джерело: ЄДРСР 85964513
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку